Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1649/25 Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В. І.
Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.
27 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №278/1649/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Мокрецького В.І. в м. Житомирі,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви на період навчання доньки, але не більше ніж до досягнення нею 23-х років.
В обґрунтування позову зазначала, що 14.05.2005 між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 12.02.2020 у справі №278/3363/19 розірвано. Вказує, що від шлюбу у них з відповідачем народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею. Зазначає, що донька є повнолітньою і навчається у Вінницькому торговельно-економічному інституті Державного торговельно-економічного університету за денною формою навчання на платній основі. Вказує, що загальна вартість навчання доньки складає 110 000 грн. Стверджує, що оскільки донька навчається на денній формі, тому вона позбавлена можливості працювати, щоб отримувати заробіток, а відтак потребує матеріального утримання від своїх батьків. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 01 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача, починаючи з 08 квітня 2025 року та до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23-х річного віку. У решті вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за розгляд справи в сумі 605,60 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визначити щомісячний розмір стягнутих аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з 08.04.2025 та до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23-х років.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив своє офіційне працевлаштування. Доказів скрутного матеріального становища, що унеможливлює утримання ним своєї повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги відповідачем до суду першої інстанції надано не було. Зазначає, що судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів не враховано інтересів дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення. Вказує, що посилання відповідача на те, що він утримує новонароджену доньку, яка є особою з інвалідністю не підтверджені належними та допустими доказами. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_2 починаючи з 08.04.2025 та до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23-х річного віку.
15 вересня 2025 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Вказує, що апелянт не надала суду першої інстанції доказів на підтвердження здійснення повного утриманння доньки, а також доказів самоусунення його, як батька дитини від обов'язку здійснювати утримання доньки. Звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджено щомісячну добровільну сплату ним аліментів на утримання доньки. Вказує, що скаржником до суду першої інстанції не було надано доказів отримуваних нею доходів та не наведено розміру здійснюваних нею відрахувань в користь утримання доньки. Звертає увагу на те, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі, на його утриманні знаходиться дружина та ще одна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що сторони перебували у шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2020 року, справа №278/3363/19.
У сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29.03.2006.
Відповідно до договору №448ГРСд про навчання у закладі вищої освіти від 21.08.2023 ОСОБА_3 є студенткою Державного торговельно-економічного університету за денною формою навчання для здобуття освіти за спеціальністю готельно-ресторанна справа і ступеня вищої освіти бакалавр строком до 01 липня 2026 року.
Відповідно до п.3.1 вказаного вище договору фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб.
Відповідно до п.3.1. договору №448ГРСд-1 про надання платної освітньої послуги для підготовки фіхівців від 21.08.2023 загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 110 000 грн.
Згідно п.3.3 договору №448ГРСд-1 про надання платної освітньої послуги для підготовки фіхівців від 21.08.2023 замовник здійснює оплату в безготівковій формі наступним чином:
- 1 курс (з 01.09.2023 по 31.08.2024) в сумі 21 500 грн.: 1-й етап в сумі 10 750 грн (при укладені договору) та 2-й етап в сумі 10 750 грн (не пізніше 25.01.2024);
- 2 курс (з 01.09.2024 по 30.06.2025) в сумі 25 500 грн наступним чином: 1-й етап в сумі 12 750 грн (не пізніше 25.08.2024) та 2-й етап в сумі 12 750 грн (не пізніше 25.01.2025);
- 3 курс (з 01.09.2025 по 31.08.2026) в сумі 29 500 грн наступним чином: 1-й етап в сумі 14 750 грн (не пізніше 25.08.2025) та 2-й етап в сумі 14 750 грн (не пізніше 25.01.2026);
- 4 курс (з 01.09.2026 по 30.06.2027) в сумі 33 500 грн наступним чином: 1-й етап в сумі 16 750 грн (не пізніше 25.08.2026) та 2-й етап в сумі 16 750 грн (не пізніше 25.01.2027).
Відповідно до платіжної інструкції №0.0.3147291509.1 від 15.08.2023 ОСОБА_1 сплатила на рахунок освітнього закладу 10 750 грн як плату за навчання.
Аналогічні платежі проводилися ОСОБА_1 у січні 2024 року на суму 10 750 грн., у серпні 2024 року на суму 12 750 грн та у січні 2025 року на суму 12 750 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №0.0.3416731306.1, №0.0.380653249.1 та №0.0.4128167885.1.
Відповідно до довідки про навчання №70, яка видана 26 березня 2025 року Вінницьким Торговельно-економічним інститутом Державного торговельно-економічного університету Каржау О.Є. є здобувачем освітнього ступеня «бакалавр» 2 курсу денної форми навчання спеціальності «Готельно-ресторанна справа» і термін її навчання встановлений з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №420700707 від 02.04.2025 та №420701273 від 02.04.2025 у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутнє нерухоме майно.
Також встановлено, що ОСОБА_2 02 червня 2021 року уклав шлюб з ОСОБА_5 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зроблено відповідний актовий запис №920. Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ». Наведене підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 02.06.2021.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03.07.2021 у ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька - ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 №816/484/1/1632/пс від 29 квітня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 за період з травня 2020 року по вересень 2023 року сплатив аліментів на загальну суму 562 828,64 грн.
Також, відповідно до довідки Національного університету оборони України №182/3/716 від 09 травня 2025 року ОСОБА_2 за період із жовтня 2023 року по грудень 2024 року сплатив аліменти на загальну суму 322 592,26 грн.
Окрім цього, 03 квітня 2025 року ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_1 10 050 грн., а 02 травня 2025 року таке перерахування відбулося на суму 12 050 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №P24A4138322716D1176 та №P24A42677869997D9199.
03 травня 2025 року ОСОБА_7 на ім'я командира військової частини НОМЕР_5 подав рапорт про добровільне відрахування 1/8 частини з його грошового забезпечення у якості аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 .
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем всупереч положенням ст. 81 ЦПК України не доведено факт того, що ОСОБА_2 може сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі. Зокрема, матеріали справи не містять і стороною позивача не заявлялося клопотання про витребування відомостей стосовно актуального майнового стану відповідача, зокрема доказів про розмір його доходів та наявність у його власності рухомого або не рухомого майна. Водночас, виходячи із позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву, а також зважаючи на його рапорт від 03 травня 2025 року, вважав, що останній здатен сплачувати аліменти на утримання своєї доньки ОСОБА_8 у розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу).
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16 (провадження №61-12782св18) дійшов висновку про те, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
З матеріалів справи вбачається, що донька сторін навчається на денній формі у Вінницькому Торговельно-економічному інституті Державного торговельно-економічного університету спеціальності «Готельно-ресторанна справа» і термін її навчання встановлений з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року.
Отже, повнолітня ОСОБА_3 не працює, оскільки навчання за денною формою навчання позбавляє останньої можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід, доказів про отримання стипендії матеріали справи не містять, у зв'язку з чим є такою, що потребує матеріальної допомоги.
В свою чергу відповідач є працездатною особою, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 .
На спростування позовних вимог, відповідачем долучено докази, що він має дружину, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 06.01.2025 по ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітню дитину від другого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У свою чергу, позивач заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання спільної повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, не навела обґрунтування з посиланням на відповідні докази щодо необхідності визначення аліментів у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що з огляду на право повнолітньої ОСОБА_3 на утримання від обох батьків, достатнім та обгрунтованим буде визначення аліментів у розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, що забезпечить їй необхідну матеріальну підтримку на період навчання, як це правильно визначив суд першої інстанції.
При визначенні розміру аліментів судом першої інстанції враховано визначені у частині дев'ятій статті 7 СК України загальні засади регулювання сімейних відносин, а саме: справедливість, добросовісність і розумність.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, враховуючи наведені норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, з урахуванням належної оцінки наданих сторонами доказів, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Судом першої інстанції надано мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки доводи скарги суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді