Справа №760/24264/25
Провадження №2/760/13667/25
20 жовтня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Невеселої Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Бурдукова М.В. звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд розірвати шлюб між позивачем та відповідачем, зареєстрований 12 квітня 2021 року Тбіліською службою цивільного реєстру агенції з розвитку державних сервісів (м. Тбілісі, Грузія), актовий запис №01213002159.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У спільному шлюбі подружжя прожило не багато часу, але не змогли як сім'я проживати далі разом, виконувати сімейні обов'язки, спокійно вирішувати проблеми, зникло взаєморозуміння і взаємоповага. Вже тривалий час кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім'я припинила своє існування. Остаточно у липні 2022 року припинені шлюбно-сімейні відносини, сумісне господарство не ведеться. Шлюб існує формально. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02 вересня 2025 року для розгляду визначено суддю Аксьонову Н.М.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, однак позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій вказала, що позовні вимоги підтримує та просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, однак, подав до суду заяву про визнання позову про розірвання шлюбу, в якій зазначив, що позовну заяву просить задовольнити в повному обсязі, шлюб між сторонами розірвати, а справу розглядати без його участі.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заяву відповідача про визнання позову, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 12 квітня 2021 року Тбіліською службою цивільного реєстру агенції з розвитку державних сервісів (м. Тбілісі, Грузія), актовий запис №01213002159, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 від 12 квітня 2021 року.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04 вересня 2021 року.
Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом про розірвання шлюбу, вказала, що вони не змогли як сім'я проживати далі разом, виконувати сімейні обов'язки, спокійно вирішувати проблеми. Тривалий час кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Сумісне господарство не ведеться. Шлюб існує формально.
Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Згідно ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Згідно ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ст.13 Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікованого Законом України №451/95-ВР від 22.11.1995, документи, що були складені або засвідченні відповідною установою однієї з Договірних Сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копії та перекладів, що засвідчені відповідним органом. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін визнаються дійсними, вважаються такими й на території другої Договірної Сторони.
Згідно із вимогами ч.1 ст.21 Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, про правову допомогу, якщо даний Договір не встановлює іншого, суди кожної з Договірних Сторін компетентні розглядати цивільні справи, якщо відповідач має на її території місце проживання.
Згідно ч.1,2 ст.27 Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, у справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство та компетентні установи Договірної Сторони, громадянами якої подружжя було на момент подання заяви. Якщо подружжя має місце проживання на території другої Договірної Сторони, компетентні також установи цієї Договірної Сторони. Якщо на момент подання заяви про розірвання шлюбу один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - другої Договірної Сторони, і один з них проживає на території однієї, а другий - на території другої Договірної Сторони, тоді компетентні установи обох Договірних Сторін. При цьому вони застосовують законодавство своєї держави.
Таким чином, оскільки позивач є громадянкою України, а відповідач є громадянином Грузії та мали останнє спільне місце проживання в Україні, то припинення шлюбу визначається правом держави України.
Згідно ч.1 ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Як вбачається з ч.2 та ч.3 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч.2 ст.104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Враховуючи, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, обґрунтовані, бажання розірвати шлюб відповідає дійсній волі сторін, подальше спільне життя подружжя суперечить їх інтересам, відсутні підстави для вжиття додаткових заходів для примирення подружжя, суд дійшов висновку, що збереження шлюбу за таких обставин є недоцільним.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1211,20 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 12 квітня 2021 року Тбіліською службою цивільного реєстру агенції з розвитку державних сервісів, актовий запис №01213002159.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).
Відомості про учасників справи :
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , посвідка на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_4 .
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова