23 жовтня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 758/14915/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13076/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ковбасюк О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2024 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача-1 та батько позивача-2 - ОСОБА_3 .
На час смерті останнього на його зарплатній картці, на рахунку НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк», залишилися грошові кошти в сумі близько 8 000,00 - 10 000 грн, що складаються із сум залишків перерахованої йому АТ «Криворізька теплоцентраль» заробітної плати та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Вказані грошові кошти були нараховані ОСОБА_3 за п'ять-шість місяців до його смерті, однак він не встиг ними розпорядитися за життя.
27.03.2024 з метою отримання грошових коштів померлого позивачі звернулися до відповідача із відповідною письмовою заявою, у якій просили виплатити їм, як членам сім'ї померлого, належні йому вказані соціальні виплати.
Однак, листом № 11/3777 від 03.04.2024 банк їм відмовив у виплаті вказаних сум, із посиланням на те, що такі виплати можливо отримати виключно в порядку спадкування за законом або заповітом.
Позивачі не погоджуються із такою позицією відповідача, стверджуючи, що відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Таким чином, вказані у цій статті соціальні виплати не включаються до складу спадкової маси, а передаються членам сім'ї спадкодавця, причому незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті. В такому випадку, право на одержання цих сум не входить до складу спадщини.
Отже, у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад.
Фактично, законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя. Члени сім'ї, які одержують належні спадкодавцеві соціальні виплати, не визначаються в законі як спадкоємці, адже члени сім'ї померлого можуть не збігатися з колом спадкоємців, які закликатимуться до спадкування стосовно інших майнових прав спадкодавця.
Наведену позицію підтримала Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі №243/13575/19, зазначивши наступне: «Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини. Право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів».
На підставі викладеного позивачі, стверджуючи про належне їм, як членам сім'ї спадкодавця ОСОБА_3 , право на отримання його соціальних виплат, просили зобов'язати відповідача АТ «УкрСиббанк» здійснити нарахування та виплату їм, належних померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , сум заробітної плати та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, нарахованих та не отриманих останнім за період з 01.05.2023 по 31.10.2023, а також стягнути понесені ними витрати по сплаті судового збору (а.с. 1-4, 36-41).
02.04.2025 року до суду від представника АТ «УкрСиббанк» - адвоката Доценко В.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування відзиву зазначала, що позивачі помилково посилаються на статтю 1227 ЦК України, оскільки ця стаття регламентує виключно право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя. Спадкодавець ОСОБА_3 не був працівником АТ «УкрСиббанк», що вбачається і зі змісту позовної заяви, а отже, АТ «УкрСиббанк» не мав обов'язку нараховувати і виплачувати йому заробітної плату або будь-які інші платежі, пов'язані із трудовими відносинами, у тому числі у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.
20.08.2020 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами) №11000813059000, на підставі якого йому банком клієнту надавався комплекс послуг з розрахунково-касового обслуговування банківських рахунків фізичної особи. Таким чином, якщо якісь кошти надійшли на рахунок спадкодавця, який належав йому на підставі зазначеного договору, то це свідчить лише про те, що у даному випадку клієнт-спадкодавець отримав вже ці кошти на свій рахунок і вони не підлягають отриманню членами сім'ї згідно ст. 1227 ЦК України.
Порядок отримання коштів з рахунку спадкодавця в цьому випадку регламентується ст. 1228 ЦК України та, у випадку відсутності розпорядження, такі кошти входять до складу спадкової маси. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24.06.2015 у справі №6-535цс15, згідно з якою «кошти після зарахування на рахунок особи стали його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат) та набули статусу вкладу. При цьому перерахування (видача) вкладу можливе лише в порядок та спосіб, визначений законодавством, шляхом отримання спадщини спадкоємцями померлого вкладника».
Відповідно до висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 28.10.2021 у справі № 757/26851/19-ц, «кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів». Із урахуванням наведеного, вимоги позивачів є необґрунтованими та безпідставними (а.с. 63-64).
04.04.2025 року до суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримував позовні вимоги (а.с. 72-73).
18.04.2025 року до суду від представника АТ «УкрСиббанк» - адвоката Доценко В.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких остання заперечувала проти позову (а.с. 80).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «УкрСиббанк» про зобов'язання вчинити дії відмовлено (а.с. 90-96).
Не погодившись з рішенням районного суду, 13 червня 2025 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Бондаренко О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 109-112).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що порушує матеріальне та процесуальне право позивачів.
Вимога Позивачів про зобов'язання Відповідача виплатити їм належних померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 грошових сум, що складаються виключноз заробітної плати та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а не будь- яких інших грошових сум, які належали останньому, але не були ним одержані за життя, узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України.
Факт того, що Позивачі є членами його сім'ї (дружиною та сином) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 узгоджується зі змістом ст. 3 СК України, доведений письмовими доказами (копіями паспортів, свідоцтв про народження, шлюб та смерть) та не спростований Відповідачем.
Вимога Позивачів про зобов'язання Відповідача виплатити їм Соціальні виплати у поза спадковому порядку випливає з вимог Закону.
Відсутність факту добровільної передачі Відповідачем таких грошових сум Позивачам, чим порушене право останніх, підтверджується відповідним листуванням, що міститься в матеріалах справи.
Норма ст. 1227 ЦК України не підлягає розширеному трактуванню та є прямою до застосування, оскільки такі грошові кошти саме передаються членам його сім'ї, ілише у випадку, коли члени сім'ї відсутні - входять до складу спадщини.Тобто, законодавцем виключено умову про передачу вказаних сум членам сім'ї померлого в єдиному випадку - у разі їх відсутності, тільки у такому випадку, вказані суми входять до складу спадщини і можуть бути отримані в порядку спадкування.
В даному випадку, судом проігноровано зміст ст. 1227 ЦК України та обов'язкові умови передачі сум заробітної плати та допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю Позивачам, як членам сім'ї спадкодавця та протиправно відмовлено у задоволенні їх позовних вимог.
У рішенні суд зазначив, що Позивачами не надано доказів, які б вказували на те, що вони в установленому законом порядку отримали свідоцтва про право на спадщину померлого ОСОБА_3 .
Всупереч помилковій позиції суду, яка полягає у лише єдиному способі реалізації прав Позивачів - виключно у площині норм, що регулюють порядок спадкування за законом або заповітом, вказані вище соціальні виплати не включаються до складу спадкової маси, а передаються членам сім'ї спадкодавця, причому незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті. В такому випадку, право на одержання цих сум не входить до складу спадщини.
У разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим, не застосовуються нормиспадкового права. У цьому випадку, право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад.
Фактично, законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Члени сім'ї, які одержують належні спадкодавцеві соціальні виплати, не визначаються в законі як спадкоємці, адже члени сім'ї померлого можуть не збігатися з колом спадкоємців, які закликатимуться до спадкування стосовно інших майнових прав спадкодавця. З наведеною вище позицією погодилася Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19.
Позивачі є членами сім'ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та виходячи зі змісту ст. 1227 ЦК України, мають право на отримання належних померлому соціальних виплат, що містяться на його банківські картці, натомість, з аналізу висновків Суду, можна стверджувати про помилкову оцінку останнім обставин, фактів, доказів та вимог, викладених Позивачами у їх позові, наслідком чого є ухвалення незаконного Рішення.
Суперечливим є твердження суду в частині того, що Банк не є набувачем спірних коштів і не має повноважень з розпорядження особистими коштами клієнта, які є власністю останнього, поза межами договору між банком і клієнтом; будь-яке рішення, прийняте судом відносно володільця рахунку або його спадкоємців, яке б зобов'язувало банк здійснити списання коштів з особового рахунку, відсутнє.
По-перше, за наявності свідоцтва про спадщину Банк би виплатив спірні кошти спадкоємцям, тобто технічна можливість здійснення Банком таких виплат Позивачам існує. В даному випадку, повноваження Банка щодо розпорядженнясоціальними виплатами клієнта, випливає з вимог Закону - прямої норми ст. 1227 ЦК України.
По-друге, Позивачі звернулися до Суду з метою отримання рішення, саме на відсутність якого послався Суд.
Не можна також погодитись з висновком суду, що кошти (у тому числі заробітна плата чи інші соціальні нарахування), після зарахування на рахунок ОСОБА_3 , стали його власністю, втратили свій попередній (у тому числі соціальний) статус танабули статусу вкладу, видача якого можлива лише в порядок та спосіб, визначений законодавством - шляхом отримання спадщини спадкоємцями померлого вкладника.
Дійсно, право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (ч. 2 ст. 1228 ЦК України),проте правовідносини за договором банківського рахунка не можуть автоматично трансформуватися у правовідносини банківського вкладу (депозиту) адже предмети цих договорів є різними.
Так, згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. У той час, як за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ЦК України).
У разі, якщо б можливість такої трансформації правовідносин існувала, Цивільний Кодекс України не містив би норми, відповідно до якої соціальні виплати можуть саме передаватися членам сім'ї померлого, а не виплачуватися їм в порядку спадкування (ст. 1227 ЦК України). В такому випадку, у членів сім'їпомерлого право на отримання соціальних виплат просто не існувало б, адже при «автоматичному перетворенні»договору банківського рахунка у договір банківського вкладу (депозиту) такі кошти можливо було б отримати виключно у спадковому порядку.
Також у рішенні суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази про те, які саме грошові кошти (їх статус) містяться на банківському рахунку спадкодавця.
Звертав увагу, що в оскаржуваному рішенні основна позиція суду фактично зводиться до нівелювання права Позивачів, як такого, на отримання Соціальних виплат поза спадковим механізмом. Відсутність певного доказу не може слугувати самостійною підставою для відмови у позові, у той час, як більша їх частина підтверджує позовні вимоги Позивачів та їх порушене право.
Посилаючись на відсутність вказаних доказів, суд вдався до надмірного формалізму, адже у прохальній частині свого позову Позивачі зазначили певний період (з 01.05.2023 по 31.10.2023), протягом якого соціальні виплати були акумульовані на рахунку померлого, доступ до якого має Відповідач. Крім того, Відповідач взагалі не оспорював позов в частині наявності/відсутності соціальних виплат на рахунку померлого та джерел їх походження (статусу таких коштів),останній заперечував щодо підстав для їх виплат. Тому, питання щодо статусу соціальних виплат нарахованих померлому у спірному періоді - передчасне та могло постати на стадії виконання рішення, у разі його задоволення, що відноситься вже до процедури судового контролю за його виконанням (а.с. 109-112).
07 жовтня 2025 року до суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу від представника АТ «УкрСиббанк» - адвоката Доценко В.В., просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги (а.с. 152-154).
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Бондаренко О.В. підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити. Представник АТ «УкрСиббанк» - адвокат Доценко В.В. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підтвердив в суді їх представник - адвокат Бондаренко О.В. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 146-151, 165-170).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 16 ЦК Украйни, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій зазначеної статті.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради 17.10.2023 року (а.с. 13).
Позивачка ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 15.04.2006 року (а.с. 14).
Позивач ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 12.09.2006 року (а.с. 10).
27.03.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до АТ «УкрСиббанк» із заявою до АТ «УкрСиббанк» про сплату їм, як членам сім'ї померлого ОСОБА_3 , належних йому соціальних виплат, що знаходяться на його банківському рахунку в АТ «УкрСиббанк», в порядку, передбаченому ст. 1227 ЦК України (а.с. 17-19).
У відповідь на звернення позивачів АТ «УкрСиббанк» було надано відповідь №11/3777 від 03.04.2024 року, у якому зазначено про відсутність підстав для застосування положень ст. 1227 ЦК України, оскільки в даному випадку спадкодавцем отримано кошти, які надійшли на його рахунок у банку. Порядок отримання коштів з рахунку клієнта здійснюється відповідно до ст. 1228 ЦК України «Спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі)». У разі смерті клієнта банк керується, зокрема, Книгою VI «Спадкове право» ЦК України. Станом на дату надання відповіді до банку не надано відповідного документа, яким нотаріально визначено коло спадкоємців (а.с. 6).
Таким чином, банком відмовлено у виплаті позивачам належних спадкодавцеві сум, що знаходяться на його банківському рахунку, з огляду на недоведеність ними факту прийняття спадщини після смерті останнього.
Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивачі посилалась на те, що в даному випадку підлягають застосуванню положення ст. 1227 ЦК України, якою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, а не норми спадкового права.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що позивачі помилково посилаються на статтю 1227 ЦК України, оскільки ця стаття регламентує виключно право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя. Спадкодавець ОСОБА_3 не був працівником АТ «УкрСиббанк», що вбачається і зі змісту позовної заяви, а отже, АТ «УкрСиббанк» не мав обов'язку нараховувати і виплачувати йому заробітної плату або будь-які інші платежі, пов'язані із трудовими відносинами, у тому числі у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю. Крім того, вказував, що 20.08.2020 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами) №11000813059000, на підставі якого йому банком клієнту надавався комплекс послуг з розрахунково-касового обслуговування банківських рахунків фізичної особи. Таким чином, якщо якісь кошти надійшли на рахунок спадкодавця, який належав йому на підставі зазначеного договору, то це свідчить лише про те, що у даному випадку клієнт-спадкодавець отримав вже ці кошти на свій рахунок і вони не підлягають отриманню членами сім'ї згідно ст. 1227 ЦК України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 20.08.2020 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_3 було укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами) №11000813059000 (а.с. 67).
У пункті 1.1 Договору сторони дійшли згоди щодо укладання договору шляхом підписання цього Договору-анкети про відкриття комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами) (далі за текстом - Договір-анкета) та щодо обслуговування на умовах, викладених у Договорі-анкеті та «Правилах (договірних умовах) відкриття та комплексного розрахунково-касового обслуговування банківських рахунків фізичних осіб в АТ «УКРСИББАНК», оприлюднених у газеті «Урядовий кур'єр» №105 від 09.06.2017 (з усіма змінами та доповненнями) та розміщених для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку (далі - Правила). Підписуючи Договір-анкету, клієнт погоджується з викладеною у Правилах пропозицією банку надавати клієнту комплекс послуг з розрахунково-касового обслуговування на умовах, встановлених у Договорі-анкеті та Правилах.
Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 ЦК України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частина друга статті 1068 ЦК України).
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дата валютування - це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.
Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.
Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Пунктом 1.39 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що списання примусове - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Банк не є набувачем спірних коштів і не має повноважень з розпорядження особистими коштами клієнта, які є власністю останнього, поза межами договору між банком і клієнтом; будь-яке рішення, прийняте судом відносно володільця рахунку або його спадкоємців, яке б зобов'язувало банк здійснити списання коштів з особового рахунку, відсутнє.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що кошти, після зарахування на рахунок ОСОБА_3 , стали його власністю та перебували на банківському рахунку. Перерахування (видача) вкладу можливе лише в порядок та спосіб, визначений законодавством, шляхом отримання спадщини спадкоємцями померлого вкладника.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, які саме грошові кошти (їх статус) містяться на банківському рахунку спадкодавця.
На думку колегії судді вказане судове рішення не перешкоджає спадкоємцям померлого ОСОБА_3 отримати вказані грошові кошти в порядку спадкування.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачами до суду не надано доказів, які б вказували на те, що вони в установленому законом порядку отримали свідоцтва про право на спадщину померлого ОСОБА_3 .
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції була надана належна оцінка, а відтак відхиляються як необґрунтовані.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргуОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 27 жовтня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов