Справа № 539/3576/25
Провадження № 2/539/1587/2025
27 жовтня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Рудалєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Бас В.Г.,
сторони у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
21 липня 2025 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі -суд) звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (юридична адреса: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) (далі - позивач) із позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд:
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 2840682 від 06 серпня 2020 року у сумі 20 052,90 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІОЛАН» (далі - первісний кредитор) та відповідачем 06 серпня 2020 року було укладено електронний кредитний договір №2840682, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти у сумі 14 999,00 грн та зобов'язувався повернути та сплатити відсотки за користування ними у строк, визначений у договорі, а також сплатити комісію.
11 червня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІОЛАН» (первісним кредитором) та позивачем укладено договір факторингу, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права вимоги за кредитним договором, серед іншого, до відповідача.
Унаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 512, 514, 1082 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо правових наслідків відступлення права вимоги; статей 626, 627, 628, 629 ЦК України щодо обов'язковості умов укладених договорів; статей 1049, 1050, 1054 ЦК України щодо особливостей укладення та виконання кредитних договорів; статей 526, 625 ЦК України щодо обов'язковості виконання боржником узятих на себе зобов'язань за договором, а також Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого електронна форма кредитного договору прирівнюється до письмової форми договору.
08 вересня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти позову, зазначивши, що нарахування відсотків за наданим кредитом припиняється після закінчення строку кредитування; умови кредитного договору не справедливі, оскільки проценти за користування кредитом у декілька разів перевищують суму кредиту; нарахування комісії за кредитним договором не узгоджується із вимогами Закону України «Про споживче кредитування»; враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, нарахування штрафу та пені відповідно до статті 625 ЦК України в умовах воєнного стану не допускається.
З урахуванням наведеного, відповідач просив задовольнити позов частково, а саме: залишок заборгованості за тілом кредиту та проценти у межах строку кредитування.
05 вересня 2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він звернув увагу на те, що кредитним договором передбачено нарахування процентів поза строками кредитування, така позиція позичальника узгоджується із висновками Верховного Суду. Позивач зазначає, що відповідач під час укладення кредитного договору ознайомлювався із його змістом, у якому також передбачена комісія, а тому повинен виконувати взяті на себе зобов'язання. Таким чином, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заяви, клопотання учасників справи
Разом із позовною заявою представник позивача надіслав до суду клопотання про витребування доказів, яке було задоволено, а також клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 25 липня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, постановив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, судове засідання призначив на 16 вересня 2025 року, витребувавши докази.
Розгляд справи відкладався на 21 жовтня 2025 року у зв'язку із неявкою учасників справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» - є фінансовою установою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.31-32).
06 серпня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІОЛАН» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено Кредитний договір № 2840682 (далі - кредитний договір) (а.с.16, зворотна сторона - а.с.19), відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець (первісний кредитор) зобов'язується передати позичальнику (відповідачу) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту - 14 999,00 грн. Строк кредитування - 30 днів (пункти 1.2 - 1.3 кредитного договору). Дата повернення кредиту - 05 вересня 2020 року (пункт 1.4 кредитного договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 кредитного договору).
Відповідно до умов пункту 2.3.1 кредитного договору для продовження строку користуватися кредитними коштами позичальник має сплатити комісію та певну частину заборгованості за кредитом.
Положеннями кредитного договору передбачені проценти за користування кредитом - 7 200,00 грн (пункт 1.5 кредитного договору), а також стандартна процентна ставка - 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 кредитного договору).
Відповідно до пункту 6.1 кредитного договору договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора та доступний, зокрема через сайт товариства (кредитора) та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту, яка є додатком до кредитного договору, дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 05 вересня 2020 року, сума повернення (з урахуванням відсотків за користування кредитом) - 22 123,53 грн (а.с.19, зворотна сторона).
Відповідно до довідки про ідентифікацію первісного кредитора, кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який був направлений на його номер телефону (а.с.20).
Згідно з платіжним дорученням 25081898 від 06 серпня 2020 року відповідачу на його картку НОМЕР_2 перераховано суму кредиту - 14 999,00 грн (а.с.20, зворотна сторона).
11 червня 2021 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір відступлення прав вимоги №72-МЛ/Т (далі - договір факторингу) (а.с.25-29), відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників.
Передача позивачу права вимоги за кредитним договором відповідача підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників (а.с.30), а також витягом з Реєстру боржників (а.с.29, зворотна сторона).
Згідно витягом з Реєстру боржників та відомостями про щоденні нарахування (а.с.21-24) станом на 05 червня 2021 року загальна сума заборгованості відповідача перед первісник кредитором, а в подальшому - перед позивачем, становила 20 052,90 грн, з яких: залишок за тілом кредиту - 6 403,00 грн, залишок за процентами за користування кредитом - 13 109,53, залишок за комісією - 540,37 грн.
У відомостях про щоденні нарахування за кредитним договором міститься інформація про часткову сплату відповідачем заборгованості, а саме:
тіла кредиту: 10 вересня 2020 року (449,00 грн), 14 вересня 2020 року (727,00 грн), 25 вересня 2020 року (1382,00 грн), 13 жовтня 2020 року (373,00 грн), 17 жовтня 2020 року (1206,00 грн), 03 листопада 2020 року (543,00 грн), 13 листопада 2020 року (515,00 грн), 24 листопада 2020 року (294,00 грн), 01 грудня 2020 року (475,00 грн), 22 грудня 2020 року (376,00 грн), 06 січня 2021 року (376,00 грн), 20 січня 2021 року (376,00 грн), 04 лютого 2021 року (376,00 грн), 20 лютого 2021 року (376,00 грн), 07 березня 2021 року (376,00 грн), 21 березня 2021 року (376,00 грн). Загальна сума, яка сплачена відповідачем за тілом кредиту становить 8 220,00 грн.
процентів за користування кредитом: 10 вересня 2020 року (1087,00 грн), 14 вересня 2020 року (2212,00 грн), 25 вересня 2020 року (3846,00 грн), 13 жовтня 2020 року (1317,00 грн), 17 жовтня 2020 року (3 874,00 грн та 7 540,47 грн), 03 листопада 2020 року (732,00 грн),13 листопада 2020 року (1076,00 грн), 24 листопада 2020 року (712,00 грн), 01 грудня 2020 року (1734,00 грн), 22 грудня 2020 року (566,00 грн), 06 січня 2021 року (566,00 грн), 20 січня 2021 року (566,00 грн), 04 лютого 2021 року (566,00 грн), 20 лютого 2021 року (566,00 грн), 07 березня 2021 року (566,00 грн), 21 березня 2021 року (566,00 грн). Загальна сума процентів, сплачена відповідачем за кредитом, становить 24 120,47 грн.
комісії за пролонгацію: 10 вересня 2020 року (449,00 грн), 14 вересня 2020 року (727,00 грн), 25 вересня 2020 року (1382,00 грн), 13 жовтня 2020 року (373,00 грн), 17 жовтня 2020 року (1206,00 грн), (комісія за оформлення кредиту - 17 жовтня 2020 року (959,53 грн), 03 листопада 2020 року (543,00 грн), 13 листопада 2020 року (515,00 грн), 24 листопада 2020 року (294,00 грн), 01 грудня 2020 року (475,00 грн), 22 грудня 2020 року (100,00 грн), 06 січня 2021 року (100,00 грн), 20 січня 2021 року (100,00 грн), 04 лютого 2021 року (100,00 грн), 20 лютого 2021 року (100,00 грн), 07 березня 2021 року (100,00 грн), 21 березня 2021 року (100,00 грн). Загальна сума комісії, сплачена відповідачем за кредитним договором, становить 7 623,53 грн.
Листом від 10 липня 2025 року №20814107 позивач звернувся до відповідача із досудовою вимогою, у якій повідомив про укладення договору факторингу та про необхідність сплати йому заборгованості за кредитним договором (а.с.31).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із невиконанням останнім зобов'язань за укладеним ним кредитним договором відповідно до умов договору факторингу.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України), Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування» (далі - Закон про споживче кредитування) станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Не погоджуючись із відповідачем, який не сплатив заборгованість за кредитним договором, керуючись положеннями договору факторингу, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Згідно зі статею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (часина третя статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 2 частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, серед іншого, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України визначено, що період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача слід задовольнити з огляду на таке.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконує умови укладеного між ним та первісним кредитором кредитного договору в електронному вигляді, право вимоги за яким передано позивачу. Оскільки відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором, який укладено в електронному вигляді, в наслідок цього виникла заборгованість, її слід стягнути у судовому порядку.
Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, погоджується, що кредитний договір ним укладався, погоджується на сплату кредиту та відсотків за ним в межах строку кредитування - 30 днів. При цьому, заперечує проти нарахування суми процентів поза строками кредитування; нарахування комісії за кредитним договором не узгоджується із вимогами Закону про споживче кредитування; враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, нарахування штрафу та пені відповідно до статті 625 ЦК України в умовах воєнного стану не допускається.
Суд, проаналізувавши позицію сторін та законодавство України, що регулює вказані правовідносини, виходить з наступного.
По-перше, відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України, а також Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є обов'язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до вимог кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти та був зобов'язаний їх повертати на умовах та у строк, передбачений договором. При цьому, в матеріалах справи, документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, немає.
В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.
Позивач є фінансовою установою та має відповідне свідоцтво, а тому суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за вказаним вище кредитним договором відповідно до вимог статей 514 та 516 ЦК України була правомірно передана за договором факторингу позивачу. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав у строк взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, позивач має підстави вимагати від відповідача їх виконання відповідно до умов договорів факторингу, позовні вимоги є обґрунтованими.
По-друге, щодо нарахування відсотків за кредитом поза строками кредитування.
Суд звертає увагу, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження N 14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц (провадження N 14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2023 року у справі № 753/6745/17, установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Як підтверджується матеріалами справи та було зазначено вище, відповідно до умов пункту 2.3.1 кредитного договору для продовження строку користуватися кредитними коштами позичальник має сплатити комісію та певну частку заборгованості за кредитом.
У відомостях про щоденні нарахування за кредитним договором міститься інформація про оплату у визначені для пролонгації договору строки сум, необхідних для такої пролонгації, а саме 8 220,00 грн (загальна сума за тілом кредиту) та комісії за пролонгацію (7 623,53 грн). Відповідачем указана обставина не оспорювалася.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, бажаючи продовження дії кредитного договору, свідомо вчиняв дії, необхідні для пролонгації кредитного договору відповідно до його умов. У зв'язку з цим не погоджується із доводами відповідача про нарахування процентів поза строками кредитування.
По-третє, щодо нарахування комісії за користування кредитними коштами.
Законом про споживче кредитування, зокрема пунктом 2 частини другої статті 8, визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, серед іншого, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
З огляду на зазначені вище норми пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь позивача неустойки (пені) за таке прострочення включно з 24 лютого 2022 року.
Кредитний договір було укладено 06 серпня 2020 року, нарахування платежів за ним здійснено позивачем станом на 06 травня 2021 року. Отже, пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не розповсюджується на указані нарахування, оскільки вони були здійснені до 24 лютого 2022 року. Статею 8 Закону про споживче кредитування станом на дату виникнення спірних правовідносин було передбачено можливість включення до загальних витрат за споживчим кредитом відповідної комісії.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення комісії за користування кредитними коштами (переважно комісії за пролонгацію кредитного договору) є обгрунтованими.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідачка - не надавши суду своєї позиції, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам позивача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо судового збору суд зазначає таке
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією №15213 від 08 липня 2025 року (а.с.1).
У зв'язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє, судовий збір стягується із відповідача у сумі 2 422,40 грн.
Щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи суд зазначає таке.
Позивач, серед іншого, заявив вимогу щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат було надано до матеріалів справи Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с.33, зворотна сторона) (далі - Договір) та детальний опис наданих послуг (а.с.34, зворотна сторона).
Зі змісту Акту №883 наданих послуг від 06 липня 2025 року (далі - Акт) (а.с.34) вбачається, що послуги адвоката складають 8 000,00 грн.
Проаналізувавши Договір та Акт, суд дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу слід зменшити з огляду на таке.
Відповідно до частин третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Як вбачається із змісту Договору та Акту, послуги адвоката у вказаній справі становлять 8 000,00 грн.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що робота, зазначена у Акті, має не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи (стягнення заборгованості здійснюється за одним кредитним договором) та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг) (зміст позовних вимог та доданих до позовної заяви документів є стандартизованим, із процесуальних документів - клопотання про витребування доказів на відповідь на відзив представник не брав участі у судових засіданнях), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн. Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог частини третьої статті 141 ЦПК України.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 205, 514, 516, 516, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за Кредитним договором № 2840682 від 06 серпня 2020 року у сумі 20 052 (двадцять тисяч п'ятдесят дві) гривні 90 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236):
судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок;
витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ», адреса місця знаходження: Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус № 28, ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В. Рудалєва