Справа № 640/22119/19 Суддя (судді) першої інстанції: Прасов Олександр Олександрович
21 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Ключкович В.Ю.,
при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,
від позивача: не з'явився;
від відповідача(апелянта): Лукашенко Д.П.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цум Стейк» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Цум Стейк» з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року допущено заміну відповідача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м.Києві), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2019 за №00007701402, №00007711402, №00007721402, №0031501409 та від 04.06.2019 за №0010194208.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві №00007701402 від 06.06.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Цум Стейк" за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» збільшено грошове зобов'язання на суму 1304263 грн. 00 коп., з яких: за податковими зобов'язаннями - 1043410 грн. 00 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 260853 грн. 50 коп;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві №00007711402 від 06.06.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Цум Стейк" зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4752896 грн. 00 коп., з яких: за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 09.02.2017 за №9269907108 за звітний період 2016 рік у сумі 30 грн. 00 коп.; за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 27.03.2019 за №9311417291 за звітний період 2018 рік у сумі 4752866 грн. 00 коп;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві №00007721402 від 06.06.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Цум Стейк" зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 154102 грн. 00 коп. за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 21.01.2019 за №9308200092 поданою за грудень 2018 року.
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві №0031501409 від 06.06.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Цум Стейк" за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 546122 грн. 27 коп.
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві №0010194208 від 04.06.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Цум Стейк" за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» збільшено грошове зобов'язання на суму 130510 грн. 40 коп., з яких: за податковим зобов'язанням - 27929 грн. 12 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 102581 грн. 28 коп.
- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цум Стейк" (вул.Хрещатик, буд.38, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 40612578) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (вул.Шолуденка, буд.33/19, м.Київ, 04116; код ЄДРПОУ ВП 44116011) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 19210 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій апелянт просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, крім того в порушення чинного законодавства не з'ясовані всі обставини справи, що призвело до необ'єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2025 року та 06 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цум Стейк» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 07.10.2025 о 11:45, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній посилаючись на безпідставність доводів, викладених апелянтом в апеляційній скарзі, просить залишити апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року у справі № 640/22119/19 - без змін.
07.10.2025 р. в судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. Просили скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року без змін.
Суд, заслухавши думку учасників справи, протокольною ухвалою відклав судове засідання на 21.10.2025 року о 12:00, у зв'язку з необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи.
21.10.2025 р. в зал судового засідання з'явився представник відповідача, підтримав , просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року.
Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, що не заважає розгляду справи за наявною явкою.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що У період з 29.03.2019 по 18.04.2019 контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Цум Стейк" (код ЄДРПОУ 40612578) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.06.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 30.06.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 30.06.2016 по 31.12.2018 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено Акт №288/26-15-14-02-04/40612578 від 25.04.2019 (надалі - Акт перевірки №288/26-15-14-02-04/40612578 від 25.04.2019) (т.1, а.с.34-67).
У Висновку Акту перевірки №288/26-15-14-02-04/40612578 від 25.04.2019 зазначено, зокрема: «… Перевіркою пунктів №3.1.1.3 акта перевірки порушень не встановлено. Перевіркою ТОВ «Цум Стейк» встановлено наступні порушення:
1. п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, в результаті чого, в періоді, що перевірявся занижено податок на прибуток в загальній сумі 1043410,0 грн., в т.ч.: - за 2016 рік у сумі 79342,0 грн.; - за 2018 рік у сумі 964068,0 гривень, та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 4752896,0 грн., в т.ч.: - за 2016 рік у сумі 30,0 грн.; - за 2018 рік у сумі 4752866,0 гривень.
2. п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 154102,0 грн., в т.ч. по періодам: - грудень 2018 - 154102,0 гривні.
3. пп.168.1.1. п.168.1 ст.168, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.168.4.1 п.168.4 ст.168, пп.168.4.4 п.168.4 ст.168, п.57.1 ст.п.57.3 57, п.54.2 ст.54, п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 151860,17 грн.
4. пп.4 п.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №2464-VІ від 08.07.2010, а саме несвоєчасно подано звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску за червень 2017 року.
5. п.2.11 глави 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зі змінами та доповненнями. 6. п.19 розділу II «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ №148 від 29.12.2017 року, зі змінами та доповненнями. …».
Результатом розгляду контролюючим органом Акту перевірки №288/26-15-14-02-04/40612578 від 25.04.2019 стало прийняття відносно ТОВ "Цум Стейк", зокрема:
1) податкового повідомлення-рішення №00007701402 від 06.06.2019, яким за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» збільшено грошове зобов'язання на суму 1304263 грн. 00 коп., з яких: за податковими зобов'язаннями - 1043410 грн. 00 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 260853 грн. 50 коп. (т.1, а.с.74-75);
2) податкового повідомлення-рішення №00007711402 від 06.06.2019, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4752896 грн. 00 коп., з яких: за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 09.02.2017 за №9269907108 за звітний період 2016 рік у сумі 30 грн. 00 коп.; за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 27.03.2019 за №9311417291 за звітний період 2018 рік у сумі 4752866 грн. 00 коп. (т.1, а.с.76-77);
3) податкового повідомлення-рішення №00007721402 від 06.06.2019, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 154102 грн. 00 коп. за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 21.01.2019 за №9308200092 поданою за грудень 2018 року (т.1, а.с.78-79);
4) податкового повідомлення-рішення №0031501409 від 06.06.2019, яким за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 546122 грн. 27 коп. (т.1, а.с.80-81);
5) податкового повідомлення-рішення №0010194208 від 04.06.2019, яким за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» збільшено грошове зобов'язання на суму 130510 грн. 40 коп., з яких: за податковим зобов'язанням - 27929 грн. 12 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 102581 грн. 28 коп. (т.1, а.с.82-83).
За результатами адміністративного оскарження вказаних вище рішень, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 23.08.2019 за №41082/6/99-99-11-04-01-25, яким зазначені податковя повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1, а.с.94-106).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні розглянувши позиції сторін та проаналізувавши надані документи дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішеннь.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі, зокрема, здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт «а»).
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт «а»).
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз наведених вище положень зумовлює висновок про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Колегією суддів, встановлено, що підставами для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у м. Києві від 06.06.2019 № 00007701402, яким ТОВ «ЦУМ СТЕЙК» нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 043 410,00 грн. та від 06.06.2019 № 00007711402, яким ТОВ «ЦУМ СТЕЙК» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 752 896,00 грн. стало те, що контролюючий орган проаналізувавши податкову інформацію контрагентів Позивача отриману з АІС «Податковий блок» та інших публічних джерел, зробив висновок про відсутність у контрагентів Позивача основних засобів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності підприємств. Крім того, в акті перевірки контролюючий орган посилається на ухвали районних судів в рамках проведення досудових розслідувань в кримінальних провадженнях.
Згідно зі ст. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2016 - 2018 років Позивачем, як Позичальником, із суб'єктами господарювання, як Кредиторами (Позикодавцями), було укладено низку договорів (які за своїм змістом є тотожними) про надання останніми ТОВ «ЦУМ СТЕЙК» поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, зокрема: Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №АТ-895/2 від 15.03.2017, укладений між ТОВ «ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ КОНСАЛТ» («Кредитор») та ТОВ "Цум Стейк" («Позичальник»), Договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №01/09/16 від 01.09.2016, укладений між ТОВ «ПРІНТТРЕЙДІНГ» («Кредитор») (найменування після зміни - ТОВ «Ехспарт») та ТОВ "Цум Стейк" («Позичальник»), лист ТОВ "Цум Стейк" до ТОВ «ПРІНТТРЕЙДІНГ» щодо надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги; Договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №С/А-00011/2 від 15.08.2016, укладений між ТОВ «АГРОТЕХРЕСУРС-М» («Кредитор») (найменування після зміни - ТОВ «АКМ-СЕРВІС») та ТОВ "Цум Стейк" («Позичальник»), Договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №16/08/16 від 16.08.2016, укладений між ТОВ «АГРОТЕХРЕСУРС-М» («Кредитор») та ТОВ "Цум Стейк" («Позичальник»); Договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №ФД/Б-52/784 від 16.04.2018, укладений між ТОВ «СІ-ДЖІ-АЙ ГРУП» («Кредитор») (найменування після зміни - ТОВ «КОТРЕЙ») та ТОВ "Цум Стейк" («Позичальник»); Договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №АТ-70/2 від 15.12.2016, укладений між ТОВ «БРОКВУД» («Кредитор») та ТОВ "Цум Стейк" («Позичальник»), листи ТОВ "Цум Стейк" до ТОВ «БРОКВУД» щодо надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги.
З метою підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано надано Виписки банку, Витяги та інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по кожному з кредиторів; оборотно-сальдові відомості по рахунку 6851, Платіжні доручення (по ТОВ «КОТРЕЙ»), листи ТОВ "Цум Стейк" до ТОВ «АГРОТЕХРЕСУРС-М» щодо надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги, Виписки банку, інформацію з офіційного порталу Державної фіскальної служби України по ТОВ «АКМ-СЕРВІС», інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ТОВ «БРОКВУД».
На підставі зазначених договорів підприємствами перераховувались відповідні суми на розрахунковий рахунок Позивача, що підтверджена зазначеними вище доказами, виписками по рахунках які містяться в матеріалах справи.
Колегія суддів звертає увагу, що на момент проведення перевірки, строк повернення коштів по зазначеним вище договорам не настав.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перевіряючи висновки акта перевірки та доводів апеляційної скарги, судом з'ясовано, що в останньому не йдеться про те, що до перевірки не надано певних договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних чи документів, що підтверджують оплату товару покупцями; обґрунтованих претензій до форми та змісту таких документів контролюючим органом не пред'явлено. Однак, податковий орган зробив висновок про відсутність у контрагентів Позивача основних засобів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності підприємств та проаналізувавши ухвали районних судів в рамках проведення досудових розслідувань в кримінальних провадженнях, зробив висновок про порушення позивачем податкового законодавства.
Колегія суддів вважає правомірним не врахування судом першої інстанції доводів контролюючого органу на користь порушення позивачем податкового законодавства через наявність листа Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України від 19.12.2018 за №1827/99-99-23-01-18 «Про надання інформації», посилання та процесуальні документи в кримінальних провадженнях, анулювання Свідоцтв платника ПДВ у контрагентів позивача, з огляду на те, що вироку суду у вказаних кримінальних провадженнях відсутній, а анулювання Свідоцтв платника ПДВ у деяких контрагентів позивача відбулось після укладання договорів про надання останніми ТОВ «ЦУМ СТЕЙК» поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
Відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте ГУ ДПС, всупереч вимог статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 року справа №804/939/16 зробив висновок, що податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
У світлі доводів апелянта колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19) зазначено, що вирок щодо посадової особи контрагента не може створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов'язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.
Виходячи зі змісту згаданого вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність вироку у кримінальній справі не є безумовною обставиною, що вказує на фактичне нездійснення господарської операцій, натомість, врахуванню підлягають саме встановлені у цьому судовому рішенні фактичні обставини.
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №АТ-895/2 від 15.03.2017, укладений між ТОВ «ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ КОНСАЛТ» («Кредитор») та ТОВ "Цум Стейк" («Позичальник»), від ТОВ «ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ КОНСАЛТ» підписано директором - Малиновською Наталею Сергіївною.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ТОВ «ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ КОНСАЛТ», сформованого станом на 15.03.2017, керівником та підписантом з 29.06.2016 є Малиновська Наталя Сергіївна, відтак суд констатує про відсутність доказів, що станом на 15.03.2017 керівником ТОВ «ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ КОНСАЛТ» був ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку підлягає врахуванню доктрина реальності господарської операції, яка полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Так, проаналізувавши матеріали справи в рамках правомірності податкових повідомленнь-рішеннь від 06.06.2019 за №00007701402, №00007711402, суд дійшов висновку про відсутність переконливих доказів не реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ КОНСАЛТ», ТОВ «ПРІНТТРЕЙДІНГ» (найменування після зміни - ТОВ «Ехспарт»), ТОВ «АГРОТЕХРЕСУРС-М» (найменування після зміни - ТОВ «АКМ-СЕРВІС»), ТОВ «СІ-ДЖІ-АЙ ГРУП» (найменування після зміни - ТОВ «КОТРЕЙ»), ТОВ «БРОКВУД», податковим органом не надано доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності та обережності, як і не надано доказів, що спростовують добросовісний характер поведінки Позивача.
Відтак, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2019 за №00007701402, №00007711402.
Аналізуючи доводи сторін, щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві №00007721402 від 06.06.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Цум Стейк" зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 154102 грн. 00 коп. за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 21.01.2019 за №9308200092 поданою за грудень 2018 року, суд виходить з такого.
Положеннями п. 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №966I-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов'язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик).
Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Водночас, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Цум Стейк» було отримано від ПП "ФЕДОН" податкову накладну № 53 від 18.09.2017 з номенклатурою (Плитка керамічна (з кам'яної кераміки), неглазурована, для внутрішнього облицювання, Меблі в наборі кухонні, з МДФ, ламіновані, т.м. ASTER CUCINE, Шафа з ДСП, торгівельна марка Camelgroup) на загальну суму 924 614,86 грн. в т.ч. ПДВ 154 102,48 грн. (будь - яких інших документів до перевірки ненадано).
Апелянт наголошує, що станом на 31.12.2018 - день проведення перевірки, кредиторська заборгованість по взаємовідносинах з ПП "ФЕДОН" складала 924 614,86 гривень. Під час проведення перевірки ТОВ «Цум Стейк» до перевірки було надано виключно податкову накладну, натомість ТОВ «Цум Стейк» не надано до перевірки договір, видаткову накладну, товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування ПП «ФЕДОН» (33403189) (попередня назва ПП «СОКРАТ-М») відповідного товару. Також, до перевірки не надано паспорта якості, висновки державної санітарно- епідеміологічної експертизи, сертифікати, видані Міністерством охорони здоров'я України, довідки Держспоживстандарту України, сертифікати відповідності, документи про якість тощо.
Так, контролюючим органом зроблено висновок, що поставка товарів не підтверджується наданими на перевірку документамиз огляду на відсутність товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування від ПП «ФЕДОН» (попередня назва ПП «СОКРАТ-М») відповідного товару.
Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N128/2568 із змінами і доповненнями: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.
Згідно п.11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно- транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно- транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.
У випадку перевантаження вантажу в процесі його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов'язково зазначаються реквізити: повна назва власника транспорту та його адреса, прізвище, ім'я та по батькові водія, державний номер автомобіля Перевізника, який здав вантаж, і Перевізника, який його прийняв. Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох Перевізників (по одному для кожного).
Відповідно п.13 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.). Вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць. У пунктах призначення вантажоодержувач має право при прийманні вантажів перевірити їх масу, кількість місць і стан у випадках:
а) прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника;
б) прибуття швидкопсувних вантажів з порушенням терміну доставки або з порушенням встановленого цими Правилами температурного режиму при перевезенні.
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, так:
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV (далі по тексту Закон від 16.07.99 № 996-ХІV), із внесеними змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2 ст.3 Закону від 16.07.99 № 996-ХІV - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 4 Закону від 16.07.99 № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.
Згідно з п.2.4, п.2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.
Відповідно до п.2.5 Положення про документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст.8 Закону від 16.07.99 № 996-ХІV, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено, що «Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.»
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України «Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату
товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено
податковою накладною».
Відповідно до п. 201.7. ст. 201. Податкового кодексу України: «Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)».
Відповідно до пп. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14. Податкового кодексу України: «постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною);»
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку».
Судом встановлено, що між позивачем та контрагентом було укладено договір поставки в усній формі (у спрощеній формі без укладення договору у письмові формі).
Як зазначає позивач, сторонами було досягнуто згоди про здійснення оплати за поставлений товар -до 31.12.2019 року, яка на момент перевірки ще не настала.
Так, станом на 31.12.2018 - день проведення перевірки, кредиторська заборгованість по взаємовідносинах з ПП "ФЕДОН" складала 924 614,86 гривень.
При цьому, колегія суддів зазначає, що слід враховувати, що оскільки до договору поставки за загальним правилом не встановлена спеціальна форма (крім поставок товарів, для яких іншими законами передбачена обов'язкова письмова форма, зокрема, коли йдеться про договори поставки за державним замовленням), то сторони вправі укладати такі договори і у тій формі, в якій вони домовились це зробити. При цьому, система оподаткування та правового статусу суб'єкта господарювання значення не мають. Якщо ж договір поставки укладається на тривалий час з циклічністю постачання товарів (робіт, послуг), то така поставка має бути зафіксована письмово. Якщо поставка одноразова - усна форма договору не виключається та відповідає умовам частини першої статті 206 Податкового кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі №815/2791/18 (адміністративне провадження №К/9901/8950/19), але не виключно.
Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів
При цьому, варто звернути увагу, що за загальним правилом, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент його вчинення. Характерною рисою таких правочинів є збіг у часі двох стадій їх розвитку - виникнення і припинення шляхом виконання. Усно може бути укладений правочин з будь-яким субґєктним складом і незалежно від суми, що виконується безпосередньо під час його укладення, як, наприклад, договір купівлі-продажу за готівку. У цьому випадку будь-якій фізичній або юридичній особі, яка оплатила товари або послуги на підставі усного правочину з іншими юридичними або фізичними особами, за її бажанням має бути виданий документ, що підтверджує підстави і суму отриманих грошей.
Частина 2 ст. 207 ЦК передбачає обовґязок організацій, які оплатили товари або послуги, вимагати від контрагента письмового підтвердження отриманої суми грошей та підстав для їх отримання. Правочини на виконання договору можуть за домовленістю сторін вчинятися в усній формі навіть тоді, коли за загальним правилом для самого договору передбачена письмова форма. Проте усні правочини на виконання письмового договору не допускаються, якщо це суперечить договору або закону.
Колегією суддів, критично оцінює доводи позивача стосовно досягнення згоди про здійснення оплати за поставлений товар -до 31.12.2019 року у випадку укладення договору поставки в усній формі на суму 924 614,86 грн, що у сукупності з відсутністю первинних документів свідчить про обґрунтованість доводів контролюючого органу.
Відповідно до наданої до перевірки податкової накладної, банківських виписок та карток бухгалтерських рахунків: 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлено, що ТОВ «Цум Стейк» віднесено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ФЕДОН» (33403189) (попередня назва ПП «СОКРАТ-М») до складу податкового кредиту з порушенням п. 189.4 ст.189., п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «Цум Стейк» не надано до достатніх документів на підтвердження отримання товарів з огляду на те, що вказане підприємство не здійснювало оплати товарів.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків викладених в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві №00007721402 від 06.06.2019 та обґрунтованість доводів апелянта в цій частині.
Аналізуючи доводи сторін, щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві №0031501409 від 06.06.2019, яким за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 546122 грн. 27 коп., суд виходить з такого.
Відповідно до п. 2.11 Положення № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Пунктом 19 розділу ІІ передбачено Положення №148, що готівка під звіт або на відрядження видається суб'єктами господарювання підзвітним особам відповідно до законодавства України. Готівка видається під звіт: 1) на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини на строк не більше 10 робочих днів; 2) на закупівлю брухту чорних металів і брухту кольорових металів - на строк не більше 30 робочих днів від дня видачі готівки під звіт; 3) на всі інші виробничі (господарські) потреби - на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівки під звіт.
Підзвітна особа має право продовжити строк використання виданих під звіт коштів, якщо готівка одночасно видана як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції в населення та заготівлі вторинної сировини, у тому числі брухту чорних металів і брухту кольорових металів). Строк використання такої готівки продовжується до завершення строку відрядження. Видача підзвітній особі готівки під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержану під звіт або на відрядження готівку здійснюється відповідно до законодавства України.
Відповідно до пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПК України, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.
За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.
Пунктом 3 Порядку складання звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 841 від 28.09.2015 року (далі - Порядок № 841), в редакції яка діяла під час виникнення взаємовідносин встановлено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 841 передбачено, якщо платник податку не повертає суми надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний строк (до закінчення третього або п'ятого, а в окремих випадках десятого чи двадцятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт), то така сума, розрахована з урахуванням пункту 164.5 статті 164 розділу IV Кодексу, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 167.1 статті 167 розділу IV Кодексу за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць. У разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.
Згідно карток рахунків бухгалтерського обліку 3721, що були надані суду підзвітними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримувались готівкові кошти та невитрачені кошти повертались наступного дня до каси підприємства. Отримання та повернення готівкових коштів оприбутковувалось в ТОВ «ЦУМ СТЕЙК» на підставі видаткових касових ордерів та прибуткових касових ордерів (видаткові та прибуткові касові ордери додаються). Підзвітними особами Позивача (в т.ч. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) складались звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт при отриманні готівкових коштів. Зазначені звіти були надані контролюючому органу під час проведення перевірки.
Факт повернення готівкових коштів підзвітними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджений податковим органом в Акті перевірки.
Загалом, на спростування доводів контролюючого органу позивачем надавалось до суду: Видаткові касові ордери, Прибуткові касові ордери, Звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, Наказ ТОВ "Цум Стейк" №1 «Про порядок оприбуткування готівки в касі ТОВ «ЦУМ СТЕЙК», Наказ ТОВ "Цум Стейк" від 01.07.2016 за №01-07/16-2, Наказ ТОВ "Цум Стейк" від 16.03.2018 за №16/03/2018-1к «Про встановлення ненормованого робочого дня»
Щодо видачі готівкових коштів під звіт у вихідні та святкові дні, Позивач зазначав, що у зв'язку з специфікою його господарської діяльності, як полягає у наданні послуг харчування та здійснюється без вихідних і святкових днів у ТОВ «ЦУМ СТЕЙК» встановлено ненормований робочий день (накази додані до позову), що підтверджується наказом, який міститься в матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги відхиляються судом, з огляду на встановлені обставини справи та наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 06.06.2019 № 0031501409.
Аналізуючи доводи сторін, щодо податкового повідомлення-рішення №0010194208 від 04.06.2019, яким за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» збільшено грошове зобов'язання на суму 130510 грн. 40 коп., з яких: за податковим зобов'язанням - 27929 грн. 12 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 102581 грн. 28 коп.
З матеріалів справи вбачається, що за квітень, травень і першу половину червня 2018 року ТОВ «ЦУМ СТЕЙК» було допущено помилку в платіжних дорученнях про сплату податку на доходи фізичних осіб та вказано рахунок для зарахування військового збору, а в платіжних дорученнях про сплату військового збору відповідно помилково вказано рахунок для зарахування податку на доходи фізичних осіб.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на підтвердження своєї позиції позивачем надано до суду, зокрема: Платіжні доручення, Відомості на виплату готівки, Відомості на виплату грошей, інформацію про нарахування та сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, інформацію про нарахування та сплату військового збору, Інформацію з Електронного кабінету платника по військовому збору, Інформацію з Електронного кабінету платника по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, лист ТОВ "Цум Стейк" від 19.04.2019 на адресу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві, лист Головного управління ДФС у м.Києві від 08.05.2019 за №86070/10/26-15-17-01-16 на адресу ТОВ "Цум Стейк", лист ТОВ "Цум Стейк" від 24.06.2019 на адресу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві
Так, листом від 19.04.2019 № 19 ТОВ «ЦУМ СТЕЙК» звернулось до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про зарахування помилково перерахованого ПДФО з рахунку військового збору на рахунок ПДФО. Листом ГУ ДФС у м. Києві від 08.05.2019 № 86070/10/26-15-17-01-16 повідомило про неможливість здійснення перерахування сплачених коштів, у зв'язку з наявністю податкового боргу з податку на додану вартість.
Після погашення податкового боргу з ПДВ, ТОВ «ЦУМ СТЕЙК» вдруге звернувся до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 24.06.2019 № 24/06-2019 ( після винесення податкового повідомлення-рішення №0010194208 від 04.06.2019) про перерахування ПДФО з рахунку військового збору на рахунок ПДФО.
31.07.2019 року податковим органом здійснено перерахування ПДФО.
Пп.168.1.2. п.168.1 ст.168 ПКУ передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставки податку, визначені у ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (168.1.5 п. 168.1 ст.168, ПКУ).
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів» (168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ).
Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. (пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 ПКУ).
Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, яким передбачено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
П. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України згідно з яким, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та перерахуванню до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.
Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.
Отже, положеннями цієї статті встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулись до чи на момент виплати доходу.
При цьому, суд вразовує, що Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за №22 (далі - Інструкція №22) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29.03.2004 за №377/8976 визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Відповідно п. 2.3 глави 2 Інструкції №22 відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Так, колегія суддів вважає помилковим врахування висновку позивача судом першої інстанції про те, що оскільки останнім нараховано та сплачено до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб своєчасно та в повному обсязі, тому помилкове перерахування цих сум на рахунок військового збору не може вважатися порушенням та бути підставою для здійснення висновку про несплату податкового зобов'язання у встановлений законодавством строк і нарахування штрафних санкцій.
На думку колегії суддів, зазначені обставини не можуть вважатися достатньою підставою для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0010194208 від 04.06.2019, натомість враховуючи дати проведення перевірки, винесення повідомлення-рішення, дату вчинення дій, спрямованих на усунення виявлених помилок, дату здійснення перерахування ПДФО (після винесення оскаржуваного ппр), характер перерахування, встановлені обставини у сукупності свідчать про порушення податковим агентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Цум Стейк» положень податкового законодавства в зазначеній частині.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цум Стейк» в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м.Києві №00007701402, №00007711402, №0031501409 від 06.06.2019, натомість під час апеляційного розгляду спростовано протипр авність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м.Києві №00007721402, №0010194208 від 06.06.2019, відтак апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд доходить висновку, що доводи апелянта знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що підставою скасування рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись статтями 77, 34, 123, 240, 242, 310, 315, 317, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цум Стейк» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві №00007701402 від 06.06.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Цум Стейк" за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» збільшено грошове зобов'язання на суму 1304263 грн. 00 коп., з яких: за податковими зобов'язаннями - 1043410 грн. 00 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 260853 грн. 50 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві №00007711402 від 06.06.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Цум Стейк" зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4752896 грн. 00 коп., з яких: за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 09.02.2017 за №9269907108 за звітний період 2016 рік у сумі 30 грн. 00 коп.; за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 27.03.2019 за №9311417291 за звітний період 2018 рік у сумі 4752866 грн. 00 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві №0031501409 від 06.06.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Цум Стейк" за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 546122 грн. 27 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цум Стейк" (вул.Хрещатик, буд.38, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 40612578) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (вул.Шолуденка, буд.33/19, м.Київ, 04116; код ЄДРПОУ ВП 44116011) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 11526 грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови суду виготовлено 24 жовтня 2025 року)