П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10536/25
Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ДЕКОР» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ДЕКОР» до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
10 квітня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ-ДЕКОР» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Одеській області №12666815/40971801 від 25.03.2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 10.06.2024 року;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 10.06.2024року за датою її подання.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ВІ-ДЕКОР» зазначило, що у процесі проведення позивачем господарської діяльності складено податкові накладні та направлено їх на реєстрацію до податкового органу, однак, реєстрація зупинена податковим органом з підстав відповідності п.8 критеріям ризиковості. Позивачем направлено на адресу податкового органу ґрунтовні пояснення та відомості щодо виключення позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, однак, податковим органом ухвалено рішення про відмову в їх реєстрації.
Відповідно до відзиву Головного управління ДПС в Одеській області, відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що реєстрація податкових накладних не здійснена, так як на розгляд комісії були надані документи, які складені з порушенням вимог законодавства.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у задоволені позову ТОВ «ВІ-ДЕКОР» відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної визначено саме наявність рішення про віднесення позивача до категорії ризикових платників податків. В наданих поясненнях товариство вказало, що рішення про ризиковість скасовано у судовому порядку. При цьому з боку контролюючого органу не було обґрунтовано необхідність подання додаткових документів та не конкретизовано їх перелік, що виключало можливість платника податків належним чином виконати вимогу відповідача.
ГУ ДПС в Одеській області подало відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти її задоволення та просить суд залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ-ДЕКОР» 21.11.2016 року зареєстровано юридичною особою та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів; 81.30 Надання ландшафтних послуг; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 41.10 Організація будівництва будівель; 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах.
10.06.2024 року позивачем сформовано та подано на реєстрацію податкову накладну № 4 від 10.06.2024 року на суму 1 000 000,00 грн та направлено її на реєстрацію до ЄРПН.
Відповідно до квитанції 9185221121 від 05.07.2024 року: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 10.06.2024 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Додатково повідомляємо: показник "D"=.2554%, "Рпоточ"=0 Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Пропонуємо надати пояснення та копії документів (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі».
На пропозицію податкового органу позивачем було надано повідомлення №4 від 19.03.2025 року про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.
В графі «пояснення» позивачем було вказано: Відповідно до приписів п.201.10. ст.201 ПК України ТОВ «Ві-Декор» було складено ПН №4 від 10.06.2024 року та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. 05.07. 2024р. до вказаної ПН було отримано квитанцію : ДОКУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕНО. РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА. Надаємо пояснення для розблокування вказаної ПН.
До вказаного повідомлення було надано: 1 додаток (пояснення).
Зі змісту вказаних пояснень стосовно спірної податкової накладної зокрема зазначено, що ТОВ «ВІ-ДЕКОР» (продавець) укладено договір поставки з ТОВ «АВТОДОР» (Покупець, код ЄДРПОУ 13888197) № 8 від 16.05.2023 року на продаж будівельних матеріалів. 10.06.2024 року отримало передплату від ТОВ «АВТОДОР» у сумі 1 000 000,00 грн. пл. дор. №9150 від 10.06.2024 року. 05.07.2024 року направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну №4 від 10.06.2024 року, що має відображення у ЄРПН.
Комісією Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за розглядом наданого повідомлення та документів, 25.03.2025 прийнято рішення 12666815/40971801 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №4 від 10.06.2024 року.
Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування у вказаному рішенні зазначено надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.
У розділі «додаткова інформація» вказаного рішення зазначено таке: «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні».
Не погоджуючись з відмовою у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент зупинення реєстрації податкової накладної позивач був віднесений до категорії ризикових платників податків та відповідне рішення було діючим, тому контролюючий орган правомірно зупинив реєстрацію податкової накладної. В подальшому позивачем надано до контролюючого органу виключно судове рішення про виключення його з категорії ризикових, проте не надано жодного документального підтвердження господарської операції по якій складена податкова накладна № 4 від 10.06.2024 року.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року (далі-Порядок № 1246) визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
З 01 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", яка визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Як вбачається зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної, фактичною підставою для такого зупинення став п.8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Критерії ризиковості визначені додатком №3 до Порядку №1165.
Відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, яких у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Додатком 4 до Порядку № 1165 затверджено типову форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яка містить наступне формулювання: «Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку».
Отже, самим Порядком № 1165 встановлена можливість платника податку оскаржити рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, у тому числі в судовому порядку.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень колегія суддів встановила, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/21651/24 від 14 листопада 2024 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ві-Декор» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області № 69699 від 27.06.2024 року про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
Зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «Ві-Декор» з переліку платників податку, що відповідають Критеріям ризиковості платника податку.
Рішення набрало законної сили 17 лютого 2025 року.
Відповідно до висновку суду по справі №420/21651/24 ТОВ «Ві-Декор» безпідставно включено до переліку платників податку, що відповідають Критеріям ризиковості платника податку.
За таких обставин, підстави для зупинення реєстрації податкової накладної хоча формально і мали місце під час її подання на реєстрацію, проте в подальшому скасовані в судовому порядку. Про вказані обставини позивач повідомив контролюючий орган 19.03.2025 року шляхом направлення відповідних пояснень.
Однак контролюючий орган не врахував зазначені пояснення та 25.03.2025 року прийняв рішення про відмову у реєстрації ПН.
Також колегія суддів зауважує, що контролюючий орган не дотримався вимоги щодо належної конкретизації прийнятих проміжних рішень, внаслідок чого позивач не мав можливості їх виконати. Так, зупиняючи реєстрацію податкової накладної, відповідачем визначений загальний перелік документів, які б мав надати позивач, без визначення індивідуальних обставин господарської операції чи конкретизації мотивів витребування додаткових документів.
Зокрема, відповідачем на виконання вимог п.9 Порядку № 520, не направлено повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування.
В даному випадку, затверджена форма повідомлення зобов'язує податковий орган зазначати конкретні пояснення та документи, яких не вистачає платнику податку для реєстрації поданої ПН/РК, що в достатній інформує платника податків про необхідність подання конкретної інформації.
Проте, контролюючий орган, за наявної необхідності та можливості конкретизації переліку документів та зазначення відповідних мотивів зупинення реєстрації податкової накладної, не виконав покладений обов'язок, оскільки всі прийняті рішення не містили жодної конкретизації документів, подання яких зумовило б реєстрацію податкової накладної.
Надаючи оцінку доводам податкового органу стосовно того, що позивач на етапі реєстрації податкової накладної документально не підтвердив реальну можливість здійснити господарську операцію, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 816/2183/18, від 18 лютого 2020 року у справі №360/1776/19, від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19, від 18 червня 2020 року у справі № 824/245/19-а та ряді інших наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
З огляду на неконкретність вимог контролюючого органу про надання документів, рішення №12666815/40971801 від 25.03.2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 10.06.2024 року не відповідає критерію обґрунтованості.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №12666815/40971801 від 25.03.2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 10.06.2024 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 10.06.2024 року, датою її подання.
Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає, що позивачем сплачено до суду першої інстанції 2422,4 грн та 3633,6 грн до суду апеляційної інстанції, що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями (а.с.6, 107). Отже, стягненню на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір, який сумарно складає 6056 грн з Головного управління ДПС в Одеській області, оскільки саме його рішення призвели до порушення прав позивача.
Також колегія суддів зауважує, що у позовній заяві товариства з обмеженою відповідальністю ВІ-ДЕКОР» адвокат Таштанова О.Г. зазначила про стягнення з ГУ ДПС в Одеській області витрати на професійну правничу допомогу.
У відзиві на позовну заяву, ГУ ДПС в Одеській області заявило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки витрати з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець. Відповідач вважає, що дана справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому вважає за необхідне зменшити заявлену до відшкодування суму. Крім того, позивач не надав суду доказів ведення адвокатом книги обліку доходів та витрат.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази понесених позивачем витрат, колегія суддів встановила наступне.
26.03.2025 року між ТОВ «ВІ-ДЕКОР» та адвокатом Таштановою Оленою Георгіївною укладено договір про надання правничої допомоги №26/03/2025-9.
Пункт 4 договору, визначає, що правничу допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях, за домовленістю сторін у фіксованій сумі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. Крім того, клієнт додатково оплачує вартість відвідування адвокатом судових засідань (у тому числі в режимі відеоконференції) у розмірі 2000 грн за кожне засідання. Оплата фіксованої суми за даним договором здійснюється не пізніше 30-ти днів з дня його підписання. Оплата вартості участі адвоката у судових засіданнях здійснюється не пізніше 3-х днів після кожного судового засідання. За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом електронною поштою або поштою (а.с. 23-24).
З акту вбачається, що адвокатом були надані наступні послуги: правнича допомога з питань, пов'язаних з розглядом в суді справи за позовом КЛІЄНТ до ГУ ДПС B Одеській області, ДПС про визнання протиправним та скасування рішення про відмову реєстрації податкової накладної №4 від 10.06.2024 року у розмірі 5000 грн (фіксована сума) та 4000 грн за участь адвоката у двох судових засіданнях (а.с. 102).
Також в матеріалах справи міститься платіжна інструкція №2870 від 27.03.2025 року про сплату за юридичні послуги зг.дог.№26/03/2025-9 від 26.03.2025 року у розмірі 5000,00 грн (а.с.22).
Отже, позивач просить сягнути на його користь судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи у суді першої інстанції у розмірі 9 000 грн, проте колегія суддів вважає за необхідне зменшити заявлену до відшкодування суму з огляду на наступне.
Згідно приписів ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 16 КАС України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу вищевикладеного, видно, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 922/902/19.
Подаючи апеляційну скаргу, відповідач наголошував, що позивачем не надано доказів сплати відповідної суми на користь адвоката, зокрема доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218.
Колегія суддів зауважує, що вказаний наказ Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481 втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів № 261 від 13.05.2021 «Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення»).
В той же час, відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, вимоги процесуального закону не ставлять у залежність можливість розподілу судових витрат від надання доказів їх понесення учасником справи. Визначальною обставиною є факт отримання правової допомоги під час судового розгляду.
В даному випадку, для фактичного підтвердження отримання позивачем правової допомоги під час розгляду справи позивачем надано договір про надання правової допомоги №26/03/2025-9 від 26.03.2025 року; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №12-08-2025 від 12 серпня 2025 року.
Отже, посилання апелянта виключно на відсутність доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності не спростовує отримання позивачем правової допомоги та не може вважатись визначальною обставиною для відмови позивачу у отримання компенсації понесених витрат.
При цьому ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.
З огляду на вказане, суд першої інстанції мав підстави для надання оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корелюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.
В аспекті наведеного, судова колегія враховує, що дана справа є типовою, відноситься до справ незначної складності, тому не потребує значних зусиль та обсягу залученого часу з боку адвоката, тому співмірною є сума компенсації витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ДЕКОР» - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року -скасувати.
Ухвалити постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ДЕКОР» до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань реєстрації податкових накладних №12666815/40971801 від 25.03.2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 10.06.2024 року.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №№4 від 10.06.2024 року в ЄРПН датою її фактичного подання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ДЕКОР» (65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 137-Г, приміщення 9Н, код ЄДРПОУ 40971801) судові витрати в розмірі: 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість грн) гривень сплаченого судового збору та 4 000 (чотири тисячі грн) гривень витрат на правову допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко