СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/24228/25
пр. № 3/759/7832/25
27 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Горбенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, громадянку України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -
До Святошинського районного суду міста Києва надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №474102 - 05.10.2025 року об 11 год. 45 хв. в м. Київ, вул. Кільцева Дорога, водій, керуючи автомобілем Toyota д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з проспекту Берестейського на вул. Кільцева дорога, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 , який був попереду. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.п. 2.3 (Б), 13.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність, передбачена ст. 124 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
20 жовтня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 визнала.
Заяв на відкладення судового засідання від правопорушника не надходило.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).
Згідно з вимогами ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов'язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому суд вирішив розглянути справу за відсутності правопорушника.
Згідно з статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
У відповідності до п. 2.3 (Б) Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Як вбачається із п. 13.1 Правил дорожнього руху, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних та досліджених матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №474102 від 05 жовтня 2025 року;
- схемою місця ДТП від 05 жовтня 2025 року;
- письмовими поясненнями водія автомобіля Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 від 05 жовтня 2025 року;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 05 жовтня 2025 року;
Зібрані докази узгоджуються між собою та згідно з ст. 251 КУпАП є належними доказами в адміністративній справі.
У зв'язку з вищевикладеним, суд, проаналізувавши наявні в справі матеріали в їх сукупності, приходить до переконання, що дана дорожньо-транспортна пригода та її наслідки перебувають у прямому причинному зв'язку саме з порушенням ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 (Б), 13.1 Правил дорожнього руху України.
За встановлених обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 скоїла правопорушення, що передбачене диспозицією ст. 124 КУпАП України, оскільки вищезазначені факти її вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи і були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкція статті 124 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за скоєння нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд враховує характер вчиненого нею адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення та рівень правосвідомості, ступінь її вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутність пом'якшуючих чи обтяжуючих вину обставин, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності.
До того ж, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду), що охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного стягнення тощо.
За таких обставин, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи наявність негативних наслідків скоєного адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах мінімальної межі санкції статті у виді штрафу.
Обставин, які б позбавляли можливості суд застосувати до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу не встановлено.
Окрім того, суд також вважає, що в даному випадку саме такий вид і розмір стягнення, враховуючи вищевикладені обставини, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, що притягується до адміністративної відповідальності від сплати судового збору, а відтак з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 124, 221, 283-285 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення її постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.
Суддя Н.О.Горбенко