465/5868/25
1-кп/465/1108/25
Вирок
Іменем України
24.10.2025 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - адвоката: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.06.2025 року за №12025142370000313, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Вовків Пустомитівського району Львівської області, із вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, учасника бойових дій, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , т.м. НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -
24.06.2025 року приблизно о 13:04 год. ОСОБА_4 , перебуваючи біля павільйону №30 на ринку «Провесінь», що за адресою: м. Львів вул. Княгині Ольги, 112, на ґрунті ревнощів умисно наніс ОСОБА_6 удар в голову, а саме в ділянку нижньої губи і підборіддя, внаслідок чого потерпілий впав та вдарився головою об бруківку та металеву огорожу, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця і садна на нижній губі справа та в ділянці підборіддя справа, крововиливу і садна на слизовій оболонці нижньої губи справа, садна у потиличній ділянці голови зліва, що відносяться до легкого тілесного ушкодження, а також рану у лобно-тім'яній ділянці дещо зліва з ознаками медичного втручання, що відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_4 умисно наніс потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, визнав повністю, надав детальні показання про мотиви та обставини його вчинення. Вказав, що він проходив військову службу, являється учасником бойових дій. В подальшому був звільнений та поїхав за кордон, щоб мати можливість допомогти своїм побратимам на передовій. Коли у червні 2025 року повернувся в Україну, від своєї дружини довідався про подружню зраду, зокрема, те, що вона в період його відсутності неодноразово порушувала вірність та мала стосунки з чоловіком його сестри - потерпілим ОСОБА_7 . За порадою брата він добровільно водив дружину для проходження поліграфу, який підтвердив правдивість її слів про подружню зраду. Тому він вирішив поспілкуватися з ОСОБА_7 , щоб довідатися усі обставини стосунків його і своєї дружини. Йому було відомо, що сім'я потерпілого має магазин на ринку «Провесінь» по вул. Княгині Ольги у м. Львові, тому 24.06.2025 року в обідній час вирушив саме туди. Коли прийшов на місце, то ОСОБА_8 там не виявив, водночас у магазині перебувала його сестра, яка є дружиною потерпілого, разом з дитиною. Він добре знає свою сестру, тому, щоб запобігти будь-яким стресам при обговоренні питань подружньої зради, наполегливо просив сестру випити заспокійливі таблетки, які приніс із собою, однак, остання категорично відмовлялась від вживання медичних препаратів. Невдовзі прийшов потерпілий, він хотів з ним поговорити, але, коли побачив, то не стримався, втратив самоконтроль і на ґрунті ревнощів завдав потерпілому один удар правою рукою в голову, від чого ОСОБА_9 впав на землю. Потерпілий дійсно втратив свідомість, але присутніми, в тому числі обвинуваченим, йому було надано першу медичну допомогу, зокрема, потерпілого поливали водою. Від цього він отямився та прийшов до свідомості. На місце події було викликано швидку медичну допомогу і, коли остання приїхала, обвинувачений пішов додому. Про вчинене шкодує, у скоєному кається, просив суворо не карати. При цьому, заявлений до нього цивільний позов потерпілого заперечив, зазначивши, що заподіяну шкоду не відшкодовував потерпілому, бо той не надавав жодних документів, які підтверджують понесені ним витрати. Також наголосив на тому, що вважає розмір заявленої потерпілим шкоди явно завищеним та необґрунтованим.
Будучи допитаним в суді, потерпілий ОСОБА_10 надав показання, відповідно до яких в один з днів літа 2025 року, точної дати не пригадує, йому зателефонувала дружина і попросила терміново прийти в магазин на ринок «Провесінь» у м. Львові, де вона перебувала з малолітньою дитиною, оскільки обвинувачений та його брат ОСОБА_11 прийшли та вимагають від неї випити невідомі препарати. В цей час він перебував на ринку «Княжий», де працює, приблизно на відстані 900 м. від місця, де перебувала дружина. Враховуючи, що в телефонній розмові він почув інформацію про незрозумілі дії, які вчинялися стосовно неї, він одразу вирушив на допомогу. Коли прийшов на місце, то обвинувачений ОСОБА_4 перебував в магазині, там же знаходилась дружина потерпілого і їхня малолітня дитина. Біля магазину стояв брат обвинуваченого - ОСОБА_11 . Він протягнув руку останньому, щоб привітатися, стоячи боком до входу в магазин. Раптом двері магазину відчинилися і звідти вискочив обвинувачений, який, нічого не говорячи і не пояснюючи, одразу завдав удар рукою у праву частину голови потерпілого в район його нижньої щелепи. Від удару він впав та втратив свідомість, при цьому, сильно вдарився шиєю до бордюру. Пам'ятає, що йому було завдано одного удару, а отямився він того, що його поливали водою. На момент побиття його дружина і дитина перебували в магазині і безпосередньо спостерігали усі події, а коли вже він отямився, то побачив всіх на місці біля себе, як і сторонніх людей, які повибігали з торгових павільйонів на допомогу. В результаті таких дій обвинуваченого потерпілий та його сім'я були налякані, а дитина ще декілька днів тривожилася з приводу того, що пережив батько. Сам же він був доставлений у лікарню, де йому накладали шви на голову у зв'язку з пошкодженням шкірного покриву. У стаціонарних умовах не лікувався, був відпущений додому під амбулаторний нагляд сімейного лікаря. Однак, впродовж двох тижнів не міг працювати, адже його робота полягає у переміщенні вантажів, а виконувати таку при наявних медичних швах протипоказано. Крім цього, після пережитого сім'я ще тривалий час оговтувалася від події. Найбільше його здивування викликало те, що діям обвинуваченого не передувало будь-якої розмови, пояснень чи намагання з'ясувати будь-які обставини, а наполягання ОСОБА_4 із спонуканням дружини потерпілого до вживання медичних препаратів проти її волі (препарат «Фенібут Астрафарм», який протипоказаний матерям, котрі годують дітей грудьми, являється психостимулятором і впливає на нервову систему) є взагалі абсурдним. Також обвинувачений заподіяну моральну шкоду не відшкодував і, пропри те, що перебував на місці вчинення протиправних дій, після приїзду швидкої медичної допомоги і поліції місце пригоди залишив. Сам потерпілий ні на кого зла не тримає, але наполягає на понесенні обвинуваченим визначеного законом покарання та відшкодуванні ОСОБА_4 заподіяної шкоди, у зв'язку з чим заявлений цивільний позов підтримує.
Суд з'ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз'яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу та на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням характеризуючих даних на особу обвинуваченого та матеріалів цивільного позову, заявленого потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Отже, суд вважає доведеним факт заподіяння ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень потерпілому, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
З огляду на викладене при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яку з урахуванням положень ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, мотив вчинення суспільно небезпечного діяння, а саме ревнощі та переконаність обвинуваченого у здійсненні потерпілим дій, які зруйнували його стосунки з дружиною, наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення кримінального проступку у присутності дитини, наявність пом'якшуючих обставин, якими суд визнає щире каяття обвинуваченого та повне визнання ним своєї винуватості, особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, без негативних характеристик, являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 07.07.2023 року, брав безпосередню участь у захисті України від збройної агресії, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що ОСОБА_4 свою вину як під час досудового розслідування, так і в суді визнав повністю, у вчиненому кається, усвідомив свою провину та надмірну емоційність при вирішенні складних внутрішньородинних питань, готовий нести відповідальність за скоєне, заявив про свій намір повернутися до військової служби для захисту України, на даний час перебуває в процедурі розірвання шлюбу з дружиною, опікується питаннями матеріального забезпечення та виховання малолітнього сина, а також беручи до уваги те, що кримінальне правопорушення вчинене в колі родини, зважаючи, що обвинувачений та дружина потерпілого є рідним братом та сестрою між собою, водночас потерпілий в судовому засіданні під час допиту ствердно вказав, що зла за подію, яка сталася, ні на кого не тримає, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому цією санкцією.
З огляду на вимоги ч.2 ст.65 КК України визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних проступків та злочинів.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні не обирався і потреби в обранні такого на даний час немає.
У справі потерпілим ОСОБА_13 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, відповідно до якого просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на свою користь 50000,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, а також понесені витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Вирішуючи питання заявленого цивільного позову, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
На переконання суду, внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_14 безумовно спричинено моральну шкоду, останній зазнав душевних страждань та вимушений був вживати додаткових заходів для відвернення негативних наслідків, завданих протиправними діями обвинуваченого. Так, із встановлених в судовому засіданні обставин слідує, що потерпілий дійсно переживав стрес і хвилювання від усвідомлення факту заподіяння йому тілесних ушкоджень, в результаті яких він втрачав свідомість, змушений був звертатися за медичною допомогою до лікувальної установи - ВП «Лікарня Святого Луки» у м. Львові, де згідно консультаційного висновку лікаря-ортопеда-травматолога ОСОБА_15 від 24.06.2025 року в потерпілого діагностовано, в тому числі, відкриту рану ділянок голови, що зумовило необхідність накладення швів і об'єктивно обмежило можливості для потерпілого впродовж наступних двох тижнів працювати. Наведені обставини об'єктивно мали негативний вплив на потерпілого, який внаслідок побиття та отримання травм вибув із звичного життєвого ритму, зазнав трудових обмежень та сповнився переживань за стан свого здоров'я, можливі наслідки для такого на майбутнє, відчував невпевненість у можливості швидкого повернення до звичного життя. Крім цього, поза увагою суду не може залишатися той факт, що потерпілий дійсно відчував страх за свою сім'ю, за життя і здоров'я її членів, адже нанесенню тілесних ушкоджень ОСОБА_14 передували безпричинні вимоги обвинуваченого до дружини потерпілого вжити психостимулюючі препарати, яких вона ніколи не вживала і вживання яких не бажала, а також вчинення таких дій, як і самого кримінального правопорушення, в присутності малолітньої дитини потерпілого - ОСОБА_16 , 2024 року народження, утвердили в останньому переконання, що обвинувачений на ґрунті ревнощів бажає втягнути у конфлікт усіх членів його сім'ї, при цьому, вчиняє для цього загрозливі як для дружини, так і дитини потерпілого дії. Більш того, сам факт вчинення протиправних дій в громадському місці та спостерігання дружиною і дитиною потерпілого наслідків побиття чоловіка і батька, відповідно, завдало як репутаційних втрат для потерпілого, який пережив публічне осоромлення обвинуваченим, так і глибинних душевних страждань, пов'язаних з відчуттям втрати безпеки для сім'ї, а також із пережитим страхом дружини та дитини за життя і здоров'я потерпілого. Усе наведене у своїй сукупності закономірно спричинилося до того, що скоєне кримінальне правопорушення змусило ОСОБА_8 відірватися на певний час від його звичних занять та докладати зусиль для подальшої належної організації свого життя.
Водночас суд не може погодитися з доводами потерпілого про те, що заявлений ним розмір моральної шкоди в сумі 50000,00 грн. є обґрунтованим, адже в такий розмір, як слідує із позовної заяви та наданих в судовому засіданні пояснень потерпілого, останнім також закладено втрачений заробіток за час тимчасової непрацездатності. У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що втрата заробітку є матеріальною категорією та не відноситься до заподіяної моральної шкоди, більш того, розмір таких втрат нічим не доведено. За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що заявлений потерпілим цивільний позов в частині відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 30000 грн., яка є справедливою та належною сатисфакцією моральних страждань, що їх зазнав потерпілий внаслідок скоєння стосовно нього кримінального правопорушення.
Що стосується вимоги цивільного позову потерпілого про стягнення на його користь понесених витрат на правову допомогу, то суд при вирішенні даного питання враховує положення чинного кримінального процесуального законодавства та встановлені і доведені в ході судового розгляду обставини. Так, у випадку вирішення питання щодо процесуальних витрат суд має чітко дотримуватись вимог глави 8 КПК України, яка регламентує поняття процесуальних витрат у кримінальному процесі, їх види та порядок відшкодування. Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем на підтвердження здійснених процесуальних витрат у справі надано договір про надання правової допомоги від 17.03.2025 року, який укладено між Адвокатським об'єднанням «Юхименко і партнери» та ОСОБА_13 та відповідно до якого (п.п.1, 2, 5 п.1.2. розділу І) адвокатське об'єднання зобов'язалося надавати клієнту правову інформацію, консультації і роз'яснення, здійснювати складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, виконувати представництво інтересів клієнта, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні. Крім цього, цивільним позивачем представлено суду рахунок АО «Юхименко і партнери» №1/29Т від 11.09.2025 року, згідно якого такий виставлений ОСОБА_14 для оплати адвокатського гонорару згідно вищевказаного договору про надання правової допомоги на суму 10000,00 грн. Факт прийняття 20.10.2025 року оплати від клієнта ОСОБА_8 на вказану в рахунку суму підтверджено актом прийому-передачі наданих послуг від 20.10.2025 року, в якому сторони - Адвокатське об'єднання «Юхименко і партнери» та ОСОБА_10 підтвердили проведення розрахунків та відсутність претензій одна до одної сторін договору. Цим же актом засвідчується, що адвокати АО «Юхименко і партнери» надали потерпілому ОСОБА_14 консультації в кримінальному провадженні, здійснили написання в ньому цивільного позову, а також забезпечили участь адвоката у судових засіданнях Франківського районного суду м. Львова у справі №465/5868/25. Згідно наявних в матеріалах справи ордерів від 11.09.2025 року та 06.10.2025 року представництво інтересів потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_17 в судових засіданнях при розгляді кримінального провадження судом здійснювали адвокати ОСОБА_18 та ОСОБА_5 , які провадять адвокатську діяльність в складі Адвокатського об'єднання «Юхименко і партнери» та особисто брали участь у трьох судових засіданнях як на стадії підготовчого провадження, так і при розгляді справи по суті. А тому, за встановлених обставин, здійснення потерпілим процесуальних витрат на правову допомогу підтверджено документально та у заявленому потерпілим розмірі. Відповідно, понесені ОСОБА_7 витрати на правову допомогу щодо представництва і захисту його прав та інтересів як потерпілого і цивільного позивача у кримінальному провадженні в розмірі 10000,00 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого. При цьому, враховується, що обвинувачений заявлений розмір процесуальних витрат потерпілого не заперечив та будь-яких доказів на спростування такого не подав.
У справі відсутні речові докази та процесуальні витрати на залучення експерта.
Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.
Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_19 , заявлений у кримінальному провадженні, задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп. на відшкодування процесуальних витрат, здійснених потерпілим на правову допомогу.
В задоволенні решти вимог позовної заяви - відмовити.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1