Справа № 754/8114/25 Головуючий у І інстанції Савлук Т.В.
Провадження №22-ц/824/13858/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
22 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Деснянського районного суду м. Києва Бабко Валерії Валеріївни про відшкодування моральної шкоди, -
26 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до судді Деснянського районного суду міста Києва Бабко Валерії Валеріївни з вимогою відшкодувати моральну шкоду в розмірі 300 000,00 гривень.
05 червня 2025 року Київським апеляційним судом у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Нежури В.А. постановлено ухвалу про направлення за підсудністю цивільної справи №754/8114/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до судді Деснянського районного суду міста Києва Бабко Валерії Валеріївни про відшкодування моральної шкоди для подальшого розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва.
20 червня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до судді Деснянського районного суду міста Києва Бабко Валерії Валеріївни про відшкодування моральної шкоди передано у провадження визначеному складу суду - головуючий суддя Дніпровського районного суду міста Києва Савлук Т.В.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та повернути справу до Дніпровського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 , зокрема, зазначає, що як на підставу для відмови у відкритті провадження у даній справі суд вказав, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Поряд з цим, судом в порушення вимог статей 5, 11 Закону України «Про інформацію» не було роз'яснено позивачу по якому кодексу можна притягати суддю за ухвалене ним не законне рішення.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
З урахуванням викладеного та приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Таргоній Д.О., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги, заявлені до судді як відповідача у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2025 року у справі № 296/12456/23, зроблено висновок, що «приписи закону «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати».
Тобто поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується як тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Згідно із частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03.04.2018 в справі №820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається.
Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 в справі №826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
За висновками, неодноразово викладеними Великою Палатою Верховного Суду, відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви (скарги) та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі відповідного порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності суду.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10.04.2025 у справі №560/19107/24.
Оскільки підставою для відшкодування моральної шкоди позивач вказує саме постановлення суддею рішення у справі за його іншою позовною заявою до ТОВ Yasno «Київські енергетичні послуги» про перерахунок даних, відсутні підстави вважати, що до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані наведені вище правові висновки Верховного Суду.
Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суд (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя (див постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 711/2652/17; від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц; від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц).
Доводи апеляційної скарги зводяться до власного й неправильного тлумачення скаржником норм матеріального й процесуального права, обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали не містять.
Колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають судовому розгляду в порядку будь-якого провадження, а тому суд правильно не роз'яснював йому, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи із заявленими вимогами. Водночас суд зазначає, що у випадку, якщо позивач вважає, що діями судді йому заподіяно шкоди, він має право подати позов про стягнення такої шкоди з держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів установила, що при постановленні ухвали про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції не порушив норм процесуального права та дійшов законних і обґрунтованих висновків про неможливість розгляду позову в порядку будь-якого судочинства, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : С.А. Голуб
Т.А. Слюсар