Справа № 640/16759/22
про залишення апеляційної скарги без руху
24 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Файдюка В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал-Павер» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 позов задоволено повністю:
- визнано протиправними та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 30 червня 2022 року №6987751/39708591, № 6987749/39708591, № 6987744/39708591, № 6987745/39708591, №6987743/39708591, № 6987752/39708591, № 6987748/39708591, № 6987740/39708591, №6987741/39708591, № 6987742/39708591, № 6987739/39708591, № 6987738/39708591, №6987735/39708591, № 6987750/39708591, № 6987746/39708591, № 6987736/39708591, №6987737/39708591, № 6987734/39708591, № 6987747/39708591, від 16 червня 2022 року №6932772/39708591;
- зобов'язано Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, буд. 8, м. Київ) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 16 січня 2022 року №27, від 18 січня 2022 року №29, №30, №31, №34, №35, №40, від 21 січня 2022 року №46, №48, №49, від 25 січня 2022 року №59, від 27 січня 2022 року №63, від 28 січня 2022 року №67, №69, №70, від 31 січня 2022 року №74, №75, №79, №80, від 30 травня 2022 року №7, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТАЛ-ПАВЕР» (код ЄДРПОУ: 39708591), датою їх фактичного подання.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 вперше подану Головним управлінням ДПС у Київській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у Київській області) у липні 2025 року апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв'язку із ненаданням документу про сплату судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Київській області вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 295 КАС України, а саме - пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім іншого, приписи п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції ухвалено 03.06.2025, а копію його повного тексту отримано відповідачем-1 в електронному кабінеті 04.06.2025 о 13:08, тобто у розумінні ч. 6 ст. 251 КАС України 04.06.2025. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на нього з урахуванням вихідних днів було 04.07.2025. Проте апеляційну скаргу направлено до суду апеляційної інстанції 17.10.2025, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
В обґрунтування причин поважності пропуску процесуального строку ГУ ДПС у Київській області зазначає, що вдруге скаргу направлено із дотриманням присічного річного строку, а неможливість оскарження судового рішення в апеляційному порядку позбавить можливість органи ДПС України захистити економічні інтереси держави. Підкреслює, що подання апеляційної скарги вдруге зумовлено відсутністю коштів для сплати судового збору, що, у свою чергу, не може мати наслідком позбавлення особи права на доступ до суду. При цьому зазначає, що невідкладне подання апеляційної скарги вдруге є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження згідно усталеної практики Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше подану ГУ ДПС у Київській області апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 у зв'язку з несплатою судового збору, яку відповідач-1 отримав в електронному кабінеті 08.07.2025 о 22:42, що підтверджується відомостями з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» (далі - КП «ДСС»). Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. У зв'язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 31.07.2025, яку відповідач-1 отримав в електронному кабінеті 01.08.2025 о 18:46, що підтверджується відомостями КП «ДСС», повернув ГУ ДПС у Київській області вперше подану апеляційну скаргу. Тобто, відповідач-1 мав достатній визначений законодавцем строк для забезпечення усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У постановах від 24.07.2023 (справа №200/3692/21), від 07.09.2023 (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Отже, виключно подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для прийняття такого процесуального рішення, що, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
У постанові від 21.11.2019 у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом й у постанові від 10.09.2020 у справі № 815/6482/15.
Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10.06.2021 у справі №320/2061/20.
Відтак, на переконання суду, додана до апеляційної скарги платіжна інструкція від 14.10.2025 №2489 про сплату судового збору не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.
Крім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Крім того, суд звертає увагу, що додані до апеляційної скарги виписки з рахунків стосуються 03.06.2025, 12.05.2025, 01.07.2025-04.07.2025, 01.09.2025-05.09.2025, 08.09.2025, 10.09.2025, 18.08.2025-22.08.2025, 25.08.2025-26.08.2025, 22.09.2025-24.09.2025, однак будь-яких доказів щодо відсутності коштів на рахунках ГУ ДПС у Київській області протягом інших днів періоду з 01.07.2025 по 17.10.2025 відповідачем-1 не надано. Більше того, із вказаних виписок вбачається рух коштів в сумі більше 400 000 грн на рахунку за кодом КЕКВ 2800.
Доводи апелянта про введення воєнного стану в Україні в якості неможливості своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення судом оцінюється критично, оскільки, саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб'єкту владних повноважень, а доказів, що такий правовий режим та пов'язані з ним наслідки перешкоджали невідкладно повторно подати апеляційну скаргу відповідачем-1 не надано.
Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано 17.10.2025, тобто більше ніж через чотири місяці з моменту постановлення оскаржуваного рішення та більше ніж через два місяці з моменту отримання 04.08.2025 копії ухвали від 31.07.2025 про повернення вперше поданої апеляційної скарги.
При цьому, ГУ ДПС у Київській області не наведено аргументів, які б перешкоджали останньому невідкладно подати апеляційну скаргу після отримання ухвали про повернення вперше поданої.
У площині наведеного суд відхиляє аргументи відповідача-1 про необхідність врахування позицій Верховного Суду, висловлених у постановах від 16.05.2023 у справі №120/14564/21-а, від 01.06.2022 у справі №320/6803/20, від 22.07.2021 у справі №640/18290/19, від 15.05.2020 у справі №820/1212/17, оскільки обставини згаданих справ є відмінними від справи №640/16759/22, в якій, як було підкреслено вище, вдруге апеляційну скаргу подано більш ніж через два місяці з моменту отримання копії ухвали про повернення вперше поданої.
З приводу твердження ГУ ДПС у Київській області про необхідність врахування ухвал Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання апелянта на необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на те, що за рахунок податкових надходжень формується значна частина доходів Державного бюджету України, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки здійснення відповідних функцій контролюючим органом не може безумовно свідчити про наявність у них права на подання апеляційної скарги без відносно до встановленого законодавцем строку її подання.
Суд звертає увагу, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду ГУ ДПС у Київській області не зазначено.
Згідно ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи, що апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а клопотання про його поновлення визнано необґрунтованим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання ГУ ДПС у Київській області строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших причин для його поновлення із наданням пояснень та документального підтвердження вчинення дій, спрямованих на усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 295, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал-Павер» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Вказати, що апелянт протягом десяти днів, які обраховуються з моменту отримання копії цієї ухвали, має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для його поновлення, які вважає поважними.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк