24 жовтня 2025 року місто Київ
Справа № 369/13215/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15293/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВІТА ВТВ», подану представником - адвокатом Гайдамаченком Вячеславом Григоровичем, на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2025 року (у складі судді Пінкевич Н.С., інформація про дату складення повного рішення не вказана)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВІТА ВТВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 20 травня 2025 року позов ТОВ «ДЕВІТА ВТВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕВІТА ВТВ» заборгованість по сплаті суборендної плати у розмірі 18 000 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.
26 травня 2025 року на адресу суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 350 грн.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
Києво-Святошинський районний суд Київської області додатковим рішенням від 04 липня 2025 року заяву представника позивача - адвоката Гайдамаченко В.В. про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕВІТА ВТВ» витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, в іншій частині відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з таким додатковим рішенням представник ТОВ «ДЕВІТА ВТВ» - адвокат Гайдамаченко В.Г. 04 серпня 2025 року подав через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 350 грн.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що суд, з огляду на засади змагальності та диспозитивності, не мав права з власної ініціативи (без заперечень чи клопотань сторони відповідача) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлену позивачем до стягнення та обґрунтовану доказами.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22).
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Як вбачається з матеріалів справи апеляційна скарга була надіслана ОСОБА_1 04 березня 2025 року.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження доставлена представнику Сауліної Падецькому О.А. 03 вересня 2025 року до електронного кабінету.
Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд першої інстанції встановив, що 01 листопада 2023 року між адвокатом Гайдамаченко В. Г. та ТОВ «Девіта ВТВ» було укладено договір про надання правничої допомоги.
Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення представник позивача на підтвердження наданих витрат на правову допомогу надав договір про надання правничої допомоги від 01.11.2023, акт приймання-передачі послуг від 21.05.2025 відповідно до Договору про надання правничої допомоги б/н від 01.11.2023, додаткову угоду №1 від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги б/н від 01.11.2023.
Позиція суду апеляційної інстанції
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам додаткове рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на таке.
Дослідивши, додані представником позивача, докази щодо обсягу послуг, наданих адвокатом, а також враховавши складність цієї цивільної справи та час, витрачений адвокатом, кількість судових засідань, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу лише в розмірі 6 000 грн, а не в заявленому позивачем розмірі 15 000 грн.
Колегія суддів вважає за необхідне погодитися із таким висновком суду першої інстанції зазначивши про таке.
Апелюючи до незаконності оскаржуваного додаткового рішення скаржник головним чином зазначав, що суд з власної ініціативи (без відповідного клопотання/заяви іншої сторони) зменшувати заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується із такими доводами апеляційної скарги, оскільки вони відповідають приписам частин 5,6 ст. 137 ЦПК України, засадам змагальності й диспозитивності цивільного судочинства та усталеній судовій практиці Верховного Суду (див. зокрема додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанову Верховного Суду від 24 червня 2024 року в справі № 712/3590/22, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 та інші).
Водночас колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
У частині першій статті 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Обміркувавши викладене, з урахуванням принципу розумності, суд зауважує, що:
- у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, й підтримана Об'єднаною Палатою Верховного Суду в постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21, що за приписами частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути враховано судом.
У постанові Верховного Суду від 29 травня 2025 року у справі № 757/40871/20 вказано, що «ухвалюючи додаткову постанову у цій справі щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, апеляційний суд дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви позивача у цій частині, оскільки до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції - 21 січня 2025 року представник позивача - Обухов В. В. не подав усіх достовірних доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу та не обґрунтував поважності причин неможливості подання доказів до вказаного часу. Заявником не було зазначено будь-яких поважних причин, які перешкоджали б подати відповідні докази до закінчення судових дебатів у справі».
Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судові дебати не проводяться. Водночас указане не звільняє сторону від обов'язку подати докази щодо судових витрат до останнього судового засідання в суді першої інстанції.
У справі, що переглядається:
- 20 травня 2025 року було ухвалене рішення Києво-Святошинського районного суду;
- 24 травня 2025 року представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу;
- до заяви долучені, зокрема: (1) договір про надання правничої допомоги від 01 листопада 2023 року; (2) додаткова угода від 01 серпня 2024 року; (3) акт приймання-передачі послуг від 21 травня 2025 року.
Разом із цим, обґрунтувань поважності причин не подання зазначених вище доказів суду, особливо тих, що датовані та мали місце до 20 травня 2025 року, до останнього судового засідання в суді першої інстанції, заява не містить.
Колегія суддів зауважує, що адвокат має змогу заздалегідь оформити акт (акти) приймання-передачі юридичних послуг принаймні у тій частині, яка стосується складання й подання позовної заяви, участі в судових засіданнях, оскільки справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, у справі було лише одне засідання, вартість участі в якому суд мав можливість врахувати самостійно при наявності відповідних доказів щодо вартості таких послуг адвоката, а тому не існує жодних об'єктивних перешкод для складання відповідного акту та подання його до суду до останнього судового засідання в суді першої інстанції.
Також суд наголошує, що якби долучені до заяви про розподіл судових витрат докази, зокрема договір із додатковою угодою до нього, були подані до останнього судового засідання в суді першої інстанції, то суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за результатами судового розгляду, міг би врахувати їх і без акту приймання-передачі наданих послуг, складеного після ухвалення рішення суду першої інстанції.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції мав відмовити в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Водночас з огляду на принцип заборони повороту до гіршого (reformatio in peius), відповідно до якого недопустиме погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення (особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги), колегія суддів не має повноважень ухвалити відповідне рішення, а тому дійшла висновку лише про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного додаткового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 246, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВІТА ВТВ», подану представником - адвокатом Гайдамаченком Вячеславом Григоровичем, - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова