Справа № 541/540/25
Провадження № 1-кп/541/148/2025
27 жовтня 2025 року
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальне провадження відомості щодо якого внесене 13.11.2024 до ЄРДР за № 12024170550001195 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
На розгляді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебувають матеріали вищезазначеного кримінального провадження .
Ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.07.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. В подальшому в ході судового розгляду ухвало суду від 12.09.2025 задоволено клопотання прокурора та продовженого строк дії запобіжного заходу ще на 60 діб до 10.11.2025.
В зв'язку із необхідністю оголошення перерви, прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу- тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на строк 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ризики передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для його обрання, не зменшились та продовжують існувати. Застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, дасть йому можливість для продовження здійснення злочинної діяльності та створить належні умови для настання вищевказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що в свою чергу негативно вплине на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання. Адвокат ОСОБА_6 наполягала на недоведеності ризиків на які посилається прокурор у своєму клопотанні, як підстави продовження найсуворішого запобіжного заходу.
Обвинувачений також просив змінити йому запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Вирішуючи заявлене клопотання, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, суд враховує наступне.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. При цьому, виходячи зі змісту статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження вторинна стадія, яка наступає за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується. Вказана позиція висловлена в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 505/2898/19 від 23.01.2020.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати. Судом встановлено існування ризику переховування від органів суду, оскільки ОСОБА_5 26.05.2025 року був оголошений у розшук , не має власної сім'ї, тобто міцних соціальних зав'язків, постійного місця проживання, місця роботи, які б утримували його за місцем мешкання, джерело його доходів не відоме, таким чином, відсутні фактори, які могли б попередити спроби переховування обвинуваченого, якому інкриміновано вчинення тяжкого злочину. Також існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки у діях ОСОБА_5 є повторність вчинення інкримінованого правопорушення.
За таких обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не буде сприяти повному та об'єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку. Також, суд зазначає, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії російської федерації, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 значно збільшується, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилитися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
На даний час будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час, можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Суд також зазначає, що згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оскільки термін дії запобіжного заходу спливає 10.11.2025 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, суд вважає що раніше визначений розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого, а отже, зменшенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 315, 316,331,336 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити строком на 60 днів до 25.12.2025 включно з можливістю внесення застави в розмірі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим ОСОБА_5 так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) .
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою суду протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Полтавській області, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ Полтавської установи виконання покарань № 23.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ Полтавської установи виконання покарань № 23 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 , з-під варти та повідомити усно і письмово Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Строк дії обов'язків у разі внесення застави визначити два місяці з дня її внесення.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
СуддяОСОБА_1