ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1669/25
провадження № 4-с/753/50/25
"27" жовтня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді - Осіпенко Л.М.,
за участі:
секретарів судового засідання - Петрової Т.О., Ломакіної Л.О.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Довженка В.І.,
заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи - адвоката Вітер В.М.,
державного виконавця - Данилюк О.Б.,
розглянувши у судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольги Борисівни, заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,-
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01.12.2021 року у справі № 753/20662/17 частково задоволено позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ТОВ «БК М.П.К.», державного реєстратора ПН КМНО Антропова О.Ю. про скасування рішень державного реєстратора та записів про реєстрацію права власності, зобов'язання вчинити дії.
Зокрема, вказаним рішенням зобов'язано ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 , та демонтувати у даних квартирах додаткові дверні прорізи для виходу на дах.
Вказане рішення, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.05.2023 року та постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04.04.2024 року, звернуто до примусового виконання.
24.01.2025 року ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, звернувся до суду із скаргою на незаконні дії державного виконавця Дарницького ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О.Б., здійснені 26.12.2024 року , та просив суд:
1) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О.Б. із знесення нерухомого майна - лоджій, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ;
2) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О.Б. із знесення нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 , без врахування технічної можливості такого знесення з огляду на відсутність рішення суду про знесення лоджій;
3) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О.Б. із демонтування у вказаних вище квартирах додаткових дверних прорізів для виходу на дах без врахування технічної можливості такого демонтування з огляду на відсутність рішення суду про знесення лоджій;
4) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О.Б. з виконання виконавчого листа № 753/20662/17, який не підлягав виконанню, виданого 30.09.2022 року Дарницьким районним судом міста Києва про знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 , та демонтувати у даних квартирах додаткові дверні прорізи для виходу на дах (а.с. 1-49 т. 1).
На думку заявника виконавчий лист, виданий 30.09.2022 року у справі № 753/20662/17, не підлягав примусовому виконанню, а відтак державний виконавець не мала правових підстав для вчинення будь-яких виконавчих дій у межах відповідного виконавчого провадження.
Крім того, під час демонтажу за вказівкою державного виконавця, буди демонтовані споруди, які не зазначені у рішенні суду та у виконавчому листі, а саме, крім знесення терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 , та демонтажу у даних квартирах додаткових дверних прорізів для виходу на дах, були також знесені лоджії зазначених вище квартир.
Тим самим, на думку заявника, державний виконавець вийшла за межі наданих їй законом повноважень, фактично здійснивши демонтаж частини належного боржнику майна, чим порушила його право власності та право на недоторканність житла. Він, як боржник, своєї згоди на знесення лоджій не надавав, а державний виконавець, у свою чергу, не зверталась до суду із заявою про роз'яснення щодо можливості виконання рішення суду про знесення терас без одночасного демонтажу лоджій, що свідчить про самовільне розширення меж виконавчих дій.
В результаті вказаних дій заявнику як власнику майна заподіяна матеріальна шкода, яка станом на 15.01.2025 року складає приблизно 435 000,00 грн.
Заявник зазначає, що про порушення своїх прав з боку державного виконавця він дізнався лише 14.01.2025 року, після отримання на свою електронну адресу актів державного виконавця, з яких йому стало відомо про фактичне виконання виконавчих дій та втручання у його майно.
Викладені у скарзі доводи, заявник доповнив, виклавши їх у письмових поясненнях, уточненнях та доповненнях, поданих після відкриття провадження у справі (а.с. 67-82, 83-85, 89-90, 118-120, 135-140, 158-163 т. 1, а.с. т. 5).
24.12.2024 року на електронну пошту він отримав письмову вимогу від державного виконавця Дарницького ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О.Б. про примусові виконавчі дії, які будуть здійснені 25.12.2024-26.12.2024 року, а саме знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, дверних прорізів.
Державному виконавцю було запропоновано попередньо зробити оцінку тераси квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , та в подальшому здійснити демонтаж перед вікнами житлової квартири, зробити відповідні роботи з гідроізоляції. Проте, його заяви були проігноровані виконавцем, а 25.12.2024 року було знесено металоконструкцію, терасу та засклену лоджію. Внаслідок неузгодженого демонтажу демонтовано систему холодного водопостачання, гарячого водопостачання та водовідведення, чавунні батареї центрального опалення, що призвело до того, що квартира стала непридатна для проживання.
Рішення суду передбачало знесення лише терас, а не лоджій, про що прямо передбачено у резолютивній частині рішення. Відповідно до технічних паспортів на квартири, виготовлених після проведення їх перепланування, а також висновків судових експертиз, встановлено, що лоджія та тераса є окремими, самостійними складовими частинами плану квартири, які мають різне функціональне призначення та конструктивні характеристики, і тому не можуть вважатися як єдиний об'єкт нерухомості. З огляду на викладене, у державного виконавця не було підстав для знесення лоджії разом із терасою.
Крім того заявник зауважив, що вважає рішення судів трьох інстанції у цивільній справі № 753/20662/17 помилковими, оскільки перепланування квартири відбулось у 2002 році, а судами при вирішенні справи було застосовано законодавство після 2005 року.
11.03.2025 року та 17.03.2025 року державним виконавцем Дарницького ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О.Б. подано письмові пояснення на скаргу, у яких зазначено наступне.
Боржник ОСОБА_1 був належним чином обізнаний про існування виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа № 753/20662/17, виданого на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01.12.2021 року, а також про намір державного виконавця здійснити примусове знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир заявника. Боржнику неодноразово надсилалися постанови про відкриття виконавчого провадження, виклики, повідомлення, листи та інші процесуальні документи у встановленому законом порядку. Крім того, вона підтримувала зв'язок із боржником через електронну пошту та месенджер «Viber», повідомляючи про заплановані виконавчі дії. Разом з тим, ОСОБА_1 у добровільному порядку рішення суду не виконав, самочинно збудовані тераси не демонтував, що і зумовило вчинення примусових виконавчих дій, які були здійснені у період з 24.12.2024 року по 26.12.2024 року. Примусові виконавчі дії зафіксовані в актах державного виконавця, до участі в яких були залучені стягувач ОСОБА_2 , поняті, працівники поліції, а також виконавці робіт - ТОВ «СІТІ СТРОЙ ГРУП» та ФОП ОСОБА_5 . Під час проведення демонтажних робіт боржник ОСОБА_1 присутнім не був, однак 25.12.2024 року в квартирі перебував орендар. Усі виконавчі дії вчинено у межах наданих повноважень, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 82-88, 91-104 т. 1).
19.03.2025 року представником стягувача ОСОБА_2 - адвокатом Вітер В.М. подано заперечення на скаргу, в обґрунтування яких зазначено те, що ОСОБА_1 вже звертався до суду із заявою про визнання виконавчого листа № 753/20662/17 від 30.09.2022 року таким, що не підлягає виконанню. Так, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06.02.2025 року у справі №753/20662/17 його заяву залишено без задоволення. Як вбачається зі змісту вказаної ухвали, проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду відбулося 01.12.2021, що і є датою ухвалення рішення. Повне рішення суду у цій справі складене 26.08.2022 року. У тридцятиденний строк з вказаної дати апеляційна скарга на рішення суду не була подана, а відтак на момент видачі судом виконавчих листів (30.09.2022) судове рішення набрало законної сили. Всупереч доводам боржника поновлення судом апеляційної інстанції строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, не призводить до втрати таким рішенням законної сили, а є лише підставою для зупинення виконавчого провадження (стаття 38 Закону України «Про виконавче провадження»).
Крім того, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01.12.2021 року у справі № 753/20662/17 було встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебувала квартира АДРЕСА_3 загальною площею 83,60 кв.м., яка не була обладнана терасами чи лоджіями. На замовлення ОСОБА_2 було проведено будівельно-технічну експертизу, внаслідок якої встановлено, що в процесі виконання будівельних робіт у квартирі відповідача були змінені кількість житлових квартир, загальна і житлова площа початкової квартири, геометричні розміри квартири до реконструкції за рахунок добудови додаткових приміщень; були змінені несучі внутрішні стіни після влаштування додаткового прорізу (для вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 ), несучі зовнішні стіни після розширення існуючих прорізів (влаштування дверних прорізів замість віконних в квартирах АДРЕСА_2 і АДРЕСА_2 ); виконана надбудова по перекриттю першого поверху, а саме: додаткової зовнішньої огороджувальної стіни по квартирі АДРЕСА_2 ; огороджувальних і несучих конструкцій тераси: металевий каркас, огороджувальна цегляна стіна, металеві грати тощо; змінена конструкція даху над першим поверхом (зменшена його висота за рахунок видалення окремих шарів суміщеної покрівлі; змінені техніко-економічні показники квартири. Отже суд знайшов підтвердження факту перепланування (реконструкції) ОСОБА_1 належної йому квартири, в тому числі і шляхом будівництва терас (лоджій) на даху належного позивачам нежитлового приміщення, влаштування у зовнішній (несучій) стіні квартири АДРЕСА_2 дверних прорізів для виходу на дах, без затвердженої проектної документації та без отримання на це відповідних дозволів, що відноситься до самочинного будівництва. Вказане рішення суду залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.05.2023 року та постановою Верховного суду від 04.04.2024 року. З огляду на викладене, вважає скаргу ОСОБА_1 необґрунтованою та просить суд залишити її без задоволення. (а.с. 161-250 т. 1).
17.09.2025 року стягувач ОСОБА_2 звернувся до суду з поясненнями в яких зазначає, що ОСОБА_1 пропустив 10-денний строк звернення до суду. Крім того, вимоги та обґрунтування скарги ґрунтуються на доказах, які вже були предметом дослідження у справі № 753/20662/17. З огляду на викладене, просить суд залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення (а.с. 229-233 т. 5).
Стягувачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судовому засіданні присутніми не були, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, правом на подання заперечень на скаргу не скористались.
У відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
У судовому засіданні: заявник (боржник) ОСОБА_1 та його представник - адвокат Довженко В.І. підтримали скаргу з урахуванням всіх уточнень та доповнень та просили суд її задовольнити; стягувач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Вітер В.М. заперечували проти задоволення скарги з огляду на її необґрунтованість та просили суд врахувати, що вона подана з пропуском строку; державний виконавець Дарницького ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О.Б. заперечувала проти задоволення скарги з огляду на її необґрунтованість та зазначила, що виконуючи рішення суду діяла в рамках закону, та жодним чином не порушила права ОСОБА_1 . Крім того, просила суд врахувати, що скарга подана ОСОБА_1 з пропуском строку звернення до суду.
Протокольною ухвалою суду від 17.09.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання скаржника ОСОБА_1 про виклик та допит у судовому засіданні: 1) головного архітектора проєкту та/або головного інженера проєкту ЗАО СФК СТРИЖ Заказ №072-02 року за підписом Стрижак Анатолія Павловича або уповноважену особу Україна, 01014, місто Київ, вул. Струтинського, буд. 8, Будівельна фінансова компанія «СТРИЖ» які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат, а саме Ліцензію серії АА №486734; 2) Інженера від ТОВ Б-Т-І Технічний паспорт квартири №304 і №304-А за підписом ОСОБА_6 , або уповноважену особу Україна, 01042, місто Київ, вул. Саперне поле, буд. 9-А, тел.: +380445995990, тел.: НОМЕР_1 , які має кваліфікаційний сертифікат серія АЕ №003799, код ЄДРПОУ 39830388; 3) інженера-проектувальника від «НДІППРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» Державний науково-дослідний та проектний-вишукувальний інститут, які робили висновок за підписом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 або уповноважену особу Україна, 01133, місто Київ, бул. Лесі Українки, 26, тел.: +380671990899, тел.: +380442850897, email: ndi_04653199@ukr.net, email: info@rekonst.gov.ua, - для визначення та роз'яснення суду щодо заскленої лоджії в квартирі АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та поставити питання фахівцям зазначених в цьому клопотанні.
В обґрунтування відмови у задоволенні зазначеного клопотання суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України. Порядок подання та розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця регламентується положеннями статей 447-451 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються.
Таким чином, розгляд таких скарг відбувається в межах особливого процесуального порядку, який характеризується спрощеними та скороченими строками розгляду, відсутністю необхідності проведення повного судового дослідження доказів, а також обмеженням процесуальних дій, притаманних позовному провадженню.
Водночас заявником подано клопотання про виклик та допит спеціалістів, які складали та підписували технічну документацію на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , за адресою: місто Київ, вулиця Драгоманова, 31-В, що, по суті, є процесуальною дією, притаманною розгляду справ в порядку загального або окремого позовного провадження, де суд з'ясовує всі фактичні обставини спору та досліджує докази.
Натомість предметом розгляду у даному провадженні є перевірка правомірності та обґрунтованості дій (бездіяльності) державного виконавця, а не встановлення нових фактичних обставин чи переоцінка доказів, зокрема технічної документації.
Питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду скарги на дії державного виконавця, обмежуються перевіркою того, чи діяла посадова особа органу ДВС у межах наданих їй законом повноважень, у спосіб та у порядку, передбаченому законом, а не аналізом достовірності чи правильності технічних даних, які не є предметом оскарження у цьому процесі.
Крім того, виклик та допит спеціалістів вимагали б проведення додаткових процесуальних дій, що несумісно із характером розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, оскільки суперечить принципу оперативності та ефективності судового захисту, передбаченому ст. 2 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання про виклик і допит спеціалістів не відповідає меті та природі даного процесуального провадження, не є необхідним для правильного вирішення питання щодо законності дій державного виконавця, а тому не підлягає задоволенню.
Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У ст. 449 ЦПК України зазначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (ч. 1). Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою .У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду (ч. 2).
Отже, під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу Державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий лист, сторонам виконавчого провадження слід дотримуватись вимог ст. 449 ЦПК України щодо строку звернення зі скаргою.
Заявник, який є боржником у виконавчому провадженні, не вважає строк звернення зі скаргою пропущеним, обчислюючи його з 14.01.2025 року (з дня отримання на свою електронну адресу актів державного виконавця, складених за результатами виконання судового рішення).
Такий облік початку перебігу процесуального строку є помилковим з огляду на наступне.
За змістом ч. 1 ст. 449 ЦПК України перебіг десятиденного строку для подання скарги обчисляється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Тобто у ч. 1 ст. 449 ЦПК України закріплено презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Ця презумпція є сталою та послідовною у правових позиціях Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.02.2022 року у справі № 925/308/13-г виснувано, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися» суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
У постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 13.05.2025 року у справі № 515/978/24 зазначено, що «у цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.
Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). А тому стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.
Про дату проведення примусових виконавчих дій заявник був обізнаний, що ним не заперечується та що підтверджується матеріалами справи, з яких убачається наступне.
23.12.2024 року та 24.12.2024 року державний виконавець Дарницького ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Данилюк О.Б. неодноразово повідомляла ОСОБА_1 про здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню рішення суду з метою знесення самочинного будівництва на даху будівлі адресою: АДРЕСА_4 . Вказане підтверджується знімками з екранів (скрін-шотами) електронних листів, направлених на адресу ОСОБА_1 , знімками з екранів (скрін-шотами) з месенджеру «Viber», копіями рекомендованих листів, та ін. доказами, що свідчать про обізнаність ОСОБА_1 із запланованими виконавчими діями (а.с. 222-245 т. 3 матеріалів вик. пров.).
Із листування між боржником та державним виконавцем убачається, що ОСОБА_1 висловлював незгоду з рішенням суду у справі № 753/20662/17, просив не здійснювати примусове знесення, наполягав на неправомірності виконавчих дій (а.с. 226-228 т. 3 матеріалів вик. пров.).
У своїх додаткових письмових поясненнях ОСОБА_1 підтвердив, що отримував вимоги державного виконавця на електронну пошту (а.с. 118-120 т. 1).
У матеріалах виконавчого провадження наявна заява ОСОБА_1 від 24.12.2024 року (вх. № 86к), у якій він повідомив, що 23.12.2024 року отримав від державного виконавця повідомлення про заплановане знесення самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с. 2-6, 14-15 т. 4 матеріалів вик. пров.).
Крім того, у матеріалах міститься також заява ОСОБА_1 від 26.12.2024 року, у якій він просить надати Акт про виконання судового рішення щодо демонтажу лоджій та терас зазначених квартир, який, за його словами, відбувався у період з 24.12.2024 по 26.12.2024 року (а.с. 25-26 т. 4 матеріалів вик. пров.).
Отже, заявник, як сторона виконавчого провадження, був обізнаний про дату проведення примусових виконавчих дій до їх початку, тобто до 24.12.2024 року (день, коли почали виконувати примусові виконавчі дії), а закінчені примусові виконавчі дії були 26.12.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, початок перебігу строку для подання скарги у цій справі розпочався 27.12.2024 року, а останнім, десятим днем для подання скарги, з урахуванням вихідних та святкових днів, був день 06.01.2025 року. Проте скаргу подано через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 24.01.2025 року, тобто із значним пропуском встановленого законом строку.
З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду, оскільки законодавець не відносить пропуск строку на подання скарги на дії виконавця до підстав відмови у задоволенні скарги; пропуск строку на подання скарги на дії виконавця є підставою для залишення скарги без розгляду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.02.2025 року)
Клопотання про поновлення пропущеного строку заявником та його представником не заявлено, а також не вказано на наявність поважних причин пропуску строку, у зв'язку з чим скарга підлягає залишенню без розгляду на підстав ч. 2 ст. 449 ЦПК України.
Залишаючи скаргу без розгляду з вказаної підстави, суд не надає оцінки щодо обґрунтованості скарги на дії державного виконавця.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 260, 353, 450, 447, 452 ЦПК України,-
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольги Борисівни, заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженн, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Л.М. Осіпенко