Справа № 640/2966/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
23 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року про прийняття до провадження та відмову у встановленні судового контролю у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва від Акціонерного товариства «Укртранснафта» надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій заявник просив:
- встановити судовий контроль за виконанням Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року, яке набрало законної сили 10 листопада 2020 року;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року у справі № 640/2966/19 протягом 10 (десяти) календарних днів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Укртранснафта» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі №640/2966/19.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» задоволено частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2022 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Згідно з ч. 2 ст. 241 Кодексу адміністративного судочинства України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року відмовлено Акціонерному товариству «Укртранснафта» у встановленні судового контролю в адміністративній справі № 640/2966/19.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, порушення норм процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву задовольнити, встановивши судовий контроль.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, гарантується Конституцією України та процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Главою 9 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано заходи процесуального примусу, згідно із частиною першою статті 144 якого заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі - це способи примусового впливу на учасників процесу з метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого вирішення адміністративних справ, а також підтримання певного порядку у судовому засіданні та під час їх розгляду, які є відмінними від засобів забезпечення виконання судового рішення як завершальної стадії судового провадження.
Верховний Суд у постанові від 30.04.2024 року у справі №380/12153/20 наголосив на тому, що судовий захист та поновлення прав, свобод, інтересів особи, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, неможливий без забезпечення виконання судового рішення, ухваленого на користь особи.
Водночас порядок, процедура та умови застосування судового контролю у межах адміністративного судочинства визначені статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами частини першої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій, пов'язаних з його виконанням. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із частиною шостою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою (частина сьома статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз наведеного вище свідчить про те, що застосування до відповідача у справі (суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалено рішення суду) штрафу за неподання ним до суду звіту про виконання рішення суду або неналежне його виконання як міри відповідальності за таку поведінку, є додатковим запобіжником для реального захисту та поновлення прав, свобод та інтересів, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, що змусило позивача вирішувати спір у судовому порядку, а надання такому суб'єкту владних повноважень права додаткового оскарження судового рішення про накладення на нього, в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, штрафу, яке за своєю суттю є засобом ефективного виконання уже ухваленого судового рішення, не сумісне із завданнями адміністративного судочинства та не відповідає його меті, що визначені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та із принципом верховенства права.
Також об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що накладення судом штрафу за невиконання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (у порядку судового контролю), очевидно не є заходом процесуального примусу, передбаченого статтею 144 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судовий контроль як інструмент ефективного виконання судових рішень та заходи процесуального примусу мають різну правову природу, зокрема, підстави застосування, мету та коло осіб, до яких вони можуть бути застосовані.
Відповідно до вимог частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначеній нормі відповідають також і положення пункту 1 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до вимог статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
При вирішенні поданої заяви колегія суддів звертає увагу на те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком прийнятого судового рішення. Суд також наголошує, що наведене є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Так, 27.08.2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О. на підставі заяви АТ «Укртранснафта» від 20.08.2021 року №04-03/11/3763-21 та виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2021 року у справі № 640/2966/19 було відкрито виконавче провадження ВП №66621881.
Крім того, 08.11.2021 року на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2021 року у справі №640/2966/19 державним виконавцем було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, а саме з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г; код ЄДРПОУ: 39440996) на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г; код ЄДРПОУ: 44082145), як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ: 43005393) та направлено її для виконання та відома до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
10.12.2021 року АТ «Укртранснафта» за вих.№ 04-03/11/6140-21 було направлено до державного виконавця заяву про вжиття заходів примусового виконання рішення суду, а саме: накладення штрафу на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків за невиконання рішення суду у справі №640/2966/19.
02.02.2022 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову ВП №66621881 про накладення на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків штрафу у розмірі 5 100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду по справі №640/2966/19.
Крім того, цією ж постановою було зобов'язано Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків виконати рішення протягом 10 (десяти) днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
19.07.2022 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову ВП №66621881 про накладення на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків штрафу у розмірі 10 200,00 грн за повторне невиконання без поважних причин рішення суду по справі №640/2966/19 та закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду.
Окрім того, 19.07.2022 року державним виконавцем було винесено та направлено до Шевченківського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, в якому останній ініціював розгляд питання щодо притягнення до відповідальності службових осіб Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за невиконання рішення згідно виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2021 року у справі №640/2966/19 про зобов'язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби провести зарахування помилково сплачених коштів у сумі 409 786 342,43 грн в рахунок сплати поточних грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток приватних підприємств.
Шевченківським управлінням поліції Головного управління національної поліції у м. Києві внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100001899 від 27.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України.
Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків оскаржувалося вищезазначене повідомлення державного виконавця про вчинення кримінального правопорушення від 19.07.2022 року ВП №66621881.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2022 року у справі №640/12493/22 було відмовлено у задоволенні адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 року у справі №640/12493/22 апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2022 року залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що наразі позивачем використано всі процесуальні можливості для звернення рішення суду до виконання. В той же час, вчинені як позивачем, так і державним виконавцем дії, бажаного та очікуваного, тобто позитивного для позивача результату не дали, у зв'язку з чим, державним виконавцем було ініційоване досудове розслідування за фактом невиконання судового рішення.
Колегія суддів наголошує на тому, що відповідальність за невиконання судового рішення передбачена статтею 382 КК України.
Колегія суддів бере до уваги, що за фактом невиконання відповідачем судового рішення Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві розпочато досудове розслідування, тобто з'ясування даних обставин не входить до компетенції суду.
Дані обставини є предметом розслідування відповідного органу досудового розслідування та у разі наявності достатніх доказів, у разі скерування до суду обвинувального акта, вирішення цього питання віднесено до компетенції місцевого загального суду.
Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Колегія суддів погоджується з доводами суду перщої інстанції, що в даному випадку відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки незгода позивача з діями вчиненими відповідачем на виконання рішення суду не є підставою для встановлення судового контролю.
В свою чергу, процедура дій позивача у разі незгоди із діями, вчиненими відповідачем на виконання рішення суду, врегульована у статті 383 КАС України.
Таким чином, колегія судів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом подання заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання рішення суду не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому, відповідно, у такий спосіб неможливо повністю захистити чи відновити права позивача.
З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлені обставини справи та чинні положення законодавства, з метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість заяви про встановлення судового контролю, відповідно до положень статті 382 КАС України, та відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року про прийняття до провадження та відмову у встановленні судового контролю - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.