Справа № 320/31254/23
27 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Братиці К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В. від участі у розгляді апеляційної скарги Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство у справах ветеранів України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративний позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство у справах ветеранів України, в якому просив: визнати протиправними та нечинними зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України № 263 від 24.03.2023 року до "Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України", а саме, до абзацу першого пункту 1 та абзацу першого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 280 від 18.04.2018 року "Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Кабінет Міністрів України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права та процесуального права.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року було зупинено апеляційне провадження у справі №320/31254/23 за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство у справах ветеранів України, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/47680/23.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 20 травня 2025 року враховано зауваження позивача щодо протоколу судового засідання від 12 травня 2025 року у справі № 320/31254/23.
Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2025 року ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року від 12 травня 2025 року скасовано, справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство у справах ветеранів України, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 жовтня 2025 року о 14:30 годин.
16 жовтня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.
Заява вмотивована тим, що, на думку позивача, під час судового провадження колегією суддів у складі судді-доповідача Коротких А.Ю. та суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., були допущені дії, які вказують на упередженість суддів в результатах розгляду справи та наявні обставини що викликають сумнів в їх об'єктивності. Також заявник зазначає про те, що судді апеляційного суду не могли не знати про наявні порушення, так як застосовували під час ухвалення рішення про зупинення розгляду справи спотворену (урізану навпіл) норму права, застосувавши тільки ту її частину, яка «підходить» під ухвалення запланованого незаконного рішення.
Колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При цьому, стаття 39 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює вимоги до заяви про відвід (самовідвід).
Відповідно до положень вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Як вбачається з тверджень ОСОБА_1 , підставою для подання вищезазначеного відводу слугували процесуальні дії колегії суддів під час зупинення провадження в даній справі № 320/31254/23.
Однак колегія суддів звертає увагу на те, що позивач скористався своїм правом на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що відсутність повного аудіозапису судового засідання унеможливлює всебічне та об'єктивне встановлення обставин справи, а також обмежує його право на оскарження прийнятого рішення, що, на думку заявника, свідчить про необ'єктивність судового розгляду та упередженість суддів, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 20 травня 2025 року враховано зауваження позивача щодо протоколу судового засідання від 12 травня 2025 року у справі № 320/31254/23.
Отже, зі змісту заяви про відвід вбачається, що сумнів заявника щодо неупередженості та об'єктивності колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В. зводиться до висловлення незгоди з процесуальними рішеннями судді під час розгляду даної справи, що в силу приписів частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути підставою для відводу.
В контексті зазначеного колегія суддів зауважує, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийнятими суддями рішень.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення .
В порушення наведених норм заявником не надано жодного доказу на підтвердження викладених ним у заяві про відвід обставин, а самого лише посилання ці обставини недостатньо для висновку про їх об'єктивне існування.
Таким чином, наведені позивачем доводи, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути свідченням існування об'єктивних обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді з огляду на положення частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведені заявником доводи безумовно не є такими, що викликають сумнів у безсторонності суддів, а вказані ним обставини упередженості та необ'єктивності суддів є виключно його суб'єктивним уявленням.
Водночас, положеннями частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відтак, доводи заявника стосовно його сумніву у неупередженості або об'єктивності колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В. мають суб'єктивний характер, оскільки жодних доказів вчинення суддями дій, які б свідчили про його упередженість чи ставить під сумнів його безсторонність позивачем не наведено і матеріалами справи не підтверджено.
Колегія суддів резюмує, що наведені заявником підстави для відводу колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В. не передбачені статями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, не підтверджені жодним чином, а відтак заявлений відвід є необґрунтованим.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу; якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Оскільки заявлений відвід визнано необґрунтованим, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи для визначення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду судді для вирішення питання про відвід.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В. від участі у розгляді справи № 320/31254/23 визнати необґрунтованою.
Передати матеріали по справі №320/31254/23 для визначення судді у порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу колегії, що розглядає справу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 27 жовтня 2025 року.