Справа № 536/1545/25
Провадження № 2/536/1213/25
20 жовтня 2025 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.
за участю секретаря судового засідання Коваль В.А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
27 червня 2025 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись, що 06.08.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 488658-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Так, ТОВ «Бізнес Позика» 06.08.2024 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 488658-КС-006 про надання кредиту, яку він прийняв (акцептував) на умовах визначених офертою. ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4043 на його телефону, який ним було введено/відправлено. За умовами договору відповідач отримав грошові кошти у сумі 33 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, визначеному договором та комісії. Позивач ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконав, надавши відповідачу грошові кошти у визначеному договором розмірі шляхом перерахування на його банківську картку, вказану в його особистому кабінеті. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 22.06.2025 утворилась заборгованості у сумі 41 321 грн 97 коп, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 17 519 грн 55 коп, суми прострочених платежів по процентах - 20 309 грн 32 коп та суми прострочених платежів за комісією 3 493 грн 10 коп, що і просили з нього стягнути та судовий збір.
Ухвалою судді від 04 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Суд, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
За змістом положень ст. 652 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Установлено, що 06.08.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 488658-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті www.my.tpozyka.com, підписаний у порядку, визначному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач ОСОБА_1 через вказаний вебсайт шляхом введення логіну та паролю, ввійшов до особистого кабінету та через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав заявку на отримання кредиту, ним було заповнено анкету клієнта в якій він вказав свій мобільний номер телефону, електронну пошту, номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу грошові кошти у сумі 33 000 грн на строк 24 тижнів на засадах строковості, поворотності, платності, зі сплатою відсотків та комісії за надання кредиту, що підтверджується випискою за договором та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк», що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім'я ОСОБА_1 та 06.08.2024 на вказану карту зараховано грошові кошти в сумі 33 000 грн.
Отже, договір № 488658-КС-006 від 06.08.2024 укладено відповідно до положень ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідач ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору не виконав своїх зобов'язань та згідно наданого розрахунку заборгованості, який судом перевірений та визнаний правильним, узгоджується з умовами кредиту та не спростований відповідачем, станом на 22.06.2025 за ним рахується заборгованість у сумі 41 321 грн 97 коп, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 17 519 грн 55 коп, суми прострочених платежів по процентах - 20 309 грн 32 коп та суми прострочених платежів за комісією 3 493 грн 10 коп.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом положень ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статтей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги те, що відповідач, отримавши кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернув та обов'язкові платежі за їх користування не сплатив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано і судом не встановлено.
Отже, позов законний, обґрунтований, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, тому суд його задовольняє.
Оскільки позов задоволено, в відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачки понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп, що підтверджено документально.
Керуючись статтями ст.141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, на підставі ст. 525, 526 ЦК України, суд
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором № 488658-КС-006 від 06.08.2024 в сумі 41 321 (сорок одна тисяча триста двадцять одна) грн 97 коп, а саме: кредит 17 519 (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн 55 коп, проценти 20 309 (двадцять тисяч триста дев'ять) грн 32 коп, комісія 3 493 (три тисячі чотириста дев'яносто три) грн 10 коп та судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) грн 40 коп.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.
СуддяС. М. Клименко