Справа № 320/36568/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сас Є.В.
27 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Кобаля М.І.,
Штульман І.В.,
При секретарі: Долинської Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому проваженні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 , заборгованості з пенсії у розмірі 560319 грн. 45 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті позивачу заборгованості пенсії на загальну суму 560319 грн. 45 коп, зокрема за рішеннями суду у справах: №320/40254/23; №320/18039/24; №320/37834/24; №320/52185/24.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що стаття 383 КАС України застосовується до контролю за виконанням конкретного судового рішення, тоді як даний позов спрямований на захист права на своєчасне отримання пенсійних виплат, порушеного тривалою бездіяльністю ГУ ПФУ в м. Києві.
На думку скаржника, судові рішення від 02.08.2024 № 320/40254/23, від 11.09.2024 № 320/18039/24, від 18.11.2024 № 320/37834/24 та від 05.02.2025 № 320/52185/24 залишаються невиконаними значно довше, що свідчить про порушення принципу ефективності судового захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції.
22 вересня 2025 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, а подання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі відповідно до статті 304 КАС України є правом, а не обов'язком учасників справи, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 по справі №320/40254/23 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо повторного застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2023 без обмеження її максимального розміру та з урахуванням раніше виплачених сум та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №640/20013/19.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 по справі №320/18039/24 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії без обмежень максимального розміру пенсії починаючи з 01.08.2021, з урахуванням виплачених сум. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.08.2021 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмежень максимального розміру пенсії, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 по справі №320/37834/24 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу в проведенні індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.03.2022 перерахунок та виплату позивачу пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі (2022 рік) - 1,14, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, без обмеження пенсії максимальним розміром. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Також, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі №320/52185/24 позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії з нарахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України в результаті невчасного виконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2020 у справі №640/20013/19. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії у період з 03.10.2018 по 03.11.2024 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», з нарахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України в результаті невчасного виконання відповідачем рішень Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2020 у справі №640/20013/19.
Заборгованість на виконання вказаних рішень становить 560319, 45 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у виплаті йому заборгованості по пенсії в сумі 560319 грн. 45 коп, позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у відкритті у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки предмет позову стосується питання виконання рішення, яке набрало законної сили, у відкритті провадження необхідно відмовити, на підставі п. 1 частини першої ст. 170 КАС України.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У силу вимог статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно частини другої ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Крім того, приписами частини першої ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Отже, процесуальним законом встановлено спеціальний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову, є незгода позивача з невиконанням відповідачем рішень Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 № 320/40254/23, від 11.09.2024 № 320/18039/24, від 18.11.2024 № 320/37834/24 та від 05.02.2025 № 320/52185/24 зокрема в частині виплати нарахованої та облікованої в рамках їх виконання заборгованості пенсії.
Таким чином, звернення позивача до суду з даними позовними вимогами обумовлено його незгодою з діями відповідача, вчиненими на виконання судових рішень в адміністративних справах № 320/40254/23, № 320/18039/24, № 320/37834/24 та №320/52185/24, які набрали законної сили.
З огляду на вказане, позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання нового позову про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням вказаних судових рішень, які набрали законної сили.
У той же час, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судами та перейшли до стадії виконання судового рішення.
У даному випадку, рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 № 320/40254/23, від 11.09.2024 № 320/18039/24, від 18.11.2024 № 320/37834/24 та від 05.02.2025 № 320/52185/24 містять формулювання «зобов'язати здійснити виплату з урахуванням виплачених сум».
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Колегія суддів звертає увагу, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважав, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішень у справах № 320/40254/23, № 320/18039/24, № 320/37834/24 та № 320/52185/24, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11.02.2021 в адміністративній справі № 420/5234/19 та 11.12.2020 в адміністративній справі № 826/13146/18, від 13.10.2021 в адміністративній справі № 420/6784/21.
У даному випадку новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але вже на стадії виконання судових рішень.
До того ж, суд звертає увагу на те, що за правилами частини третьої статті 378 КАС України невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У силу вимог пункту 1 частини першої статті 170 КАС України позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді М.І. Кобаль
І.В. Штульман