Справа № 640/30311/20 Суддя (судді) першої інстанції: Могила А.Б.
22 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.
за участю секретаря Сови Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест-буд-інжиніринг», про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест-буд-інжиніринг», в якому просили визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлового комплексу ЖК «Родинний затишок» - житловий будинок №20 за адресом: м.Київ, бульвар Ярослава Гашека, Дніпровський район м.Києва, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:248:0025, право на спорудження якого виникло у ТОВ «Капітал Ріелті» на підставі договору №08/11 від 22 листопада 2010 року, укладеного між ТОВ «Еверест плюс» та ТОВ «Капітал Ріелті» та житлового комплексу ЖК «Флагман» - житловий будинок №7 за адресом: м.Київ, провулок Лобачевського, Дніпровський район м.Києва, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:248:0025, право на спорудження якого виникло у ТОВ «Еверест-буд-Інжиніринг» на підставі договору про часткову участь у будівництві №17/03/2014 від 17 березня 2014 року та рішення КМР Х сесії за №729/3304 від 14 липня 2005 року, а також дозволу на виконання будівельних робіт №2871-Дн/С від 13 грудня 2007 року, 19 жовтня 2015 року - у зв'язку з неспроможністю забудовників продовжувати будівництво та без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов'язання перед замовником будівництва.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що відповідач не здійснив ніяких дій на реальне вирішення проблеми, а саме дій направлених на завершення будівництва житлових комплексів без додаткового залучення коштів фізичних осіб-інвесторів, на введення даних житлових об'єктів в експлуатацію. Апелянт вказав, що відповідачу відомо, що забудовники ЖК «Флагман» та ЖК «Родинний затишок» не спроможні добудувати вказані об'єкти нерухомості і ввести їх в експлуатацію і відповідачу необхідно було вчиняти реальні дії з приводу організації добудови вказаних об'єктів та забезпечення прав та законних інтересів позивачів як інвесторів даних житлових комплексів. Проте відповідач проявив протиправну бездіяльність за дотриманням договірних зобов'язань забудовником ЖК «Флагман» та ЖК «Родинний затишок», яка пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків і продовжує вчиняти протиправну бездіяльність з приводу відсутності реальних дій з приводу організації добудови та введення в експлуатацію даних житлових комплексів, а саме дій направлених на пошук альтернативних варіантів вирішення порушеного питання шляхом можливої заміни забудовників на іншого комунального або державного забудовника задля якнайшвидшого будівництва даних об'єктів.
Представник відповідача надіслав до суду письмові пояснення, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначив, що позовні вимоги зводяться до зобов'язання відповідача організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва ЖК «Родинний затишок» та ЖК «Флагман», не залучаючи, при цьому бюджетні кошти, а також без додаткового залучення коштів фізичних осіб-інвесторів. Проте законодавцем на виконавчий орган покладено функцію медіатора, який допомагає сторонам досягти домовленостей, при цьому, не перебираючи на себе роль однієї зі сторін. Представник відповідача зазначив, що ураховуючи повноваження, якими наділений виконавчий орган, ВО ВМР (КМДА) було здійснено ряд дій в межах компетенції, а саме: створено комісію і робочу групу для вирішення ситуації, яка склалася із недобудовою житлових комплексів; регулярно проводив засідання цієї комісії; доручав опрацювання питання можливості залучення комунальних підприємств для добудови; звертався до КП «Київтеплоенерго» та ПрАТ «Київводоканал» з проханням зменшити фінансове навантаження при видачі технічних умов, звертався із питаннями щодо добудови об'єктів незавершеного будівництва до Міністерства юстиції України, приймав участь у роботі Міжвідомчої робочої групи з питань сприяння постраждалим інвесторам; надавав інформацію про відповідний проблемний об'єкт незавершеного будівництва Міністерству розвитку громад та територій України; звертався з листами щодо підготовки законопроекту для врегулювання ситуації з довгобудами.
Представник ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу позивача та просила її задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2013 між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Капітал Ріелті» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №КР/7/211, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:248:0025.
06.06.2014 укладено Додаткову угоду №1 до вказаного договору, а саме замінено сторону у зобов?язанні замість ТОВ «Капітал Ріелті» зобов?язаною стороною договору №КР/7/211 від 11.09.2013 стало ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД».
Крім цього, між ОСОБА_1 та ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» 18.06.2014 укладено додаткову угоду №2 до Договору №КР/7/211 від 11.09.2013, за якою замінено об?єкт нерухомості на квартиру АДРЕСА_2 , 2 кімнати, проектна площа 62 кв.м. у ЖК «Роднний затишок».
Згідно довідки ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» від 16.09.2015 №342 ОСОБА_1 сплатив грошові кошти за вищевказаним договором у розмірі 434 350 грн., що складає 100 % вартості майнових прав на вказаний об?єкт нерухомості.
Також судом встановлено, що 16.09.2015 між ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ «Еверест-буд-інжиніринг» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №1112/3/ЕМ, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:248:0025.
Згідно довідки ТОВ «Еверест-буд-інжиніринг» від 22.02.2016 №274, ОСОБА_3 сплатив грошові кошти за договором №1112/3/ЕМ від 16.09.2015 у розмірі 532 800 грн., що складає 100 % вартості майнових прав на вказаний об?єкт нерухомості.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зобов'язання за вказаними вище договорами були виконані в повному обсязі, натомість ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» та ТОВ «Еверест-буд-інжиніринг» зобов'язання щодо побудови, введення житлових комплексів в експлуатацію та передачі позивачам квартир не виконано.
На колективне звернення щодо ситуації, яка склалася навколо завершення будівництва ЖК «Флагман» у пров.Лобачевського, 7, 7-А у Дніпровському районі м.Києва відповідач листом від 04.03.2020 №056/834-КО-1269/1 повідомив, що жодним законодавчим актом не визначено межі повноважень місцевих державних адміністрацій та практичні механізми щодо завершення спорудження проблемних об?єктів житлового будівництва. Крім цього, на законодавчому рівні не передбачено Порядку реалізації місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад повноважень у сфері здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов?язань забудовниками, діяльність яких пов?язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків, а також механізм реалізації повноважень з організації роботи, пов?язаної із завершенням будівництва цих будинків. Зазначив, що надіслав листи Президентові України та Прем?єр-міністрові України щодо надання доручення відповідним міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади із залученням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити підготовку законопроєкту про врегулювання ситуації, пов?язаної з довгобудами. При цьому, за результатами опрацювання та узагальнення інформації від структурних підрозділів Київська міська державна адміністрація направила Міністерству розвитку громад та територій України пропозиції та зауваження до змісту законопроєкту «Про особливості врегулювання добудови проблемних об?єктів житлового будівництва», зокрема щодо необхідності добудови таких об?єктів за рахунок майна та коштів власників будівельного бізнесу, які створили зазначені проблеми, коштів державного бюджету, коштів, залучених від інвестиційних проектів. Таким чином, відповідач сприятиме вирішенню порушених питань у межах наданих повноважень.
Заявляючи позовні вимоги до відповідача - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивачі стверджують, що законодавство покладає на зазначений орган обов'язки з організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб. На переконання позивачів, дії відповідача не направлені на досягнення результату, а саме завершення будівництва ЖК. Вважаючи, що відповідач проявляє протиправну бездіяльність, позивачі подали позов до суду.
Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини першої статті 140 Основного Закону України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Частинами другою, третьою цієї ж статті Конституції України встановлено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування".
За визначенням статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Система місцевого самоврядування включає, зокрема, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради (частина перша статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування").
В свою чергу, як установлено частинами першою, другою статті 11 вищеназваного Закону, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Особливості правового статусу КМДА встановлені статтею 10-1 Закону від 15.01.1999 №401-XIV "Про столицю України - місто-герой Київ", відповідно до якої виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.
У ст.2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" закріплено основні завдання місцевих державних адміністрацій, а саме: місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, окрім іншого виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень (пункти 1, 2, 7 частини першої цієї статті).
Згідно пункту 14 статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за дотриманням договірних зобов'язань забудовниками, діяльність яких пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків.
В свою чергу, за підпунктом 11 пункту "а" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
При цьому, вказаною нормою законодавства не визначено обов'язку та повноважень місцевих органів добудовувати об'єкти незавершеного будівництва за кошти місцевого бюджету, а передбачено обов'язок місцевих органів вчиняти дії щодо організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
На законодавчому рівні відсутній порядок реалізації місцевими органами самоврядування повноважень у сфері здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов'язань забудовниками, діяльність яких пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків, а також відсутній механізм реалізації повноважень з організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва цих будинків.
Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що на КМДА, як виконавчий орган Київської міської ради, який в силу визначених Законом №401-XIV особливостей, паралельно виконує функції державної виконавчої влади - місцевої державної адміністрації, покладено виконання повноважень, закріплених у Законі України "Про місцеві державні адміністрації" та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме:
- здійснення на відповідних територіях державного контролю за дотриманням договірних зобов'язань забудовниками, діяльність яких пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків;
- контроль за будівництвом та прийняттям в експлуатацію об'єктів доступного житла;
- організація роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у справі "Рисовський проти України" (Заява № 29979/04), у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
У пункті 71 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).
Колегія суддів звертає увагу й на те, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою і це закріплено у статті 1 Конституції України.
Основний Закон України у частині першій статті 8 проголошує й те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 02.11.2004 №15-рп/2004 охарактеризував верховенство права як панування права в суспільстві. Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, практику ЄСПЛ, колегія суддів дійшла висновку про те, що в Україні, як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, а органи виконавчої влади, в тому числі місцеві, повинні вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб здійснювати свої повноваження на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, мають працювати над досягненням конкретних, вимірюваних цілей, тобто ефективно.
В той же час, встановлені законом повноваження не повинні сприйматись абстрактно, мати суто формальний, декларативний характер, а суб'єкти владних повноважень не можуть відмовлятись від виконання тих чи інших юридично значимих і обов'язкових до виконання дій лише тому, що вони не підкріплені чітко зафіксованою у законодавстві правовою процедурою їх реалізації.
Аналогічна правова позиція викладена неодноразово у постановах Верховного Суду від 31.07.2020 у справі № 826/14682/16, від 24.01.2023 у справа № 420/7138/19, від 27.02.2024 у справі № 280/3841/21.
В постанові від 16.11.2022 № 280/3841/21 Верховний Суд констатував наявність повноважень у відповідача в частині організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво (п.28 постанови).
Верховний Суд звернув увагу на те, що спірним аспектом є наявність/відсутність протиправної бездіяльності відповідача в частині забезпечення організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво (п.28 Постанови). Колегія суддів зазначала, що для правильного застосування положень підпункту 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР в кожному конкретному випадку слід досліджувати обставини в розрізі характеру дій, які були вчинені органом місцевого самоврядування, з метою виконання наведених положень закону, враховуючи відсутність чіткого нормативно-правового порядку, який закріплює механізм, конкретні повноваження та порядок вчинення органом місцевого самоврядування відповідних дій (п. 41 Постанови)
При вирішенні вказаного спору колегія суддів враховувала, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені(п. 25 Постанови)
Верховний Суд в постанові від 24.01.2023 у справа № 420/7138/19 дійшов до висновку про наявність повноважень у відповідачів в частині організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво. Верховний суд звернув увагу, що наведена норма права не конкретизує, які дії підпадають під визначення «організація роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків». Станом на час вирішення спору по суті на законодавчому рівні не регламентований механізм реалізації органами місцевого самоврядування повноважень щодо організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва довгобудів. Колегія суддів зазначила, що на законодавчому рівні відсутній порядок реалізації органами місцевого самоврядування повноважень у сфері здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов'язань забудовниками, діяльність яких пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків.
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що для правильного застосування положень підпункту 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР в кожному конкретному випадку слід досліджувати обставини в розрізі характеру дій, які були вчинені органом місцевого самоврядування, з метою виконання наведених положень закону, враховуючи відсутність чіткого нормативно-правового порядку, який закріплює механізм, конкретні повноваження та порядок вчинення органом місцевого самоврядування відповідних дій.
В даному випадку в межах спірних правовідносин мова йде саме про будівництво об'єктів - ЖК «Родинний затишок» та ЖК «Флагман» із залученням коштів фізичних осіб у таке будівництво, а отже відповідач був зобов'язаний в межах наданих йому законами та Конституцією України повноважень здійснювати контроль за дотриманням договірних зобов'язань забудовниками -ТОВ «Капітал Ріелті» та ТОВ «Еверест плюс», за будівництвом та прийняттям в експлуатацію цих об'єктів будівництва.
Оскільки в ході розгляду справи було підтверджено неспроможність забудовників продовжувати таке будівництво, відповідач був зобов'язаний організувати роботу, пов'язану із завершенням вказаного будівництва.
Відповідач у письмових поясненнях зазначив, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 18.03.2015 №236 створено комісію з вирішення проблемних питань по об'єктах незавершеного будівництва; затверджено положення про таку комісію; створено робочу групу комісії з вирішення питань щодо подальшої добудови; створено робочу групу комісії з вирішення проблемних питань по об'єктах незавершених будівництвом та безхазяйних об'єктах усіх форм власності тощо (т.2 а.с.91-92).
У листі від 29.12.2017 №51179/Ц-30536/8.1 на звернення КМДА від 27.11.2017, Міністерство юстиції України повідомило відповідача, що реалізація норми частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, без визначення чіткого способу та меж реалізації вказаного повноваження органами місцевого самоврядування, зокрема з визначенням джерел фінансування таких об'єктів незавершеного будівництва, встановлення чітких механізмів вирішення зазначених проблем з урахуванням перш за все інтересів інвесторів, також виглядає сумнівною.
Відповідач пояснив, що ним передано Міністерству розвитку громад та територій України перелік проблемних об'єктів незавершеного будівництва, до складу якого включено ЖК «Родинний затишок» та ЖК «Флагман», для опрацювання Міжвідомчою робочою групою.
18.09.2019 відповідач надіслав лист Прем'єр міністру України щодо надання доручення відповідним міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади забезпечити підготовку законопроєкту про врегулювання ситуації, пов'язаної з довгобудами (т.2 а.с.46-48).
Крім цього протягом 2016-2018 років неодноразово проводилися засідання комісії з вирішення проблемних питань по об'єктах незавершеного будівництва, серед яких ЖК «Родинний затишок» та ЖК «Флагман». Вказані засідання оформлені відповідними протоколами (т.2 а.с.59-85).
Як вбачається із протоколу №35 засідання комісії з вирішення проблемних питань по об'єктах незавершеного будівництва від 03.07.2019, на якому, зокрема розглядалося питання щодо ситуації, яка склалася навколо будівництва ЖК «Родинний затишок» та ЖК «Флагман», Департаменту містобудування та архітектури доручено поінформувати щодо стану розробки ДПТ промзони «Березняки» в межах вулиць Харківське шосе, Івана Сергієнка, Володимира Сосюри, Празька, Азербайджанська, Калачевська, Станюкова, Алма-Атинська, Сиваська, залізнична колія у Дніпровському районі м.Києва, до меж якого входять зазначені житлові комплекси; доручено ПрАТ «АК «Київводоканал», КП «Київтеплоенерго», ДТЕК «Київські електормережі» опрацювати питання зменшення фінансових навантажень при виконанні ТУ на прокладання інженерних мереж для підключення зазначених житлових комплексів до міських інженерних мереж, відповідно до п. 2 протоколу доручень, напрацьованих за результатами зустрічі Київського міського голови з ініціативними групами мешканців від 24.06.2019 №22 (т.2 а.с.49-55).
Суд першої інстанції дослідивши наведені вище докази дійшов висновку, що відповідач у межах цієї адміністративної справи довів, що здійснював дії, які вкладаються у поняття «організація роботи, пов'язана із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків», оскільки створив комісію і робочу групу для вирішення ситуації, яка склалася із недобудовою житлових комплексів, регулярно проводив засідання цієї комісії; доручав опрацювання питання можливості залучення комунальних підприємств для добудови; звертався до КП «Київтеплоенерго» та ПрАТ «Київводоканал» з проханням зменшити фінансове навантаження при видачі технічних умов, звертався із питаннями щодо добудови об'єктів незавершеного будівництва до Міністерства юстиції України, приймав участь у роботі Міжвідомчої робочої групи з питань сприяння постраждалим інвесторам; надавав інформацію про відповідний проблемний об'єкт незавершеного будівництва Міністерству розвитку громад та територій України; звертався з листами щодо підготовки законопроекту для врегулювання ситуації з довгобудами тощо. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що у розглядуваному випадку КМДА фактично обмежилась лише листуванням з відповідними контролюючими органами, в тому числі й позивачами, проведенням нарад, засідань, зустрічей, які, втім, не були ефективними і не призвели до реальних і юридично значимих наслідків, жодним чином не вирішили ситуацію із завершенням будівництва.
З матеріалів справи вбачається, що під час засідань робочих груп, створених відповідачем, вирішувались питання стосовно недобудованих будинків та за результатом засідань складалися відповідні протоколи.
Проте, алгоритм дій відповідача повинен був полягати у організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва, розробленням планів, порядків, встановленням обмежень та приписів, що спрямовані на вирішення проблемних питань та подолання кризової ситуації щодо даних об'єктів будівництва, законотворчі ініціативи, тобто спрямування дій на реальні пошуки механізмів добудови об'єктів незавершеного будівництва.
При цьому, створення робочої групи та проведення такою засідань, не призводили до жодного результату, жодних дій/рішень зобов'язального характеру з метою отримання проектної документації на незавершене будівництво, до забудовника здійснено не було.
Відповідачем долучено до матеріалів справи копії протоколів засідань робочої групи, однак не надано доказів щодо виконання рішень, визначених в таких протоколах. Зокрема, інформацію щодо ступеню готовності об'єктів будівництва; плану і графіку добудови; плану із зазначенням коштів необхідних для добудови будинків, включаючи отримання та актуалізацію всієї робочо-проектної та дозвільної документації; пропозиції та шляхи вирішення питання добудови та здачі в експлуатацію будинків; звіту щодо наявності проектно-кошторисної, дозвільної, технічної документації; висновків щодо можливості залучення іншого замовника будівництва.
Отже, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження вчинення останнім конкретних дій, спрямованих на вирішення порушеного позивачами питання.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що оскільки договори купівлі-продажу майнових прав укладалися позивачами з ТОВ, відповідач не був стороною таких договорів, а тому втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції згідно із Законом №1560-XII не допускається.
Суд зазначає, що чинним законодавством органи місцевого самоврядування наділені делегованими повноваженнями здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов'язань забудовниками, діяльність яких пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків та власними повноваженнями з організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
Отже на Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розповсюджуються делеговані повноваження, відповідно до яких покладено обов'язок здійснення контролю за дотриманням договірних зобов'язань забудовниками, а також контроль за будівництвом.
На переконання колегії суддів відповідачем не вчиняються всі можливі дії, які залежать безпосередньо від нього, з метою реалізації повноважень, закріплених підпунктом 11 пункту "а" частини 1 статті 31 Закону № 280/97-ВР.
При цьому колегія суддів наголошує, що підпунктом 11 пункту «а» частини 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначено обов'язку та повноважень місцевих органів добудовувати об'єкти незавершеного будівництва за кошти місцевого бюджету, а передбачено обов'язок місцевих органів вчиняти дії щодо організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає в утриманні від реалізації повноважень, спрямованих на організацію роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлових комплексів ЖК «Родинний затишок» та ЖК «Флагман».
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Зважаючи на природу та підстави даного спору та оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлового комплексу ЖК «Родинний затишок» - житловий будинок №20 за адресом: м.Київ, бульвар Ярослава Гашека, Дніпровський район м.Києва, та житлового комплексу ЖК «Флагман» - житловий будинок №7 за адресом: м.Київ, провулок Лобачевського, Дніпровський район м.Києва, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у зв'язку з неспроможністю забудовників продовжувати таке будівництво.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги є суттєвими і свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест-буд-інжиніринг», про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлового комплексу ЖК «Родинний затишок» - житловий будинок АДРЕСА_4 , та житлового комплексу ЖК «Флагман» - житловий будинок АДРЕСА_5 .
Зобов'язати Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлового комплексу ЖК «Родинний затишок» - житловий будинок АДРЕСА_4 , та житлового комплексу ЖК «Флагман» - житловий будинок АДРЕСА_5 , що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у зв'язку з неспроможністю забудовників продовжувати таке будівництво, без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов'язання перед замовником будівництва.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 27.10.2025.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: А.Ю.Коротких
Є.О. Сорочко