Справа № 761/16080/21 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3540/2025 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
15 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 62021000000000190 від 09.03.2021 року за апеляційною скаргою прокурора Офісу Генерального прокурора з доповненнями на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року кримінальне провадження № 62021000000000190 від 09.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України - закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування.
Вказане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 367 КК України, надійшов до суду 30.04.2021, тобто після завершення строку досудового розслідування, який закінчився 07.04.2021.
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурором вказано про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали і необхідність її скасування у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив про те, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка існувала на момент винесення оскаржуваної ухвали, ухвалення рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування на стадії підготовчого засідання є неможливим, оскільки може вимагати дослідження доказів, що на цій стадії не передбачено, на що двічі звернув свою увагу прокурор в судовому засіданні під час розгляду відповідного клопотання сторони захисту. Також зауважив, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ОП ККС ВС від 17.02.2025 року, суд має право дослідити додані до клопотання про закриття кримінального провадження процесуальні документи, лише за відсутності вмотивованих заперечень учасників провадження, однак, як уже зазначено апелянтом, в судовому засіданні, під час якого розглядалось відповідне клопотання, прокурор по суті двічі заперечував проти його розгляду. Крім цього, звернув увагу на те, що в судовому засіданні був відсутній представник потерпілого, а саме Державної служби з геології та надр, його думку з приводу поданого клопотання судом не з'ясовано, як і взагалі не вирішено питання щодо долі заявленого цивільного позову про відшкодування спричинених державі збитків у сумі понад 48 млн грн. Вважає, що суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи сторони захисту та упереджено поставився до дослідження доказів, адже суд вказав, що повідомлення сторони захисту про надання доступу до матеріалів кримінального провадження відбулось 22.03.2021 року засобами поштового зв'язку, однак згідно з штрих-кодом електронного документообігу ДБР, захисника та обвинуваченого повідомили про закінчення досудового розслідування 10.03.2021, після чого ОСОБА_8 розпочав ознайомлення 12.03.2021, а його захисник 18.03.2021, а закінчили вони ознайомлення 31.03.2021 року. Також звернув увагу на суперечливість висновків суду, який вказав, що строк досудового розслідування закінчився 17.03.2021, а далі вказує, що 07.04.2021. Додатково вказав про те, що оскаржувана ухвала не містить посилання на документи, які були досліджені судом та стали підставою для закриття кримінального провадження. За наведених обставин просив скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 вказав про необґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора. Так, захисник вказав, що посилання прокурора на різні постанови Верховного Суду, яка існували на момент винесення оскаржуваної ухвали, є необґрунтованим, оскільки суди мають враховувати останню за часом правову позицію, яка викладена саме в постанові ОП ККС ВС від 17.02.2025 року і якою спростовуються правові висновки попередніх постанов. Також вказав, що прокурор перекручує зміст наведеної постанови від 17.02.2025 року, не вдаючись до повного аналізу наведеній в ній правовій позиції, адже з її змісту вбачається, що додані до клопотання процесуальні документи не можуть оцінюватися судом на стадії підготовчого судового засідання лише у випадку наявності вмотивованих заперечень учасників провадження при наявності об'єктивних даних та обставин, які ставлять під сумнів їх достовірність, однак в судовому засіданні прокурор заперечував, посилаючись виключно на процесуальну неможливість, вказуючи, що таке дослідження має відбуватися лише під час судового розгляду, а обґрунтованість та достовірність наявних процесуальних документів прокурором під сумнів не ставилось, що підтверджується змістом запису підготовчого судового засідання. Також захисник зауважив, що до апеляційної скарги прокурором додано новий доказ, а саме не завірена копія листа ДБР від 10.03.2024 року, який, на його думку, не може бути досліджений судом апеляційної інстанції, оскільки протягом двох років розгляду клопотання про закриття кримінального провадження всім учасникам судового провадження був достовірно відомий зміст та доводи вказаного клопотання, однак прокурор, стверджуючи про наявність цього листа в матеріалах кримінального провадження, тобто знаючи про його існування на момент ухвалення оскаржуваного рішення, протягом 2 років не надав такий доказ до суду першої інстанції та не заявив клопотання про його дослідження, долучивши його лише під час апеляційного розгляду. Разом з цим, звернув увагу на те, що штрих-код електронного документообігу ДБР від 10.03.2021 року є лише відміткою про реєстрацію вихідної кореспонденції, проставленої самим органом в односторонньому порядку, а тому така дата не може бути самостійним доказом направлення адресату такої кореспонденції у цю дату. Також вказав, що підписи ОСОБА_8 та його захисника на листах ДБР, датовані відповідно 12.03.2021 та 18.03.2021 не можна підтвердити або спростувати через сплив часу та надання не засвідченої фотокопії, однак навіть якщо припустити таку версію прокурора, то обвинувальний акт все одно буде подано до суду 31.04.2021, тобто поза межами строку досудового розслідування. При цьому, захисник вказав, що погоджується з доводами прокурора про не вирішення судом питання щодо цивільного позову, однак зазначивши, що це не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки не впливає на правильність висновків суду щодо закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а тому вказане питання може бути вирішене судом апеляційної інстанції шляхом зміни ухвали та залишення цивільного позову без розгляду, що відповідає ч. 1 ст. 129 КПК України. Просив оскаржувану ухвалу змінити та залишити цивільний позов Державної служби з геології та надр про стягнення шкоди без розгляду. В решті ухвалу суду залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який апеляційну скаргу з доповненнями підтримав та просив її задовольнити; захисника обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора з доповненнями та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, кримінальне провадження № 62021000000000190 від 09.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України - закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування.
Згідно з наведеною нормою закону, кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
З матеріалів провадження вбачається, що 21.03.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019051660000037 внесено відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.
17.12.2020 року в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_8 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 367 КК України, який не є тяжким чи особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи.
Постановою прокурора від 17.02.2021 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019051660000037 продовжено до 3 місяців, тобто до 17.03.2021 року.
09.03.2021 постановою прокурора з матеріалів кримінального провадження № 42019051660000037 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 367 КК України та згідно з витягом з ЄРДР виділеним матеріалам кримінального провадження присвоєно № 62021000000000190 від 09.03.2021 року.
12.03.2021 року підозрюваного ОСОБА_8 повідомлено про завершення досудового розслідування та необхідність ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що підтверджується підписом ОСОБА_8 на повідомленні ДБР про можливість ознайомлення з матеріалами провадження (том 3 а.с. 119-120).
З 12.03.2021 року до 31.03.2021 року стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з ними, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 62021000000000190 від 09.03.2021 року (том 1 а.с. 33) та підписом ОСОБА_8 на повідомленні ДБР про можливість ознайомлення з матеріалами провадження (том 3 а.с. 119-120).
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62021000000000190 від 09.03.2021 року складено слідчим та затверджено прокурором 31.03.2021 року.
15.04.2021 прокурором супровідним листом було направлено вищевказаний обвинувальний акт до Шевченківського районного суду м. Києва, який отриманий судом 30.04.2021 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.
З урахуванням встановлених обставин, строк досудового розслідування мав би закінчитися 17 березня 2021 року (постанова прокурора про продовження строку досудового розслідування).
Однак, відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК, не включається у строки, передбачені цією статтею, а тому період часу з 12.03.2021 року до 31.03.2021 року не підлягає включенню у загальний строк досудового розслідування на підставі ч. 5 ст. 290 КПК України.
Після отримання ОСОБА_8 повідомлення про завершення досудового розслідування та можливість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування залишок строку досудового розслідування становив 5 днів, тобто воно мало бути закінчене 05 квітня 2021 року.
Частиною першою статті 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється до дня звернення до суду з обвинувальним актом.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі 15 березня 2021 року (справа № 676/6116/18), моментом звернення до суду з обвинувальним актом є саме дата його надходження, а не дата, вказана у супровідному листі, оскільки обвинувальний акт було доставлено безпосередньо до суду. Датою надходження обвинувального акта в суд є дата вхідного до суду, а не вихідна дата з прокуратури і не дата складання чи затвердження акта. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом і в постанові № 991/6516/20 від 21 квітня 2021 року.Також Верховний Суд у постанові від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20 зазначив, що саме звернення до суду з обвинувальним актом, а не лише його складання, затвердження чи вручення стороні захисту, повинно бути вчинено в рамках строку досудового розслідування.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 складений та затверджений прокурором 31.03.2021 року, а зареєстрований в канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва згідно з штампом вхідної кореспонденції 30 квітня 2021 року, тобто поза межами строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України, що свідчить про обґрунтованість висновків суду про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування. З вказаними висновками погоджується і колегія суддів.
Апеляційна скарга прокурора не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали і необхідність її скасування.
Так, посилання прокурора на неможливість ухвалення в підготовчому судовому засіданні рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування через неможливість дослідження доказів на цій стадії розгляду, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки можливість прийняття судом в підготовчому судовому засіданні рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачена нормами закону, а саме ч. 3 ст. 314 КПК України. При цьому, наявність такого права суду не ставиться у залежність від правової позиції, викладеної в постанові ОП ККС ВС від 17.02.2025 року, яка до того ж лише підтвердила можливість ухвалення судом такого рішення на стадії підготовчого провадження.
Крім того, колегія суддів враховує, що до поданого захисником ОСОБА_7 клопотання про закриття провадження з доповненнями було долучено низку процесуальних документів на підтвердження закінчення строку досудового розслідування (постанови прокурора про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, про виділення матеріалів досудового розслідування, повідомлення про підозру, витяги з ЄРДР та інш.).
Згідно з ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
До обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні належить подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру та спеціальної конфіскації (ч. 1 ст. 91 КПК України).
Постанови прокурора про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, про виділення матеріалів досудового розслідування, повідомлення про підозру, витяги з ЄРДР не є доказами в розумінні ст. 84, 85 КПК України, оскільки вони не містять обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а є лише процесуальними документами, які засвідчують рух кримінального провадження, а тому доводи прокурора про те, що під час ухвалення рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування на стадії підготовчого засідання здійснюється оцінка доказів є не в повній мірі обґрунтованим.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про відсутність в судовому засіданні представника потерпілого - Державної служби з геології та надр, не з'ясування судом його думки з приводу поданого клопотання про закриття провадження, не вирішення питання щодо долі заявленого цивільного позову про відшкодування спричинених державі збитків у сумі понад 48 млн грн., колегія суддів вважає зазначити наступне.
Положення статті 284 КПК України не передбачає обов'язкове з'ясування думки потерпілого щодо можливості закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки за своїм змістом вказана норма є процесуальною нормою, яка визначає процесуальні наслідки у разі пропуску встановленого процесуального строку досудового розслідування (постанова ВС від 16 жовтня 2023 року у справі № 426/10756/18), а отже позиція потерпілого не є визначальною при вирішенні вказаного питання, оскільки закриття кримінального провадження на цій підставі є обов'язком суду у разі встановлення судом закінчення строку досудового розслідування.
Крім того, колегія суддів враховує, що в матеріалах провадження знаходиться клопотання представника потерпілого Державної служби з геології та надр від 25.11.2022 року, в якій він просив розглядати справу за його відсутності на підставі наданих Державною службою з геології та надр та стороною обвинувачення матеріалів (том 1 а.с. 167), а тому нез'ясована думка потерпілого, який не виявив бажання приймати участь в судовому розгляді, не може бути визнана істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки це не перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Щодо не вирішення судом заявленого в межах кримінального провадження цивільного позову, то колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ст. 129 КПК України рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року № 3 (зі змінами), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищевказане, у разі закриття кримінального провадження цивільний позов у кримінальному провадженні необхідно залишити без розгляду та роз'яснити цивільному позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим, не зазначення в оскаржуваній ухвалі про залишення позову без розгляду не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування та не свідчить про невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам закону, при цьому вказане питання може бути вирішене шляхом подання в порядку ст. 380 КПК України заяви про роз'яснення судового рішення в частині вирішення цивільного позову.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни ухвали, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора з доповненнями - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора з доповненнями залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року, якою закрито кримінальне провадження № 62021000000000190 від 09.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4