пр. № 1-кс/759/6831/25
ун. № 759/25042/25
23 жовтня 2025 року м. Київ
слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту у рамках кримінального провадження №720251022000000021 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
у жовтні 2025 р. до суду надійшло вищезазначене клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перебуваючи на території м. Києва, в період часу з 01.01.2022 року по теперішній час, використовуючи реквізити підконтрольних підприємств, за попередньою змовою зі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які являються службовими особами ТОВ «ПСТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39839129), ТОВ «ПСТ ЄВРОБУД» (код ЄДРПОУ 41605708) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ 2015» (код ЄДРПОУ 40071391), в порушені п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст.185 та п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.10 (зі змінами та доповненнями), що призвело до ухилення від сплати податку на додану вартість в розмірі 61 410 783,00 грн., а саме: ТОВ «ПСТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39839129) не відображено та не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, на отримані грошові кошти в загальній сумі 110 444 126,00 грн (в т.ч. ПДВ 18 407 354,00 грн), ТОВ «ПСТ ЄВРОБУД» (код ЄДРПОУ 41605708) не відображено та не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, на отримані грошові кошти в загальній сумі 185 032 764,00 грн (в т.ч. ПДВ 30 838 794,00 грн) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ 2015» (код ЄДРПОУ 40071391) не відображено та не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, на отримані грошові кошти в загальній сумі 72 987 809,00 грн (в т.ч. ПДВ 12 164 635,00 грн).
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення вжиття заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб, виникла необхідність у накладенні арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках юридичної особи - ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ 2015».
Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ 2015» відкрито рахунки № НОМЕР_1 (українська гривня) у АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» (МФО 320984), № НОМЕР_2 (українська гривня) у АТ K6 «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), № НОМЕР_3 (українська гривня) у АТ «КРЕДИТВЕСТ БАНК» (МФО 380441).
Таким чином, на рахунках № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_3 (українська гривня) знаходяться грошові кошти ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ 2015».
У судове засідання прокурор не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином шляхом телефонограми, клопотань про відкладення до суду не надходило.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності та володінні завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності та володінні повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Між тим, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання у розумінні вимог ст. 132 КПК України, не наводить у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.
Також, не доведено органом досудового розслідування існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення у даному кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених аб. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Надані прокурором матеріали до клопотання, не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна. Не доведено, що у застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного майна.
З урахуванням наведеного слідчий суддя приходить до переконання, що у задоволенні внесеного клопотання прокурора про арешт майна слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 98, 131, 132, 167, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, -
у задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту у рамках кримінального провадження №720251022000000021 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.01.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя Святошинського
районного суду м. Києва ОСОБА_1