Справа № 320/26427/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Войтович І.І.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
24 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Епель О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 23.03.2023 року № 262540006408 щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.03.2023 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві перевести на пенсію ОСОБА_1 по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку вона отримувала до 15.03.2023 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року в задоволенні значеного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка, через свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , починаючи з 23.06.2021, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримувала пенсію по інвалідності, і продовжувала працювати.
15.03.2023 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перехід на інший вид пенсії, в саме за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.144-145).
17.03.2023 ГУ ПФУ в м. Києві вирішено перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком, що підтверджується роздруківкою з електронної пенсійної справи позивачки (а.с.154).
27.03.2023 позивачка звернулася до ГУ ПФУ України в м. Києві із заявою, в якій просила не переводити її на пенсію за віком для можливості допрацювати 4 місяці і вже потім перейти на пенсію за віком.
Листом від 18.05.2023 № 19626-19185/Г-03/8-2800/23 ГУ ПФУ в м. Києві повідомлено, що на підставі заяви від 15.03.2023, починаючи з 15.03.2023 ОСОБА_1 переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, розмір якої обчислено з урахуванням страхового стажу 34 роки 5 місяців 5 днів та заробітної плати, визначеної за всі періоди страхового стажу, з 01.07.2000 по 31.03.2021 (коефіцієнт заробітної плати 1,07742) та повідомлено про відсутність проведення перерахунку пенсії.
Позивачка, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернулась до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, ГУ ПФУ в м. Києві не були порушені права останньої, оскільки вказані дії вчинено в межах норм чинного законодавства, і за заявою позивачки від 15.03.2023 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.3. Порядку 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсі на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
За період роботи, починаючи з 01.01.2004, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Відповідно до пункту 2.23 Порядку 22-1, при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. При прийманні документів працівник сервісного центру:
1) ідентифікує заявника (його представника);
2) надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
3) реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
4) уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу.
У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
5) з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
6) повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що призначення пенсії, в тому числі пенсії за віком, здійснюється на підставі поданої заяви. Пенсія за віком призначається довічно.
Дослідивши матеріали справи та доводи апелянта, у даній справі спірним є переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.03.2023 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 щодо неповідомлення пенсійним органом про недоцільність переведення позивачки на пенсію за віком, як працюючої пенсіонерки, яка отримувала пенсію по інвалідності та не відпрацювала 24 місяці після призначення пенсії по інвалідності для більш доцільного результату, оскільки зазначені вимоги позивачки не входять до обов'язку пенсійного органу.
Окрім того, підставою призначення позивачці пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.03.2023 року, стала особиста заява ОСОБА_1 , що не спростовано апелянтом, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду в суді апеляційної інстанції.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ГУ ПФУ в м. Києві, під час призначення ОСОБА_1 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
З огляду на вказане, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи скаржниці, викладені в апеляційній скарзі, про порушення пенсійним органом законних прав останньої, оскільки відповідачем вказані дії вчинено в межах норм чинного законодавства, і за заявою позивачки від 15.03.2023 року.
Окрім того, позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку вона отримувала до 15.03.2023 року, не підлягають задоволенню, оскільки позивачка не зверталася з вказаними вимогами до ГУ ПФУ в м. Києві.
Натомість, в заяві від 27.03.2023 позивачка зверталася до ГУ ПФУ України в м. Києві із проханням залишити без розгляду заяву від 15.03.2023 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, для можливості допрацювати 4 місяці і вже потім перейти на пенсію за віком, що в свою чергу не є тотожнім переведенню ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, чинним законодавством не передбачено можливості відкликання заяви, згідно з якою особі було призначено пенсію, в тому числі пенсію за віком.
Отже, враховуючи встановлені обставини в сукупності з зазначеним нормами суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що ГУ ПФУ в м. Києві не були порушені права позивачки, оскільки рішення про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 прийнято пенсійним органом за заявою останньою від 15.03.2023 року, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
О.В. Епель
Повний текст виготовлено 24.10.2025 року