23 жовтня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 761/12742/24
номер провадження: 22-ц/824/5577/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - адвоката Тараненка Артема Ігоровича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року у складі судді Кондратенко О.О., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 29 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №535687639 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 22 000 грн 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,98% річних на строк 30 днів.
Вказувало, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі та надав позичальниці ОСОБА_1 кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідачка, у свою чергу, взяті на себе зобов'язання в частині повернення грошових коштів не виконує, в строки, визначені кредитним договором грошові кошти не повертає, що спричинило виникнення заборгованості у розмірі 83 396 грн 63 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 21 999 грн 80 коп. та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 63 306 грн 83 коп.
З урахуванням наведеного, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором кредитної лінії №535687639 від 29 жовтня 2021 року у розмірі 83 306 грн 63 коп., а також понесені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року позов ТОВ «Юніт Капітал» залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Юніт Капітал» - адвокат Тараненко А.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №535687639 від 29 жовтня 2021 року у розмірі 83 306 грн 63 коп., судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 6 056 грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн 00 коп. покласти на відповідачку.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 06 березня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №06/03/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. За цим договором фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №06/03/24 від 06 березня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 83 306 грн 63 коп., акт прийому-передачі реєстру боржників підписано 06 березня 2024 року, а тому право вимоги за кредитним договором №535687639 від 29 жовтня 2021 року перейшло до позивача 06 березня 2024 року. Також до матеріалів справи долучено такі документи: договори факторингу, витяги з реєстру боржників і прав вимоги, належним чином засвідчені печатками та підписами всіх сторін. Вищезазначені документи відповідають вимогам чинного законодавства та є належними доказами. Таким чином позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки вказані права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 01 лютого 2022 року, тобто після укладення кредитного договору 29 жовтня 2021 року та виникнення заборгованості у грудні 2021 року, які позивач набув у березні 2024 року.
Вказує, що позивач надав беззаперечні докази того, що саме відповідачка уклала кредитний договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та прийняла зобов'язання на себе. Розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й позивачем, є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі. Отже нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам договору, з якими відповідач ознайомився до укладення кредитного договору №535687639 від 29 жовтня 2021 року та підписанням електронним одноразовим ідентифікатором підтвердила та погодилася з умовами даного договору.
Відповідачка ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.
Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 83 306 грн 63 коп., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до приписів ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст.89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №535687639 на суму 22 000 грн 00 коп. зі сплатою процентів строком на 30 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника.
Разом з тим, позивач вказує, що ТОВ «Юніт Капітал» є новим кредитором на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №535687639 від 29 жовтня 2021 року. Проте реєстру боржників до даного договору додано не було.
28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з п.1.3 цього договору, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п. 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно з п.8.2 договору, строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с.49-52).
28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п.8.2 договору в іншій редакції, а саме, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с.31).
31 грудня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, а саме, що відповідно до п.2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) визначено, що під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п.1.5 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору (а.с.22-25).
Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №171 від 01 лютого 2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 68 883 грн 65 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 21 999 грн 80 коп.; заборгованість за відсотками 46 883 грн 85 коп. (а.с.37-38).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанси» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до п.8.2 якого, строк дії цього договору закінчується 04 серпня 2021 року (а.с.55-58).
03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до п.1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно (а.с.41).
Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року визначено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто предметом договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п.1.3 договору факторингу №05/0820-01 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
В той же час, відповідно до п.1.5 договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до цього договору. Реєстру боржників до даного договору додано не було.
06 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №06/03/24, пунктом 1.1 якого передбачено, що за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), пату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику) пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід'ємною частиною договору (а.с.60-63).
Відповідно до додатку №1 реєстр боржників від 06 березня 2024 року до договору факторингу №06/03/24 від 06 березня 2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 83 306 грн 63 коп., з яких 21 999 грн 80 коп. - прострочене тіло кредиту, 61 306 грн 83 коп. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.66-67).
18 березня 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушеного зобов'язання, а саме: погашення заборгованості в розмірі 83 306 грн 63 коп. за кредитним договором №535687639 від 29 жовтня 2021 року (а.с.68).
Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідачки за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал».
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що із копії договору кредитної лінії від 29 жовтня 2021 року вбачається, що строк дії договору кредитної лінії №535687639 від 29 жовтня 2021 року, укладеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з ОСОБА_1 , сторонами визначений 30 днів до 28 листопада 2021 року. В подальшому, строк дії договору кредитної лінії №535687639 від 29 жовтня 2021 року продовжено не було.Разом з тим, згідно з реєстром прав вимоги №171 від 01 лютого 2022 року, право вимоги до ОСОБА_1 підлягало відступленню в розмірі 68 883 грн 65 коп., з яких заборгованість за відсотками 46 883 грн 80 коп. (а.с.37-38), згідно реєстру прав вимоги додаток №1 від 06 березня 2024 року право вимоги до ОСОБА_1 підлягало відступленню на користь ТОВ «ФК «Юніт Капітал», де розмір заборгованості зазначено 83 306 грн 63 коп., з яких заборгованість по відсоткам 61 306 грн 83 коп. Вказані обставини свідчать про те, що відсотки за користування кредитом, строк користування яким закінчився 28 листопада 2021 року, продовжували незаконно нараховуватися кредиторами. При цьому обґрунтований розрахунок сум ТОВ «ФК «Юніт Капітал» у позовній заяві, всупереч п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, не наведено, відсутній такий розрахунок і Вдокументах, наданих до позову, якими позивач обгрунтовує перехід права вимоги до відповідачки. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума грошової вимоги не може вважатися доведеною та обґрунтованою.
Проте, колегія суддів не в повному обсязі погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною 1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК Українивстановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За приписом ст.204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, укладений 29 жовтня 2021року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договір кредитної лінії №535687639 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, є таким, що підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Тобто кредитний договір №535687639 від 29 жовтня 2021 року є укладеним.
Разом з тим, враховуючи встановлені у справі фактичні обставини щодо укладення між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Юніт Капітал» договору факторингу №06/03/24, який у встановленому порядку не оспорювався та є чинним, а також приписи статті 204 ЦК України про презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, позивач ТОВ «ФК «Юніт Капітал» вважається таким, що у встановленому законом порядку набув права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №535687639 від 29 жовтня 2021 року на тих самих умовах і в тому обсязі, які існували на момент переходу прав, а відтак є належним кредитором у зобов'язанні.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідачки за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал», не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону щодо презумпції правомірності правочину.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначила, що припис абз. 2 ч.1 ст.1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України.
Кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст.1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст.1048 ЦК Українипоза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
Як зазналося вище, первісний позикодавець свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачці кредитні кошти, однак відповідачка порушила взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.
Так, з матеріалів справи видно, що відповідно до п.1.2 кредитного договору, сума кредитного ліміту, вказана в п.1.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.
Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 22 000 грн 00 коп. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 28 листопада 2021 року.
Узгоджено, що позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання (п.1.4 кредитного договору).
Згідно з п.1.7 кредитного договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме, до 28 листопада 2021 року.
Відповідно до п.1.9 кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п.1.9.1); за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п.1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (п.1.9.2).
У пункті 1.9.3 кредитного договору визначено, що якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Таким чином, колегією суддів установлено та не заперечується відповідачкою, що вона користувалася кредитними коштами понад строк, встановлений п.1.7 та п.1.8 договору (30 днів), а тому умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,98% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Отже, розмір відсотків за користування кредитом визначається за наступною формулою: 21 999 грн 80 коп. (сума кредиту) х 1,98 % х 30 (строк кредитування) = 13 068 грн 00 коп.
Колегія суддів враховує, що позивач ТОВ «Юніт Капітал» в даному спорі посилається на те, що з 11 квітня 2022 року було відновлено нарахування процентів за користування кредитними коштами по діючих кредитних договорах кредитних продуктів товариства старт, комфорт та веоміні з 11 квітня 2022 року до дати закінчення строку кредитування та дії таких договорів. Разом з тим, як встановлено вище, дія договору №535687639 від 29 жовтня 2021 року закінчилася 28 листопада 2021 року. Будь-яких доказів укладення іншого договору матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст.89 ЦПК України).
Колегія суддів доходить до висновку про те, що у цій справі ТОВ «Юніт Капітал» необґрунтовано розрахувало відсотки поза межами строку кредитування та не надало доказів збільшення/зміни строку кредитування.
Так, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, позивач не скористався.
Колегія суддів вважає, що пунктами 1.1, п.1.3, п.1.7, п.1.8, п.1.9.1 кредитного договору №535687639 від 29 жовтня 2021 року передбачено, що кредит в розмірі 22 000 грн 00 коп. надається строком на 30 днів зі сплатою 1,98 % (процентів) на добу. Тому нарахування позивачем відсотків поза межами строку кредитування понад 30 днів є необґрунтованим та не відповідає релевантній практиці Верховного Суду.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 13 068 грн 00 коп., які нараховані за базовою процентною ставкою 1,98 % від суми кредиту в день.
Доводи апеляційної скарги наведених вище висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Так, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відсотки за користування кредитом у даному випадку мають нараховуватися після спливу встановленого кредитним договором 30-денного строку, оскільки, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, проценти за ст. 1048 ЦК України нараховуються виключно в межах строку кредитування, а після його закінчення кредитор вправі вимагати лише проценти за прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України, що є іншим предметом позову і не було заявлено у цій справі; при цьому позивач не надав належних доказів пролонгації чи зміни строку кредитування, а поданий розрахунок відсотків ґрунтується на умовах продукту, що набули чинності після укладення договору 03 листопада 2021 року, що виключає їх застосування до спірних правовідносин.
З урахуванням встановлених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «ФК «Юніт Капітал» частково та з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Юніт Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 999 грн 80 коп. та заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 13 068 грн 00 коп.
У решті позовних вимог ТОВ «ФК «Юніт Капітал» слід відмовити за їх безпідставністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів виходить із такого.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20.
Як вбачається з матеріалів справи в обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн 00 коп. до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги №22/02/24-02 від 22 лютого 2024 року, укладеного між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» і ТОВ «Юніт Капітал» (а.с.92-73); протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №22/02/24-02 від 22 лютого 2024 року (а.с.73 зворот); додаткова угода №4 від 22 лютого 2024 року до договору про надання правничої допомоги №22/02/24-02 від 22 лютого 2024 року (а.с.78-80); акт прийому-передачі наданих послуг від 20 травня 2024 року, згідно з яким в суді першої інстанції послуги надано на загальну суму 5 000 грн 00 коп. (а.с.126); акт прийому-передачі наданих послуг від 06 березня 2025 року, згідно з яким в суді апеляційної інстанції послуги надано на загальну суму 4 000 грн 00 коп. (а.с.171); свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, виданого 24 квітня 2012 року на ім'я Тараненка А.І. (а.с.77).
Таким чином, у справі документально підтверджено понесення ТОВ «Юніт Капітал» витрат на професійну правничу допомоги в суді першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 9 000 грн 00 коп.
Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Також у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Тому з огляду на вказані вище норми права та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що позивач належним чином довів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на загальну суму 9 000 грн 00 коп.
Матеріали справи не місять доказів того, що відповідачка зверталась до суду першої чи апеляційної інстанції із клопотанням про зменшення заявленої позивачем суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Тому у суду не має правових підстав для зменшення з власної ініціативи розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню із відповідачки на користь позивача.
Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також положеннями п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, враховуючи положення ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України та те, що позов ТОВ Юніт Капітал» до ОСОБА_1 задоволено частково, то витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 3 788 грн 10 коп.
Аналогічно підлягають розподілу і витрати по сплаті судового збору.
Так, за подання позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. (а.с.84), а за подання апеляційної скарги позивачем сплачено 3 633 грн 60 коп. (а.с.172). Всього - 6 056 грн 00 коп.
Застосовуючи вказаний вище принцип пропорційності належний до стягнення із відповідачки на користь позивача розмір судового бору становить 2 548 грн 97 коп.
Отже з відповідачки відповідно до ст.ст.137, 141, 142 ЦПК України на користь позивача слід стягнути розмір витрат на правничу допомогу у сумі 3 788 грн 10 коп. та судовий збір у сумі 2 548 грн 97 коп.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - адвоката Тараненка Артема Ігоровича задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43541163, місцезнаходження за адресою: місто Київ, вул.Рогнідинська, буд.4-А, офіс 10) заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 999 (двадцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 80 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 13 068 (тринадцять тисяч шістдесят вісім) грн 00 коп., сплачений судовий збір у розмірі 2 548 (дві тисячі п'ятсот сорок вісім) грн 97 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 788 грн (три тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн 10 коп.
У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: