23 жовтня 2025 року місто Київ
Справа № 752/14118/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12911/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В. вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року (у складі судді Кордюкової Ж.І.)
у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про вселення неповнолітньої дитини в квартиру та встановлення порядку користування квартирою та за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач 4 травня 2025 року подала засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення. Крім того посить скасувать ухвалу від 23 листопада 2023 року про об'єднання справи, яке відповідно до ст. 353 ЦПК України, не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 1 вересня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк, не більше 10-ти днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.
Скаржнику необхідно було подати заяву з зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Роз'яснено, що у випадку не усунення у визначений судом термін недоліків йому буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
У вказаній ухвалі Київським апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення було ухвалене 14 березня 2025 року, повне рішення складено 19 березня 2025 року. Відповідно до довідки, наявній в матеріалах справи, рішення від 14 березня 2025 року представнику скаржника адвокату Зарицькій Ю.Л. було доставлено до електронного кабінету системи «Електронний суд» 21 березня 2025 року о 19 годині 05 хвилин. Отже, представником ОСОБА_1 повне рішення отримано 22 березня 2025 року.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд визнав неповажним причини пропуску строку, зазначені в клопотанні, а саме те, що відповідач отримала оскаржуване рішення 5 травня 2025 року.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, отримання представником відповідача копії рішення 22 березня 2025 року, 30 днів з цієї дати спливли 21 квітня 2025 року. Однак апеляційна скарга подана 4 червня 2025 року, а скаржником не наведені поважні причини пропуску строку з 22 квітня 2025 року.
Київським апеляційним судом 2 вересня 2025 року було направлено зазначену ухвалу ОСОБА_1 на поштову адресу, зазначену в апеляційній скарзі ( АДРЕСА_1 ). До Київського апеляційного суду надійшов рекомендований лист з розпискою, відповідно до якого ОСОБА_1 9 вересня 2025 року особисто отримала ухвалу Київського апеляційного суду від 2 вересня 2025 року.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Станом на 23 жовтня 2025 року скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, визначені ухвалою Київського апеляційного суду від 2 вересня 2025 року, не надано заяву з зазначенням інших причин пропуску строку.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних прав та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
Вказані правові висновки містяться в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Разом з тим вони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.
Згідно з ч.4 ст.357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч.1 ст.358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження якщо скаржником у строк , визначений судом, не подано заяву про поновлення строку або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на те, що незважаючи на залишення апеляційної скарги без руху, скаржник не подав у визначений судом строк заяву з зазначенням інших причин поновлення пропущеного строку, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст.358 ЦПК України,
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий
Судді