Справа № 527/3119/24 Номер провадження 22-ц/814/2912/25Головуючий у 1-й інстанції Свістєльнік Ю. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
14 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Чумак О.В.,
суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2025 року
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 30 вересня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 596613415 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 8000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Відразу після вчинених дій відповідача, 30.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8000,00 грн, на її банківську карту № НОМЕР_1 .
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.
Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №596613415 від 30.09.2021, становить - 38015,06 грн., яка складається з наступного: 7999,20 грн. - заборгованість по кредиту; 30015,86 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 596613415 від 30.09.2021 року у розмірі 38015,06 грн та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 596613415 від 30.09.2021 року у розмірі 38015,06 грн, яка складається з: 7999,20 грн - заборгованості по кредиту, 30015,86 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідно до правої позиції Верховного Суду, відсотки за користування кредитними коштами можуть нараховуватися лише в період визначений договором до моменту виникнення зобов'язання щодо повернення кредиту. При цьому, вказує, що строк кредитування визначений договором 30 днів.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 38015 грн. 06 коп. та беручи до уваги положення частини 13 статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 596613415, який підписано одноразовим ідентифікатором MNV73D3Y та відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (а.с. 15 зворотна сторона - 18).
Відповідно до Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», позичальник ОСОБА_1 30.09.2021 року о 13:57:06 годині отримала одноразовий ідентифікатор MNV73D3Y на вказаний нею номер телефону НОМЕР_2 , який нею було введено/відправлено Товариству 30.09.2021 року о 14:00:55 годині, після чого 30.09.2021 року о 14:01:07 годині було перерахування грошових коштів позичальнику на його картковий рахунок (а.с. 27).
Вказані кошти 30.09.2021 року в сумі 8000 грн було перераховано на платіжну карту № НОМЕР_3 , що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 37).
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 40-43).
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 46).
31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 47-50).
31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 52).
31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 53).
31 грудня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 54).
05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 57-59).
03 серпня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду №2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року (а.с. 62).
30 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали додаткову угоду №3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року (а.с. 63).
30 вересня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 3009/24 (а.с. 66-69).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №3009/24 від 30 вересня 2024 року заборгованість боржника ОСОБА_1 складає 38015,06 грн, з яких: 7999,20 грн - прострочене тіло, 30015,86 грн - прострочені відсотки (а.с. 71-73).
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не заперечує факту укладення договору та отримання нею коштів, а також не заперечує щодо факту переходу до ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги.
Задовольняючи вимоги позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що докази належного виконання відповідачем зобов'язання по погашенню кредитної заборгованості, розрахунок заборгованості не спростовано, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.
Однак колегія суддів не погоджується з даними висновками виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зробили наступні висновки:
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. (пункт82)
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. (пункт 83)
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України (пункт84)
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. (пункт 91).
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
При дослідженні умов договору колегія суддів звертає увагу, що пунктом 1.7 визначено строк надання кредитної лінії - 30 днів від дати отримання Кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»).
Даний строк, в 30 днів також вказаний в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 30.09.2021 та довідці щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». (а.с. 26-27)
Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та,
відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. (пункт 1.8)
Відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачкою вчинені дії, з метою продовження Дисконтного періоду 29.10.2021, а саме сплачено нараховані проценти у розмірі 24,00 грн, чим продовжено строк кредитування на 29 днів з кінцевою датою оплати 28.11.2021.
Вказана обставина, щодо продовження строку Дисконтного періоду не спростовується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що строк кредитування складає період з 30.09.2021 по 28.11.2021.
Разом з цим згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 підкреслює, що зазначене вище висновки у постанові не означають, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. (пункт 93).
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. (пункт 95)
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)). (пункт 96)
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. (пункт 97)
Разом з тим відповідно до пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами внесеними постановами КМУ № 215 від 16.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 241 від 29.03.2020, № 242 від 20.03.2020, № 255 від 02.04.2020, № 262 від 08.04.2020, № 284 від 15.04.2020, № 291 від 22.04.2020, № 313 від 29.04.2020, № 332 від 04.05.2020, № 343 від 04.05.2020) в період з 12 березня по 22 травня 2020 року на всій території України установлено карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України дію карантину неодноразово продовжували.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27червня 2023р.№651«Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи умови договору кредитної лінії № 596613415 колегія суддів приходить до висновку, що сторонами погоджено строк кредитування - 30 днів, при цьому з врахуванням пролонгації кредитні кошти мали бути повернуті 28.11.2021, тобто саме до вказаної дати відповідачка правомірно користувалася кредитними та мала зобов'язання, щодо сплати процентів за таке користування відповідно до положень статті 1048 ЦК України.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума заборгованості станом на 28.11.2021 року, з урахуванням сплачених сум, складає 12593,02 коп.. у подальшому відповідачем було здійснено погашення заборгованості 01.12.2021 - 35, 00 грн, 09.12.2021 - 5,00 грн, 25.12.2021 - 5,00 грн.
У свою чергу дії кредитора, щодо нарахування процентів після 28.11.2021, за своєю суттю є нарахування процентів за прострочення виконання кредитних зобов'язань та регулюються положеннями статті 625 ЦПК України.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що обґрунтованим та доведеним є розмір заборгованості 12548,02 грн. При цьому, відсотки нараховані поза межами встановленого строку, не підлягають стягненню з відповідача на підставі пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2025 року слід змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 596613415 від 30.09.2021 року з 38015,06 до 12548,02 грн.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач ні при розгляді справи судом першої інстанції, ні при подачі апеляційної скарги не заперечував проти розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, зміні також підлягає рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2025 року в частині розміру стягнутих судових витрат, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судового збору з 2422,40 грн до 799,39 грн. та витрат на правничу допомогу з 6000 грн. до 1980 грн.
Також зважаючи на задоволення апеляційної скарги стягненню з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір сплачений за подачу апеляційної скарги, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 3043,14 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 596613415 від 30.09.2021 року з 38015,06 до 12548,02 грн, стягнутого судового збору з 2422,40 грн до 799,39 грн. та витрат на правничу допомогу з 6000 грн. до 1980 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги, в розмірі 3043,14 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук