Рішення від 27.10.2025 по справі 703/4667/25

Справа № 703/4667/25

2/703/1648/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого-судді Прилуцького В.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

21 липня 2025 року представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог вказував, що 04 червня 2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 4392179; 17 квітня 2021 року між ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" та ОСОБА_1 укладено договір № 2110754531119; 09 квітня 2021 року між ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" та ОСОБА_1 укладено договір № 2109922256570; 11 квітня 2021 року між ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" та ОСОБА_1 укладено договір № 2110173252254.

16 грудня 2021 року було укладено договір №16/12-2021-43 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4392179.

10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4392179.

17 лютого 2025 року було укладено договір №18-02/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4392179.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №4392179.

01 грудня 2021 року було укладено договір №1-12 відповідно до якого ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2110754531119.

10 січня 2023 року було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2110754531119.

18 лютого 2025 року було укладено договір №18-02/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2110754531119.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №2110754531119.

01 грудня 2021 року було укладено договір №1-12 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2109922256570.

10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2109922256570.

19 лютого 2025 року було укладено договір №18-02/25 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2109922256570.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2109922256570.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2110173252254.

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не виконав умови кредитних договорів щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість за:

Договором №4392179 від 04 червня 2021 року в сумі 31900 грн, з яких:

- Заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4000 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -

27500 грн.

- Заборгованість за комісіями - 400 грн.

Договором №2110754531119 від 17 квітня 2021 року в сумі 34935 грн. 80 коп, з яких:

- Заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 2000 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 32935 грн. 80 коп.

Договором №2109922256570 від 09 квітня 2021 року становить 67801 грн. 20 коп., з яких:

- Заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4000 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 63801 грн. 20 коп.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 47245,60 грн, з яких:

- Заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4000 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 43245 грн. 60 коп.

Договором №2110173252254 від 11 квітня 2021 року становить 22110 грн. 01 коп., з яких:

- Заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 1300 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -

20810 грн. 01 коп.

Загальний розмір заборгованості за кредитними договорами, становить 136191 грн. 41 коп., з яких:

- Заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 11300 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -

124491 грн. 41 коп.

- Заборгованість за комісіями - 400 грн.

Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 136191 грн. 41 коп., сплачений судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн.

Ухвалою судді від 23 липня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, у спрощеному провадженні.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнає частково.

За змістом ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, врахувавши позицію сторін, викладену письмово, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 04 червня 2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4392179 .

Відповідно до п. 1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4000 грн.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1500 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифіковано товариством, одноразовий ідентифікатор Z19301.

Згідно довідки від 12 грудня 2024 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 4000 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 4392179.

п. 2.З.1.2 Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Згідно п. 4.2 Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2 Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем.

Відповідно до п. 6.3 Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.4 Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5 Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

16 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №16/12-2021-43 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4392179.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4392179.

18 лютого 2025 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги №18-02/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4392179.

Таким чином, позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №4392179.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4392179 станом на 18 лютого 2025 року загальна сума заборгованості становить 31900 грн., яка складається з наступного: 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 27500 грн. заборгованість за відсотками, 400 грн. заборгованість за комісією.

Відповідно до ст. 610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з умовами Договору позики позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Первісний кредитор зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі.

У порушення умов договору та закону відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, а тому кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Підписуючи договір про споживчий кредит № 4392179 від 04 червня 2021 року відповідач був проінформований і погодився з усіма його істотними умовами. Такий договір ніким не оспорювався та недійсним не визнавався.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

За умовами договору кредит надається строком на 30 днів з 04 червня 2021 року до 04 липня 2021 року.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 1500 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Розмір відсотків згідно з додатком №1 «Графік платежів» до цього договору про споживчий кредит № 4392179 від 04 червня 2021 року встановлено в сумі 1500 грн.

Відповідно до п.2.3.1.2 Договору про споживчий кредит позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 Договору.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п.п.2.3.1.1.-2.3.1.2 Договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п. 2.3.2, 4.1.,4.2 Договору.

В додатку №1 «Графік платежів» до кредитного договору вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв'язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані Графіку в особистому кабінеті позичальника.

Як слідує з наявної в матеріалах справи відомості про щоденні нарахування та погашення, відповідачу нараховувались проценти за користування кредитом в період з 04 червня 2021 року по 04 липня 2021 року відповідно до пункту 1.5.2 договору про споживчий кредит, а з 05 липня 2021 року по 02 вересня 2021 року відповідно до пунктів 1.6. та 2.3.1.2.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження продовження строку кредитного договору у відповідності до пункту 2.3.1 договору, зміни процентної ставки чи оновлення Графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі 26000 грн.

Аналогічна позиція викладена у постанові Черкаського апеляційного суду №691/171/24 від 29 травня 2025 року.

Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитом починаючи з 05 липня 2021 року, тобто після закінчення строку повернення кредиту, встановленого в пункті 1,3 договору про споживчий кредит та в Графіку платежів, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.

Звертаючись до суду, підставою позову ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» визначив саме несплату процентів за користування кредитом (згідно частини першої статті 1054 ЦК України), вимог про стягнення процентів на підставі частини другої статті 625 ЦК України, позивач не заявляв.

Тому стягненню з відповідача підлягають проценти за користування кредитом у період з 04 червня 2021 року по 04 липня 2021 року у розмірі 1500 грн.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за кредитним доовром № 4392179 та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5900 грн., яка складається з:

- заборгованість за тілом кредиту 4000 грн.;

- заборгованість за відсотками 1500 грн;

17 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» був укладений договір про надання фінансових послуг № 2110754531119. Сума кредиту становить - 2000 грн. Строк кредитування - 8 днів. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно п.1.1 Договору кредитодавець за цим договором зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил.

Відповідно до п.1.2 Договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невідємною його частиною.

Згідно п.1.4.1 Договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 8 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати.

Крім того, як вбачається з Графіку платежів Додаток № 2 до кредитного договору, датою повернення кредиту є 24 квітня 2021 року, чиста сума кредиту за розрахунковий період становить 2320 грн., яка складається з 2000 грн. тіла кредиту, 320 грн. проценти за користування кредитом.

Така ж інформація міститься і у паспорті споживчого кредиту від 17 квітня 2021 року.

Відповідно до копії довідки ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 06 січня 2025 року, на картковий рахунок № НОМЕР_2 було зараховано кошти в сумі 2000 коп. З вказаної копії довідки також вбачається, що кошти перераховано за договором № 2110754531119 згідно інформації від кредитора.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2110754531119 від 17 квітня 2021 року, за період з 17 квітня 2021 року по 30 листопада 2021 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 13920 коп., що складається з: 2000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 12880 грн. заборгованості за відсотками.

01 грудня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №1-12, у відповідності до умов якого, ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» передає (відступає) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» і боржниками.

Відповідно до умов вище зазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим Договором, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заміняє ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з додатку №3 Реєстру Боржників до Договору факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі: 13920 грн.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023, у відповідності до умов якого, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передає (відступає) ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за плату, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» приймає належні ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» і боржниками.

Відповідно до умов вище зазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим Договором, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заміняє ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру Боржників до договору про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі: 67801 грн. 20 коп.

18 лютого 2025 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір про відступлення прав вимоги №18-02/2025, у відповідності до умов якого, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» і боржниками.

Відповідно до умов вище зазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим Договором, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заміняє ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру Боржників до договору про відступлення прав вимоги № 18-02/2025 від 18 лютого 2025 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі: 22110 грн. 01 коп.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором № 2110754531119 від 10 березня 2023 року, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 34935 грн. 80 коп., що складається з: 2000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 11920 грн. заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги. 21015 грн. 80 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Відповідач у зазначений в кредитному договорі термін не повернув суму позики, тим самим порушив умови договору.

Позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

З огляду на викладене, нарахування позивачем за кредитним договором після 24 квітня 2021 року відсотків за кредитом є незаконним.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2110754531119 від 17 квітня 2021 року відповідачем 24 квітня 2021 року та 10 травня 2021 року було сплачено відсотки за кредитом в розмірі 960 грн. Графіком платежів встановлена сплата відсотків за користування кредитом в період з 17 квітня 2021 року по 24 квітня 2021 року в розмірі 320 грн. Відповідно відповідачем сплачені відсотки за користування кредитними коштами. Суму передплачених відсотків у розмірі 640 грн. слід зарахувати на рахунок погашення тіла кредиту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 1360 грн. (2000 - 640) тіла кредиту.

09 квітня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2109922256570. Сума кредиту становить - 4000 грн. Строк кредитування - 16 днів. Тип процентної ставки- фіксована.

Відповідно до п.1.2. Договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною.

Згідно п.1.4.1 Договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати.

Крім того, як вбачається з Графіку платежів датою повернення кредиту є 24 квітня 2021 року, чиста сума кредиту за розрахунковий період становить 4896 грн., яка складається з 4000 грн. тіла кредиту, 896 грн. проценти за користування кредитом.

Така ж інформація міститься і в паспорті поживчого кредиту від 09 квітня 2021 року.

Відповідно до копії довідки ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 04 січня 2024 року, на картковий рахунок № НОМЕР_2 було зараховано кошти в сумі 4000 грн. З вказаної копії довідки також вбачається, що кошти перераховано за договором № 2109922256570 згідно інформації від кредитора.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2109922256570 заборгованість відповідача станом на 18 лютого 2025 року за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 63801 грн. 20 коп., що складається з: 4000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 59801 грн. 20 коп. заборгованості за відсотками.

Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем були здійсненні будь які дії, спрямовані на продовження строку надання кредитного договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором № 2109922256570 від 09 квітня 2021 року, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 28244 грн., що складається з: 4000 грн. заборгованості за тілом кредиту 26400 грн. заборгованості за відсотками.

Відповідач зобов'язання по поверненню коштів, отриманих згідно укладеної угоди не виконав в зазначений строк, тим самим порушив умови договору.

За змістом ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

Крім того, як вбачається з графіку платежів розмір відсотків за кредитним договором за період з 09 квітня 2021 року по 24 квітня 2021 року складає 896 грн.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2109922256570 від 09 квітня 2021 року відповідачем 24 квітня 2021 року сплачено 896 грн. відсотків та 10 травня 2021 року - 1280 грн.

Таким чином відповідачем сплачено відсотки за користування кредитом, визначені в кредитному договорі та графіку платежів у розмірі 896 грн., а переплачений розмір відсотків в сумі 1280 грн. слід віднести на рахунок сплати тіла кредиту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 2720 грн.(4000-1280), яка складається з тіла кредиту.

11 квітня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2110173252254. Сума кредиту становить - 1300 грн. Строк кредитування - 14 днів. Тип процентної ставки- фіксована.

Згідно п.1.1 Договору кредитодавець за цим договором зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил.

Згідно п.1.4.1 Договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 14 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати.

Крім того, як вбачається з Графіку платежів датою повернення кредиту є 24 квітня 2021 року, чиста сума кредиту за розрахунковий період становить 1664 грн., яка складається з 1300 грн. тіла кредиту, 1300 грн. проценти за користування кредитом.

Така ж інформація міститься і в паспорті споживчого кредиту від 11 квітня 2021 року.

Відповідно до копії довідки ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 06 січня 2024 року, на картковий рахунок № НОМЕР_2 було зараховано кошти в сумі 1300 грн. З вказаної копії довідки також вбачається, що кошти перераховано за договором № 2110173252254 згідно інформації від кредитора.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2110173252254 від 11 квітня 2021 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості станом на 10 січня 2023 року складає 22110 грн., що складається з: 1300 грн. заборгованості за тілом кредиту, 7748 грн. заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги та 13062 грн. 01 коп. заборгованість за нарахованими відсотками за кредитним договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором № 2110173252254 від 11 квітня 2023 року, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості станом на 18 лютого 2025 року складає 22110 грн. 01 коп., що складається з: 1300 грн. заборгованості за тілом кредиту 20810 грн. 01 коп. заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, як вбачається з графіку платежів розмір відсотків за кредитним договором за період з 11 квітня 2021 року по 24 квітня 2021 року складає 1300 грн.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2110173252254 від 11 квітня 2021 року відповідачем 24 квітня 2021 року сплачено 364 грн. відсотків та 10 травня 2021 року - 416 грн.

Таким чином відповідачем сплачено відсотки за користування кредитом, визначені в кредитному договорі та графіку платежів у розмірі 364 грн., а переплачений розмір відмотків в сумі 416 грн. слід віднести на рахунок сплати тіла кредиту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 884 грн.(1300-416), яка складається з тіла кредиту.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч.1 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.

Положеннями частин 1 та 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Ч. 1 ст. 82 ЦПК України зазначає про те, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідач не заперечує факту укладення кредитних договорів № 4392179 від 04 червня 2021 року; № 2110754531119 від 17 квітня 2021 року; № 2109922256570 від 09 квітня 2021 року; № 2110173252254 від 11 квітня 2021 року та отримання кредитних коштів за ними, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню.

Однак, відповідач не визнає позовні вимоги в частині нарахування заборгованості за відсотками за всіма кредитними договорами та вважає, що нарахування відсотків поза межами дії строку кредитування є незаконним та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За нормою ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Встановлено, що первісні кредитодавці ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» умови кредитних договорів № 4392179 від 04 червня 2021 року; № 2110754531119 від 17 квітня 2021 року; № 2109922256570 від 09 квітня 2021 року; № 2110173252254 від 11 квітня 2021 року виконали, надали відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти на умовах передбачених договором.

Разом з тим, відповідач вз'яті на себе зобов'язання з повернення коштів не виконав, має заборгованість за кредитними договорами, про що свідчать, надані позивачем розрахунки заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ "Факторинг Партнерс" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договорами № 4392179 від 04 червня 2021 року; № 2110754531119 від 17 квітня 2021 року; № 2109922256570 від 09 квітня 2021 року; № 2110173252254 від 11 квітня 2021 року підлягають до частково задоволення.

Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за кредитним договором № 4392179 від 04 червня 2021 року в розмірі 400 гривень, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожень день строку користування кредитом, то суд зважає на таке.

Пунктом 1.5.1 Договору № 4392179 від 04 червня 2021 року передбачено, що за надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 400 грн.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Однак, встановивши в кредитному договорі № 4392179 від 04 червня 2021 року сплату одноразової комісії за надання кредиту ТОВ «Мілоан» не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику ОСОБА_1 , що є незаконним, та фактично нарахував комісію за ту саму послугу, за яку відповідач повинен сплатити згідно з договором відсотки.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Первісним кредитором встановлено комісію за надання кредиту, тобто встановлено плату за послугу, яка є обов'язком саме кредитодавця відповідно до умов договору.

Отже, умови Договору № 4392179 від 04 червня 2021 року про сплату позичальником на користь кредитодавця винагороди за надання фінансового інструменту, тобто за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Зазначена умова договору порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Виходячи з викладеного, суд вважає, що нарахування позичальнику комісії за надання кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача комісії у розмірі 400 грн. задоволенню не підлягають.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі №640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі №209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі №751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, при зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково, у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу та судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 186 грн. 12 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 1920 грн. 82 коп.

Напідставі викладеного, керуючись ст.ст.2,7,10-13,18,43,44,49,76-83,133,141,174,175,179,187,258,263,265,268, 280-282 ЦПК України, ст. ст.525-526,530,551,536,610,625,631,629,1046-1056 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 4392179 від 04 червня 2021 року у розмірі 4000 грн. за тілом кредиту та 1500 грн відсотків; за договором № 2110754531119 від 17 квітня 2021 року у розмірі 1360 грн. за тілом кредиту; за договором № 2109922256570 від 09 квітня 2021 року у розмірі 2720 грн. за тілом кредиту; за договором № 2110173252254 від 11 квітня 2021 року в розмірі 884 грн. за тілом кредиту, сплачений судовий збір в розмірі 186 грн. 12 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 1920 грн. 82 коп., а всього 12570 грн. 94 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» - код ЄДРПОУ 42640371, адреса - м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6 офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий: В. О. Прилуцький

Попередній документ

131304793

Наступний документ

131304795

Інформація про рішення:

№ рішення:	131304794
№ справи:	703/4667/25
Дата рішення:	27.10.2025
Дата публікації:	29.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто: рішення набрало законної сили (27.10.2025)
Дата надходження:	21.07.2025
Предмет позову:	про стягнення заборгованості за договором

Учасники справи:

головуючий суддя:

ПРИЛУЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

суддя-доповідач:

ПРИЛУЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

відповідач:

Картавих Дмитро Ігорович

позивач:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС"

заявник:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС"

представник відповідача:

Руднійчук Дмитро Володимирович

представник позивача:

Сердійчук Ярослава Ярославівна