Справа № 320/31556/25 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
27 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Державної установи Національного антарктичного наукового центру до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги,-
Державна установа Національний антарктичний науковий центр звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Державна аудиторської служба України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що з 20 серпня 2024 року по 11 листопада 2024 року Державною аудиторською службою України (Держаудитслужба) було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності державної установи Національний антарктичний науковий центр (ДУ НАНЦ) за період з 01.01.2021 року по 31.07.2024 рік, результати якої відображені в Акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДУ НАНЦ від 11.11.2024 року № 000300-21/45.
24 грудня 2024 року позивачем було отримано вимогу Держаудитслужби «Про усунення порушень» від 23.12.2024 року № 000300-14/16107-2024.
Зокрема, пунктами 2 та 8 вказаної вимоги було встановлено:
2 «Забезпечити в порядку, визначеному чинним законодавством, шляхом звернення до Українського Гідрометеорологічного інституту Державної служби України з надзвичайних ситуацій та НАНУ щодо відшкодування завищеної вартості науково-дослідних робіт та науково- технічних розробок на суму 325782,61 грн (із подальшим перерахуванням цих коштів у дохід державного бюджету)»;
8 - Посилити контроль при виконанні контрактів із управляючими компаніями РЕСН OU та WINOT OU стосовно ефективного та раціонального використання бюджетних коштів під час надання комплексної послуги з матеріально-технічного забезпечення.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Згідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головним завданням органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється, кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі.
Відповідно до частини 2 вказаної норми державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу (далі - Положення), відповідно до пункту 1 якого вона є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Держаудитслужби є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 550), інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Відповідно до пункту 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Отже, вимога Держаудитслужби - це обов'язковий для виконання припис, у якому вимагається усунути виявлені під час ревізії порушення.
Зобов'язальний характер вимоги щодо усунення правопорушення свідчить про встановлення цього порушення, наслідком якого є визначення імперативного обов'язкового способу його усунення.
Таким чином, вимога породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата, відтак вона наділена рисами правового акту індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової) і як такий акт, може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
Так, у частині другій статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Згідно з пунктом 50 Порядку № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Як зазначалось вище та вбачається з норм Закону № 2939-ХІІ та Порядку №550, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень.
Проте такі вимоги повинні бути законними та обґрунтованими.
Оцінюючи правомірність оскаржуваних частин вимоги відповідача, колегія суддів враховує таке.
Компанія PECH OU надавала послуги позивачу за Контрактами № 58-02/21 від 17 грудня 2021 року у період з 24 листопада 2021 року по березень 2022 року (ідентифікатор закупівлі - UA-2021-08-23-000643-a) та № 2-02/22 від 25 січня 2022 року у період з 06 січня 2022 по травень 2022 року (ідентифікатор закупівлі - UA-2022-01-06-001008-b).
В обґрунтування підстав укладення вищенаведених контрактів позивачем зазначено частину 2 статті 40 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якої переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі, якщо роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб'єктом господарювання за відсутності конкуренції з технічних причин, яка має бути документально підтверджена замовником.
Контракт № 58-02/21 від 17 грудня 2021 року пов'язаний з купівлею позивачем судна «James Clark Ross», підготовкою його до виходу в море та супроводження до порту Одеса.
Матеріалами справи підтверджується, що судно було виставлено на продаж з квітня 2021 року. Проте British Antarctic Survey не проводило жодних ремонтних, підготовчих робіт для виходу в море та навіть регламентних робіт протягом 2021 року, тому передало судно у порту без діючих класифікаційних документів. Регістр Судноплавства України видав для судна у порту Данії тимчасові документи для переходу у порт Одеса.
Отже, у позивача об'єктивно склалася виняткова ситуація із терміновим забезпеченням судна необхідним екіпажем та дозвільними документами.
Як зазначив позивач, всі закупівлі необхідних товарно-матеріальних цінностей та основних засобів необхідних для ефективної, безперервної та безпечної роботи всіх вузлів та механізмів на науково-дослідницького судна «Ноосфера» (нова назва судна) компанією-менеджером PECH OU здійснювалось під час надання ними послуги з управління судном, всі товарно-матеріальні цінності та основні засоби одразу встановлювались на судні або використовувались під час обслуговування судна екіпажем, з метою швидкої доставки його до українського порту.
Щодо документального підтвердження закупівлі замовником, то в обґрунтуванні процедури закупівлі UA-2022-01-06-001008-b зазначені посилання на міжнародні документи та конвенції, які зобов'язували позивача отримати відповідні документи на судно, забезпечити судно професійним екіпажем, а також вичерпні вимоги до здійснення діяльності по управлінню судном.
Контракт № 2-02/22 від 25 січня 2022 року укладався на виконання міжнародних зобов'язань України, як Сторони Договору про Антарктику від 01 грудня 1959 року (постанова Верховної Ради України про приєднання до Договору від 17 вересня 1992 року № 2609-ХІІ, дата набуття чинності 28 жовтня 1992 року), з метою проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень в Антарктиці, забезпечення ефективного функціонування антарктичної станції «Академік Вернадський», проведення науково обґрунтованої оцінки біологічного та мінерально-ресурсного потенціалу регіону, та на виконання Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011-2023 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2020 року №1002 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України 20 січня 2021 року № 32) виконавцем заходів якої є позивач.
Закупівля здійснювалась у зв'язку із необхідністю виконання Державної цільової програми та статутних завдань та за напрямами матеріально-технічного та логістичного забезпечення українських антарктичних експедицій із використанням науково-дослідницького судна «Ноосфера». Також в обґрунтуванні процедури закупівлі зазначено неможливість зміни виконавця з технічних причин, посилання на всі міжнародні документи та конвенції.
Оскільки Законом України «Про публічні закупівлі» не встановлено чіткий перелік документів до обґрунтування вище зазначених процедур, то у залежності від предмета закупівлі, який визначався замовником відповідно до Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України наказом від 15 квітня 2020 року № 708 (та в редакції Наказу Міністерства економіки № 422-21 від 17.08.2021року), умов та підстав для застосування переговорної процедури закупівлі, замовник самостійно визначав документи, зокрема, міжнародні, експертні, нормативні, технічні та інші, що підтверджували наявність умов застосування переговорної процедури закупівлі відповідно до частину 2 статті 40 Закону України «Про публічні закупівлі».
Проте, у пункті 5 описової частини оскаржуваної вимоги відповідач зазначив «на недотримання частини другої статті 40 Закону України «Про публічні закупівлі» ДУ НАНЦ не обґрунтував та документально не підтвердив наявності умов щодо застосування переговорної процедури закупівлі, під час проведення закупівель «Комплексної послуги з матеріально-технічного забезпечення Українських антарктичних експедицій» на суму 6258000,00 USD (інформацію оприлюднено в електронній системі закупівель за номером UA-2022-01- 06-001008-Ь) та послуги «Керування науково-дослідним океанографічним судном «James Clark Ross» (IMO№ 8904496), підготовка його до виходу в море та його обслуговування при проходженні маршруту порт Фредеріксгавн (Королівство Данія) - порт Одеса (Україна) для забезпечення Українських антарктичний експедицій» на суму 1326700,00 USD (інформацію оприлюднено в електронній системі закупівель за номером UA-2021-08-23-000643-a)».
Колегія суддів зазначає, що актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДУ НАНЦ від 11.11.2024 року № 000300-21/45 було підписано із запереченнями. Щодо оскаржуваних пунктів вимоги заперечення були відхилені згідно висновку на заперечення до акта ревізії окремих питань від 11.11.2024 року № 000300-21/45, затвердженого заступником Голови Держаудитслужби Ю. Соляник 19.12.2024 року, із формулюванням «заперечення не приймається, позаяк наведені у ньому твердження не спростовують фактів, викладених у акті» (пункт 26, 31).
При наданні пояснень на запит Держаудитслужби №40 від 05.11.2024 року директором ДУ НАНЦ Диким Є.О. було надано документальне підтвердження наявності на момент здійснення закупівлі в компанії Pech OU резидент Естонії, реєстраційний номер 12207048, адреса реєстрації Harju maakond, Tallinn, Kesklinna linnaosa, Uus- Sadama tn 21-301, 10120) персоналу, що має досвід роботи на судні «James Cia Ross» (IMO No 8904496) - лист крюїнгової агенції "Seamariner" (резидент Великобританії, реєстраційний номер 02745210, адреса реєстрації The Square Fawley Southampton SO45 1DD England). Відповідно до листа крюїнгової агенції "Seamariner" від 21 серпня 2020 року, в інтересах компанії PECH OU з наступним персоналом (моряки) з досвідом роботи на судні JCR (IMO No 8904496) укладені контракти строком до 30 червня 2022 року: Master (Капітан), 3rd Engineer (Третій механік), Electro-Technical Officer (Головний електрик), Chief Engineer (Головний механік), Motorman 1 (моторист 1), Motorman 1 (моторист 1). До пояснень також надана службова записка заступника директора ДУ НАНЦ Марченка В.С. від 01.09.2021 року, якою документально підтверджується наявність підстав застосування переговорної процедури закупівлі, які викладені в обґрунтуванні застосування переговорної процедури закупівлі.
Одночасно відповідачу були надані документи, що підтверджують наявність умов застосування переговорної процедури закупівлі, які в подальшому під час проведення ревізії були надані до пояснень на його запит № 50 від 07.11.2024 року.
Разом з тим, листами компаній Trade Ocean Ships Agency (Pty) Ltd (ПАР, Кейптаун) від 27.02.2025 року Shackleton's Way Ship Agent & Suppliers (Пунта-Аренас, Чилі) від 27.02.2025 на запит позивача повідомлено, що згідно з записами, підтвердженими портовою владою Кейптауна, компанія PECH OU була зазначена як менеджер судна українського науково-дослідного судна «Ноосфера» (ІМО № 8904496) у період з. 01.01.2022 року по 31.05.2022 року. Усі платежі, отримані компаніями Trade Ocean Ships Agency (Pty) Ltd, Shackleton's Way Ship Agent & Suppliers за цей період щодо науково-дослідного судна «Ноосфера», були здійснені компанією PECH OU.
Таким чином, судом встановлено, що порушень при застосуванні переговорних процедур при закупівлі послуг «Керування науково-дослідним океанографічним судном «James Clark Ross» (IMO № 8904496), підготовки його до виходу в море та його обслуговування при проходженні маршруту порт Фредеріксгавн (Королівство Данія) - порт Одеса (Україна) та «Комплексної послуги з матеріально-технічного забезпечення Українських антарктичних експедицій», що включає також послуги менеджера судна «Ноосфера» по технічному управлінню судном та управлінню екіпажем компанією Pech OU, допущено не було та переговорні процедури застосовано обґрунтовано.
Крім того, листами від 10.04.2025 року № 000300-14/4548-2025 та № 000300-14/4541-2025 Держаудитслужба повідомила про відсутність фактів завдання збитків державному бюджету компанією РЕСН OU та WINOT OU у процесі виконання контрактів, які перевірялись під час ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДУ НАНЦ за період з 01.01.2021 року по 31.07.2024 рік.
Відповідачем у цих листах визнано факт відсутності завдання збитків державному бюджету не тільки під час виконання зазначених вище контрактів, але усіх інших контрактів, укладених з цими компаніями з позивачем за період, який перевірявся.
Щодо компанії WINOT OU, з якою укладались наступні контракти щодо управління судном та комплексної послуги, то в описовій частині вимоги не йдеться про жодне порушення під час закупівель або виконання контрактів, яке б було встановлено під час перевірки.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що пункт 8 резолютивної частини вимоги, а саме: «Посилити контроль при виконанні контрактів із управляючими компаніями РЕСН OU та WINOT OU стосовно ефективного та раціонального використання бюджетних коштів під час надання комплексної послуги з матеріально-технічного забезпечення» є безпідставним та таким, що не відповідає принципу правової визначеності, є надто загальним і не підлягає реалізації в конкретний спосіб та виходить за межі повноважень контролюючого органу.
Зобов'язання «посилити контроль» є оціночним судженням, яке не містить жодного конкретного обов'язку чи механізму виконання. Ця вимога Держаудитслужби є такою, що виходить за межі наданих законом повноважень, зокрема, в частині втручання у внутрішні управлінські рішення замовника щодо організації процедур закупівель.
При такому формулюванні пункту вимоги відсутня чітка мета та обґрунтованість, відсутній опис конкретних заходів, які необхідно вжити для посилення контролю, що унеможливлює його правозастосування.
У постанові Верховного Суду від 08.04.2018 року у справі № 826/3350/17 зазначено, що «з аналізу наведених положень законодавства висновується, що «законна вимога» контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб'єкту (об'єкту контролю, його посадових осіб), які є обов'язковими до виконання останнім.»
Тобто, пункт 8 вимоги не відповідає принципам обґрунтованості, чіткості правової визначеності та ясності, що є підставою для його скасування.
Стосовно пункту 2 резолютивної частини оскаржуваної вимоги: «Забезпечити в порядку, визначеному чинним законодавством, шляхом звернення до Українського Гідрометеорологічного інституту Державної служби України з надзвичайних ситуацій та НАНУ щодо відшкодування завищеної вартості науково-дослідних робіт та науково-технічних розробок на суму 325 782, 61 грн (із подальшим перерахуванням цих коштів у дохід державного бюджету)», колегія суддів зазначає, що у пункті 1 описової частини вимоги зазначено про порушення позивачем положень частини 1 статті 526, частини першої статті 897 Цивільного кодексу України та умов, зокрема, укладеного договору з Українським Гідрометеорологічному інституті Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій та Національної академії наук України 325 782, 61 грн., що призвело до матеріальної шкоди.
У відповідності до судової практики Верховного Суду, зокрема, постанови Верховного Суду України від 25 липня 2024 року по справі № 160/12986/21, законність і правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про їх стягнення.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Верховним Судом у постанові від 24.01.2024 року у справі №420/6625/21 сформовано наступні висновки щодо застосування норм права: «... вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом».
Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», з чим кореспондується пункт 50 Порядку № 550, не спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.
Верховний Суд неодноразово, зокрема в постановах від 21 жовтня 2021 року у справі №640/17797/20, від 30 листопада 2021 року у справі № 420/5590/19, від 04 травня 2023 року у справі № 160/5890/22, висловлював правову позицію, згідно з якою «можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб'єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанта поведінки), якого слід вжити уповноваженій особі замовника для усунення порушень. Спонукання замовника самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства».
Крім того, відповідно до статті 117 Бюджетного кодексу України за вчинення порушення бюджетного законодавства, передбаченого пунктом 40 частини першої статті 116 БК України, застосовуються заходи впливу, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 117 БК України.
Таким чином, вимоги Відповідача забезпечити відшкодування підприємствами контрагентів на користь державного бюджету коштів (збитків) не відповідають положенням статті 117 БК України, враховуючи правову кваліфікацію вчиненого порушення (пункт 40 частини 1 статті 116 БК України), надану відповідачем за наслідками проведеної ревізії.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції та вважає пункт 2 вимоги необґрунтованим та таким, що прийнятий з перевищенням повноважень відповідача, а тому він підлягає скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.