Справа № 216/4456/25
провадження №2/216/2257/25
27 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Гайтко Л.А.
за участю секретаря судового засідання Маленька Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Придніпровська товарина біржа, про визнання договору міни нерухомого майна дійсним, -
30 травня 2025 року до Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області подано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Придніпровська товарина біржа, про визнання договору міни нерухомого майна дійсним.
Просить суд постановити рішення, яким визнати дійсним договір міни нерухомого майна від 27.03.1998 року реєстраційний номер 280-Н/98, який укладено на Придніпровській товарній біржі між ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені, а також від імені і в інтересах своєї неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , який зареєстровано 06.04.1998р. в Криворізькому БТІ в реєстр, книзі №18 ПВ, сторінка 264, запис 264. Судові витрати по справі залишити за позивачем.
Ухвалою суду від 05.06.2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду від 17.06.2025 року судом витребувані докази по справі.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Піцик А.В. в судове засідання не з'явилися, представник позивача надав суду заяву, у якій просить суд розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в призначені судові засідання не з'явилися, судові повістки направлені їм за адресою зазначеною в позовній заяві не отримують, інформації щодо іншої адреси для листування в порушення вимог ст. 131 ЦПК України суду не надано, та додатково повідомлялися за допомогою оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». За правилами ст.128-130 ЦПК України, відповідачі про причини своєї неявки суд не повідомили, не надали суду жодної заяви або клопотання, у зв'язку з чим суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України. Представник позивача заперечень проти заочного розгляду справи суду не надав.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Придніпровської товарної біржі, в судове засідання не з'явився, своїми процесуальними правами, визначеними ст. 43 ЦПК України, не скористався: заяв, пояснень, заперечень, суду не надав.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
27 березня 1998 року за договором міни нерухомого майна реєстр. №280-Н/98 укладеного між фізичними особами: ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені, а також від імені і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 з однієї сторони та фізичними особами: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (надалі Позивач) з іншої сторони, здійснено обмін належного сторонам нерухомого майна. А саме, згідно договору міни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали у власність фізичним особам належну їм на праві власності квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_1 передали у власність належну їм квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно із пунктом 4 цього договору грошових розрахунків по даному договору не передбачалося.
В результаті обміну ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_1 набули право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
У пункті 8 договору зазначено, що у відповідності до статті 227 Цивільного кодексу України договір підлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації, у зв'язку з чим договір міни нерухомого майна 06 квітня 1998р. було зареєстровано в Криворізькому БТІ в реєстр, книзі №18ПВ, сторінка № 264, запис №264.
24 березня 2025 року один зі співвласників квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . - ОСОБА_4 , помер.
Після смерті співвласника, за заявою спадкоємця - ОСОБА_1 була відкрита спадкова справа, за якою об'єктом спадкового майна є 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, 23 травня 2025 року державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Оксамитною Н.В., було відмовлено ОСОБА_1 (спадкоємцю) у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , про що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Підставою винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії слугувало те, що правовстановлюючий документ на квартиру (договір міни) не відповідає вимогам законодавства діючого на дату його укладення, а саме те, що договір міни нерухомого майна, укладений за участю неповнолітньої особи, котра не мала права бути членом біржи згідно ст. 8 Закону України «Про товарну біржу».
Таким чином, нотаріус з посиланням на п. 4.16. глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.20Ґ2 р., у зв'язку з тим, що у спадкоємця відсутні необхідні документи для отримання свідоцтва про право на спадщину, відмовив позивачу у вчиненні нотаріальних дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Враховуючи, наявність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач, з метою захисту своїх прав змушений звернутися до суду з позовом про визнання дійсним договору міни.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Таким чином на спірні правовідносини які виникли в 1998 році (договір міни нерухомого майна від 27.03.1998р.) поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній і у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 241 ЦК УРСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.
Згідно ст. 242 ЦК УРСР до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.
Таким чином, згідно за законодавством діючим на дату укладання правочину, нотаріальне посвідчення угод було обов'язкове лише у випадках укладення договору купівлі - продажу жилого будинку.
Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Частина 1 статті 47 ЦК УРСР вказує на те, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (частина друга статті 47 Цивільного кодексу УРСР).
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано на те, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Зі змісту договору міни нерухомого майна від 27 березня 1998 року № 280-Н/98 слідує, що ця угода укладена на Придніпровській товарній біржі.
Щодо права укладати договори купівлі-продажу (міни) і реєструвати їх на товарній біржі то таке право було передбачено ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" № 1956-ХП від 10 грудня 1991 року, згідно ч. 2 якої - угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, роз'яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.
Цивільний кодекс УРСР, норми якого діяли на час виникнення спірних правовідносин, було прийнято та він набув чинності у 1963 році. Тоді як Закон України «Про товарну біржу» прийнятий та набув чинності у 1991 році. Відтак до спірних правовідносин має бути застосовано Закону України «Про товарну біржу».
Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції станом на 16 лютого 1993 року), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають, нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
За своїм змістом договір міни нерухомого майна № 280-Н/98 від 27.03.1998 року, укладений на Придніпровській товарній біржі між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 відповідає вимогам переліченим у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ.
Зважаючи на приписи частини четвертої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» вищезазначена біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню. Відповідно до вимог статті 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) ця біржова угода підлягала реєстрації у відповідному Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомості.
Зазначена вимога, чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, позивачем була виконана та проведена реєстрація отриманої у власність квартири в Криворізькому бюро технічної інвентаризації, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 06 квітня 1998 року за яким зазначено, що договір міни нерухомого майна від 27.03.1998р. зареєстровано в реєстр, книзі №18ПВ, сторінка № 264, запис №264.
Зі змісту даного договору також слідує, що його сторонами дотримано вимог ст. 224 ЦК УРСР (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та досягнуто істотних умов, визначених для договору міни, а саме ініціатори угоди та учасники передали один одному у власність майно.
На час розгляду справи квартира за адресою: АДРЕСА_1 , є зареєстрованим місцем проживання позивача - ОСОБА_1 .
Таким чином договір міни нерухомого майна № 280-Н/98 від 27.03.1998 року був укладений відповідно ч. 2 ст. 15 Законі України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), недійсним судом не визнавався, а сторона по договору - ОСОБА_2 діяла від імені свого неповнолітнього (на дату укладення договору) сина ОСОБА_3 , 1982 р.н., на підставі розпорядження №84-р від 16.03.1998р. виданого Центрально - Міською районною Радою народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. У зв'язку із чим, підстави вважати, що даний договір (угода) є недійсним, - відсутні.
За вказаних обставин, враховуючи такий загальний принцип засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, очевидно, що будь - яким іншим чином, аніж визнання права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , захистити інтереси позивача не є можливим.
Відповідно ст. ст. 13, 141 ЦПК України, судові витрати у справі відносяться на рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 15, 16, 317 - 319, 321 ЦК України, ст. ст. 5-8, 10, 11, 12, 13, 60,81,88, 212, 215, 141, , 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Придніпровська товарина біржа, про визнання договору міни нерухомого майна дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним договір міни нерухомого майна від 27.03.1998 року реєстраційний номер 280-Н/98, який укладено на Придніпровській товарній біржі між ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені, а також від імені і в інтересах своєї неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , який зареєстровано 06.04.1998р. в Криворізькому БТІ в реєстр, книзі №18 ПВ, сторінка 264, запис 264.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Дніпровський Апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Суддя Л.А. ГАЙТКО