Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/15194/21
27 жовтня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
під час судового засідання в залі суду в м. Києві у кримінальному провадженні № 12021100070001376, відомості про яке внесено до ЄРДР 27.07.2021 року стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка, Донецької області, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, перебуває під вартою в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 13)
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.
Від прокурора надійшло клопотання продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів. Прокурор зазначає, що метою застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, вчинити вплив на свідків (понятих і інших осіб, які приймали участь у проведенні слідчих дій), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вважають ризики, на які посилається прокурор необґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01 листопада 2025 року включно. Під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, офіційно не працевлаштований, не судимий, доказів про перебування в нього на утриманні дітей чи інших осіб не надано. Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій. Станом на дату розгляду клопотання про продовження відповідного запобіжного заходу, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_4 суд вважає недостатнім. Посилання захисника на наявність в обвинуваченого ОСОБА_4 родини, утриманців, постійного місця проживання та позитивних характеристик, не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не спростовують встановлені судом ризики, не є новими обставинами та вже оцінювалися судом в контексті наявності та рівня ризиків.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 , враховуючи його тяжкість, суспільну небезпечність, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства. Крім того, в ході безпосередньо судового розгляду, не встановлено даних, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти існуючим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Діючий запобіжний захід, з огляду на тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність є дієвим.
З огляду на викладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України та не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даному етапі розгляду кримінального провадження.
За таких обставин відсутні підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які б давали підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання в виді позбавлення волі на строк понад 5 років, може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, офіційно не працевлаштований, не судимий, доказів про перебування в нього на утриманні дітей чи інших осіб не надано.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
На даний час застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_4 суд вважає недостатнім.
Згідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З цих підстав суд не вирішує питання про визначення застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 197, 331, 369-372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу в виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 25 грудня 2025 року.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначати.
Копію ухвали направити в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Cуддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1