27 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 752/14557/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/14148/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кордюкової Ж.І., про передачу справи за підсудністю за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, стягнення витрат на лікування дитини, -
У червні ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, стягнення витрат на лікування дитини.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року передано для розгляду до Уманського міськрайонного суду Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, сятнення витрат на лікування дитини.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року скасувати.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що подаючи позовну заяву до Голосіївського районного суду міста Києва керувався ч. 1 ст. 28 ЦПК України, оскільки зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Вказував, що доводи суду про відсутність відомостей про зареєстроване місце проживання у позовній заяві, не відповідають дійсності, оскільки і в тексіт позовної заяви і в доданих додатках міститься інформація про місце реєстрації позивача. Крім того, суд не був позбавлений можливості використати дані Єдиного демографічного реєстру для перевірки місця реєстрації позивача.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки в апеляційному порядку оскаржується ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Передаючи дану справу на розгляд до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, суд першої інстанції виходив з того, що відомості про зареєстроване місце проживання позивача та відповідача у Голосіївському районі м. Києва в матеріалах справи відсутні, крім того позивач не обгрунутував вибір конкретного суду для розгляду справи.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За загальним правиломчастини першої статті 27 ЦПК України позовидо фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
У той же час законодавець визначив підсудність справ за вибором позивача (альтернативна підсудність), зокрема, частина перша статті 28 ЦПК України передбачає, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить про те, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачу надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).
Отже, за змістом наведеного можна дійти висновку, що не виключаючи можливість звернення позивача до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), альтернативна підсудність встановлює можливість звертатися до іншого суду з відповідним позовом, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Таким чином, позови про зміну розміру аліментів можуть бути подані як за зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідача, так і за зареєстрованим місцем проживання (перебування) позивача за вибором останнього.
При цьому право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачу, а суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.
Ураховуючи те, що у даній справі цивільним процесуальним законодавством надано позивачуправо обирати суд, до якого вона має намір подати позовну заяву про зміну розміруаліментів, ОСОБА_1 , скориставшись таким правом, звернувся до суду за своїм місцем проживання.
Так, вимоги до позовної заяви встановлені у статті 175 ЦПК України. Зокрема, у позовній заяві позивач зазначає місце свого проживання (перебування).
З дотриманням вимог статті 175 ЦПК України у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив адресу свого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 1).
Стаття 177 ЦПК України визначає, які документи мають бути подані до позовної заяви. Цією статтею не передбачено обов'язок позивача подавати разом із позовною заявою докази реєстрації його місця проживання.
Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів, позивач посилалася на те, що відповідачкою сплачуються аліменти на виконання рішення суду у справі № 752/1669/17, яка перебувала у провадженні Голосіївськогорайонного суду м. Києва.
Також позивач долучив до позовної заяви медичні довідки, висновок органу опіки та піклування, копію рішення Голосіївського районного суду від 30.06.2016 та копію рішення Голосіївського районного суду від 21.04.2017, де вказано місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частини восьмої статті 187 ЦПК України при відкритті провадження суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Суд першої інстанції скористався даними Єдиного державного демографічного реєстру з метою з'ясування місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 для застосування правил загальної підсудності.
Разом із тим, за наведених обставин у разі наявності у суду сумніву щодо підсудності даної справи Голосіївському районному суду м. Києва з урахуванням положень частини першої статті 28 ЦПК України суд також мав відправити запит до Єдиного демографічного реєстру щодо підтвердження місця реєстрації позивача ОСОБА_1 .
До апеляційної скарги позивачем була додана фотокопія його паспорту, в якій на сторінці 13 міститься штамп про її реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 , що за територіальною підсудністю відноситься до юрисдикції Голосіївського районного суду м. Києва.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав щодо передачі позовної заяви за підсудністю на розгляд до Уманського міськрайонного суду Черкаської області за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на суд щодо своїх прав, інтересів, свобод та/або обов'язків, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Суд не звернув уваги на те, що розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18)).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо передачі позовної заяви за підсудністю на розгляд до іншого суду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до вимог статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259, 374, 379 ЦПК України, суд,
Апеляційну ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: