справа №761/37844/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/7570/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, працевлаштованого, одруженого. маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 111, частиною другою статті 436-2 КК України, у кримінальному провадженні №22024040000000048 від 12 січня 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про продовження строку тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено на 60 діб, тобто до 09 листопада 2025 року включно.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою встановити підозрюваному ОСОБА_7 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн, як альтернативний до тримання під вартою запобіжний захід; у разі сплати ОСОБА_7 застави припинити дію тримання під вартою та визначити запобіжним заходом заставу; покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/роботи та/або служби; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що стороною захисту виявлено невідповідність дат файлів «chats.html», «contacts.html», яка може свідчити про ймовірне внесення змін в інформацію, що міститься в цих файлах, наразі стороною захисту ще продовжується дослідження отриманих файлів, однак навіть це зауваження ставить під сумнів позицію сторони обвинувачення, оскільки автентичність отриманих обвинуваченням матеріалів НСРД скомпрометована єдиним цим зауваженням, яке неможливо ані виправити, ані пояснити.
Вказує, що до матеріалів клопотання слідчим було долучено протоколи огляду телефонів, вилучених у ОСОБА_7 під час затримання, з тексту яких убачається, що стороною обвинувачення не було виявлено у телефонах, вилучених у ОСОБА_7 , будь-яких ознак листування ОСОБА_7 у групі «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Стверджує, що під час проведення досудового розслідування не було підтверджено факти та обставини, викладені за текстом протоколу НСРД, не було підтверджено факт вчинення ОСОБА_7 злочину; слідство не проводило реальних активних дій з метою встановлення факту причетності або непричетності ОСОБА_7 до вчиненого злочину.
Зазначає, що факт завершення досудового розслідування свідчить про те, що на даний момент стороною обвинувачення проведені всі необхідні слідчі дії, всі факти та обставини вчинення кримінального порушення на думку сторони обвинувачення зібрані, а відповідно зібрані всі докази та опитані всі свідки кримінального провадження, а відповідно зменшились існуючі ризики.
Уважає, що факт завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та відкриття матеріалів провадження стороні захисту свідчить про припинення існування наступних ризиків: припинення переховування від органів досудового розслідування; припинення існування ризику знищити, сховати або спотворити докази - будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; припинення існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також зменшення ризику незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Посилається на те, що на момент розгляду апеляційної скарги наявні особи, які мають бажання взяти ОСОБА_7 на поруку, що свідчить про мінімізацію вказаних ризиків.
Вказує, що слідством не було долучено жодного документу на підтвердження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, більше того у матеріалах справи наразі наявні докази, якими існування ризиків повністю спростовується, що з незрозумілих підстав було залишено поза увагою суду, що призвело до постановлення неправомірного рішення, яке ґрунтується виключно на нічим не підтвердженими домислами сторони обвинувачення.
Звертає увагу суду на те, що за час проведення досудового розслідування відбулось погіршення стану здоров'я ОСОБА_7 та членів його родини, що є підставою для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу.
Наголошує, що з урахуванням погіршення стану здоров'я дружини та неповнолітнього сина підозрюваного ОСОБА_7 , наявна критична потреба у зміні підозрюваному запобіжного заходу у зв'язку з необхідністю опікування дружиною та єднання дитини з батьком.
Зауважує, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де він постійно мешкає разом з дружиною та малолітньою дитиною; від спільного браку підозрюваний має двох дітей: малолітнього сина та старшого сина, який здобуває освіту та знаходиться на утриманні батька; дружина не працює за станом здоров'я та весь свій час приділяє дитині, тобто повністю знаходиться на утриманні чоловіка, також на повному утриманні ОСОБА_7 перебуває його рідна матір та матір його дружини; ОСОБА_7 має постійне місце роботи та займає досить поважну посаду голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області та є керівником і співзасновником адвокатського об'єднання; має повагу серед колег та клієнтів, а також бездоганну репутацію; має велику кількість нагород та подяк; своїми колегами характеризується виключно позитивно, як ефективний та грамотний спеціаліст і керівник, що підтверджується долученими характеристиками.
Вказує, що тяжкість пред'явленого ОСОБА_7 кримінального правопорушення не виключає можливості застосування до нього застави як запобіжного заходу.
Посилається на те, що єдині статки ОСОБА_7 , які не було арештовано - 360 000 грн заробітної плати, отриманої на посаді голови КДКА, однак вказані грошові кошти були витрачені підозрюваним протягом року на утримання своєї родини, фактично на момент визначення розміру застави ОСОБА_7 не має жодного доходу, перебуває у слідчому ізоляторі, а відповідно питання сплати застави за нього фактично покладено на його хвору безробітну дружину.
Уважає, що суд має врахувати всі зазначені відомості щодо обставин кримінальної справи, ризиків, особи підозрюваного та обрати запобіжний захід, що не перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024040000000048 від 12 січня 2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 111, частиною другою статті 436-2 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 111, частиною п'ятою статті 111-1, частиною першою статті 111-2 КК України.
19 січня 2025 року о 20 год. 02 хв. ОСОБА_7 затримано на підставі та в порядку статті 208 КПК України на території зони митного контролю - міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України «Краківець».
20 січня 2025 року ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 111, частиною другою статті 436-2 КК України.
21 січня 2025 року Шевченківським районним судом м. Полтави до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на шістдесят днів до 18 березня 2025 року включно.
04 лютого 2025 року Полтавським апеляційним судом апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_7 щодо застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, або визначення розміру застави залишена без задоволення, а ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 21 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
13 березня 2025 року першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_11 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22024040000000048 продовжено до трьох місяців, тобто до 20 квітня 2025 року включно.
17 березня 2025 року Шевченківським районним судом міста Києва продовжений строк тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою до 20 квітня 2025 року включно, та визначено заставу у сумі 1 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 936 400 гривень.
14 квітня 2025 року Київським апеляційним судом скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року та постановлено нову ухвалу, якою підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 20 квітня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
15 квітня 2025 року Шевченківським районним судом міста Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22024040000000048 продовжено до шести місяців, тобто до 20 липня 2025 року включно.
16 квітня 2025 року Шевченківським районним судом міста Києва продовжений строк тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою до 14 червня 2025 року включно без визначення розміру застави.
19 травня 2025 року Київським апеляційним судом відповідну ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року залишено без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 залишені без задоволення.
12 червня 2025 року Шевченківським районним судом міста Києва продовжений строк тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою до 20 липня 2025 року включно без визначення розміру застави.
16 липня 2025 року Шевченківським районним судом міста Києва продовжений строк тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою по 14 вересня 2025 року включно.
01 серпня 2025 року на підставі доручення прокурора відділу Офісу Генерального прокурора підозрюваним та їх захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
04 вересня 2025 року Київським апеляційним судом відповідну ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року залишено без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 залишено без задоволення.
09 вересня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 111, частиною другою статті 436-2 КК України, у кримінальному провадженні №22024040000000048 від 12 січня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про продовження строку тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено на 60 діб, тобто до 09 листопада 2025 року включно.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що відомості, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджуються відповідними даними, отриманими в ході досудового розслідування та долученими до матеріалів клопотання у сукупності.
Також, слідчий суддя врахував, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати.
Слідчий суддя, взявши до уваги тяжкість покарання у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його вік, стан здоров'я, інші дані, що характеризують особу підозрюваного, а також з огляду на суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та його наслідків, дійшов висновку, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Таким чином, даних про наявність підстав для скасування ОСОБА_7 запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, а саме: повідомленням УСБУ в Дніпропетровській області про виявлення ознак кримінального правопорушення від 10 січня 2024 року; протоколом за результатами проведення НСРД від 22 березня 2024 року, в якому зафіксоване листування ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та інших осіб щодо передачі інформації про обсяги та місця розміщення виробництва крилатих ракет; протоколом огляду додатку до протоколу за результатами проведення НСРД (диску DVD-R Verbatim 4.7gb із написами виконаними барвником чорного кольору «нетаємно таємно к55/2948т 20.03.2024 (підпис) ОСОБА_13 Розсекречено Акт З 55/2-2334ДСК від 11.04.2024 р.», що є додатком до протоколу за результатами проведення НСРД від 22.03.2024) від 25 грудня 2024 року, в якому зафіксовані наявні на вказаному диску файли, які містять інформацію, отриману в ході проведення відносно ОСОБА_10 негласних слідчих (розшукових) дій, у т.ч. його листування з ОСОБА_7 та ОСОБА_12 ; протоколом огляду сторінки «правительство республики крим» від 17 січня 2024 року, яким зафіксовані фактичні дані причетності ОСОБА_10 до діяльності органів окупаційної влади АР Крим; протоколом огляду сайту «Youcontrol» від 04грудня 2024 року, в якому зафіксовані фактичні дані щодо використання ОСОБА_7 номеру телефону НОМЕР_1 ; протоколом огляду сайту «Миротворець» від 20 серпня 2024 року, яким зафіксовані відомості щодо «керівника оперативного відділу прикордонної служби Федеральної служби безпеки Російської Федерації у м. Джанкой АР Крим ОСОБА_12 »; відповіддю ДП Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 27 серпня 2024 року; відповіддю ТОВ «Українська школа сучасних технологій» від 24 вересня 2024 року; відповідями оперативного підрозділу на доручення слідчого від 12 квітня 2024 року, 20 травня 2024 року, 09 жовтня 2024 року, які містять інформацію щодо підозрюваних ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , інших фігурантів кримінального провадження, використовувані ними засоби зв'язку, рухоме та нерухоме майно у здійсненні протиправної діяльності тощо; протоколом огляду від 28 травня 2024 року, в ході якого оглянуті та скопійовані матеріали кримінального провадження №22023040000000898 від 29 грудня 2023 року; висновком експерта №273 від 29 листопада 2024 року за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи; протоколом за результатами проведення негласної слідчої розшукової) дії реєстр. №66/2/13-1620 від 11 лютого 2025 року, відповідно до якого на мобільному телефоні OnePlus 1 OPro NE2215», належному ОСОБА_7 , містяться нотатки від 17.04.2024; на мобільному телефоні «OnePlus NE2213», належному ОСОБА_7 , встановлена сім-картка мобільного номеру НОМЕР_1 , який використовувався у протиправній діяльності, а серед контактів виявлені мобільні номери ОСОБА_10 ( НОМЕР_2 ) та ОСОБА_14 ( НОМЕР_3 ), що є учасниками групи «ІНФОРМАЦІЯ_2» у месенджері для спілкування «Telegram», а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою.
Колегією суддів досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою, та встановлено, що для закінчення досудового розслідування необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, вказаних у клопотанні слідчого.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, у тому числі з підстав, наведених захисником, при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність виняткових обставин, які б не враховувались при прийнятті рішення попереднім слідчим суддею щодо визначення ОСОБА_7 саме такого виду запобіжного заходу, оскільки захисником не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, вказаних у клопотанні слідчого.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , характер інкримінованих підозрюваному злочинів, що вчинені в умовах воєнного стану, мотив та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявністю реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, дані про особу підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів уважає, що таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням указаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування та продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
З наведеного вбачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 111, частиною другою статті 436-2 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, посилання апелянта на те, що стороною захисту виявлено невідповідність дат файлів «chats.html», «contacts.html», яка може свідчити про ймовірне внесення змін в інформацію, що міститься в цих файлах, наразі стороною захисту ще продовжується дослідження отриманих файлів, однак навіть це зауваження ставить під сумнів позицію сторони обвинувачення, оскільки автентичність отриманих обвинуваченням матеріалів НСРД скомпрометована єдиним цим зауваженням, яке неможливо ані виправити, ані пояснити; до матеріалів клопотання слідчим було долучено протоколи огляду телефонів, вилучених у ОСОБА_7 під час затримання, з тексту яких убачається, що стороною обвинувачення не було виявлено у телефонах, вилучених у ОСОБА_7 , будь-яких ознак листування ОСОБА_7 у групі «ІНФОРМАЦІЯ_2»; під час проведення досудового розслідування не було підтверджено факти та обставини, викладені за текстом протоколу НСРД, не було підтверджено факт вчинення ОСОБА_7 злочину; слідство не проводило реальних активних дій з метою встановлення факту причетності або непричетності ОСОБА_7 до вчиненого злочину, колегія суддів уважає передчасними, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, з огляду на положення частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.
На підставі викладеного є безпідставними аргументи сторони захисту, що тяжкість пред'явленого ОСОБА_7 кримінального правопорушення не виключає можливості застосування до нього застави як запобіжного заходу, а тому суд має врахувати всі зазначені відомості щодо обставин кримінальної справи, ризиків, особи підозрюваного та обрати запобіжний захід, що не перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 грн.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де він постійно мешкає разом з дружиною та малолітньою дитиною; від спільного браку підозрюваний має двох дітей: малолітнього сина та старшого сина, який здобуває освіту та знаходиться на утриманні батька; дружина не працює за станом здоров'я та весь свій час приділяє дитині, тобто повністю знаходиться на утриманні чоловіка, також на повному утриманні ОСОБА_7 перебуває його рідна матір та матір його дружини; ОСОБА_7 має постійне місце роботи та займає досить поважну посаду голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області та є керівником і співзасновником адвокатського об'єднання; має повагу серед колег та клієнтів, а також бездоганну репутацію; має велику кількість нагород та подяк; своїми колегами характеризується виключно позитивно, як ефективний та грамотний спеціаліст і керівник, що підтверджується долученими характеристиками, не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді застави.
При цьому, посилання сторони захисту на стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення підозрюваному запобіжного заходу, оскільки стороною захисту не надано доказів про неможливість утримання підозрюваного під вартою та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах установи попереднього ув'язнення, як не надано і відомостей про те, що наявні та діагностовані у ОСОБА_7 захворювання відносяться до переліку хвороб, які несумісні із триманням під вартою.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4