Справа № 758/7615/23
22 жовтня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., представника відповідача Войнова Є.А., розглянувши заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Комінбанк» до ОСОБА_1 , треті особи: публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
Акціонерне товариство «Комінбанк» (надалі за текстом - позивач) звернулось до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10.04.2025 позов залишено без задоволення.
21.04.2025 до суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою від 07.05.2025 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 04.09.2025 Ухвалу від 07.05.2025 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Після повернення справи до Подільського районного суду міста Києва судом було призначено судове засідання для розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
25.09.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення.
15.10.2025 до суду від позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі.
У судове засідання 20.10.2025 прибув представник відповідача, який заперечив проти заяви позивача про зупинення провадження у справі, просив поновити строки та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу.
Розглянувши заяву позивача про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.
Заява обгрунтована тим, що Верховним судом відкрито касаційне провадження у справі №758/7615/23, а тому наявні підстави для зупинення провадження за аналогією процесуального закону.
Так, Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2025, зокрема, ухвалено відкрити касаційне провадження у справі № 758/7615/23 та витребувати з Подільського районного суду міста Києва справу № 758/7615/23.
Позивач посилається на те, що відповідно до п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Втім, суд звертає увагу позивача, що розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (ч.3 ст. 258 ЦПК України).
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 123 ЦПК України).
Згідно ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відтак, враховуючи наведені вище приписи ЦПК України, а також те що розгляд справи закінчено судом першої інстанції, а касаційним судом не зупинено провадження у справі, у суду відсутні підстави для зупинення розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, а відтак, залишає заяву позивача про зупинення провадження у справі без задоволення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а відповідні докази повинні бути надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У зв'язку із викладеним, заява про відшкодування судових витрат має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/13193/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Як було зазначено вище, датою ухвалення рішення у даній справі є 10.04.2025.
А тому, докази, визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України мали бути подані не пізніше 15.04.2025.
Поряд з цим, заяву з доданими до неї доказами було надіслано до 18.04.2025 та передано судді 21.04.2025, тобто, поза межами встановленого п'ятиденного строку.
У заяві про ухвалення додаткового рішення, міститься клопотання про поновлення строку на подання доказів, розглянувши яке, суд зазначає наступне.
Так, клопотання обгрунтовано тим, що 10.04.2025 відповідач та його представник не були присутні на проголошенні вступної та резолютивної частини рішення, а примірник отримали 16.04.2025, у зв'язку з чим, відповідачем було пропущено строк на подачу відповідних доказів.
Позивач заперечує проти клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів, виходячи з того, що відповідач та його представник без поважних причин не подали усі докази на підтвердження розміру понесених ними судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, тому в суду згідно з ч. 1 ст. 246 Цивільного процесуального кодексу України відсутні підстави вирішувати питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позову.
До відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем (п. 1 ч. 5 ст. 178 ЦПК України).
У відзиві відповідачем повідомлено, що про подання доказів про розмір судових витрат протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Поряд з цим, частиною 1 статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.
У Постанові Київського апеляційного суду від 04.09.2025 вказано, що з заявою про ухвалення додаткового рішення представник відповідача звернувся до суду 18 квітня 2025 року, тобто, через вісім днів після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду та через два дні після отримання його копії. На зазначене вище суд першої інстанції уваги не звернув, помилково зазначив, що з заявою про ухвалення додаткового рішення представник відповідача звернувся до суду 21 квітня 2025 року. За викладених обставин висновок суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення є передчасним.
Відтак, враховуючи обгрунтування клопотання відповідача та наведені вище висновки суду апеляційної інстанції, суд задовольняє клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на подачу доказів.
Відповідач просить суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 81417,97 грн. з яких 1165,97 грн витрат відповідача на поштову кореспонденцію та 80252,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач просить суд, зокрема, заяву залишити без задоволення (п.2) та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн. (п.3).
Відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України).
Попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат відповідача складає 70 000,00 грн. та інші можливі витрати у розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно Ордеру АІ № 1444926 від 29.08.2023 адвокат Войнов Є.А. (надалі за текстом - адвокат) надає правову допомогу відповідачу.
15.08.2023 між адвокатом та відповідачем було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги №15/08/23 (надалі за текстом - Договір послуг) відповідно до умов якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надання в межах цього Договору становить 70000,00 грн (п.3.1. Договору послуг).
Відповідно до Акту надання послуг адвокат надав, а позивач прийняв послуги загальною вартістю 80250,00 грн., з яких:
1. Складання 3 адвокатських запитів - 4500,00 грн. тривалістю 3 год.
2. Аналіз законодавства у подібних справах - 6000,00 грн. тривалістю 4 год.
3. Вивчення судової практики у подібних справах - 9000,00 грн. тривалістю 6 год.
4. Складання відзиву на позовну заяву - 27000,00 грн. тривалістю 18 год.
5. Складання клопотання про витребування доказів - 1500,00 грн тривалістю 1 год.
6. Складання клопотання про залучення третіх осіб доказів - 1500,00 грн тривалістю 1 год.
7. Складання заперечень у справі - - 1500,00 грн тривалістю 1 год.
8. Витрачання часу на дорогу до судових засідань (всього 15) та у зворотному напрямку - 22500,00 грн тривалістю 15 год.
9. Фактична участь у 5 судових засіданнях - 5250,00 грн тривалістю 3,5 год.
10. Ознайомлення 23.05.24 з матеріалами справи - 1500,00 грн тривалістю 1 год.
Позивач сплатив адвокату 80000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 21.08.2023 на суму 20000,00 грн, 15.11.2023 на суму 10000,00 грн, 21.02.2025 на суму 10000,00 грн та від 18.04.2025 на суму 40000,00 грн.
Водночас, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази понесення (оплати) наданої правничої допомоги на суму 80252,00 грн. та наявні докази оплати на суму 80 000,00 грн, а відтак, суд відмовляє у стягненні не понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 252,00 грн.
Щодо інших 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Позивач звертає увагу суду, що заявлені витрати на «аналіз законодавства та судової практики» не можуть бути віднесені до витрат на професійну правничу допомогу оскільки вони є складовою підготовчої роботи адвоката, мають організаційний характер і не становить самостійного виду правничої допомоги. Тому відповідні витрати не підлягають відшкодуванню. Вказані витрати на думу позивача є складовою частиною витрат на підготовку та складання відзиву.
Заявником вказано, що час, витрачений адвокатом на підготовку відзиву, на позовну заяву становить 18 годин, що відповідно складає 27 000 (двадцять сім тисяч) гривень. Водночас, виходячи із конкретних обставин справи та її складності, достатнім часом, необхідним адвокату для підготовки відзиву у цій справі, на думку позивача, є 2 години, що відповідно становить 3 000,00 грн винагороди (1 500,00 грн * 2 год). Тривалість такої роботи у 18 годин є також завищеною, належним чином не обґрунтованою, що суперечить критерію розумності розміру таких витрат.
Заявником вказано, що час, витрачений адвокатом на дорогу до судових засідань (всього 15) та у зворотньому напрямку становить 15 годин, що відповідно складає 22 500,00 грн. Водночас, позивач звертає увагу суду, що відповідно до Акту, Заявником вказано фактична участь адвокату у 5 (п'яти) судових засіданнях. Враховуючи, що місце здійснення представником відповідача адвокатської діяльності та місцезнаходження Адвокатського бюро «Войнов ПРО» є місто Київ, тому вартість послуг на дорогу до Подільського районного суду міста Києва в цьому ж місті на суму, 22 500,00 грн, та витрачання часу в 15 годин є завищеними та не відповідають критерію розумності розміру
Водночас, виходячи із фактичної участі представника відповідача у 5 судових засіданнях, тобто, витрачання часу на дорогу в обидві сторони в 15 годин є завищеними та не відповідають критерію розумності розміру Для прибуття в судове засідання адвоката в межах одного міста достатньо 1 години, тому витрати для прибуття в 5 (п'ятьох) судових засіданнях відповідно становить 500,00 грн винагороди.
На думку позивача, така послуга як ознайомлення з матеріалами справи в суді є необґрунтованою, оскільки адвокат Войнов Є.А., зобов'язаний мати електронний кабінет, на який йому як учаснику справи надсилаються усі процесуальні документи, а тому, необхідності для ознайомлення з матеріалами справи в суді не було
Від відповідача контраргументів на заперечення позивача до суду не надходило.
Відповідно до ч.3. ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Не є підтвердженими, не відповідають критеріям реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру у розумінні положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України такі послуги, як зустріч із замовником та дослідження матеріалів (документів), ознайомлення зі змістом судових рішень, якщо наслідком таких дій є подальше складення процесуальних документів.
Отже, послуги адвоката, наслідком яких є оформлення заяв по суті чи з процесуальних питань, поглинаються останніми.
Аналогічна за змістом позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року в справі № 922/3858/20.
Щодо послуг представника відповідача щодо складання клопотання про витребування доказів та складання клопотання про залучення третіх осіб доказів, суд зазначає що такі клопотання за своєю суттю та змістом є невід'ємною частиною відзиву, а тому поглинаються вартістю складення останнього.
Щодо послуги зі складення заперечень у справі, суд зазначає, що доводи значною мірою пов'язані вже з наданими представником відповідача запереченнями, які містяться у відзиві, а тому також не підлягають покладенню на позивача.
Також, суд погоджується з доводами позивача про необгрунтованість та завищеність вартості послуг адвоката відповідача у судових засіданнях, а також зважає на те що адвокатом у судових засіданнях подавались однотипні клопотання.
Суд зазначає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. В той же час, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд виходячи з складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, витраченого ним часу, а також усталеності судової практики у подібних спорах, звертає увагу, що вартість визначена заявником сума є завищеною. Враховуючи викладене, суд, керуючись принципами справедливості і верховенства права, доходить до висновку, що виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру належна до відшкодування сума витрат на правову допомогу меншою, ніж доведена відповідачем, а відтак, на позивача покладаються витрати відповідача на правничу правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Поруч з цим, суд доходить до висновку про обгрунтованість витрат понесених відповідачем на поштову кореспонденцію у сумі 1165,97 грн, а відтак, покладає на позивача витрати відповідача у цій частині повністю.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати відповідача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. ст. 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд-
Заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково;
Стягнути з акціонерного товариства «Комінбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 11165 (одинадцять тисяч сто шістдесят п'ять) гривень 97 копійок;
Повне найменування сторін:
позивач - акціонерне товариство «Комінбанк» (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 6, код ЄДРПОУ:21580639);
відповідач - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
третя особа 1 - публічне акціонерне товариство «Платінум Банк» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Амосова, буд. 12, код ЄДРПОУ: 33308489);
третя особа 2 - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ: 36799748);
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання;
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.В. Гребенюк