Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5947/25
Номер провадження2/711/2763/25
27 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
30 червня 2025 року ТОВ «Коллект Центр», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором, витрати на сплату судового збору та витрати на правову допомогу (вхідний №26140/25, а.с.1-6).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 22.05.2021 між позичальником ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №3649922 (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 7500 грн, на умовах визначених кредитним договором, та зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Згідно п. 1.1. Кредитного договору, кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7500.00 грн. Пунктом 1.5.2. Кредитного договору сторонами обумовлено, що проценти за користування кредитом складають 1980.0 грн, які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. Кредитного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок.
Відповідно до розділу 2 Кредитного договору, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.
Також позивач у позові зазначає, що умови Кредитного договору передбачають, що позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.
Водночас, станом на сьогоднішній день, строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором до відповідача, то ТОВ «Коллект Центр» як позивач обгрунтовує це тим, що 16.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до чинного законодавства України, був укладений договір факторингу №16/12-2021-43.
Відповідно до умов означеного договору відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за Кредитним договором № 3649922 від 22.05.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
Надалі, 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за Кредитним договором № 3649922 від 22.05.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
З огляду на викладене ТОВ «Коллект Центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №3649922 від 22.05.2021 в сумі 44379,49 грн (6120 грн - заборгованість за тілом кредиту, 37734,49 грн - заборгованість за процентами, та 525 грн - заборгованість за комісією), витрати на професійну правничу допомогу (16000 грн) та витрати на сплату судового збору (2422,40 грн).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 40 хв 14 серпня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.88).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.08.2025 позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором було залишено без руху на підставі ч.11 ст.187 ЦПК України (а.с.100-101).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.08.2025 продовжено розгляд справи за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором; розгляд справи призначено о 10 год 30 хв 27.10.2025 (а.с.113).
У визначений судом день та час представник позивача Ткаченко М.М. у судове засідання не з'явилася, причин не прибуття в судове засідання суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи сторона позивача була повідомлена належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» як безпосередньо позивача, так і ОСОБА_2 як його представника, що були отримані цими учасниками справи 04.09.2025 (а.с.114 зворот, 115 зворот).
Водночас, у п.5 прохальної частини позовної заяви, керівник ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М. виявила волю на розгляд справи у відсутність представника позивача та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 27 жовтня 2025 року о 10 год 30 хв не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).
У зв'язку з цим 27 жовтня 2025 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 22.05.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №3649922 (індивідуальна частина) (далі - Кредитний договір).
Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 цього договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю та виконання обов'язів найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
У пунктах 1.2-1.4 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума (загальний розмір) кредиту становить 7500 грн; кредит надається загальним строком на 30 днів з 22.05.2021; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 21.06.2021.
Також п.1.5 Кредитного договору сторонами обумовлено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2505.00 грн. в грошовому виразі та 3076.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 10005.00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Крім того, з п.1.5.1 Кредитного договору судом встановлено, що комісія за надання кредиту становить 525.00 грн, яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Також зі змісту п.1.5.2 та 1.6 Кредитного договору суд встановив, що проценти за користування кредитом: 1980.00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктами 2.3.1.1 та 2.3.1.2 Кредитного договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents i є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче: 3% комісія - 3 дні пролонгації строку дії Кредитного договору, 5% комісія - 7 днів пролонгації, та 10% комісія - 15 днів пролонгації.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.
Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Із п.2.4.1 Кредитного договору встановлено судом, що позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
Крім того, з п.6.1, 6.5 Кредитного договору встановлено, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (а.с.24-27).
Також суд встановив, що разом із Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов п. 6.3 означеного правочину, погодився з графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору (а.с.48).
Із анкети-заяви на кредит №3649922 від 22.05.2021 суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 , 22.05.2021 заповнив анкету-заяву на отримання кредиту в розмірі 7500 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а також зі сплатою комісії за надання кредиту в сумі 525 грн. Підписання Кредитного договору відповідачем мало місце о 07 год 26 хв 54 сек 22.05.2021 (а.с.63).
Крім того з Паспорту споживчого кредиту №3649922 як додатку №2 до Кредитного договору суд встановив, що позичальник (відповідач) ОСОБА_1 виявив волю на отримання кредиту в ТОВ «Мілоан» на наступних умовах: сума кредиту: 7500 грн; загальний строк кредитування: 30 днів, з можливістю пролонгування строку кредитування як на пільгових, так і стандартних (базових) умовах (а.с.62).
Із довідки про ідентифікацію, що підготовлена ТОВ «Мілоан», суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено Кредитний договір, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про одноразовий ідентифікатор наступні: одноразовий ідентифікатор: F73879; дата відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 22.05.2021; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_2 (а.с.68).
Із довідки товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Елаєнс» від 21.04.2025 суд встановив, що на підставі договору №40484607_26/10/18-1 про надання послуг з переказу грошових коштів та про інформаційно-технологічну взаємодію і приймання платежів, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «ТОВ "Мілоан" успішно проведена в системі наступна операція: номер в системі FONDY: 410090989; номер операції: be9587c6-312b-4e49-bbaaea6460ca6cca_637573120161616121; дата проведення платежу: 22.05.2021; призначення платежу: «Кошти згідно договору 3649922»; сума платежу: 7500,00; валюта платежу: UAH; платіжний метод: карта MASTERCARD; статус платежу: approved; номер карти: НОМЕР_3 ; банк картки отримувача: MONOBANK (а.с.69).
Згідно безпосередньо дослідженої судом відомості про щоденні нарахування та погашення, що підготовлена ТОВ «Мілоан», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 22.05.2021 надано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 7500 грн та цього ж дня нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 525 грн.
Згідно означеного засобу доказування суд встановив, що відсотки первинним кредитодавцем позичальнику ОСОБА_1 нараховувалися наступним чином:
1)у період часу з 23.05.2021 до 21.06.2021 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 66 грн згідно п.1.5.2 Кредитного договору;
2)у період часу з 22.06.2021 до 24.06.2021 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 64,02 грн згідно п.1.5.2 та 2.3.1.1 Кредитного договору;
3)у період часу з 25.06.2021 до 27.06.2021 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 62,10 грн згідно п.1.5.2 та 2.3.1.1 Кредитного договору;
4)у період часу з 28.06.2021 до 30.06.2021 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 60,24 грн згідно п.1.5.2 та 2.3.1.1 Кредитного договору;
5)у період часу з 01.07.2021 до 03.07.2021 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 58,44 грн згідно п.1.5.2 та 2.3.1.1 Кредитного договору;
6)у період часу з 04.07.2021 до 06.07.2021 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 56,69 грн згідно п.1.5.2 та 2.3.1.1 Кредитного договору;
7)у період часу з 07.07.2021 до 13.07.2021 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 53,86 грн згідно п.1.5.2 та 2.3.1.1 Кредитного договору;
8)у період часу з 14.07.2021 до 27.08.2021 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 306 грн згідно п.1.6 та 2.3.1.2 Кредитного договору;
9)у період часу з 28.08.2021 до 11.09.2021 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 61,20 грн згідно п.1.6 та 2.3.1.2 Кредитного договору.
Крім того з відомості про щоденні нарахування та погашення суд встановив, що відповідач неодноразово пролонгував строк дії Кредитного договору в порядку, передбаченому п.2.3.1 Кредитного договору, шляхом сплати ТОВ «Мілоан» комісії за пролонгацію, а саме: 21.06.2021 (225 грн), 24.06.2021 (218 грн), 27.06.2021 (211 грн), 30.06.2021 (205 грн), 03.07.2021 (199 грн), 06.07.2021 (322 грн).
Також із означеного засобу доказування суд встановив, що відповідач як позичальник після 06.07.2021 не здійснював дій щодо пролонгації Кредитного договору у порядку, передбаченому п.2.3.1 Кредитного договору.
Крім того з означеної відомості судом також встановлено, що позичальник здійснила часткове погашення тіла кредиту в сумі 225 грн (21.06.2021), 218 грн (24.06.2021), 211 грн (27.06.2021), 205 грн (30.06.2021), 199 грн (03.07.2021), 322 грн (06.07.2021), а всього в сумі 1380 грн, та відсотків за кредитом у розмірі 250 грн (21.06.2021), 244 грн (24.06.2021), 238 грн (27.06.2021), 233 грн (30.06.2021), 227 грн (03.07.2021), 443 грн (06.07.2021), а всього в сумі 1635 грн (а.с.8-9).
Суд, безпосередньо дослідивши договір факторингу №16/12-2021-43 від 16.12.2021 (а.с.12-16) встановив, що означеного дня між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено вказаний правочин, відповідно до розділу 2 якого, за цим договором клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 43 427 967,63 грн, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.
Відповідно до умов цього договору фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані фактором суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
За цим договором клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.
За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов'язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається.
Фактор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі, але не раніше оплати повного фінансування фактором придбаного у клієнта права вимоги в порядку та на умовах, передбачених цим договором
Факт оплати ТОВ «Вердикт Капітал» ТОВ «Мілоан» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №16/12-2021-43 від 16.12.2021 судом встановлено із дослідженого в судовому засіданні платіжного доручення №313550010 від 20.12.2021, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» 1 563 897,11 грн плати за укладення договору факторингу №16/12-2021-43 від 16.12.2021 (а.с.21).
Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №16/12-2021-43 від 16.12.2021 судом встановлено, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Кредитного договору в сумі 22 959,49 грн, з яких: 6120 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 314,49 грн - сума заборгованості за відсотками, та 525 грн - залишок по комісії (а.с.111).
Також у судовому засіданні був безпосередньо досліджений розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 17.06.2025 і встановлено, що за період з 16.12.2021 до 31.12.2021 позичальнику ОСОБА_1 ТОВ «Вердикт Капітал» нарахувало відсотки за Кредитним договором у розмірі 4896 грн; з 01.01.2022 до 21.01.2022 - у розмірі 9486 грн; з 01.02.2022 до 23.02.2022 - у розмірі 7038 грн, а всього в сумі 21 420 грн (а.с.10).
Суд, безпосередньо дослідивши договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 (а.с.30-35) встановив, що означеного дня між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено вказаний правочин, відповідно до п.2.1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.
Із акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023, що складений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» суд встановив, що плата за укладення договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 отримана ТОВ «Вердикт Капітал» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.41).
Із витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 судом встановлено, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Кредитного договору в сумі 44 379,49 грн, з яких: 6120 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37734,49 грн - сума заборгованості за відсотками, та 525 грн - залишок по комісії (а.с.44).
Також у судовому засіданні був безпосередньо досліджений розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» станом на 17.06.2025 і встановлено, що загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 44 379,49 грн, з яких: 6120 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37734,49 грн - сума заборгованості за відсотками, та 525 грн - залишок по комісії (а.с.11).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).
Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 у взаємозв'язку з договором факторингу №16/12-2021-43 від 16.12.2021.
Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: F73879.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Мілоан» грошових коштів в сумі 7500 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.
Водночас матеріалами справи підтверджується той юридичний факт, що сума кредиту, що обумовлена між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.2 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_4 .
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первинному кредитодавцю ТОВ «Мілоан», так і його правонаступникам у спірних правовідносинах: ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 6120 грн (з урахуванням сплачених 1380 грн; 7500 грн - 1380 грн = 6120 грн) в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.
Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 37734,49 грн, то суд зазначає про таке.
У пунктах 1.2-1.4 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума (загальний розмір) кредиту становить 7500 грн; кредит надається загальним строком на 30 днів з 22.05.2021; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 21.06.2021.
Також п.1.5 Кредитного договору сторонами обумовлено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2505.00 грн. в грошовому виразі та 3076.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 10005.00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Крім того, з п.1.5.1 Кредитного договору судом встановлено, що комісія за надання кредиту становить 525.00 грн, яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Також зі змісту п.1.5.2 та 1.6 Кредитного договору суд встановив, що проценти за користування кредитом: 1980.00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктами 2.3.1.1 та 2.3.1.2 Кредитного договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents i є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче: 3% комісія - 3 дні пролонгації строку дії Кредитного договору, 5% комісія - 7 днів пролонгації, та 10% комісія - 15 днів пролонгації.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.
Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Пунктом 2.4.1 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежі, але не пізніше дати остаточного погашення згідно п.1.4 договору.
З аналізу означених пунктів Кредитного договору суд зробив висновок, що його сторони узгодили те, що в період з 23.05. до 21.06.2021 включно позичальник сплачує кредитодавцю відсотки за користування кредитом з призми 0,88% за кожен день; у випадку пролонгації Кредитного договору згідно п.2.3.1.1, тобто у випадку сплати відповідного розміру комісії за пролонгацію, що відповідає конкретній кількості днів такої пролонгації, то позичальник сплачує кредитодавцю відсотки за ставкою 0,88% за кожен день користування кредитом протягом оплаченого періоду продовження строку дії Кредитного договору; у випадку, якщо після закінчення строку дії Кредитного договору (в тому числі і у випадку його пролонгації шляхом сплати відповідного розміру комісії (п.2.3.1.1 Кредитного договору)), позичальник продовжує користуватися кредитним коштами, то строк дії Кредитного договору пролонгується на стандартних (базових) умовах (5,00% за кожен день користування сумою кредиту) кожен раз на 1 день, але не більше, ніж на 60 днів.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, зокрема, п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5.2, 1.6, 2.3.1.1, 2.3.1.2 та 2.4.1, встановив, що їх розмір визначений неправильно з огляду на таке.
Так, за період строку кредиту, що сторонами Кредитного договору обумовлений початком 23.02.2021 і закінченням 21.06.2021, розмір відсотків, які мав сплатити кредитодавцю відповідач, становить 1980 грн (7500 грн х 0,0088 = 66 грн; 66 грн х 30 днів = 1980 грн), що узгоджується з умовами п.1.5.2 Кредитного договору.
Починаючи з 22.06.2021 і до 24.06.2021 включно, в зв'язку з тим, що позичальник 21.06.2021 сплатив первинному кредитодавцю комісію за пролонгацію умов Кредитного договору зі сплатою відсотків за користування ним згідно ставки, що обумовлена п.1.5.2 Кредитного договору, то строк дії Кредитного договору пролонгувався на пільгових умовах на підставі п.2.3.1.1 Кредитного договору строком на 3 календарні дні, а тому розмір відсотків за цей час, які мав сплатити кредитодавцю відповідач, з урахуванням сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення тіла кредиту, становить 192,06 грн (7275 грн х 0,0088 = 64,02 грн; 64,02 грн х 3 дні = 192,06 грн), що узгоджується із даними, що містяться у відомості про нарахування та погашення (а.с.8-9).
Починаючи з 25.06.2021 і до 27.06.2021 включно, в зв'язку з тим, що позичальник 24.06.2021 сплатив первинному кредитодавцю комісію за пролонгацію умов Кредитного договору зі сплатою відсотків за користування ним згідно ставки, що обумовлена п.1.5.2 Кредитного договору, то строк дії Кредитного договору пролонгувався на пільгових умовах на підставі п.2.3.1.1 Кредитного договору строком на 3 календарні дні, а тому розмір відсотків за цей час, які мав сплатити кредитодавцю відповідач, з урахуванням сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення тіла кредиту, становить 186,30 грн (7057 грн х 0,0088 = 62,10 грн; 62,10 грн х 3 дні = 186,30 грн), що узгоджується із даними, що містяться у відомості про нарахування та погашення (а.с.8-9).
Починаючи з 28.06.2021 і до 30.06.2021 включно, в зв'язку з тим, що позичальник 27.06.2021 сплатив первинному кредитодавцю комісію за пролонгацію умов Кредитного договору зі сплатою відсотків за користування ним згідно ставки, що обумовлена п.1.5.2 Кредитного договору, то строк дії Кредитного договору пролонгувався на пільгових умовах на підставі п.2.3.1.1 Кредитного договору строком на 3 календарні дні, а тому розмір відсотків за цей час, які мав сплатити кредитодавцю відповідач, з урахуванням сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення тіла кредиту, становить 180,72 грн (6 846 грн х 0,0088 = 60,24 грн; 60,24 грн х 3 дні = 180,72 грн), що узгоджується із даними, що містяться у відомості про нарахування та погашення (а.с.8-9).
Починаючи з 01.07.2021 і до 03.07.2021 включно, в зв'язку з тим, що позичальник 30.06.2021 сплатив первинному кредитодавцю комісію за пролонгацію умов Кредитного договору зі сплатою відсотків за користування ним згідно ставки, що обумовлена п.1.5.2 Кредитного договору, то строк дії Кредитного договору пролонгувався на пільгових умовах на підставі п.2.3.1.1 Кредитного договору строком на 3 календарні дні, а тому розмір відсотків за цей час, які мав сплатити кредитодавцю відповідач, з урахуванням сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення тіла кредиту, становить 175,32 грн (6 641 грн х 0,0088 = 58,44 грн; 58,44 грн х 3 дні = 175,32 грн), що узгоджується із даними, що містяться у відомості про нарахування та погашення (а.с.8-9).
Починаючи з 04.07.2021 і до 06.07.2021 включно, в зв'язку з тим, що позичальник 03.07.2021 сплатив первинному кредитодавцю комісію за пролонгацію умов Кредитного договору зі сплатою відсотків за користування ним згідно ставки, що обумовлена п.1.5.2 Кредитного договору, то строк дії Кредитного договору пролонгувався на пільгових умовах на підставі п.2.3.1.1 Кредитного договору строком на 3 календарні дні, а тому розмір відсотків за цей час, які мав сплатити кредитодавцю відповідач, з урахуванням сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення тіла кредиту, становить 170,07 грн (6 442 грн х 0,0088 = 56,69 грн; 56,69 грн х 3 дні = 170,07 грн), що узгоджується із даними, що містяться у відомості про нарахування та погашення (а.с.8-9).
Починаючи з 07.07.2021 і до 13.07.2021 включно, в зв'язку з тим, що позичальник 06.07.2021 сплатив первинному кредитодавцю комісію за пролонгацію умов Кредитного договору зі сплатою відсотків за користування ним згідно ставки, що обумовлена п.1.5.2 Кредитного договору, то строк дії Кредитного договору пролонгувався на пільгових умовах на підставі п.2.3.1.1 Кредитного договору строком на 7 календарних днів, а тому розмір відсотків за цей час, які мав сплатити кредитодавцю відповідач, з урахуванням сплачених відповідачем коштів у рахунок погашення тіла кредиту, становить 377,02 грн (6120 грн х 0,0088 = 53,86 грн; 53,86 грн х 7 днів = 377,02 грн), що узгоджується із даними, що містяться у відомості про нарахування та погашення (а.с.8-9).
Водночас, оскільки позичальник 13.07.2021 не сплатив суму кредиту та не пролонгував строку дії Кредитного договору зі сплатою процентів на пільгових умовах (п.2.3.1.1 Кредитного договору), тому кредитодавець з 14.07.2021 застосував до спірних правовідносин п.2.3.1.2 та 1.6 Кредитного договору і здійснив нарахування позичальнику відсотків за користування сумою кредиту з призми стандартної (базової) процентної ставки 5% / день (у період з 14.07.2021 до 27.08.2021), що у грошовому виразі складає 13 770 грн (6120 грн х 0,05 = 306 грн; 306 грн х 45 днів (кількість днів між 14.07.2021 та 27.08.2021) = 13 770 грн)).
Надалі, починаючи з 28.08.2021 і до 11.09.2021, первинним кредитодавцем здійснено нарахування позичальнику відсотків за користування сумою кредиту з призми 61,20 грн за один день користування кредитом, тобто сукупно в сумі 918 грн (6120 грн х 0,01 = 61,20 грн; 61,20 грн х 15 днів (кількість днів між 28.08.2021 та 11.09.2021) = 918 грн)).
Нарахування ТОВ «Мілоан» відсотків за користування сумою кредиту позичальником з призми 1% від залишку заборгованості за основною сумою боргу суд вважає диспозитивним правом кредитодавця, оскільки означений розмір не перевищує базової відсоткової ставки, що підлягала застосуванню до спірних правовідносин ТОВ «Мілоан» з метою виконання п. 1.6 у взаємозв'язку з п.2.3.1.2 Кредитного договору.
Отже, сукупний розмір відсотків, які підлягали сплаті позичальником ОСОБА_1 кредитодавцю ТОВ «Мілоан» за період з 23.05.2021 до 11.09.2021, тобто на виконання умов Кредитного договору, що обумовлені у п.1.3, 1.5.2, 1.6, 2.3.1.1 та 2.3.1.2 Кредитного договору, становив 17 949,49 грн (1980 грн + 192,06 грн + 186,30 грн + 180,72 грн + 175,32 грн + 170,07грн + 377,02 грн + 13 770 грн + 918 грн).
Водночас, як встановлено судом із безпосередньо дослідженої відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 суми кредиту (а.с.8-9), що підготовлена ТОВ «Мілоан», позичальник, за період з 23.05.2021 до 11.09.2021, сплатив первинному кредитодавцю відсотки в сумі 1635 грн.
Отже, сукупний розмір відсотків, які підлягають стягненню з позичальника ОСОБА_1 на користь правонаступника кредитодавця ТОВ «Мілоан» у спірних правовідносинах ТОВ «Коллект Центр», за період з 23.05.2021 до 11.09.2021, складає 16 314,49 грн (17949,49 грн - 1635 грн).
Водночас суд не погоджується з розрахунком заборгованості за Кредитним договором, що проведений правонаступником первинного кредитодавця ТОВ «Мілоан» у спірних правовідносинах ТОВ «Вердикт Капітал», що міститься у однойменному документі (а.с.10), в частині нарахування позичальнику відсотків за період з 16.12.2021 до 23.02.2022, розмір заборгованості за якими перейшов правом вимоги до ТОВ «Коллект Центр», з огляду на таке.
Пунктом 2.3.1.2 Кредитного договору сторони обумовили, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
З аналізу означеного пункту Кредитного договору суд зробив висновок, що у випадку, якщо після закінчення строку дії Кредитного договору (в тому числі і у випадку його пролонгації шляхом сплати відповідного розміру комісії (п.2.3.1.1 Кредитного договору)), позичальник продовжує користуватися кредитним коштами, то строк дії Кредитного договору пролонгується на стандартних (базових) умовах кожен раз на 1 день, але не більше, ніж на 60 днів. Тобто, максимальний строк дії Кредитного договору сторонами обумовлений не більше, ніж на 60 днів, після закінчення строку дії означеного правочину в тому числі і після закінчення його дії внаслідок пролонгації шляхом сплати позичальником відповідного розміру комісії.
Як встановлено судом із відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.8-9), первинним кредитодавцем ТОВ «Мілоан» здійснено нарахування позичальнику ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами на стандартних (базових) умовах, тобто у порядку, передбаченому п.2.3.1.2 у взаємозв'язку з п.1.6 Кредитного договору, протягом 60 днів (з 14.07.2021 до 11.09.2021), що узгоджується із положеннями Кредитного договору, що обумовлені його сторонами в п.2.3.1.2, згідно яких строк дії Кредитного договору пролонгується на стандартних (базових) умовах не більш як на 60 днів.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що нарахування правонаступником первинного кредитодавця ТОВ «Мілоан» ТОВ «Вердикт Капітал» позичальнику ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами в строк, що перевищує 60 календарних днів на стандартних (базових) умовах (у період з 16.12.2021 до 23.02.2022), не відповідає умовам Кредитного договору, зокрема, п.2.3.1.2, а тому розмір відсотків, що підлягали сплаті позичальником складає 16 314,49 грн, що узгоджується із даними, що містяться у відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.8-9).
Отже, сукупний розмір відсотків, які підлягають стягненню з позичальника ОСОБА_1 на користь правонаступника кредитодавця ТОВ «Мілоан» у спірних правовідносинах ТОВ «Коллект Центр», за період з 23.05.2021 до 11.09.2021, складає 16 314,49 грн, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у рахунок нарахованих та несплачених процентів згідно умов Кредитного договору.
Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо розміру сплачених нею коштів у рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами, що вплинуло б на розмір заборгованості за означеною заборгованістю, що є предметом спору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за відсотками є частково обгрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню в сумі 16 314,49 грн.
Що стосується позовної вимоги про стягнення із відповідача 525 грн в рахунок сплати заборгованості за комісією за надання кредиту, то суд зазначає про таке.
Пунктом 1.5.1 Кредитного договору судом встановлено, що комісія за надання кредиту становить 525 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Водночас п.1.1 Кредитного договору передбачено, кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 цього договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю та виконання обов'язів найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Також зі змісту як Анкети-заяви на кредит №3649922 від 22.05.2021, так і Паспорту споживчого кредиту №3649922 від 22.05.2021, що є додатком №2 до Кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 виявив волю на отримання від ТОВ «Мілоан» кредиту зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 7,00% від суми кредиту (а.с.62-63).
Отже, підписанням Кредитного договору та додатків до нього без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.
Зміст зобов'язання в наведеному Кредитному договорі, в контексті сплати комісії за надання кредиту, викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз договору, наданого позивачем, графіку платежів, дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін Кредитного договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути зі сплатою процентів за кредитним договором та комісією, в розмірі та умовах погоджених сторонами.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений Кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язалася повернути кредит, а також сплатити проценти та комісію за надання кредиту.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру комісії за надання кредиту; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу комісії; позивачем доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому, з приводу яких відносин був укладений Кредитний договір, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.
Отже, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування позивачем комісії в розмірі 525 грн.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що сума несплаченої відповідачем комісії за надання кредиту, згідно умов Кредитного договору, складає 525 грн.
Крім того, відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо сплати ним позивачу комісії за надання кредиту в розмірі 525 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 525 грн в рахунок заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту підлягає задоволенню.
Що стосується прохання позивача, що викладене у п.3 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 16000 грн, то суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
У п.30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 в справі № 922/2604/20 зроблено правовий висновок, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (далі - АО «Лігал Ассістанс») (а.с.55-57); 2) прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням Загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023 (а.с. 59); 3) заявки на надання юридичної допомоги № 979 від 01.05.2025 (а.с.60); 4) витягу з Акту № 10 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 (а.с.61).
У зв'язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АО «Лігал Ассістанс» у справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.
З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).
За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подав, а також не подав і клопотання про їх зменшення.
Водночас, ч. 1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позивачем були пред'явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 44379,49 грн, які судом задоволені частково в розмірі 22 959,49 грн, що складає 51,73% від ціни позову (22 959,49 грн / 44 379,49 грн), тому суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин принципу пропорційності визначення судових витрат, визначивши розмір витрат на правничу допомогу, що надана позивачу, в розмірі 51,73%, що відповідає розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з цим, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що у грошовому виразі складає 8276,80 грн (16000 грн (розмір витрат на правничу допомогу, що визнаний судом співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та узгоджується з орієнтовним розрахунком судових витрат) х 0,5173 (розмір задоволених позовних вимог)).
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що саме 8276,80 грн підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача як витрати на правничу допомогу, що останньому надавались професійним адвокатом.
Що стосується прохання позивача, викладеного у п.2 прохальної частини позовної заяви від про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2422,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0532920126 від 27.06.2025 (а.с.7).
Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором обгрунтованими і задовольнив їх на суму 22 959,49 грн (6120 грн - заборгованості за тілом кредиту, 16 314,49 грн - заборгованість за відсотками, та 525 грн - за комісією), що складає 51,73% від ціни позову (22 959,49 грн / 44 379,49 грн), тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1253,11 грн, тобто 51,73% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2422,40 х 0,5173).
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 22 959,49 грн, з яких: 6120 грн - заборгованості за тілом кредиту, 16 314,49 грн - заборгованість за відсотками, та 525 грн - за комісією. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1253,11 грн - судового збору, та 8276,80 грн - витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 510, 512, 513, 514, 516, 527, 530, 610, 626-628, 638, 1054, 1056-1, 1077, 1078, 1081 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд
позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №3649922 від 22 травня 2021 року в розмірі 22 959 (двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 49 (сорок дев'ять) копійок, з яких: 6120 (шість тисячі сто двадцять) гривень - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 16 314 (шістнадцять тисяч триста чотирнадцять) гривень 49 (сорок дев'ять) копійок - заборгованість за відсотками, та 525 (п'ятсот двадцять п'ять) гривень - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 1253 (одна тисяча двісті п'ятдесят три) гривні 11 (одинадцять) копійок судового збору та 8276 (вісім тисяч двісті сімдесят шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 9529 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 91 (дев'яносто одна) копійка.
У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 28 жовтня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Коллект Центр, ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: О. В. Петренко