23 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 755/12793/25
провадження № 22-ц/824/15586/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів:Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Хромової О.О. від 25 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні.
Позов мотивовано тим, що позивач, на підставі договору дарування частки квартири від 7 травня 2024 року, є власником 5/8 (0,625) частки квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті ОСОБА_6 успадкувала 5/8 частку квартири, яку подарувала позивачу, спадкоємцями іншої частини 6/16 (0,375) квартири є ОСОБА_3 (чоловік ОСОБА_5 ) та ОСОБА_7 (син).
Вказував, що ОСОБА_3 оформив право власності на свою частину квартири, проте його син - ОСОБА_7 зволікає з оформленням своєї частки успадкованої квартири, оскільки, на думку позивача, має мету не допустити припинення його з батьком права власності на незначну частку квартири, а тому створює позивачу перешкоди для реалізації його права власності на частку квартири.
Посилаючись на те, що частка відповідачів є незначною, позивач просив припинити право власності ОСОБА_3 на 5/16 частин, ОСОБА_4 на 1/16 частин у спільному майні за адресою АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 6/16 квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року позов ОСОБА_1 визнано неподаним та повернуто позивачу.
Суд установив, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 15 липня 2025 року, а саме не надав належних доказів зарахування на депозитний рахунок ТУ ДСА в місті Києві суми 425 250 грн - вартості частки квартири, яка належить відповідачам, та не подав доказів, що підтверджують право власності відповідачів на інше житло чи їхнє непроживання у спірній квартирі. З огляду на невиконання вимог ухвали у встановлений строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позову на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження, передчасно надав оцінку обраному позивачем способу захисту та поданим доказам, хоча, відповідно до вимог процесуального закону, такі питання підлягають розгляду лише при вирішенні спору по суті. Крім того, питання внесення чи невнесення позивачем вартості частки в порядку статті 365 ЦК України має оцінюватися судом під час ухвалення рішення, а не на стадії відкриття провадження, оскільки закон не покладає на позивача обов'язку одночасно з поданням позову вносити кошти на депозитний рахунок суду.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що 4 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання ухвали.
Суд першої інстанції вказав, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175,177 ЦПК України, а саме: не надано доказів зарахування на депозитний рахунок ТУ ДСА в місті Києві суми в розмірі 425 250 грн, що є вартістю частки квартири належної відповідачам; не надано докази належності відповідачам на праві власності іншого житла та проживання відповідачів в іншому житлі ніж спірне.
18 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заперечення, зазначивши, що залишаючи без руху позовну заяву, суд на стадії вирішення питання про прийняття справи до провадження фактично надав оцінку доказам, аналіз яких здійснюється при розгляді справи по суті, що суперечить вимогам ЦПК України.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно частини 4 статі 10 ЦПК України суд повинен застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до частини 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статі 2 ЦПК України).
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення протягом розумного строку, не порушуючи при цьому строки, встановлені законом, вирішувати справи із неухильним і точним дотриманням норм матеріального та процесуального права з метою ухвалення законних і обґрунтованих судових рішень.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі надмірний формалізм суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване пунктом 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду.
Частиною 3 статті 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява, а статтею 177 вказаного кодексу визначено вимоги до документів, що додаються до позовної заяви.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження, не має повноважень оцінювати достатність доказів або обставин справи, оскільки такі питання розглядаються на інших стадіях процесу. Відповідно, відсутність певних доказів не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху чи її повернення позивачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 990/114/23).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 січня 2024 у справі № 320/14843/23 наголосила, що неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо витребування доказів, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог, не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.
Тобто, на стадії вирішення питання про відкриття провадження головним є лише те, щоб позовна заява містила виклад обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача, а їх достатність оцінюється під час розгляду справи по суті.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху через ненадання платіжного доручення, як доказу зарахування на депозитний рахунок вартості частки відповідачів у спірному майні, а також ненадання доказів проживання та володіння на праві власності відповідачами іншим нерухомим майном, аніж спірне, суд неправомірно вийшов за межі перевірки відповідності заяви вимогам ЦПК України на стадії відкриття провадження у справі та фактично здійснив передчасну оцінку доказів, що суперечить процесуальному законодавству.
Отже, повертаючи позовну заяву у зв'язку з не усуненням недоліків, суд першої інстанції допустивпорушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: