Справа № 539/2291/25
Провадження № 2/539/1074/2025
24 жовтня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
за участі секретаря судового засідання Крайсвітньої Н. М.,
представника позивача - адвоката Балика І. М.,
представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Грущанського В. О.,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у місті Лубнах Полтавської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Форестал Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації, визнання права власності на транспортний засіб, -
Зміст позовних вимог та доводи інших учасників справи
У травні 2025 року ОСОБА_3 через адвоката Балика І. М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Форестал Плюс» (далі - ТОВ «Форестал Плюс»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації, визнання права власності на транспортний засіб.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_1 , виданого ТСЦ 5343, ОСОБА_3 на праві приватної власності з 01 лютого 2017 року по цей час належить транспортний засіб УАЗ 315148, 2015 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 .
05 травня 2022 року ОСОБА_3 зазначений автомобіль на період військового стану передав у користування НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону НОМЕР_4 бригади Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_5 ) для використання під час військових обов'язків цього підрозділу, через військовослужбовця цього підрозділу ОСОБА_4 . Проте у липні 2024 року позивач з'ясував, що належний йому на праві приватної власності автомобіль УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , без його відома був перереєстрований на іншу особу, а власником цього транспортного засобу вважається ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_3 жодних правочинів щодо відчуження права власності на вказаний транспортний засіб не вчиняв.
За вказаним фактом 12 липня 2024 року до Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області була подана заява про вчинення злочину, а саме про заволодіння невідомими особами належного ОСОБА_3 автомобіля УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Уповноваженою особою Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області 18 липня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 12024170590000297 за частиною другою статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактом протиправного заволодіння транспортного засобу УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 . Позивача 27 липня 2024 року допитано як потерпілого у вказаному кримінальному провадженні.
Під час досудового розслідування встановлено, що 07 травня 2024 року ТОВ «Форестал Плюс», від імені якого діяв ОСОБА_5 як комісіонер, уклало зі ОСОБА_3 як комітентом договір комісії № 8066/24/003025. Згідно з пунктом 1.1 цього договору комісії комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу, марка/модель УАЗ 315148, 2015 року випуску, VIN № кузова НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_3 01 лютого 2017 року за ціною не нижче 10 000 грн.
При цьому зазначав, що ОСОБА_3 вказаного договору комісії з ТОВ «Форестал Плюс» ніколи не підписував, жодного разу з цим товариством не контактував, свої паспортні дані або документи не надавав. ОСОБА_3 вважає цей договір комісії підробленим, тобто таким, що містить сфальсифіковані дані, а саме підпис ОСОБА_3 на цьому документі, та не відповідає волевиявленню останнього.
Представник ТОВ «Форестал Плюс», Потапчук-Чернєнкова Р. 07 травня 2024 року склали акт технічного стану вказаного транспортного засобу. В указаному акті зазначено ціну продажу належного ОСОБА_3 автомобіля - 10 000 грн, а також підпис від імені позивача. В той же час ОСОБА_3 зазначеного акта технічного стану транспортного засобу ніколи не підписував, а підпис позивача на цьому документі є підробленим.
ТОВ «Форестал Плюс» 07 травня 2024 року складено акт приймання-передачі транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_3 передав, а ТОВ «Форестал Плюс» отримало автомобіль УАЗ 315148, VIN № кузова НОМЕР_6 . ОСОБА_3 вказаного акта приймання-передачі транспортного засобу ніколи не підписував, а підпис позивача на цьому документі є підробленим.
08 травня 2024 року між ТОВ «Форестал Плюс» в особі Михальчука М. В., що діяв на підставі договору комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025, як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8066/24/003025. Відповідно до цього договору ТОВ «Форестал Плюс» продало, а ОСОБА_2 купив спірний транспортний засіб, зареєстрований за ОСОБА_3 01 лютого 2017 року, за ціною 10 000 грн.
В цей же день (08 травня 2024 року) ТОВ «Форестал Плюс» складено акт огляду реалізованого транспортного засобу, марка/модель УАЗ 315148, 2015 року випуску, колір чорний, VIN № кузова НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно до вказаного акта ідентифікаційні номери складових частин транспортного засобу відповідають номерам зазначеним в товарно-супровідній документації на транспортний засіб. Вказаний акт підписаний ТОВ «Форестал Плюс» в особі Михальчука М. В. та ОСОБА_2
ОСОБА_2 10 травня 2024 року звернувся до Територіального сервісного центру № 5341 Регіонального сервісного центру в Харківській, Полтавській та Сумській областях (далі - ТСЦ № 5341), що знаходиться на АДРЕСА_1 та який є структурним підрозділом Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, де подав підписану особисто ним заяву № 2414411521 з проханням провести операцію «308» - перереєстрацію на нового власника за договором купівлі-продажу, надати платні послуги, зазначив, що бажає залишити прикріплені номерні знаки за транспортним засобом, марка/модель УАЗ 315148.
10 травня 2024 року у ТСЦ № 5341 транспортний засіб УАЗ 315148, VIN № кузова НОМЕР_6 був перереєстрований на ОСОБА_2 та останньому видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_7 .
ОСОБА_2 як продавець та ОСОБА_1 як покупець 05 червня 2024 року уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу УАЗ 315148, VIN № кузова НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
Вказаний договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений (підписаний) на території Територіального сервісного центру № 5343 Регіонального сервісного центру в Харківській, Полтавській та Сумській областях (далі - ТСЦ № 5343), що знаходиться на АДРЕСА_2 та який є структурним підрозділом Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, за № 5343/2024/4659624 в присутності адміністратора ТСЦ № 5343 ОСОБА_6
05 червня 2024 року у ТСЦ № 5343 транспортний засіб УАЗ 315148, VIN № кузова НОМЕР_6 , перереєстровано на ОСОБА_1 , видано нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , де власником зазначений ОСОБА_1 , видано новий номерний знак НОМЕР_9 .
30 серпня 2024 року органом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024170590000297 від 18 липня 2024 року ОСОБА_1 оголошена підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 289 КК України, частиною четвертою статті 358 КК України.
Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 грудня 2024 року у справі № 539/4775/24 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 25 жовтня 2024 року між прокурором Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Савінським С. Г. та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 липня 2024 року за № 12024170590000297. Визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 209, частиною другою статті 289, частиною четвертою статті 358 КК України, та призначено йому покарання. Скасовано арешт, накладений ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 23 липня 2024 року у справі № 548/1670/24, на майно, вилучене у ході огляду 18 липня 2024 року, а саме транспортний засіб УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 (новий номерний знак НОМЕР_9 ), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль серії НОМЕР_8 та ключі від нього. Транспортний засіб УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 (новий номерний знак НОМЕР_9 ), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль серії НОМЕР_8 та ключі від нього повернуто власнику ОСОБА_3 . Заяву від 10 травня 2024 року № 2414411521 на перереєстрацію автомобіля УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , на нового власника, довіреність на покупку транспортного засобу від ОСОБА_2 , акт огляду реалізованого транспортного засобу від 08 травня 2024 року № 8066/003158, акт приймання- передачі транспортних засобів, акт технічного стану транспортного засобу від 07 травня 2024 року № 8066/24/1/003025, договір комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025, договір купівлі-продажу транспортного засобу від 08 травня 2024 року № 8066/24/003025, договір купівлі-продажу автомобіля УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , від 05 червня 2024 року № 5343/2024/4659624 залишено в матеріалах кримінального провадження.
Станом на день подання цієї позовної заяви власником транспортного засобу УАЗ 315148, VIN № кузова НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_2 (новий номерний знак НОМЕР_9 , нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль серії НОМЕР_8 ), все ще рахується ОСОБА_1 .
Таким чином право власності ОСОБА_3 на транспортний засіб УАЗ 315148, VIN № кузова НОМЕР_6 , порушується.
Вище зазначені правочини, що були вчинені відповідачами щодо транспортного засобу, марка/модель УАЗ 315148, VIN № кузова НОМЕР_6 , не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами та суперечать загальним засадам цивільного законодавства, що згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання їх недійсними.
ОСОБА_3 протиправно позбавлено права власності на транспортний засіб УАЗ 315148, VIN № кузова НОМЕР_6 , поза його волею, на підставі підробленого договору комісії, який він не укладав, та про існування якого дізнався вже під час досудового розслідування кримінального провадження № 12024170590000297 від 18 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 .
Попередній розрахунок судових витрат, які поніс позивач складає: суму судового збору 2 231,06 грн; вартість правової допомоги, яка попередньо становить 80 000 грн.
На підставі викладеного адвокат Балик І. М. в інтересах ОСОБА_3 , з урахуванням викладених у судовому засіданні уточнень, просив: визнати недійсним договір комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025 про вчинення правочинів щодо продажу транспортного засобу УАЗ 315148, 2015 року випуску, колір чорний, VIN № кузова НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , укладений між ТОВ «Форестал Плюс» та ОСОБА_3 ; визнати недійсним акт приймання-передачі транспортного засобу від 07 травня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_3 передав, а ТОВ «Форестал Плюс» отримало транспортний засіб УАЗ 315148, 2015 року випуску, колір чорний, VIN № кузова НОМЕР_6 , укладений між ТОВ «Форестал Плюс» та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08 травня 2024 року № 8066/24/003025 транспортного засобу УАЗ 315148, 2015 року випуску, колір чорний, VIN № кузова НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , укладений між ТОВ «Форестал Плюс» та ОСОБА_2 ; скасувати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , 2015 року випуску, колір чорний, VIN № кузова НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_2 , від 10 травня 2024 року серії НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі продажу від 05 червня 2024 року № 5343/2024/4659624 транспортного засобу УАЗ 315148, 2015 року випуску, колір чорний, VIN № кузова НОМЕР_6 , що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; скасувати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , 2015 року випуску, колір чорний, VIN № кузова НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_9 , від 05 червня 2024 року серії НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на транспортний засіб УАЗ 315148, 2015 року випуску, колір чорний, VIN № кузова НОМЕР_6 ; стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_3 судовий збір.
Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України подав до суду пояснення третьої особи щодо позову, в яких вказував, що не заперечує проти вирішення в порядку цивільного судочинства спору, що виник між позивачем та відповідачем, щодо правомірності укладання договорів купівлі-продажу. Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів (далі - ЄДРТЗ), транспортний засіб УАЗ 315148, 2015 року випуску, чорного кольору, був вперше зареєстрований на території України, як ввезений з-за кордону 05 березня 2016 року за ОСОБА_3 , 10 грудня 2016 року цей транспортний засіб був знятий з обліку для перереєстрації та 01 лютого 2017 року повторно зареєстрований за ОСОБА_3 в зв'язку з непродажем. 10 травня 2024 року вказаний транспортний засіб перереєстровано на ОСОБА_2 в ТСЦ 5341, на підставі договору комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025 та договору купівлі-продажу від 08 травня 2024 року № 8066/24/003025, укладеного з суб'єктом господарювання ТОВ «Форестал Плюс». 05 червня 2024 року транспортний засіб УАЗ 315148 перереєстровано на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 2024 року № 5343/2024/4659624, укладеного в ТСЦ 5343.
Третя особа також вказувала, що здійснення комісійної торгівлі транспортними засобами, укладання договору комісії та договору купівлі-продажу транспортних засобів має відбуватися відповідно до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200), та покладає на комісіонера - суб'єкта господарювання (в цій справі ТОВ «Форестал Плюс») обов'язок ретельно перевіряти документи, які пред'являє комітент (продавець) під час приймання на комісію транспортних засобів. Відповідно до вимог законодавства адміністраторами ТСЦ 5341, 5343 у встановленому порядку були проведені всі необхідні перевірки і підстави, за наявності яких забороняється перереєстрація авто на нового власника (зокрема, перебування транспортного засобу в розшуку або щодо яких у ЄДРТЗ є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного або приватного виконавця), заборон не було виявлено. Отже, у зв'язку із відсутністю підстав для відмови у наданні послуги адміністраторами ТСЦ 5341, 5343, керуючись виключно законодавством, здійснено вказані перереєстрації зазначеного транспортного засобу. Всі перереєстрації автомобіля були проведені в сервісних центрах МВС з дотриманням Порядку № 1200, чинного на час здійснення реєстраційної дії.
Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України зазначив, що позовні вимоги щодо скасування свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , 2015 року випуску, від 10 травня 2024 року серії НОМЕР_7 та від 05 червня 2024 року НОМЕР_8 , заявлені позивачем завчасно. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує. Позивач, формулюючи позовні вимоги як «скасування свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу» мав на увазі скасування державної реєстрації транспортного засобу. Відповідно до вимог законодавства підставою для скасування державної реєстрації є наявність відповідного судового рішення про визнання недійсним правочину, яке набрало законної сили, і не потребує встановлення окремого зобов'язання для його виконання. Враховуючи зазначене, у разі прийняття судом рішення про визнання недійсними зазначених договорів, вказане судове рішення є підставою для скасування державної реєстрації транспортного засобу. Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України є тим органом, що організовує діяльність структурних підрозділів ГСЦ МВС та РСЦ, основним завданням яких є організація державного обліку зареєстрованих транспортних засобів. ГСЦ МВС, у тому числі його структурні підрозділи, не є суб'єктом, який не визнає, порушує або оспорює право позивача на поновлення права власності на вказаний транспортний засіб. Приписами Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388), не передбачено поновлення реєстрації транспортного засобу за попереднім власником. Порядок № 1388 містить чіткий алгоритм, як повинна проводитись реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу. Проведення реєстраційних дій повинне здійснюватися відповідно до норм законодавства та Порядку № 1388.
ОСОБА_2 подав до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій просив прийняти визнання позовних вимог, які зазначені в позовній заяві, крім судових витрат на правову допомогу у розмірі 80 000 грн. Вказував, що не заперечує та визнає ту обставину, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу УАЗ 315148, VIN № кузова НОМЕР_6 . Зазначив, що йому відомо, що ОСОБА_1 неодноразово пропонував ОСОБА_3 переоформити у позасудовому порядку відповідний транспортний засіб на останнього, однак позивач фактично уникав такого переоформлення. ОСОБА_1 і на даний час не заперечує та бажає переоформити відповідний транспортний засіб на ОСОБА_3 у попередньо узгоджений час в органах МРЕО. ОСОБА_2 також звернув увагу, що звернення до суду з цим позовом - це право ОСОБА_3 , однак такого судового розгляду можна було б і уникнути, якби останній не заперечував щоб ОСОБА_1 такий автомобіль переоформив добровільно на ОСОБА_3 . Суд повинен врахувати поведінку ОСОБА_2 у цій справі та відмовити у стягненні з останнього судових витрат на правову допомогу у розмірі 80 000 грн, оскільки в цій ситуації вони є необґрунтованими, непропорційними та неспівмірними з ціною та предметом позову. Просив врахувати, що автомобіль на даний час знаходиться в ОСОБА_3 та в нього немає обмежень щодо володіння та користування цим транспортним засобом. ОСОБА_2 звернув увагу, що будь-яких необґрунтованих клопотань не подав, не заперечує будь-яких обставин по суті справи, в тому числі вказує, що є можливість вирішити таке питання в позасудовому порядку.
ОСОБА_1 подав до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій просив прийняти визнання позовних вимог, які зазначені в позовній заяві, крім судових витрат на правову допомогу у розмірі 80 000 грн. Вказував, що визнає ту обставину, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу УАЗ 315148, VIN № кузова НОМЕР_6 . Зазначив, що він неодноразово пропонував ОСОБА_3 переоформити у позасудовому порядку відповідний транспортний засіб на останнього, однак позивач фактично уникав такого переоформлення. Звернув увагу, що він і на даний час не заперечує та бажає переоформити відповідний транспортний засіб на ОСОБА_3 у попередньо узгоджений час, відповідні послуги в органах МРЕО готовий сплатити самостійно. Вказував, що він дійсно винний у ситуації, яка трапилася, та, відповідно, поніс покарання, визначене вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 грудня 2024 року у справі № 539/4775/24. ОСОБА_1 також звернув увагу, що звернення до суду з позовом у цій справі - це право ОСОБА_3 , однак вважав, що такого судового розгляду можна було б і уникнути, якби останній не заперечував щоб ОСОБА_1 такий автомобіль переоформив добровільно на ОСОБА_3 . Вважав, що суд повинен врахувати його поведінку в цій справі та відмовити у стягненні з нього судових витрат на правову допомогу у розмірі 80 000 грн, оскільки в цій ситуації вони є необґрунтованими, непропорційними та неспівмірними з ціною та предметом позову, в тому числі з урахуванням того, що він в попередньо узгоджений час із ОСОБА_3 готовий добровільно переоформити такий автомобіль за свої кошти на останнього. Просив врахувати, що автомобіль на даний час знаходиться в ОСОБА_3 та в нього немає обмежень щодо володіння та користування цим транспортним засобом. ОСОБА_1 звернув увагу, що будь-яких необґрунтованих клопотань не подав, не заперечує будь-яких обставин по суті справи, в тому числі вказує, що є можливість вирішити таке питання в позасудовому порядку.
ОСОБА_3 через адвоката Балика І. М. подав до суду додаткові пояснення, в яких вказував, що незважаючи на те, що вироком суду винним у незаконному заволодінні транспортного засобу УАЗ 315148 визнано лише ОСОБА_1 , інші відповідачі: ОСОБА_2 і ТОВ «Форестал Плюс» причетні до укладання цивільно-правових договорів, на підставі яких позивач був незаконно позбавлений права власності на зазначений транспортний засіб.
Так, в матеріалах кримінального провадження № 12024170590000297 від 18 липня 2024 року, що на цей час перебувають в Лубенській окружній прокуратурі Полтавської області, міститься протокол допиту ОСОБА_2 як свідка, а також представника ТОВ «Форестал Плюс» ОСОБА_7 як свідка. В своїх показаннях органу досудового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_7 вказали на свою участь у підготовці та укладанні цивільно-правових договорів, що є предметом зазначеного судового спору.
Зокрема, допитаний 30 липня 2024 року як свідок ОСОБА_2 показав, що на початку травня 2024 року ОСОБА_1 попросив його оформити на себе автомобіль УАЗ, на що ОСОБА_2 погодився. В подальшому ОСОБА_2 добровільно прибув до приватного нотаріуса, що знаходився на вулиці Шевченка у місті Полтаві, де ОСОБА_2 подав свій паспорт та код платника податків для підготовки довіреності на придбання транспортного засобу, а після того, як довіреність була виготовлена, підписав її. У подальшому, через місяць, ОСОБА_2 прибув до Сервісного центру МВС, що у місті Лубнах Полтавської області, де добровільно взяв «талончик», а пізніше, прибувши в цей же сервісний центр, добровільно віддав свої документи адміністратору сервісного центру та добровільно підписав всі документи, у тому числі й договір купівлі-продажу транспортного засобу УАЗ 315148, VIN № кузова НОМЕР_6 .
Допитана, як свідок менеджер ТОВ «Форестал Плюс» ОСОБА_7 зазначила, що 07 травня 2024 року в робоче приміщення ТОВ «Форестал Плюс» звернувся громадянин ОСОБА_3 з метою здійснення реалізації його особистого транспортного засобу УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , надавши для того підтверджуючі документи (паспорт та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу). 07 травня 2024 року між директором ТОВ «Форестал Плюс» Михальчук М. В. (комісіонер) та ОСОБА_3 був укладений договір комісії № 8066/24/003025 щодо реалізації вказаного транспортного засобу, належного ОСОБА_3 . Вказаний договір комісії був укладений на АДРЕСА_3 за фізичної присутності сторін. На підставі вказаного договору комісії 08 травня 2024 року ТОВ «Форестал Плюс» в особі директора Михальчук М. В. уклало договір купівлі-продажу автомобіля УАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , громадянину ОСОБА_2 , договір № 8066/24/003025. Вказаний договір купівлі-продажу транспортного засобу укладався в приміщенні ТОВ «Форестал Плюс» на вулиці Д. Апостола, 11А у місті Львові за фізичної присутності сторін його укладання. Покупця ОСОБА_2 привів сам власник автомобіля ОСОБА_3 .
Позивач стверджував, що жодного договору комісії продажу зазначеного транспортного засобу від не підписував, у місті Львові у періоди, які зазначені у договорах ТОВ «Форестал Плюс», його не було. Бажання відчужити належні йому транспортні засоби позивач не мав, свій паспорт громадянина України він не втрачав та нікому не передавав, у зв'язку з чим у посадових осіб ТОВ «Форестал Плюс» законних та обґрунтованих підстав для укладання договору комісії з невідомою особою, яка представилась ОСОБА_3 , не було. ОСОБА_2 і ТОВ «Форестал Плюс» повинні нести солідарну майнову відповідальність, разом із ОСОБА_1 по відшкодуванню витрат, понесених позивачем на надання правової допомоги у цій справі.
Крім того, представник позивача зазначив, що 19 червня 2025 року на виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Полтави від 23 травня 2025 року розпочато кримінальне провадження № 42025170000000068 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України. Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчим СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області. У витязі із ЄРДР у кримінальному провадженні № 42025170000000068 від 23 травня 2025 року вказано короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наступного змісту: «до Полтавської обласної прокуратури надійшла ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави № 554/7497/25 про зобов'язання внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_3 про вчинення підробки невстановленими особами офіційних документів, а саме: договору комісії, акта приймання-передачі транспортного засобу, договору купівлі-продажу». Тобто обставини підробки документів, на підставі яких ОСОБА_1 заволодів транспортним засобом позивача, є предметом досудового розслідування, яке на цей час не завершено. Підстав вважати, що злочин, передбачений частиною третьою статті 358 КК України, вчинив лише ОСОБА_1 , наразі немає. Дослідженням відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень було встановлено, що ТОВ «Форестал Плюс» є учасником численних судових справ, що стосуються незаконного позбавлення прав власності законних власників на транспортні засоби.
Вказане свідчить, насамперед, про неналежне виконання своїх обов'язків посадовими особами ТОВ «Форестал Плюс» щодо підготовки та укладання цивільно-правових договорів комісії, а саме відсутність належної перевірки документів контрагентів, які начебто звертаються до ТОВ «Форестал Плюс» для продажу їх транспортних засобів, у тому числі й під час підготовки договору комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025 про вчинення правочинів щодо продажу транспортного засобу УАЗ 315148, VIN № кузова НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який є предметом цього судового спору.
21 серпня 2025 року позивач письмово звернувся до ТОВ «Форестал Плюс» з проханням надати позивачу або безпосередньо до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області оригінали доказів, а також направити до вказаного суду пояснення представника ТОВ «Форестал Плюс» Михальчука М. М. з приводу реалізації транспортного засобу, який належить позивачу. 26 серпня 2025 року вручено зазначений лист уповноваженій особі ТОВ «Форестал Плюс», проте станом на 08 вересня 2025 року будь-якої відповіді від ТОВ «Форестал Плюс» не надходило.
ОСОБА_1 через адвоката Грущанського В. О. подав до суду додаткові пояснення, в яких посилався на правові позиції Верховного Суду щодо застосування віндикації як належного способу захисту прав власника майна, а також неналежного способу захисту шляхом визнання недійсним відповідних договорів, на підставі яких таке майно вибуло.
Адвокат Балик І. М. в судовому засіданні вказував, що попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, які поніс позивач, становить 80 000 грн. Вимоги щодо стягнення таких витрат будуть заявлені після ухвалення судового рішення по суті заявлених у справі вимог.
Адвокат Грущанський В. О. в судовому засіданні вказував, що попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, які понесли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , становить по 8 000 грн на кожного. Вимоги щодо стягнення таких витрат будуть заявлені після ухвалення судового рішення по суті заявлених у справі вимог.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник Чухна О. О. та Сацького М. М. в судовому засіданні вказував, що останні визнали позов, водночас звернув увагу на неналежний спосіб захисту, обраний позивачем.
Рух справи
07 травня 2025 року адвокат Балик І. М. в інтересах ОСОБА_3 направив до суду позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Форестал Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації, визнання права власності на транспортний засіб.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 травня 2025 року справу № 539/2291/25 передано судді Пилипчуку М. М.
Суд на виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів (фізичних осіб).
У відповідях, які надійшли до суду з Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Лубенської міської ради, вказано, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , а ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 01 липня 2025 року, надано відповідачам строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачам - заперечення на відповідь на відзив, третій особі - письмових пояснень щодо позову або відзиву.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2025 року задоволено заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Балика І. М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України 27 червня 2025 року подав до суду пояснення щодо позову.
Адвокат Грущанський В. О. подав до суду заяву про вступ у справу як представника ОСОБА_1
ОСОБА_2 30 червня 2025 року подав до суду заяву про визнання позову.
ОСОБА_1 01 липня 2025 року подав до суду заяву про визнання позову.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 липня 2025 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Грущанського В. О. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
01 липня 2025 року представник позивача заявив клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв'язку з неявкою представника ТОВ «Форестал Плюс», вказане клопотання задоволено, відкладено підготовче судове засідання на 30 липня 2025 року.
Адвокат Грущанський В. О. подав до суду клопотання про долучення ордера на підтвердження повноважень щодо представництва інтересів ОСОБА_2 .
Представник ОСОБА_3 - адвокат Балик І. М. 03 липня 2025 року подав до суду клопотання про витребування доказів та виклик для допиту свідків.
ОСОБА_1 через адвоката Грущанського В. О. 28 липня 2025 року подав до суду додаткові пояснення у справі.
Адвокат Грущанський В. О. в судовому засіданні 30 липня 2025 року просив залишити без розгляду клопотання про витребування доказів, тому вказане клопотання ухвалою суду від 30 липня 2025 року залишено без розгляду.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті на 20 серпня 2025 року, викликано в судове засідання як свідка ОСОБА_5 .
У судовому засіданні 20 серпня 2025 року представник позивача вказував, що остаточна сума витрат на правничу допомогу буде визначена після ухвалення рішення по суті заявлених вимог, тому просив вказане питання не вирішувати під час ухвалення рішення по суті. Судове засідання відкладено на 10 вересня 2025 року для виклику свідка.
Адвокат Балик І. М. в інтересах ОСОБА_3 09 вересня 2025 року подав до суду додаткові пояснення.
У зв'язку з неможливістю 10 вересня 2025 року здійснити підключення представника позивача та представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до системи ВКЗ (технічна несправність) судове засідання відкладено на 29 вересня 2025 року.
Адвокат Грущанський В. О. в інтересах ОСОБА_1 15 вересня 2025 року подав до суду додаткові пояснення.
У зв'язку з технічною несправністю системи ВКЗ 29 вересня 2025 року судове засідання відкладено на 16 жовтня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 24 жовтня 2025 року.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд встановив, що вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 грудня 2024 року у справі № 539/4775/24, який набрав законної сили, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 25 жовтня 2024 року між прокурором Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Савинським С. Г. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника Павлухіна Д. Ю., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 липня 2024 року за № 12024170590000297. Визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 209, частиною другою статті 289, частиною четвертою статті 358 КК України, та призначено йому покарання за частиною другою статті 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за частиною четвертою статті 358 КК України у виді 1 року обмеження волі, за частиною першою статті 209 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, які пов'язані із матеріальною відповідальністю строком на 2 роки. На підставі частини першої статті 70 КК України визначено ОСОБА_1 остаточне покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 209, частиною другою статті 289, частиною четвертою статті 358 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, тобто покарання у виді 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, які пов'язані із матеріальною відповідальністю строком на 2 роки. На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки. Відповідно до статті 76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вказаним вироком також повернуто власнику ОСОБА_3 транспортний засіб УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 (новий номерний знак НОМЕР_9 ), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль серії НОМЕР_8 та ключі від нього. Заяву від 10 травня 2024 року № 2414411521 на перереєстрацію автомобіля УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , на нового власника, довіреність на покупку транспортного засобу від ОСОБА_2 , акт огляду реалізованого транспортного засобу від 08 травня 2024 року № 8066/24/003158, акт приймання-передачі транспортних засобів, відповідно до якого ОСОБА_3 передав автомобіль УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , ТОВ «Форестал Плюс», акт технічного стану транспортного засобу від 07 травня 2024 року № 8066/24/1/003025, договір комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025, договір купівлі-продажу транспортного засобу від 08 травня 2024 року № 8066/24/003025, договір купівлі-продажу автомобіля УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , від 05 червня 2024 року № 5343/2024/4659624 залишено в матеріалах кримінального провадження.
У вироці Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 грудня 2024 року у справі № 539/4775/24 вказано, що ОСОБА_1 у кінці квітня 2024 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) з метою незаконного заволодіння автомобілем УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , прибув на вулицю Київську, 120 у селі Супрунівка Полтавського району Полтавської області, де сівши за кермо вказаного автомобіля, привів у дію двигун внутрішнього згорання та, керуючи цим автомобілем, покинув територію, поїхавши у невідомому напрямку, таким чином, розпорядившись викраденим автомобілем на власний розсуд. Згідно з висновком транспортно-товарознавчої експерти від 10 серпня 2024 року № СЕ-19/117-24/13722-АВ ринкова вартість автомобіля УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 223 106,37 грн. Крім того, ОСОБА_1 на початку травня 2024 року, більш точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, з метою подальшого використання отримав завідомо підроблений офіційний документ - договір комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025, який був укладений від імені ОСОБА_3 з ТОВ «Форестал Плюс», предметом якого є автомобіль УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 . У подальшому, 10 травня 2024 року, ОСОБА_1 , реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу, з кінцевою метою перереєстрації автомобіля УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , на своє ім'я та приховання факту незаконного заволодіння вказаним автомобілем, надав ОСОБА_8 завідомо підроблений договір комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025 та довіреність на придбання транспортних засобів на ім'я ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_8 в цей же день, не будучи обізнаним про злочинний умисел ОСОБА_1 , прибув на територію ТСЦ 5341 на вулиці Кременчуцькій, 2В у селі Розсошенці Полтавського району Полтавської області та використовуючи довіреність, що виписана від ОСОБА_2 , підроблений договір комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025, здійснив перереєстрацію автомобіля УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_2 . Також ОСОБА_1 , маючи злочинний умисел на вчинення правочину з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) майна, тобто достовірно знаючи про те, що перереєстрація автомобіля УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_2 здійснена протиправним шляхом (після незаконного заволодіння автомобілем УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , та з використанням завідомо підробленого документа), бажаючи його легалізувати, вчинив правочин відносно зазначеного автомобіля. Так, 05 червня 2024 року, ОСОБА_1 , маючи умисел на легалізацію автомобіля УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , достовірно знаючи, що вказаний автомобіль одержано ним злочинним шляхом, 05 червня 2024 року маючи при собі свідоцтво про реєстрацію зазначеного автомобіля та номерний знак цього автомобіля, прибув на територію ТСЦ № 5343, який розташований на проспекті Володимирському, 178-Б у місті Лубнах Полтавської області, де уклав договір купівлі-продажу автомобіля УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , із ОСОБА_2 , який не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_1 та здійснив перереєстрацію вказаного автомобіля на своє ім'я, отримавши новий номерний знак НОМЕР_9 , таким чином легалізував автомобіль УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 , набувши право власності на нього.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 з 01 лютого 2017 року є власником транспортного засобу УАЗ 315148, 2015 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 .
За змістом розписки від 05 травня 2022 року військовослужбовець ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 автомобіль УАЗ 315148, 2015 року випуску, зобов'язався використовувати для виконання військового обов'язку.
У договорі комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025 сторонами цього правочину зазначено ТОВ «Форестал Плюс» (комісіонер) та ОСОБА_3 (комітент). Відповідно до пункту 1.1 договору комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025 комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 статті 189 Податкового кодексу України): марка, модель УАЗ 315148, 2015 року випуску, колір чорний, VIN номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 01 лютого 2017 року, за ціною, не нижче узгодженої сторонами, а саме 10 000 грн.
За змістом акта приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером ОСОБА_3 передав (повернув), а ТОВ «Форестал Плюс» отримало транспортний засіб УАЗ 315148, 2015 року виготовлення, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , на підставі договору комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025. В указаному акті приймання-передачі графи «номер» та «дата» не заповнені.
У договорі купівлі-продажу транспортного засобу від 08 травня 2024 року № 8066/24/003025 зазначено, суб'єкт господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним № 8066 від 10 грудня 2021 року, ТОВ «Форестал Плюс», який є комісіонером та діє на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025, в особі відповідального ОСОБА_5 , з однієї сторони (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали вказаний договір. На умовах цього договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві транспортний засіб УАЗ 315148, 2015 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 01 лютого 2017 року (пункт 1.1). За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 10 000 грн (пункт 3.1).
За змістом договору купівлі-продажу 5343/2024/4659624 транспортного засобу від 05 червня 2024 року ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали цей договір. На умовах цього договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві транспортний засіб УАЗ 315148, 2015 року випуску, колір чорний, VIN № НОМЕР_6 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за продавцем 10 травня 2024 року підрозділом МВС ТЦС 5341 (пункт 1.1). За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 35 000 грн (пункт 3.1).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_8 , ОСОБА_1 з 05 червня 2024 року є власником транспортного засобу УАЗ 315148, 2015 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_9 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_6 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 .
Згідно з висновком експерта від 10 серпня 2024 року № СЕ-19/117-24/13722-АВ ринкова вартість автомобіля УАЗ 315148, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_9 , станом на 10 травня 2024 року становить 223 106,37 грн.
За змістом протоколом допиту свідка від 30 липня 2024 року по суті заданих запитань свідок ОСОБА_2 дав наступні показання. З ОСОБА_1 знайомий протягом останніх 2-3 років. На початку травня 2024 року випадково зустрів ОСОБА_1 , під час спільної розмови останній попросив ОСОБА_2 оформити на себе автомобіль УАЗ, оскільки у нього особисто не виходило, він повинен їхати на роботу до міста Києва (працює вахтовим методом). Зі слів ОСОБА_1 , автомобіль необхідно переоформляти у місті Полтаві, а він буде на роботі та не зможе приїхати до міста Полтави. ОСОБА_2 погодився на прохання ОСОБА_1 , останній про походження автомобіля детально не повідомляв. ОСОБА_1 говорив, що придбав автомобіль, але де, у кого та за скільки не повідомив ОСОБА_2 . У подальшому, десь через тиждень, до ОСОБА_2 , який в цей час перебував у місті Полтаві, зателефонував ОСОБА_1 , повідомив, що приїде дівчина та відвезе до нотаріуса, де потрібно підписати довіреність. Після дзвінка, приблизно об 11.30 год до ОСОБА_2 приїхала раніше незнайома жінка, яка відвезла його на таксі до нотаріуса. У нотаріуса на вулиці Шевченка у місті Полтаві Сацький М. М. перечитав та підписав бланк (довіреність), який давала нотаріус, на кого виписували довіреність не пам'ятає. Після цього, ОСОБА_2 не був у сервісному центрі у місті Полтаві під час переоформлення автомобіля УАЗ, цей автомобіль не бачив. У подальшому, десь через місяць після зустрічі із нотаріусом, до ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що на нього потрібно перереєструвати автомобіль УАЗ. Під час дзвінка домовились на перереєстрацію автомобіля у середу (число не пам'ятає), у сервісному центрі у місті Лубнах Полтавської області, що на проспекті Володимирському. Потім ОСОБА_2 взяв талончик у сервісному центрі на оформлення автомобіля. В середу ОСОБА_2 приїхав до сервісного центру у місті Лубнах Полтавської області, також приїхав ОСОБА_1 , із собою останній привіз номерний знак автомобіля УАЗ 0080 (серію та останні літери не пам'ятає) та технічний паспорт на вказаний автомобіль. Після цього підписали документи по переоформленню. ОСОБА_1 платив за всі послуги сервісного центру. ОСОБА_2 вказував, що автомобіль УАЗ не бачив, а також не знав, що автомобіль УАЗ буде незаконно перереєстрований та ним незаконно заволоділи, надавав допомогу ОСОБА_1 по переоформленню автомобіля безкоштовно.
Відповідно до довіреності від 09 травня 2024 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_8 купити на його ім'я будь-який транспортний засіб (марка, ціна, умови - на його розсуд) та оформити право власності на його ім'я на придбаний транспортний засіб, для чого надав представнику відповідні права.
За змістом протоколу допиту свідка від 21 серпня 2024 року по суті заданих запитань свідок ОСОБА_7 вказувала, що близько трьох років працює адміністратором ТОВ «Форестал Плюс», яке здійснює свою діяльність у місті Львові (основний вид діяльності - торгівля автомобілями). 07 травня 2024 року в робоче приміщення ТОВ «Форестал Плюс» звернувся ОСОБА_3 з метою здійснення реалізації його особистого транспортного засобу УАЗ 315148, чорного кольору, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , надавши для цього підтверджуючі документи. 07 травня 2024 року між директором ТОВ «Форестал Плюс» та ОСОБА_3 був укладений договір комісії щодо реалізації вказаного транспортного засобу. Вказаний договір був укладений у місті Львові за фізичної присутності його сторін. На підставі договору комісії 08 травня 2024 року ТОВ «Форестал Плюс» в особі директора та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу УАЗ 315148, державний номерний знак НОМЕР_2 . Вказаний договір був укладений у місті Львові за фізичної присутності його сторін. Покупця ОСОБА_2 привів сам власник автомобіля ОСОБА_3 .
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 341/551/16-ц.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
ОСОБА_3 у цій справі фактично намагається поновити свої права на користування та розпорядження своїм майном - транспортним засобом УАЗ 315148, який він передав у користування військовій частині для використання під час військових обов'язків, проте вказаним транспортним засобом незаконно заволодів ОСОБА_1 , за яким і зареєстроване це майно на час розгляду справи.
Разом з тим, вказане майно повернуто позивачу, знаходиться у нього в наявності, однак титульним володільцем є ОСОБА_1 .
У цій справі спір виник щодо права власності на автомобіль, що вибув з власності відповідно до договору купівлі-продажу, який укладений на підставі договору комісії, проте такий договір комісії не містить підпису позивача, а від його імені був підписаний сторонньою особою.
За змістом статті 264 ЦПК України при вирішенні цивільної справи суд має насамперед визначити вид спірних правовідносин між сторонами, обрати норму права, що їх регулює, та правильно її застосувати.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (статті 1011 ЦК України).
Відповідно до абзацу першого статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Тлумачення наведених норм ЦК України свідчить, що обов'язковим елементом двостороннього правочину (в даному випадку договору комісії) є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.
Отже, основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об'єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.
Коли ж відсутній факт вираження волевиявлення стороною двостороннього правочину, можна говорити про відсутність обов'язкового суб'єкта цивільних правовідносин та, як наслідок, констатувати відсутність фактичної підстави для виникнення договірних правовідносин.
Тобто, на відміну від укладених правочинів, у цьому випадку не виникає самої можливості піддати юридичній оцінці об'єктивно відсутній юридичний факт (цілеспрямовану дію), існування якого було б зумовлено юридично значимим волевиявленням учасника цивільних правовідносин.
Натомість у випадку недійсності чи нікчемності правочину насамперед йдеться про юридичну кваліфікацію об'єктивно наявного та вираженого у певний спосіб волевиявлення суб'єкта права щодо виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин.
Таким чином, на відміну від неукладеного правочину, оспорюваний та нікчемний правочин є такими, що відбулися, а його сторони виразили своє волевиявлення на зміну цивільних правовідносин.
Конструкція частини третьої статті 203 ЦК України визначає наявність волевиявлення учасника правочину обов'язковим і безумовним елементом, додержання якого є необхідним для чинності правочину. При цьому таке волевиявлення має бути: 1) вільним; 2) відповідати внутрішній волі учасника правочину.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Отже, тлумачення частини третьої статті 203 ЦК України дає підстави стверджувати, що вона застосовується лише тоді, коли існує хоча б якесь волевиявлення учасника правочину. Якщо процес формування його волі відбувся під впливом (тиском) зовнішніх обставин чи факторів, які її деформують, за приписами частини першої статті 215 ЦК України це є підставою для визнання правочину недійсним.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для цього виду договорів не вимагалася (абзац перший частини другої статті 639 ЦК України).
Підпис на правочині, для якого визначено обов'язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов'язковим атрибутом письмової форми правочину.
З огляду на зміст частини четвертої статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 218 ЦК України закон не пов'язує недійсність правочину з недотриманням установленої для нього обов'язкової письмової форми, частиною якої є підпис сторін.
Водночас укладеність договору пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов (див. частину першу статті 638 ЦК України). Належним підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо визначених у договорі умов є, зокрема, їх підписи.
Абзац другий частини першої статті 218 ЦК України визначає право заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину та встановлює, що такий факт може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, окрім показань свідків.
ЦК України передбачає можливість вважати дійсним договір, укладений з дефектами його письмової форми, зокрема й підпису, за таких умов: 1) узгодження сторонами його істотних умов, що також включає в себе волевиявлення сторін на укладення відповідного договору; 2) виконання чи часткове виконання сторонами умов договору. Розглядаючи подібні спори, суди повинні з'ясовувати, чи існує підтвердження укладення і виконання такого договору. Якщо існує, то є підстави вважати такий договір дійсним і обов'язковим для сторін, якщо ні - то договір є неукладеним.
Неукладеність договору у зв'язку з недотриманням установленої для нього законом обов'язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).
Отже, відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв'язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.
Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.
З огляду на наведене, договір комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025, який від імені позивача підписаний сторонньою особою, за умови невстановлення факту зловживання з боку комітента своїми правами, потрібно кваліфікувати як неукладений.
Суд також зазначає, що акт приймання-передачі транспортного засобу від 07 травня 2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 передав ТОВ «Форестал Плюс» транспортний засіб УАЗ 315148, не мав самостійного юридичного значення. Для вирішення питання про належність права власності на вказаний автомобіль позивачу визнання недійсним такого акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірним автомобілем.
При цьому, суд вважає помилковими доводи представника відповідачів, що належним способом захисту прав позивача є віндикація - витребування спірного автомобіля у кінцевого набувача.
Так, ЦК України передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до незаконно володіючої майном особи з метою відновлення порушеного володіння річчю шляхом вилучення її у натурі.
Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 201/17964/15-ц та від 21 липня 2021 року у справі № 697/904/17.
Предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту, що передбачає вчинення одного або кількох правочинів. Тобто, предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, саме послуга, яка ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера.
Враховуючи, що договір комісії є правочином щодо надання нематеріальних посередницьких послуг, а не договором відчуження майна, тому правовідносини щодо витребування майна на підставі статті 388 ЦК України, без оспорювання договору купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами не виникли.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 212/3820/20.
Разом з тим, у цій справі встановлено, що автомобіль УАЗ 315148 фактично повернуто законному власнику - позивачу, водночас це майно зареєстроване за ОСОБА_1 , який не заперечує проти задоволення заявлених у цій справі вимог.
Позивач володіє автомобілем УАЗ 315148, проте не може ним розпоряджатися та користуватися, оскільки державна реєстрація (перереєстрація) цього автомобіля вчинена на користь ОСОБА_1 .
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Визначаючи вид вимоги, особа може наразитися на проблему, коли одні й ті ж самі протиправні дії породжують виникнення різних цивільно-правових вимог до одного й того ж суб'єкта. Задоволення хоча б однієї з них позбавляє можливості пред'явлення іншої.
Отже, з'являється декілька шляхів досягнення кінцевої мети - відновлення порушеного права або захисту інтересу.
Позивач вправі самостійно обирати шлях досягнення кінцевої мети - відновлення порушеного права, тобто обирати більш вигідний позов і долати обмеження, встановлені щодо іншої вимоги, яка ґрунтується на тих же самих фактах, зокрема шляхом пред'явлення віндикаційного позову, тому доводи позивача щодо безпідставної вказівки представника відповідачів на неправильне обрання способу захисту порушеного права позивача є обґрунтованими.
За таких обставин, безпідставними є доводи представника відповідачів, що позивач повинен був звернутися до суду з віндикаційним позовом, оскільки спірне майно перебуває у його фактичному володінні, тобто він не є неволодіючим власником, що, з урахуванням інших встановлених у цій справі обставин, виключає можливість застосувати до спірних правовідносин положення статті 388 ЦК України.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов'язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов'язок передати предмет договору наступному власнику.
Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.
За положеннями статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Встановлено, що ОСОБА_1 отримав завідомо підроблений офіційний документ - договір комісії від 07 травня 2024 року № 8066/24/003025, використовуючи який і було укладено договір купівлі-продажу від 08 травня 2024 року № 8066/24/003025, сторонами якого зазначено ТОВ «Форестал Плюс» та ОСОБА_2 (покупець). У подальшому ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 05 червня 2024 року № 5343/2024/4659624 відчужив належний позивачу автомобіль УАЗ 315148 ОСОБА_1 .
Отже, договори купівлі-продажу від 08 травня 2024 року № 8066/24/003025 та від 05 червня 2024 року № 5343/2024/4659624 укладені неуповноваженими на те особами, тому суд дійшов висновку про визнання їх недійсними з підстав, передбачених статями 203, 215 ЦК України.
За змістом пункту 40 Порядку № 1388 державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу.
З огляду на викладене визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 08 травня 2024 року № 8066/24/003025 та від 05 червня 2024 року № 5343/2024/4659624 буде мати наслідком відновлення порушеного права позивача.
У постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 161/19385/19 викладено висновок про те, що уповноважені особи сервісних центрів МВС скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію) у разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами.
Судом також враховано пояснення Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, яке вказувало, що підставою для скасування державної реєстрації є наявність відповідного судового рішення про визнання недійсним правочину, яке набрало законної сили.
Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору.
Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує
Позовні вимоги про скасування свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу є неефективними способами захисту прав позивача, оскільки не відновлюють прав позивача і жодним чином не нівелюють негативні наслідки такого порушення.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 487/6183/18.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позов у цій справі обґрунтовано тим, зокрема, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_1 , виданого ТСЦ 5343, ОСОБА_3 на праві приватної власності з 01 лютого 2017 року по цей час належить транспортний засіб УАЗ 315148, 2015 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 .
До суду не подано належних та допустимих доказів, що право власності позивача на транспортний засіб УАЗ 315148 на час розгляду справи оспорюється або не визнається іншими особами.
При цьому суд не може підміняти орган, уповноважений здійснювати державну реєстрацію права власності на транспортний засіб і перебирати на себе повноваження, які законодавством віднесені до компетенції цих органів.
Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання за ОСОБА_3 права власності на транспортний засіб УАЗ 315148.
Висновки за результатами розгляду позовних вимог
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 08 травня 2024 року № 8066/24/003025 та від 05 червня 2024 року № 5343/2024/4659624, що відповідає критерію ефективності та буде підставою для поновлення прав позивача на користування та розпорядження своїм майном - транспортним засобом УАЗ 315148, а в решті вимог необхідно відмовити.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну (постанова Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 127/7331/21).
Враховуючи характер спірних правовідносин, встановлені у справі обставини, а також часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 115,53 грн судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Форестал Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації, визнання права власності на транспортний засіб задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 08 травня 2024 року № 8066/24/003025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форестал Плюс» та ОСОБА_2 .
Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 05 червня 2024 року № 5343/2024/4659624, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Форестал Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації, визнання права власності на транспортний засіб відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, понесені на сплату судового збору за подання позовної заяви, у розмірі 557 (п'тсот п'ятдесят сім) гривня 77 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати, понесені на сплату судового збору за подання позовної заяви, у розмірі 557 (п'тсот п'ятдесят сім) гривня 76 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП - НОМЕР_13 ).
Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП - НОМЕР_14 ).
Відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_15 ).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Форестал Плюс» (місцезнаходження: місто Львів, вулиця Данила Апостола, 11-А; ЄДРПОУ - 36951130).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Лук'янівська, будинок 62; ЄДРПОУ - 40109173).
Суддя М. М. Пилипчук