Справа №761/6133/25
1-кп/760/3179/25
Про продовження запобіжного заходу
(повний текст)
20 жовтня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9
ОСОБА_10 ОСОБА_11
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 14 п. п. 8, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а також ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 309 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001553 від 20.09.2023
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, -
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 обвинувачуються в тому, що вчинили пропозицію, обіцянку надати та надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє та надає таку вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що своїми умисними діями вчинив організацію готування до вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині у зв'язку з виконанням цією особою громадського обов'язку, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, ОСОБА_11 обвинувачується у тому, що вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту.
Під час судового засідання прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 строком на 60 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Клопотання прокурора мотивовано тим, що обвинувачений ОСОБА_8 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, що за своїм змістом становить підвищену суспільну небезпеку. На переконання прокурора, у даному кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 та 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: обвинувачений може ухилятися від суду, чинити незаконний вплив на свідків, потерпілого чи інших учасників процесу, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, а також може учинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор повністю підтримав подане клопотання, наполягаючи на його задоволенні.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_6 категорично заперечили проти доводів сторони обвинувачення. Так захисник вказав, що ініціатором цього кримінального переслідування виступив адвокат ОСОБА_12 , який, на думку сторони захисту, діє провокаційно. Потерпілий, за словами захисту, надав слідству відомості, які не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи. Захисник наголосив, що обвинувачений не передавав нікому будь-яких грошових коштів, зокрема суми в один мільйон доларів США, про яку йдеться у матеріалах досудового розслідування.
На час розгляду справи ОСОБА_8 визначено заставу у розмірі 2634360,00 гривень, яку він сплатити не в змозі через її очевидну непомірність. Сторона захисту зазначила, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні, а сам обвинувачений має серйозні проблеми зі здоров'ям, нещодавно переніс оперативне втручання і потребує подальшого лікування. У зв'язку з цим захисник звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в якому просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, або визначити розмір застави в межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України.
Обвинувачений ОСОБА_8 клопотання захисника підтримав та вказав, що його стан здоров'я є таким, що тримання під вартою може створювати для нього пряму загрозу життю та здоров'ю, а відтак просив змінити запобіжний захід на менш суворий або, принаймні, зменшити суму застави. Також ОСОБА_8 додатково зазначив, що висунуті йому обвинувачення є безпідставними, вважає кримінальне провадження сфальсифікованим, а також послався на незадовільний стан здоров'я та наявність низки захворювань, які несумісні з умовами тримання у слідчому ізоляторі.
Вислухавши пояснення учасників процесу, суд, оцінивши доводи сторін та дослідивши матеріали провадження, виходить із того, що злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_8 за своєю правовою природою відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є виключним засобом процесуального примусу.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_13 було продовжено до 6 листопада 2025 року включно.
На момент розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини першої статті 177 КПК України, продовжують існувати. Так, ризик, визначений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України (можливість переховування від суду), обґрунтовується тяжкістю інкримінованих діянь і невідворотністю можливого покарання у вигляді позбавлення волі у разі визнання , що створює реальну спокусу уникнути відповідальності шляхом втечі. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, суворість можливого покарання є суттєвим чинником при оцінці ризику ухилення від правосуддя.
Ризик, визначений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України (незаконний вплив на свідків, потерпілих чи інших учасників процесу), підтверджується тим, що обвинувачені, виходячи із змісту пред'явленого обвинувачення, діяли у змові з невстановленими особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження. За відсутності обмежень обвинувачений може координувати з ними свої дії з метою перешкоджання кримінальному процесу, зокрема шляхом підкупу або впливу на свідків.
Ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України (ймовірність вчинення нового злочину), випливає зі специфіки інкримінованих діянь - надання неправомірної вигоди службовій особі. Існує обґрунтоване побоювання, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може намагатися вплинути на слідство чи суд шляхом пропонування неправомірних вигод. Ба більше, за твердженням сторони обвинувачення, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_8 , уже перебуваючи у слідчому ізоляторі, планував вбивство потерпілого, що свідчить про його схильність до протиправних дій та підсилює оцінку ризиків.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що тримання особи під вартою є виправданим лише тоді, коли існує суспільна необхідність, яка переважає над правом особи на свободу. Суд також зобов'язаний перевіряти, чи можуть бути застосовані альтернативні запобіжні заходи.
У даному випадку застосування домашнього арешту, навіть цілодобового, не усуне зазначених ризиків, адже обвинувачений матиме можливість контактувати з іншими учасниками справи, впливати на свідків та експертів, що створює реальну загрозу належному розгляду провадження. Так само покладення лише процесуальних обов'язків чи особиста порука не є співмірними із тяжкістю обвинувачень і не забезпечать ізоляції від можливого неправомірного впливу.
Суспільний інтерес у даному випадку полягає у гарантуванні неупередженого правосуддя, запобіганні новим злочинам та захисті свідків, що переважає приватний інтерес обвинуваченого на свободу пересування. Відтак, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_13 є єдино можливим і необхідним способом забезпечення належної процесуальної поведінки.
Щодо тверджень сторони захисту про необхідність лікування ОСОБА_13 поза межами установи попереднього ув'язнення, суд вкотре зазначає, що питання медичного забезпечення врегульоване Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я, затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції та Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 року (у редакції від 27.06.2023 року). Наявність потреби у лікуванні не є підставою для зміни запобіжного заходу.
Відповідно до офіційної відповіді Центру охорони здоров'я ДКВС від 15 серпня 2025 року, ОСОБА_8 проходить регулярні медичні огляди, його стан здоров'я є стабільним, не потребує термінового стаціонарного чи оперативного лікування. Йому роз'яснено право самостійно обрати лікаря та заклад охорони здоров'я, у тому числі приватний, за умови оплати таких послуг ним особисто або його родичами.
Отже, суд не вбачає підстав для висновку, що ризики, визначені статтею 177 КПК України, зникли чи істотно зменшилися, а тому вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу щодо ОСОБА_13 у вигляді тримання під вартою та строк дії процесуальних обов'язків щодо ОСОБА_9 , із зазначеними уточненнями.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Так, судом з'ясовано, що всім обвинуваченим визначений розмір застави. Всі обвинувачені внесли відповідні суми.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Суд також зауважує, що навіть за умови збереження встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, досягнення процесуальних цілей може бути забезпечене сукупністю менш обтяжливих, але ефективних обмежень: покладенням розширеного переліку процесуальних обов'язків (ст. 194 КПК України), запровадженням електронного контролю, обмеженням контактів із певними особами, забороною спілкування з невстановленими співучасниками, забороною відлучення, регулярною явкою за викликом, здачею документів для виїзду за кордон тощо. У такій конфігурації саме реалістично-сплачуваний, індивідуалізований розмір застави виконує роль фінансового запобіжника від порушення покладених обов'язків, тоді як непомірна сума - ні.
Враховуючи те, що визначена раніше сума застави є непомірною для обвинуваченого ОСОБА_8 , суд вважає за необхідне визначити менший розмір застави.
Виходячи із зазначеного, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити частково.
В задоволенні клопотання захисника відмовити
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суму застави у якості альтернативного запобіжного заходу для обвинуваченого ОСОБА_8 визначити в розмірі 670 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, що становить 2028760,00 грн. (два мільйони двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят грн.) 00 коп.
У разі внесення застави обвинувачений зобов'язаний виконувати обов'язки, що покладені на нього відповідною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 18 грудня 2025 р. включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення, а обвинуваченими, що тримається під вартою - з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 24 жовтня 2025 р.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3