23 жовтня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 760/8273/24
номер провадження: 22-ц/824/8802/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 січня 2025 року у складі судді Кицюк В.С., у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2024 року приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачі у період з 01 січня 2017 року по 11 липня 2022 року були співвласниками квартири та споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
Позивач зазначав, що відповідачі з 01 січня 2017 року по 11 липня 2022 року отримували послуги, жодних відмов від отримання послуг від них не надходило. Однак надані позивачем послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води відповідачі належним чином не оплачували, внаслідок чого у них за вказаний період виникла заборгованість у розмірі 10 406 грн 25 коп.
Також вказував, що у даному випадку відповідачами прострочено виконання грошового зобов'язання, що згідно з ч.2 ст.625 ЦК України є підставою для нарахування за вказаних період 3% річних у розмірі 785 грн 91 коп. та інфляційних втрат у розмірі 3 686 грн 06 коп.
З урахуванням викладеного, ПрАТ «АК «Київводоканал» просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 10 406 грн 25 коп., 3% річних у розмірі 785 грн 91 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3 686 грн 06 коп.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 27 січня 2025 року позов ПрАТ «АК «Київводоканал» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 10 406 грн 25 коп.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 3% річних у розмірі 785 грн 91 коп.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» інфляційні втрати у розмірі 3 686 грн 06 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з кожного на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» судовий збір по 1 009 грн 33 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі з 01 січня 2017 року по 11 липня 2022 року в рівних частинах були співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та користувалися послугами централізованого постачання холодної води і водовідведення, які надавались ПрАТ «АК «Київводоканал». Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки послуги відповідачам надавалися належним чином, однак вони не здійснювали їх оплату і не відмовлялись від таких послуг, то вони як співвласники квартири зобов'язані в солідарному порядку сплатити наявну за цей період заборгованість разом із нарахованими компенсаційними виплатами відповідно до положень ч.2 ст. 625 ЦК України
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 , визнавши належним відповідачем ОСОБА_2 , як особу, що фактично користувалася квартирою та споживала житлово-комунальні послуги у період з 01 січня 2017 року по 11 липня 2022 року.
Апеляційна скарга мотивована тим що, суд першої інстанції безпідставно поклав обов'язок щодо сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги на ОСОБА_1 , оскільки вона фактично не проживала у квартирі з 2017 року, не користувалася нею і не отримувала жодних комунальних послуг.
Звертає увагу, що ні вона, як мати померлого, ні син спадкодавця ОСОБА_3 , у спірній квартирі не проживали, а квартирою користувалась дружина померлого власника - ОСОБА_2 разом зі своєю донькою ОСОБА_4 . Зазначені особи фактично володіли та користувалися приміщенням, створювали перешкоди іншим співвласникам у користуванні квартирою, що підтверджується як усними поясненнями, так і зверненнями до поліції у зв'язку з конфліктами щодо доступу до спільного майна.
Також вказує, що вона є особою похилого віку - 1929 року народження, інвалідом I групи, учасником Великої Вітчизняної війни, має незадовільний стан здоров'я, оскільки у 2018 році перенесла інсульт, має підвищений тиск, проблеми зі шкірою, потребує ендопротезування кульшового суглоба, через що не може самостійно пересуватись. Враховуючи це, скаржник фізично не могла користуватись квартирою та споживати комунальні послуги.
У зв'язку з наведеним вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, не з'ясував, хто саме користувався квартирою у спірний період, та помилково визначив її належним боржником.
Представник ПрАТ «АК «Київводоканал» - Середюк О.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та безпідставною, оскільки всі три відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , де споживалися житлово-комунальні послуги у спірний період. У відзиві наголошується, що відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст.ст. 319, 322, 360 ЦК України співвласники зобов'язані нести витрати на утримання майна, що їм належить, та оплачувати спожиті послуги незалежно від того, чи користувалися вони ними фактично. Відтак солідарний обов'язок усіх співвласників квартири є законним і підтверджується матеріалами справи, зокрема нотаріально посвідченими свідоцтвами про право власності. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 14 878 грн 22 коп., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що у період з 01 січня 2017 року по 11 липня 2022 року відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були співвласниками (по 1/3 кожен) квартири та споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем).
Цим повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
Установлено, що з 01 січня 2017 року по 11 липня 2022 року до квартири АДРЕСА_2 , власниками якої в рівних частинах були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , надавались відповідні послуги.
Матеріли справи не містять доказів того, що будь-хто із співвласників звертався до ПрАТ «АК «Київводоканал» із заявами про відмову від отримання послуг або з претензіями про неотримання чи неякісне отримання таких послуг.
Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України у строки встановлені умовами договору.
Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Частина 2 ст.638 ЦК України визначає, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з постачання холодної води та водовідведення гарячої та холодної води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
У відповідності до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Зі змісту п 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Також за приписами ст.ст.526, 525, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Водночас у відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із наданого ПрАТ «АК «Київводоканал» розрахунку, складеного за період з 01 січня 2017 року по 11 липня 2022 року, у тодішніх власників квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наявна заборгованість відповідачів за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 10 406 грн 25 коп., а також 3% річних у розмірі 785 грн 91 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3 686 грн 06 коп.
Цей розрахунок містить усі складові тарифу, об'єми та періоди споживання. Нараховані 3% річних та інфляційні втрати відповідають приписам ч.2 ст.625 ЦК України. Розрахунок складено директором розрахункового департаменту та Головним бухгалтером ПрАТ «АК «Київводоканал» й скріплений печаткою позивача. Відповідачі власного контррозрахунку суду не надали.
Отже, установивши, що відповідачі є співвласниками квартири, до якої ПрАТ «АК «Київводоканал» у спірний період надавало послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, відмови від отримання послуг чи доказів їх оплати не подано, а розрахунок заборгованості є обґрунтованим і підтвердженим матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованості у заявленому позивачем розмірі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 фактично не проживала у квартирі з 2017 року, не користувалася нею і не отримувала жодних житлово-комунальних послуг, а квартирою користувалася інша співвласниця - ОСОБА_2 із донькою, апеляційним судом відхиляються, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до ПрАТ «АК «Київводоканал» із заявою про припинення надання послуг чи відмову від них.
Натомість відповідно до положень ст.ст. 319, 322 ЦК України право власності зобов'язує, а власник зобов'язаний утримувати належне йому майно та несе обов'язок сплачувати платежі, пов'язані з його утриманням, незалежно від факту проживання або причин непроживання у ньому, якщо інше не передбачено договором чи законом. Таким чином, відсутність фактичного користування квартирою не звільняє ОСОБА_1 від солідарного обов'язку сплатити заборгованість за надані послуги.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення суддею норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 січня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: