про повернення апеляційної скарги
23 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/2469/25 пров. № А/857/37974/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Хобор Р. Б.
суддів -Бруновської Н. В.
Шавеля Р. М.
перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі № 500/2469/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 вересня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя доповідач вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі без витребування такої із суду першої інстанції.
На виконання вищенаведеної ухвали скаржник подав клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з обмеженим бюджетним фінансуванням.
Колегія суддів наголошує, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Разом з тим, положеннями частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
За правилами частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, наведеною нормою встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати.
Таким чином, законодавством надано прерогативу застосування положень частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» у справах щодо звернення із такими клопотаннями фізичними особами, а не органами державної влади.
До такого ж правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, згідно з яким положення пунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від їх майнового стану.
Крім того, пунктом 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України визначено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, додати документ про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо сплати судового збору.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України.
Необхідно зазначити, що державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.
Таким чином, скаржник, який виступає як суб'єкт владних повноважень, має рівний обсяг процесуальних прав і обов'язків нарівні з іншими учасниками справи.
Реалізуючи своє право на апеляційне оскарження судового рішення добросовісно, він зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог процесуального законодавства, зокрема щодо строків подання апеляційної скарги, її форми та змісту.
Як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, скаржник повинен вживати всіх можливих і залежних від нього заходів, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Він не може і не повинен отримувати вигоду з порушення процесуальних норм, а також уникати їх виконання або затягувати процес шляхом допущення необґрунтованих зволікань.
Колегія суддів зазначає, що заявником не надано достатніх доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем активних заходів щодо вирішення питання сплати судового збору саме у межах цієї справи, зокрема шляхом звернення з відповідними бюджетними запитами до розпорядників бюджетних коштів вищого рівня тощо.
Крім того, апелянтом не додано доказів щодо відсутності коштів для сплати судового збору.
Надана апелянтом виписка з рахунка за 25.09.2025 року не є належним та достатнім підтвердженням відсутності коштів для сплати судового збору.
За таких обставин, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у даній справі необхідно відмовити.
Проаналізувавши подане клопотання, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду те, що у встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У задоволенні клопотання Тернопільської митниці про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі № 500/2469/25 повернути скаржнику.
Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель