Справа №760/14916/25
1-кс/760/7694/25
04.06.2025 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
Головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом'янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 клопотання слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Киїській області ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000475 від 09.04.2025, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Часів Яр Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, не одруженого, офіційно не працевлаштованого,
якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України,
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Киїській області ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000475 від 09.04.2025, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000475, зареєстрованого в ЄРДР 09.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 05.04.2025, перебуваючи у м. Києві, за адресою свого проживання в кв. АДРЕСА_3 , використовуючи власний мобільний телефон марки «Infinix», із встановленою карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна», з номером сім-картки НОМЕР_1 та встановленим мобільним додатком «Telegram», з ім'ям користувача « ОСОБА_8 » та нік-неймом « ОСОБА_9 », здійснюючи пошук роботи в різних Телеграм-каналах, створених з даною метою, отримав приватне повідомлення від невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка використовує ім'я користувача « ОСОБА_10 » та нік-нейм « ОСОБА_11 » (без відображення свого номеру мобільного телефону). Змістом повідомлення було пропозиція виконання роботи у вигляді вчинення підпалу адміністративних будівель правоохоронних органів України, а також автотранспортних засобів, що належать особам з числа військових формувань України або Збройних Сил України, за винагороду в приблизному розмірі 1000-15000 доларів США. Ознайомившись із пропозиціями виконання таких протиправних дій ОСОБА_4 обрав спосіб незаконного заробітку у вигляді вчинення підпалу автотранспортного засобу, про що повідомив вказану невідому особу (в подальшому - замовника). Після цього замовник проінструктував ОСОБА_4 як саме найкраще вчинити підпал автомобіля та надіслав йому для ознайомлення декілька різних відеозаписів, змістом яких було фіксація обставин вчинення підпалу автотранспортних засобів військовослужбовців. Ознайомившись із вказаними відеозаписами ОСОБА_4 видалив листування з вказаною особою та вирішив зайнятись пошуком об'єкту вчинення злочину - автотранспортного засобу. Крім того, в ході спілкування із замовником, останній повідомив ОСОБА_4 про необхідність встановлення мобільного додатку «Timemark», за допомогою якого він має здійснити відеофіксацію підпалу автомобіля та скерувати відповідний відеозапис замовнику.
Надалі, того ж дня, ОСОБА_4 , погодившись на вчинення злочину проти основ національної безпеки, вирішив залучити до його вчинення свого знайомого - громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так,
ОСОБА_4 проінструктував ОСОБА_7 про висунуті замовником вимоги щодо вчинення підпалу автомобіля та суму обіцяної грошової винагороди, на що ОСОБА_7 погодився. Так, 05.04.2025 в ОСОБА_4 та ОСОБА_7 сформувався стійкий умисел, направлений на вчинення, за попередньою змовою групою осіб, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом вчинення підпалу автотранспортного засобу представника вказаних структур. На виконання даного умислу вказані особи розробили план вчинення злочину, що полягав в підшуканні автотранспортного засобу, що за своїми зовнішніми ознаками має відповідати вимогам, висунутим замовником, після чого використовуючи легкозаймисту рідину, вчинити підпал такого автомобіля, зафіксувавши вказані обставини шляхом відеозапису із використанням мобільного додатку «Timemark».
05.04.2025 близько 16 год. 00 хв., діючи на виконання вказаного злочинного плану, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , прямуючи дворами, неподалік від місця проживання ОСОБА_4 , виявили автомобіль марки «Ніссан Новаро» (пікап) зеленого кольору, який був запаркований неподалік будинку за адресою: м. Київ, вул. Празька, 19, поруч з парком, біля бювету. Оглянувши вказаний автомобіль та встановивши, що він відповідає висунутим замовником вимогам (був зеленого кольору із зображення знака «плюс» білого кольору із номерними знаками зеленого кольору), вказані особи вирішили обрати його об'єктом вчинення протиправних дій. Так, сфотографувавши вказаний автомобіль ОСОБА_4 переслав фотознімок замовнику, який переглянувши даний фотознімок надав згоду на вчинення підпалу даного автомобіля. Після цього, замовник у невстановлений спосіб здійснив грошовий переказ на заздалегідь надану ОСОБА_4 банківську картку ОСОБА_7 № НОМЕР_2 АТ «Укрсіббанк» в сумі 1000 грн, для купівлі знаряддя вчинення злочину у вигляді розпалюча.
Отримавши від замовника грошові кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , 05.04.2025 близько 22 год. 00 хв. попрямували до магазину «Червоний маркет» за адресою: м. Київ, вул. Празька, 34-а, де придбали розпалювач для костра в кількості 2 пляшок. Після цього, останні попрямували до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , де перебували орієнтовно до 23 год. 30 хв. Надалі, взявши розпалювач, вказані особи попрямували до раніше виявленого ними автомобіля «Ніссан Новаро». Прибувши до вказаного автомобіля ОСОБА_4 ввімкнув відеокамеру свого мобільного телефону за допомогою мобільного додатку «Timemark» та почав фіксувати процес поливу ОСОБА_7 капоту та лобового скла вказаного автомобіля розпалювачем із подальшим підпалом даної рідини за допомогою запальнички з боку ОСОБА_7 . Проте, враховуючи погодні умови, у зв'язку із дощовою погодою, авто фактично не згоріло. Так, вчинивши такий підпал, ОСОБА_4 надіслав відеозапис вказаного підпалу замовнику. Наступного дня, за наслідком перегляду відеозапису, а також за наслідком перевірки невстановленими особами наслідків вчиненого підпалу, замовник повідомив, що у зв'язку з тим, що автомобіль не згорів, робота вважається виконаною не належним чином та грошова винагорода вказаним особам не буде надана. У зв'язку з цим ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , на пропозицію замовника, вирішили підшукати новий об'єкт вчинення злочину.
Так, 06.04.2025 реалізуючи свій злочинний план, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , прямуючи дворами неподалік місця проживання ОСОБА_4 , виявили інший автотранспортний засіб марки «Mitsubishi L-200» д.н.з. НОМЕР_3 , камуфльованого окрасу, який був запаркований на ділянці місцевості поруч з будинком за адресою:
м. Київ, вул. Устима Кармелюка, 47. Сфотографувавши дане авто та надіславши знімок замовнику, останній погодив вчинення його підпалу й повторно надіслав на банківську картку ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 1000 грн. для придбання розпалювача.
Цього ж дня, отримавши грошові кошти, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , орієнтовно о 22 год. 00 хв., вийшли з будинку, де проживає ОСОБА_4 та попрямували в магазин «Червоний маркет» за адресою: АДРЕСА_4 , де придбали розпалювач для костра в кількості 1 пляшки. Після цього вказані особи попрямували додому, де перебували до 23 год. 50 хв. Надалі, вийшовши з будинку, останні відразу попрямували до вказаного автомобіля. В свою чергу ОСОБА_4 знов почав знімати на відеозапис процесу обливання ОСОБА_7 даного автомобіля легкозаймистою рідиною, з подальшим підпалом за допомогою запальнички. Вчинивши підпал автомобіля зловмисники попрямували додому. Відеозапис вчиненого підпалу автотранспортного засобу марки «Mitsubishi L-200» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_4 знов надіслав змовнику в месенджері «Телеграм».
Крім того, в обох випадках вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зазначеного триваючого злочину, розуміючи наслідки своїх протиправних дій, останні вживали заходів конспірації для уникнення кримінальної відповідальності, шляхом переодягання в одяг та взуття темних кольорів, без розпізнавальної символіки, ховаючи обличчя в капюшоні.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні, за попередньою змовою групою осіб, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 114-1 КК України.
10.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Повідомлення про підозру ОСОБА_4 обґрунтовується наступними матеріалами кримінального провадження:
- протоколом огляду місця події від 06.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 09.04.2025;
- відповіддю оперативного підрозділу на доручення слідчого від 09.04.2025;
- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 10.04.2025;
- повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 10.04.2025;
- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 10.04.2025;
- повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 10.04.2025;
- протоколом обшуку від 09.04.2025;
-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
11.04.2025 ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва щодо громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 09.06.2025 включно.
У кримінальному провадженні проведено значну кількість слідчих (розшукових) дій, однак через його складність завершити досудове розслідування у 2-х місячний строк, тобто до 10.06.2025, не виявляється за можливе, оскільки для повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати наступне:
- отримати та долучити до матеріалів провадження висновки експертів за результатами проведених експертиз (комплексної судової транспортно-товарознавчої експертизи та пожежо-технічної експертизи);
- встановити та допитати інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення даного злочину;
- провести інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії;
- виконати вимоги ст.ст. 290, 291 КПК України.
Здобуті таким чином докази забезпечать встановлення всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, забезпечать його повне, всебічне та неупереджене розслідування, а також виконання завдань кримінального провадження.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання, а від так встановлена наявність достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення безперешкодного, повного та всебічного досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може знищити, сховати та спотворити інформацію, речі та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які можуть бути допитані як свідки. Крім того, останній є раніше засудженим за вчинення злочинів проти власності, тобто сфері порушення прав та свобод людини.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК обґрунтовується тим, що серед оточення підозрюваного ОСОБА_4 є невстановлені учасники злочину, яких він може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може вчинити інший злочин, тим самим створивши умови для переховування його від органів досудового слідства та суду та унеможлививши здійснення швидкого, повного і неупередженого досудового слідства у вказаному кримінальному провадженні.
Інші більш м'які запобіжні заходи застосовані до підозрюваного
ОСОБА_4 , не забезпечать його належної процесуальної поведінки, призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та впливати на розслідування кримінального провадження.
Відповідно до абзацу 3 п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261,437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої ст. 176 КПК України, а саме тримання під вартою.
Тому, слідчий просить задовольнити подане клопотання.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання з підстав та за обставин, викладених у клопотанні, наполягав на його задоволенні.
Підозрюваний та його захисник просили вирішити клопотання на розсуд суду.
Дослідивши клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими слідчий обґрунтовував доводи клопотання, заслухавши позиції прокурора, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
У відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. ч. 1- 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Так, під час розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000475, зареєстрованого в ЄРДР 09.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 114-1 КК України.
10.04.2025 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
11.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва відносно підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
В якості підтвердження обґрунтованості підозри органом досудового розслідування до матеріалів клопотання надано докази, які досліджені слідчим суддею у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, викладені в його рішеннях.
Поняття «обґрунтована підозра» наведено в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати підозрюваного з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу, окрім обґрунтованої підозри, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Так, при розгляді клопотання слідчого, судом встановлено, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначає слідчий у поданому клопотанні (ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення).
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Згідно із положеннями рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року за № 14-рп/2003 при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого підозрюваному може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може йому загрожувати у випадку встановлення на підставі вироку суду винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підозрюваний може вчиняти дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та суду, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин справи, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При оцінці вказаних ризиків, слідчим суддею враховувало те, що підозрюваному відомі анкетні дані свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, що вказує на те, що підозрюваний може вживати заходів, спрямованих на вплив на вказаних осіб з метою зміни останніми своїх показів, наданих слідчому.
При постановленні ухвали, слідчим суддею враховано особу підозрюваного.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України передбачено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для продовження застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, та задоволення клопотання слідчого.
Керуючись положеннями ст. ст. 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого, - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 09 липня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Визначити строк дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , до 09.07.2025 року включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської міської прокуратури, який уповноважений на здійснення процесуального керівництва даним кримінальним провадженням.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту проголошення ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1