23 жовтня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/14241/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
за участі представника позивача - адвоката Дубчак Л. С.,
представника відповідача - адвоката Анохіної Я. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюадвоката Шабельнікова Андрія Вікторовича, в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Козлова Р. Ю.
від 06 червня 2025 року
у цивільній справі № 757/4591/23-ц Печерського районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про стягнення аліментів на утримання дитини,
В лютому 2023 року позивач звернулась в суд з позовом до відповідача в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог та клопотання про виправлення описки в позовній заяві, просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову представник позивача зазначала, що 23.10.2016 між позивачем та відповідачем укладено шлюб у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка - ОСОБА_3 . Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року шлюб між сторонами розірвано.
Після розірвання шлюбу спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжила проживати з матір'ю. На даний момент позивач з дочкою проживають за територіальними межами України в Сполучених Штатах Америки. За твердженнями позивача відповідач належної участі в утриманні дитини не бере, усі витрати, пов'язані із забезпеченням потреб дитини, несе позивач.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 40 000 грн, щомісяця, починаючи з 03 лютого 2023 року і до досягнення нею повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у твердій грошовій сумі на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 40 000 грн, щомісяця, починаючи з 03 лютого 2023 року в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави 3 000 грн судового збору.
В апеляційній скарзі адвокат Шабельніков А. В., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення на підставі недопустимих та неналежних доказів. Апелянт стверджує, що суд врахував розмір щомісячних витрат позивача на утримання дитини, який становить більше 2 000 доларів США, однак, більшість доказів, поданих позивачем на обґрунтування розміру цих витрат, є недопустимими, адже викладені іноземною мовою (англійська), а подані до суду копії не містять нотаріально засвідченого перекладу на українську. Вказує на те, що суд першої інстанції врахував паперову копію електронного доказу повідомлення про підтвердження замовлення дитячого одягу та рахунок на оплату позакласних занять дочки, які є неналежними, оскільки вони відображають лише намір позивача здійснити витрати, а не підтверджують факт реальної оплати.
Крім того, на думку апелянта, численні виписки з банківських рахунків ОСОБА_1 , досліджені судом, містять відомості щодо обігу коштів, які не належали йому, і, отже, не стосуються предмету доказування. Суд першої інстанції проігнорував додаткові пояснення представника відповідача від 05.06.2025, де було надано детальне пояснення щодо причин обігу значних коштів. Зазначає, що ці суми обігових коштів не належать відповідачу, та були зараховані на його рахунки здебільшого теперішньою дружиною ОСОБА_5 або на її прохання іншими особами в рамках надання нею туристичних послуг своїм клієнтам. Через обмеження НБУ, запроваджені Постановою Правління НБУ від 24.02.2022 № 18 на транскордонні валютні перекази для юридичних осіб, ОСОБА_5 використовувала банківські рахунки свого чоловіка ОСОБА_1 (який не мав власного обігу коштів) для здійснення бронювання турів та переказів в межах лімітів для фізичних осіб. Виписки з АТ КБ «Приват Банк» підтверджують, що, наприклад, 24.02.2023 з рахунку туристичної компанії дружини ТОВ «Забугор.Ком» на рахунок ОСОБА_1 було переказано 199 999 грн, які відразу були перераховані іншим особам, а також, що 06.02.2023 рахунок був поповнений коштами ОСОБА_5 , а в подальшому з них було оплачено послуги туризму Luxe Voyage. Апелянт наголошує, що оборот (надходження) по банківських рахунках є тільки оборотом, але не є прибутком і доходом відповідача, адже кошти витрачались для оплати послуг клієнтів дружини.
Крім того, вказує, що ОСОБА_1 , маючи спільний бюджет з дружиною, брав участь в утриманні сім'ї, до якої входять дружина ОСОБА_5 та троє її дітей ( ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що обґрунтовує підвищені сімейні витрати. Апелянт також зазначає, що суд неправомірно відмовив у долученні доказів відповідача, зокрема протоколу опитування особи за її згодою від 03.06.2025, де дружина ОСОБА_5 підтвердила використання рахунків чоловіка для своєї підприємницької діяльності.
Також вказує на те, що судом не взято до уваги актуальний майновий стан відповідача. Апелянт вказує, що з моменту повномасштабного вторгнення фактично припинилася діяльність компаній ТОВ «ЕНЕРДЖИ СИСТЕМ ГРУП», ТОВ «АДЖАСТМЕНТ», ТОВ «ЕС.ПІ.ВІ. ІНВЕСТ-1», засновником яких є ОСОБА_1 , які є збитковими, і він не отримує жодного доходу з них. Відповідач має значну заборгованість перед низкою банків: перед АТ КБ «Приват Банк» у розмірі 239 000 грн, перед АТ «Універсал Банк» у розмірі 82 320,53 грн, та перед АТ «ОТП Банк» у розмірі 61 057,64 грн. Крім того, ОСОБА_1 близько двох років не отримує виплат за цивільно-правовим договором, що становив основний дохід відповідача до повномасштабного вторгнення. На момент подачі апеляційної скарги виникли нові обставини, що свідчать про збільшення фінансового навантаження, оскільки 26.06.2025 Дарницьким районним судом м. Києва було відкрито провадження у справі №753/13296/25 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Таким чином, станом на сьогодні ОСОБА_1 має досить скрутне матеріальне становище та відсутній стабільний дохід, що може забезпечити можливість сплачувати аліменти на дитину в розмірі 40 000 грн. Окрім того, суд проігнорував той факт, що позивачем не доведено реальну потребу ОСОБА_3 в отриманні аліментів у заявленому розмірі.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Дубчак Л. С., в інтересах ОСОБА_2 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним.
Заперечуючи доводи апелянта про неналежність окремих доказів витрат на дитину (замовлення одягу в GAP та рахунок на позакласні заняття), вказує що у документі про підтвердження замовлення дитячого одягу в магазині GAP є посилання на 4 останні цифри номеру банківської картки Mastercard, а сам процес онлайн-замовлення в цьому магазині не передбачає можливості післяплати, що свідчить про здійснення оплати. Аналогічна ситуація стосується оплати позакласних занять дочки, оскільки у повідомленні від школи щодо рахунку № НОМЕР_1 чітко зазначено про списання коштів у сумі 231,64 дол. США з рахунку ОСОБА_2 , а саме: «231,64$ was charged to account of Olena Tokareva». Таким чином, позивачкою були надані належні докази, які підтверджують факт оплати.
Заперечуючи доводи апелянта про недопустимість доказів через відсутність нотаріально засвідченого перекладу документів, викладених іноземною мовою, вказує на те, що ЦПК України не містить будь-яких вимог щодо перекладу документів, які подаються учасниками у справі, а також не містить вимоги щодо нотаріального засвідчення перекладу документу. Зазначає, що позивачка разом із дочкою вже більше 3 років проживають в США, усі витрати на дитину відбуваються в межах цієї країни, а сама позивачка та її адвокат мають відповідну кваліфікацію та вільно володіють англійською мовою (адвокат ОСОБА_9 у 2008 році здобула другу вищу освіту за спеціальністю «мова і література (англійська)»), з огляду на що додані переклади відповідають дійсному змісту документів та є допустимими доказами. Безпідставне покладення на позивачку необхідності забезпечувати подання саме нотаріально засвідченого перекладу документів, яке є оплачуваною послугою, свідчить про порушення принципу доступності до правосуддя. Зауважує, що ані апелянт, ані його представник не заявляють про неточність чи помилковість поданого перекладу, а також не подавали до суду власний переклад. Таким чином, вважає, що подані позивачкою докази є достовірними та допустимими і були належним чином оцінені судом І інстанції.
Заперечуючи доводи апелянта про неповне з'ясування обставин щодо причин обігу значних коштів на його рахунках, нібито пов'язаних з туристичною діяльністю дружини ОСОБА_5 , вказує на те, що твердження відповідача про використання його рахунків дружиною для обходу валютних обмежень НБУ є не підтвердженими жодними наявними в справі матеріалами. Навпаки, такі доводи відповідача суперечать матеріалам справи та свідчать про вчинення кримінально караних діянь, зокрема, порушення валютного законодавства (ст. 162-1 КУпАП) та ухилення від сплати податків (ст. 212 КК України), з огляду на, що наявні підстави для винесення судом окремої ухвали та направлення її до органу досудового розслідування. Отримані на рахунок ОСОБА_1 кошти вважаються його доходом, який він не задекларував та з якого не сплатив податки. Зокрема, відповідно до інформації, наданої АТ «Райффайзен Банк», за період з 2022 року на рахунки ОСОБА_1 в цьому банку було отримано кошти в загальній сумі 84 723 977,00 грн. Така значна сума не була отримана від фізичних осіб для оплати туристичних послуг, а свідчить про отримання коштів ОСОБА_1 з незадекларованого джерела. Операції по рахунку в цьому банку відбувались сотнями тисяч та мільйонами гривень за одну транзакцію, що очевидно не відбувалось для придбання путівок. Наголошується, що відповідно до виписки по рахунках 23.12.2022 відповідач вніс на депозитний рахунок готівкові кошти в розмірі 10 600 000 (десять мільйонів шістсот тисяч) гривень. Також станом на кінець квітня 2023 року, коли відповідач зазначав про «нульові» показники доходу, на його рахунку знаходилось більше 10 000 000 (десяти мільйонів) гривень. Вважає, що відповідач отримав близько 90 000 000 (дев'яноста мільйонів) гривень доходу з 2022 року, які не були спрямовані на забезпечення якнайкращих інтересів його єдиної дочки.
Заперечуючи доводи апелянта про те, що суд не врахував його участь в утриманні трьох дітей його нової дружини ОСОБА_5 , позивач вказує на те, що твердження Відповідача про наявність значних витрат на інших дітей підтверджує те, що він мав доходи та мав можливість брати належну участь в утриманні своєї рідної дочки. Зауважує, що у ОСОБА_1 відсутній обов'язок щодо утримання дітей ОСОБА_5 , натомість, наявний безумовний обов'язок щодо утримання його рідної дочки, який він умисно ігнорує. Крім того, зазначає, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2025 року, а відтак, щонайменше з березня 2025 року ОСОБА_1 не проживає з ОСОБА_5 та не утримує її дітей. Твердження представника Апелянта про те, що ОСОБА_5 є «чинною дружиною», свідчить про зловживання та намір ввести Суд в оману.
Заперечуючи доводи апелянта про неприйняття протоколу опитування особи за її згодою від 03.06.2025, Позивач вказує на те, що протокол було подано з грубим пропуском строку на подання доказів та без обґрунтування підстав пропуску, оскільки виписки по рахунках Відповідача були отримані судом ще в листопаді 2024 року, а протокол було складено лише 03 червня 2025 року та подано 06 червня 2025 року в день судового засідання. Звертає увагу, що протокол опитування особи за її згодою не є допустимим доказом у справі, оскільки ОСОБА_5 не була приведена до присяги як свідок, інші учасники були позбавлені можливості задати свої питання, а її пояснення є недостовірними.
Заперечуючи доводи апелянта про скрутне матеріальне становище та наявність боргів перед банками, позивач вказує на те, що відповідачем не доведено на підставі належних доказів припинення діяльності суб'єктів господарювання, засновником яких він є. Зазначає, що корпоративні права відповідача є його майновим капіталом і повинні бути враховані, а їх вартість, виходячи з розміру статутного капіталу, становила 17 101 000,00 грн. Також, звертає увагу, що відповідачу на праві власності належить велика кількість нерухомості, зокрема 27 земельних ділянок загальною площею більше 3 гектарів та 7 житлових будинків/квартир у Полтавській області, а також досі чинне свідоцтво на торговельну марку № 290009. Вважає, що твердження про скрутне матеріальне становище за наявності такої значної кількості нерухомості свідчить про намір введення суду в оману та свідоме небажання виконувати батьківські обов'язки.
Щодо наявності боргів перед банківськими установами, вважає, що такі доводи не підлягають врахуванню, оскільки негативні наслідки неналежного поводження з фінансами відповідачем не можуть бути покладені на дитину та позивачку. Звертає увагу, що у 2024 році відповідач мав кошти для повного погашення майже пів мільйонного боргу перед АТ КБ «Приватбанк». Позивач стверджує, що вся поведінка Відповідача свідчить про його недобросовісність та бажання ухилитись від виконання батьківських обов'язків , а його майновий стан, включаючи дохід, нерухоме майно та корпоративні права, свідчить про те, що він має можливість сплачувати аліменти в розмірі 40 000 грн на місяць, що є необхідним для забезпечення гармонійного розвитку дитини
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечила із підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є.П., пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 23.10.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено (зареєстровано) шлюб Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що 23.10.2016 року було зроблено (складено) актовий запис № 280 та видано свідоцтво про шлюб за серією НОМЕР_2 .
Від шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в ОСОБА_10 , за місцем народження дитини, було видано свідоцтво про народження, реєстраційний номер справи: 109-2017-044232 від 17.03.2017.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2021 у справі № 757/22347/21-ц між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 23.10.2016 за актовим записом № 280, у Бучанському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, було розірвано.
Після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилась проживати з матір'ю.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації України й введення воєнного стану позивач з дочкою виїхали за територіальні межі України та на момент розгляду справи проживають у Сполучених Штатах Америки.
Відповідно до наданих позивачем доказів, витрати на утримання дитини, включаючи оплату проживання, навчання, харчування, балету, одягу та розваг складають більше 2 000 дол. США щомісячно.
Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровані:
- 27 земельних ділянок загальною площею більше 3 гектарів;
- житловий будинок загальною площею 53,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 35,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 336 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- житловий будинок загальною площею 45 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
- 16/25 частки житлового будинку загальною площею 143,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;
- 1/4 частини квартира загальною площею 58,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;
- житловий будинок з господарськими побудовами загальною площею 47,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 .
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент розгляду справи судом першої інстанції й вирішення спору по суті, відповідач ОСОБА_1 є:
- єдиним учасником/кінцевим бенефіціарним власником/генеральним директором ТОВ «ЕНЕРДЖИ СИСТЕМ ГРУП» (код за ЄРПОУ 38049676), статутний капітал товариства - 17 000 000 грн;
- єдиним учасником/директором ТОВ «АДЖАСТМЕНТ» (код за ЄДРПОУ 43723961), статутний капітал товариства - 1 000 грн;
- єдиним учасником/кінцевим бенефіціарним власником/директором ТОВ «ЕС.ПІ.ВІ.ІНВЕСТ-1» (код ЄДРПОУ 38419005), статутний капітал товариства - 100 000 грн.
Отже вартість корпоративних прав ОСОБА_1 як учасника цих суб'єктів господарювання, виходячи із розміру статутного капіталу, становить 17 101 000,00 грн.
Докази іншої вартості корпоративних прав у матеріалах справи відсутні.
Корпоративні права в ТОВ «АВС Енерджи» були відчужені відповідачем після відкриття провадження в даній справі, однак жодної інформації з приводу ціни такого правочину надано не було.
Також встановлено, що у відповідача є чинне свідоцтво на торговельну марку № НОМЕР_3 .
На підставі отриманої від банків інформації також встановлено, що розмір доходів та витрат ОСОБА_1 суттєво відрізняється від офіційно задекларованого ним доходу.
Так, відповідно до отриманої від АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ПАТ «БАНК ВОСТОК», АТ «ОТП БАНК» та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» інформації, з початку 2022 року на банківські рахунки ОСОБА_1 надійшло близько 90 000 000 (дев'яносто мільйонів) гривень із різних джерел, у тому числі міжнародних переказів та готівкових поповнень рахунків.
Із аналізу призначень платежів встановлено, що зазначені кошти в значних розмірах витрачались на туристичні подорожі, оплату готелів, ресторани, магазини чоловічого одягу тощо.
Так, відповідно до виписок з банківських рахунків відповідача в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за період з 22.02.2022 по 21.01.2024 було витрачено близько 900 000 (дев'ятсот тисяч) гривень на туристичні послуги та закордонні поїздки. Операції за банківськими рахунками свідчать про придбання турів на дороговартісні курорти (гірськолижний курорт Куршевель, Мілан, Чорногорія, Пальма де Майорка, Маврикій тощо). Крім того, відповідно до наданої банками інформації відповідач оплачував проживання в дороговартісних готелях. Зокрема, за готель LE AGAVI POSITANO в Італійській Республіці 28.04.2023 сплачено 43 990,70 грн, за готель Palazzo Parigi Hotel & Grand Spa 20.12.2023 сплачено 79 072,70 грн.
Згідно із випискою по банківському рахунку в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» 09.07.2022 відповідач витратив 163 851,90 грн на придбання чоловічого одягу.
Також встановлені систематичні витрати відповідача на відвідування ресторанів, оплати чеків за якими суттєво перевищують розмір мінімального рекомендованого розміру аліментів на дитину в місяць.
Також судом встановлено, що 07.11.2023 відповідач здійснив переказ коштів в розмірі 16 000,00 приватному навчальному закладу для дітей - Приватний заклад «Ліцей «Клевер скул». Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації, окрім ОСОБА_3 , у відповідача інші діти відсутні. Докази того, що така оплата здійснювалась для навчання ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутня. За наявними матеріалами справи дочка навчається в США.
Відповідно до банківських виписок по рахунках відповідача, відкритих в АТ «БАНК ВОСТОК» та АТ «ОТП БАНК», з 2024 року наявні систематичні банківські операції з оплати товарів/послуг за межами України, зокрема в Чорногорії, що свідчить про наявність доходу для тривалого перебування за кордоном.
На основі дослідження виписки по банківському рахунку відповідача в АТ «Райффайзен Банк» встановлено отримання ним значного доходу без підтвердження джерела походження коштів.
Зокрема за період з 2022 року на рахунки в АТ «Райффайзен Банк» ОСОБА_1 було отримано кошти в загальній сумі 84 723 977,00 грн (вісімдесят чотири мільйони сімсот двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят сім гривень).
Станом на кінець квітня 2023 року на банківському рахунку відповідача в АТ «Райффайзен Банк» знаходилось більше 10 000 000 (десяти мільйонів) гривень.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов про стягнення аліментів, виходив із того, що обов'язок батька утримувати свою дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зберігається після розірвання шлюбу з позивачкою ОСОБА_2 . Рішенням суду від 31.08.2021. Судом було встановлено, що дитина проживає з матір'ю у Сполучених Штатах Америки та потребує утримання у розмірі більше 2 000 дол. США щомісячно на оплату проживання, навчання, харчування, лікування та розваг. Встановивши наявність у відповідача значного майнового капіталу, корпоративних прав та чинного свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_3 , суд дійшов висновку про достатній матеріальний стан відповідача для сплати аліментів у твердій грошовій сумі.
Колегія суддів погоджується із такими висновками з наступних підстав.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру стягнутих аліментів, вважаючи їх законними та обґрунтованими. При визначенні розміру аліментів суд врахував, що дитина проживає з матір'ю у Сполучених Штатах Америки та потребує утримання у розмірі більше 2 000 дол США щомісячно на оплату проживання, навчання, харчування, одягу та розваг, лікування.
Обґрунтовуючи вказаний розмір, позивачка вказувала на щомісячні витрати на продукти харчування та побутові дрібниці для дитини, вітаміни, придбання одягу; відвідування занять з балету (у тому числі участь у концертах), ортодонтичне лікування. Окрім іншого, позивачка зазначала, що про здійснювану нею щомісячну плату за оренду житла (включаючи комунальні послуги).
Колегія суддів, зважаючи на вік дитини (8 років), країну проживання (Сполучені Штати Америки) та характер витрат, вважає, що заявлені та доведені позивачкою суми є необхідними та достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини та її достойного рівня життя, відповідно до вимог статті 182 СК України та статті 27 Конвенції про права дитини, яка передбачає, що батьки несуть відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд першої інстанції надав детальний аналіз матеріальному становища відповідача, урахувавши наявність у нього значного майнового капіталу: 27 земельних ділянок (загальною площею більше 3 гектарів) та 7 об'єктів нерухомості, корпоративних прав у трьох товариствах із загальним статутним капіталом 17 101 000,00 грн, а також чинного свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_3 . Суд дійшов обґрунтованого висновку про достатній матеріальний стан відповідача для сплати аліментів у твердій грошовій сумі, критично оцінивши його офіційно задекларований дохід, що є значно меншим від інформації що міститься у банківських виписках по його рахунках. Судом було встановлено, що у відповідача немає інших його дітей на утриманні, а також немає інших непрацездатних осіб, яких він зобов'язаний утримувати. Загальний підсумок щодо доходів відповідача, встановлений судом на основі банківських виписок, свідчить про надходження на його рахунки близько 90 000 000 грн з 2022 року.
Щодо доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, суд встановив, що значні суми витрачались на дорогі туристичні подорожі (Куршевель, Мілан, Маврикій), оплату дороговартісних готелів (зокрема 43 990,70 грн, 79 072,70 грн в Італії), придбання чоловічого одягу (163 851,90 грн), що суттєво перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи (30 280 грн), адже платником аліментів не доведено джерело походження коштів. Також судом взято до уваги систематичне відвідування ресторанів, чеки за якими суттєво перевищують розмір мінімального рекомендованого розміру аліментів на дитину в місяць.
Колегія суддів, відхиляючи доводи апеляційної скарги, виходить із того, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, де кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається (статті 12, 81 ЦПК України). Суд, оцінюючи докази, застосовує стандарт більшої переконливості (балансу вірогідностей), за яким висновок про існування стверджуваної обставини видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Доводи відповідача щодо заперечення належності та допустимості низки доказів витрат позивача на дитину, зокрема: повідомлення про замовлення одягу в «GAP» та рахунку на оплату позакласних занять - через відсутність доказів оплати та отримання, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Тягар доказування лежить на обох сторонах, а відповідач, заперечуючи фактичні витрати позивача, не надав суду жодних власних, альтернативних або обґрунтованих розрахунків щодо розумної вартості одягу та інших потреб дитини, чим не спростував факту існування самої потреби дитини. При цьому, потреба дитини в одязі, харчуванні, житлі та освіті є безумовною та життєво необхідною, і не може бути поставлена під сумнів. Доводи відповідача про те, що придбання одягу «GAP» є «іміджевим» вибором позивача, є припущеннями, які не ґрунтуються на жодних доказах про іншу, нижчу, розумну вартість одягу. Навпаки, позивачем надано: банківську виписку про фактичне списання коштів на користь магазину «GAP», пряму вказівку школи про списання 231,64 дол. США з рахунку позивача за позакласні заняття, що у сукупності робить вірогіднішим висновок про те, що заявлені позивачем витрати на утримання дитини відповідають дійсності та є необхідними для дитини, яка проживає у США. Доводи відповідача про неналежність та недопустимість доказів у контексті стандарту більшої переконливості не спростовують факту значних потреб дитини та реального їх несення саме позивачем.
Доводи апелянта про недопустимість доказів через відсутність нотаріально засвідченого перекладу також відхиляються, оскільки чинний ЦПК України не містить вимоги щодо нотаріального засвідчення перекладу документу, а відповідач не заявляв про неточність перекладу в суді першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що суд не врахував, що значний обіг коштів на його рахунках - це лише оборот коштів його дружини ОСОБА_5 від туристичної діяльності та не є його доходом, відхиляються, оскільки відповідач не надав жодних належних доказів на підтвердження своєї версії про використання рахунків дружиною, а його пояснення про обхід валютних обмежень та використання особистих рахунків для здійснення підприємницької діяльності свідчать про порушення умов користування банківськими рахунками.
Отже отримання відповідачем на рахунки в АТ «Райффайзен Банк» 84 723 977,00 грн, не може бути пояснено лише туристичною діяльністю, тим більше здійснюваної іншою особою.
Доводи про те, що суд не врахував участь відповідача в утриманні трьох дітей його дружини, відхиляються, адже відповідач не має безумовного обов'язку утримувати таких дітей, на відміну від обов'язку із утримання спільної із позивачкою доньки. Доказів усиновлення чи встановлення опіки відповідачем над дітьми ОСОБА_5 у матеріалах справи відсутні.
Доводи про неприйняття протоколу опитування ОСОБА_5 від 03.06.2025 року відхиляються, оскільки протокол був поданий з пропуском строку на подання доказів (у день постановлення судового рішення).
Доводи апелянта про скрутне матеріальне становище та заборгованість перед банками відхиляються, адже фінансовий стан відповідача спростовується наявністю у нього корпоративних прав на 17 101 000,00 грн та великої кількості нерухомого майна, а саме: 27 земельних ділянок (більше 3 гектарів) і 7 об'єктів житлової нерухомості. Банківські виписки підтверджують значних надходжень на рахунки відповідача, джерела яких є недостатньо прозорими. Відповідач здійснював дороговартісні витрати на туристичні подорожі, оплату готелів та придбання чоловічого одягу у військовий час, що вказує на наявність у нього доходу, достатнього для сплати аліментів. Заборгованість, на яку посилається Відповідач як на підтвердження скрутного становища (239 000 грн перед АТ КБ «Приват Банк», 82 320,53 грн перед АТ «Універсал Банк» та 61 057,64 грн перед АТ «ОТП Банк»), не корелюється з його попередніми витратами та обігом коштів. Навпаки, встановлено, що у 2024 році відповідач мав кошти для повного погашення іншого боргу перед АТ «КБ «Приватбанк» у розмірі 481 772,60 грн, що свідчить про його фінансову спроможність сплачувати аліменти у визначено судом розмірі - 40 000 грн щомісячно.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Шабельнікова Андрія Вікторовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 27 жовтня 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов