Провадження № 11-сс/803/1725/25 Справа № 203/5251/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора
в режимі відеоконференції ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м.Дніпра від 26 серпня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025052110000031,
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Дніпра від 26 серпня 2025 року задоволено клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025052110000031 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, та накладено арешт на тимчасово вилучене майно в ході проведення 13 серпня 2025 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки IPhone 15 Pro чорного кольору у чорному чохлі з сім-картою мобільного оператора Vodafone за номером: НОМЕР_1 , e-sim мобільного оператора Lifecell за номером: НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_9 , заборонивши відчуження, розпорядження та користування цим майном.
Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя зазначив, що розслідуване кримінальне правопорушення стосується прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди, тому слідчий суддя зробив висновок про необхідність накладення арешту на вилучене 13 серпня 2025 року під час проведення обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме на мобільний телефон марки IPhone 15 Pro чорного кольору у чорному чохлі з сім-картою мобільного оператора Vodafone за номером: НОМЕР_1 , e-sim мобільного оператора Lifecell за номером: НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_9 , заборонивши володіння, користування та розпорядження цим майном, яке може бути доказами кримінального правопорушення, для забезпечення збереження речових доказів.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого Третього слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві (з дислокацією у м. Дніпро), погодженого заступником начальника першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - про арешт майна, вилученого 13 серпня 2025 року під час обшуку, а саме: мобільного телефону марки IPhone 15 Pro чорного кольору в чорному чохлі з сім-карткою мобільного оператора Vodafone за номером НОМЕР_5 , е-сім мобільного оператора Lifecell за номером НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги адвокат вказує на те, що мобільний телефон марки IPhone 15 Pro чорного кольору в чорному чохлі з сім-карткою мобільного оператора Vodafone за номером НОМЕР_5 , е-сім мобільного оператора Lifecell за номером НОМЕР_2 , НОМЕР_6 , НОМЕР_4 , - є особистою власністю ОСОБА_9 . Вказала, що в ухвалі слідчого судді від 31 січня 2025 року про проведення обшуку - серед переліку речей, які підлягають відшукуванню та вилученню, відсутні відомості про сім-картку з абонентським номером НОМЕР_1 та ІМЕІ терміналу, що використовує вказану сім. Зауважила, що серед додатків до клопотання відсутні будь-які відомості та докази того, яким чином та в який спосіб матеріали досудового розслідування № 420251424000000003 було передано (приєднано) до матеріалів провадження №42025052110000031, при тому що відповідно до витягу з ЄРДР останнє провадження зареєстровано на підставі матеріалів правоохоронних органів, а не виділеного провадження. Зазначила, що ОСОБА_9 не має жодного статусу ані в даному кримінальному провадженні, ані в рамках кримінального провадження № 420251424000000003 від 09.01.2025 року, зокрема йому не вручено підозру, його не допитували як свідка та не проводили з ним жодних слідчих (розшукових) дій.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвокат ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилась, була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, заяву про відкладення розгляду справи не подавала, у зв'язку з чим розгляд провадження здійснено за її відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без зміни, перевіривши надані матеріали та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально- протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як слідує з матеріалів провадження третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025052110000031, відомості про яке внесено до ЄРДР 30.05.2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, за можливим фактом прийняття пропозиції, обіцянки та одержання працівником правоохоронного органу неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення службовими особами ТЦК та СП щодо зняття військовозобов'язаного з розшуку та вчинення інших дій. Під час досудового розслідування встановлено, що слідчими СУ ГУНП у Львівській області за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025142400000003 від 09.01.2025 року за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.369 КК України, та за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні проведено огляд мобільного телефону, вилученого при затриманні у підозрюваного ОСОБА_10 , за результатами якого виявлено переписку ОСОБА_10 у інтернет-месенджері «WhatsApp» із абонентським номером НОМЕР_1 , що належить прокурору Луганської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 , у якій містяться відомості щодо можливої протиправної діяльності вказаного прокурора та підозрюваного ОСОБА_10 , пов'язаної у сприянні особам призовного віку в ухиленні від мобілізації. В ході проведення огляду телефону марки «Iphone 8» із IMEI: НОМЕР_7 з абонентським номером телефону НОМЕР_8 було встановлено переписку у месенджеру «Signal» із абонентом, який підписаний як « ОСОБА_12 » із абонентським номером телефону НОМЕР_1 . Розслідуванням кримінального провадження № 42025052110000031 встановлено, що ОСОБА_9 займає посаду прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, уродженець м. Харківа Харківської області, дійсно користується мобільним номером НОМЕР_1 .
13 серпня 2025 року у період часу з 06 год. 46 хв. по 08 год. 04 хв. у кримінальному провадженні № 42025052110000031 на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 31 липня 2025 року було проведено санкціонований обшук житла за адресою: АДРЕСА_1 , яким користується ОСОБА_9 , в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки IPhone 15 Pro чорного кольору у чорному чохлі з сім-картою мобільного оператора Vodafone за номером: НОМЕР_1 , e-sim мобільного оператора Lifecell за номером: НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Постановою слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, від 13 серпня 2025 року вказаний мобільний телефон було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42025052110000031. Згідно ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук, було також надано дозвіл на вилучення, зокрема, мобільних терміналів та сім-карт.
На переконання апеляційного суду вилучений мобільний телефон відповідає критеріям ст.98 КПК України, є матеріальним об'єктом, який може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому тільки заборона користування, відчуження та розпорядження вказаним майном може запобігти його приховуванню, пошкодженню, зникненню, втраті, знищенню, використанню, перетворенню, передачі майна.
Враховуючи те, що вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно може бути використано як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, може містити відомості про обставини вчинення цього кримінального правопорушення, тобто має суттєве значення при розслідуванні кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчим суддею обґрунтовано накладено арешт на зазначене майно.
Вказаний захід забезпечення кримінального провадження є крайнім та необхідним, а також найбільш ефективним у зв'язку із тим, що іншими наявними заходами, окрім як накладення арешту, забезпечити схоронність вказаного майна, не допущення його знищення, приховування, відчуження, перетворення, зникнення неможливо, у зв'язку з чим незастосування вказаного заходу може призвести до зазначених ризиків.
Отже, слідчим суддею належним чином дотримані вимоги ст. 173 КПК України, а саме враховані правова підстава для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для третіх осіб і обраний належний спосіб такого арешту.
Також апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді з підстав визначеного ним способу обтяження майна, оскільки застосування заходу забезпечення кримінального провадження шляхом накладання арешту на зазначене майно шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження запобігає порушенню прав та законних інтересів сторін кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_9 не має ніякого статусу у вказаному кримінальному провадженні, повністю нівелюються правилами ч.3 ст.170 КПК України, згідно яких арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, може бути накладений незалежно від суб'єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.
Крім того, слід зазначити, що у випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Таким чином, з урахуванням вище наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вилучений мобільний телефон, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Отже, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м.Дніпра від 26 серпня 2025 року про арешт тимчасово вилученого майна в ході проведення 13 серпня 2025 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон марки IPhone 15 Pro чорного кольору у чорному чохлі з сім-картою мобільного оператора Vodafone за номером: НОМЕР_1 , e-sim мобільного оператора Lifecell за номером: НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_9 , із забороною відчуження, розпорядження та користування цим майном - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4