23 жовтня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/14098/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюКожушка Владислава Олександровича, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»,
на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Заставенка М. О.
від 17 червня 2025 року
у цивільній справі № 753/7247/25 Дарницького районного суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
В квітні 2025 року ТОВ «Укр кредит фінанс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1313-8257 від 07.12.2023 в розмірі 22 000 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.12.2023 між ТОВ «Укр кредит фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1313-8257. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр кредит фінанс» взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 4 400 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 21 днів; знижена % ставка - 1,75 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. У зв'язку з цим станом на 27.02.2025 виникла заборгованість у розмірі 22 000 грн, яка складається із простроченої заборгованості по кредиту - 4 400 грн, прострочена заборгованість по процентам - 17 600 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі Кожушко В. О., в інтересах ТОВ «Укр кредит фінанс», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник зазначає, що відповідач попередньо ознайомилась з договором та правилами надання споживчих кредитів, паспортом споживчого кредиту інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1313-8257 (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України, які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови
Після підписання кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, в автоматичному режимі направила екземпляр кредитного договору, Правила та інші супутні документи на e-mail вказаний клієнтом при реєстрації, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 (також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті клієнта). Зазначав, що на підтвердження укладання кредитного договору № 1313- 8257 від 07.12.2023 року відповідачем з ТОВ «Укр кредит фінанс» було надано до суду електронний доказ в паперовій формі (роздруківка тексту кредитного договору), підписаний одноразовим ідентифікатором «C0917». Зазначав, що матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Створюючи заявку на отримання кредиту, відповідач самостійно внесла власні дані, в тому числі номер банківської картки, на яку вона бажає отримати кредитні кошти. При оформленні заявки був зазначений повний номер картки відповідача, але з урахуванням вимог Національного банку України, ТОВ «Укр кредит фінанс» не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу позичальника.
Відповідачем було передано Позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації), як належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору. Відповідач, з метою отримання послуг з онлайн кредитування, вирішила скористатись ідентифікацією особи через banк ID.
В обґрунтування апеляційної скарги також вказує на неврахування судом першої інстанції того, що ТОВ «Укр кредит фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» , а тому не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, в зв'язку з чим надати будь який первинний бухгалтерський документ у тому числі виписки по рахунку ОСОБА_1 не вбачається можливим.
Перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 під час заповнення Заявки.
Позивачем до позовної заяви, на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу, надавався лист (довідка) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «Укр кредит фінанс» через систему платежів LiqPay та довідка про перерахування суми кредиту № 1313-8257 від 07.12.2023, які підтверджують перерахування грошових коштів відповідачу.
Вважає, що зазначені документи є достовірними і належними доказами перерахування ОСОБА_1 коштів у сумі 4 400,00 грн
Також, посилаючись на ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги», вказував, що у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу відомості про неї, як про належного отримувача кредиту, не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалась.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач повідомлений в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є.П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволення позову суд виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення електронного договору та фактичного перерахування кредитних коштів саме відповідачу. Суд встановив, що позивач не надав доказів належної ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет та підписанні договору одноразовим ідентифікатором, як того вимагає Закон «Про електронну комерцію», а лише зазначення даних у тексті договору не підтверджує його підписання. Крім того, надані довідки про переказ коштів не є первинними бухгалтерськими документами, не містять повного номера картки чи відомостей, що картковий рахунок належить саме ОСОБА_1 . Внаслідок недоведеності факту укладення та виконання договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З такими висновками колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції.
Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред'явлення будь-якої вимоги.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19).
Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2023 о 19 год 54 хв між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1313-8257 продукту «СreditКasa» у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) С0917.
Позивачем також на підтвердження своїх вимог було надано копії Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів).
Відповідно до п. 11.1 вказаного договору, цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем не був би укладений. Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання, у тому числі із сплати процентів за користування кредитними коштами у погодженому сторонами розмірі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в кредитному договорі у розділі «Реквізити сторін» зазначено номер паспортні дані, РНОКПП, та особистий електронний платіжний засіб ОСОБА_1 - НОМЕР_1 (а. с. 21).
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів відповідачці (позичальнику) підтверджується звітом (довідкою) платіжного сервісу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - LiqPay (а.с. 28-32) про перерахування суми кредиту у розмірі 4 400 грн за договором 1313-8257, дата видачі 07.12.2023, ID платежу 2401062959
Стаття 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов'язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (частина 4 для платника, частина 5 для отримувача, а також частина 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.
Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_4 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Зазначаючи, що надані позивачем документи не є первинними бухгалтерськими документами, наведеному суд оцінки не надав, як і не врахував набрання чинності Законом України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року № 1591-ІХ, який змінив правове регулювання відносин у сфері платіжних послуг, запровадивши нові поняття, такі як платіжний оператор, та деталізувавши порядок здійснення платіжних операцій, у тому числі за участю посередників. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні фіксувати факт здійснення господарської операції. Ця норма не встановлює вичерпного переліку таких документів, а зосереджується на їхній суті. У випадку перерахування коштів через платіжного оператора офіційний звіт платіжного оператора, що детально описує транзакцію (дату, час, суму та реквізити карткового рахунку позичальника, на який були зараховані кошти), є належним та допустимим первинним документом, що беззаперечно підтверджують факт перерахування грошових коштів позичальнику. Вони фіксують всі етапи господарської операції від кредитора до позичальника через платіжного оператора.
Наданий позивачем звіт платіжного оператора (АТ КБ «Приватбанк» у системі платежів LiqPay) виконано відповідно до вимог Закону «Про платіжні послуги», а вказані у звіті дані підтверджують факт перерахування коштів відповідачу.
Отже, подані позивачем докази у сукупності підтверджують як факт укладання договору, так і подальше отримання відповідачем грошових коштів. Відповідач не оспорює ані факт укладення договору або його форму, ні його умови, ні факт отримання грошових коштів, а відтак висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову є помилковими.
Щодо розміру заборгованості колегія суддів виходить з наступного.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1313-8257 від 07.12.2023 станом на 27.02.2025, заборгованість відповідача становить: 4 400 грн - основний борг та 39 138, 00 грн - непогашені відсотки.
Матеріалами підтверджено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору: розмір кредиту - 4 400 грн на особисті потреби, строк кредитування - 300 календарних днів, базовий період - 21 календарний день, повернення кредиту - шляхом сплати кредиту повністю у останній календарний день заявленого строку; відсоткова ставка стандартна - 3 % за кожен день користування кредитом, орієнтовна вартість кредиту за весь строк кредитування - 44 000 грн, реальна процентна ставка на дату укладення договору - 572 465 %, дата повернення кредиту - 01.10.2024 (розділ 4 договору).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитодавцем за період з 07.12.2023 по 21.12.2023 нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2,5% в день, з 28.12.2023 по 30.09.2024 - за стандартною процентною ставкою 3% в день/ Після вказаної дати нарахування відсотків не здійснювалося.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував на те, що ТОВ «Укр кредит фінанс» прийняло рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме частково списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 21 538 грн, до суми 17 600 грн.
Розрахунок заборгованості відповідає умовам укладеного договору зокрема щодо строку, відсоткової ставки та тіла кредиту, сумнівів у його правильності у колегії суддів не викликає, відповідачем не заперечений. Доказів на підтвердження виконання зобов'язань із повернення кредитних коштів чи неправильності поданого позивачем розрахунку, у тому числі в частині нарахування процентів, не надано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є помилковими та не відповідають обставинам справи. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, визначених статтею 376 ЦПК України, а саме: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. На підставі наявних доказів, колегія суддів ухвалює нове судове рішення про задоволення позову та стягнення на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованості за кредитом у розмірі 22 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4 400 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 17 600 грн.
Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 056 грн, що складає 2 422,40 грн - сплачений судовий збір про подачі позову та 3 633,60 грн - сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Кожушка Владислава Олександровича, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (ЄДРПОУ 38548598 ) заборгованість за кредитним договором № 1313-8257 від 07.12.2023 у розмірі 4 400 грн за тілом кредиту та 17 600 грн заборгованості за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (ЄДРПОУ 38548598) витрати із сплати судового збору у розмірі 6 056, 00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 27 жовтня 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов