14 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 759/13224/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/14020/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Горбенко Н.О. від 30 червня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України, Міністерство оборони України, про встановлення факту смерті військовослужбовця під час захисту Батьківщини,
Короткий зміст заявлених вимог
14 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті військовослужбовця під час захисту Батьківщини, заінтересовані особи: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України, Міністерство оборони України.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Краматорськ Донецької області.
12 травня 2023 року син заявниці був прийнятий на військову службу за контрактом до демобілізації, з 12 травня 2023 року та призначений на посаду стрільця 3-го відділення 3-го взводу охорони 8-ї роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони з присвоєнням первинного військового звання рекрут та особового номеру НОМЕР_3 .
ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області.
5 вересня 2024 року ОСОБА_1 отримала сповіщення про те, що її син ОСОБА_3 зник безвісти 5 вересня 2024 року в районі населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області. В подальшому ОСОБА_1 отримано висновок службового розслідування від 1 жовтня 2024 року за фактом зникнення ОСОБА_3 , який містить покази свідків та інші дані про те, що її сина вбито під час виконання ним службового обов'язку. За результатами відповідей на адвокатські запити було з'ясовано, що ОСОБА_3 у списках військовополонених на обмін не перебуває, інформація про стан його здоров'я, перебування у полоні відсутня, що додатково свідчить про те, що ОСОБА_3 загинув.
Вказувала, що встановлення зазначеного факту їй необхідно для належної реєстрації смерті сина, оформлення спадщини, отримання належних соціальних виплат та допомоги, які підлягають виплаті внаслідок загибелі військовослужбовця.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Краматорськ Донецької області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області за особливих обставин при захисті Батьківщини, під час ведення наступальних дій в ході виконання бойових завдань при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення мотивоване тим, що з наданих заявником доказів неможливо достовірно встановити факт смерті ОСОБА_3 . Надані заявником докази дають можливість лише обґрунтовано припускати загибель ОСОБА_3 у зв'язку з воєнними діями, що є підставою для звернення до суду на підставі частини 2 статті 46 ЦК України із заявою про оголошення судом особи померлою, а не із заявою про встановлення факту смерті особи на підставі пункту 9 частини 1 статті 315 ЦПК України. Суд зауважив, що ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду із заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив процедуру встановлення факту смерті із процедурою оголошення особи померлою; не врахував
надані заявником докази, як то службове розслідування, покази свідків, повідомлення родини, довідки військової частини, рапорти; не витребував докази за власною ініціативою, попри такі повноваження у справах окремого провадження; не врахував відповідних правових висновків Верховного Суду у даних правовідносинах, натомість безпідставно вказав на те, що подані заявником докази є неналежними, недостовірними та недопустимими.
Вказує, що надані заявником докази в сукупності підтверджують смерть ОСОБА_3 в умовах воєнного стану. Обставини, встановлені на підставі таких доказів, є підставою для звернення до суду про встановлення факту смерті, згідно положень статті 315 ЦПК України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Заінтересовані особи відзиви на апеляційну скаргу не подали.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просили її задовольнити.
Представник Святошинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) не з'явився у судове засідання, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Інші учасники справи в судове засідання також не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 134 від 12 травня 2023 року, зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення громадянина ОСОБА_3 , який відповідно до наказу командира військової частини № НОМЕР_1 від 12 травня 2023 року № 24 о/с прийнятий на військову службу за контрактом до демобілізації з 12 травня 2023 року та призначений на посаду стрільця 3-го відділення 3-го взводу охорони 8-ї роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони (ВОС-100915), з присвоєнням первинного військового звання рекрут та особистого номеру Г-163418. Наказано вважати таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою 12 травня 2023 року.
Згідно витягу з наказу командира військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 34 від 1 лютого 2024 року, визначено таким, що
приступив до виконання обов'язків солдат ОСОБА_3 (Г-163418) з 1 лютого 2024 року за посадою номера обслуги 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення, звільнивши його з посади стрільця 3-го відділення 3-го взводу охорони 8-ї роти охорони (дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав) 2-го батальйону охорони (дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав).
Сповіщення сім'ї від 5 вересня 2024 року № 245/216/09.24, ОСОБА_1 повідомлено про те, що ОСОБА_3 зник безвісти 5 вересня 2024 року в районі населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області.
Наказом командира військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України від 5 вересня 2024 року № 287 припинено службове відрядження солдату ОСОБА_3 (Г-163418), номеру обслуги 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення у зв'язку із тим, що зниклий безвісти 5 вересня 2024 року.
Із рапорту т.в.о. командира батальйону оперативного призначення від 6 вересня 2024 року вбачається, що 5 вересня 2024 року після мінометного обстрілу позиції “Чарлі-6» біля населеного пункту Неліпівка Донецької області зникли безвісти військовослужбовці батальйону оперативного призначення, зокрема, номер обслуги 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_3 .
У висновку, затвердженого командиром військової частини № НОМЕР_1 від 1 жовтня 2024 року, службового розслідування за фактом зникнення безвісти гранатометника 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення молодшого сержанта ОСОБА_4 , стрільця-кухаря 3 відділення 1 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення старшого солдата ОСОБА_5 , номера обслуги 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_3 під час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф викладено пропозиції: оскільки під час проведення службового розслідування не вдалося встановити місцезнаходження, зокрема солдата ОСОБА_3 (дані військовослужбовці зниклі зі слів військовослужбовців, внаслідок збройного нападу рф), тому вважати даних військовослужбовців такими, що зникли безвісти.
Відповідно до довідки, виданої т.в.о. командира військової частини № НОМЕР_1 від 21 листопада 2024 року № 60/10-3246 про зникнення безвісти військовослужбовця, підтверджено, що солдат ОСОБА_3 перебуває на посаді номера обслуги 2 відділення 1 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України з 1 лютого 2024 року; облікований у військовій частині як зниклий безвісти, відповідно до наказу командира військової частини від 5 вересня 2024 року № 287. Зазначено, що за результатами проведеного у військовій частині службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_3 зник безвісти5 вересня 2024 року під
час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Неліпівка Торецької територіальної громади Бахмутського району Донецької області.
З довідки начальника відділення кадрової роботи військової частини № НОМЕР_1 від 5 грудня 2024 року № 2260 вбачається, що ОСОБА_3 перебував на військовій службі за контрактом у військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України з 12 травня 2023 року на посаді номер обслуги 2 відділення 1 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення.
З довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України від 6 грудня 2024 року № 60/10/1-534, виданої командиром військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, встановлено, що зниклий безвісти солдатОСОБА_3 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Неліпівка Бахмуцького району Донецької області.
Згідно Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 29 січня 2025 року № 20250129-2960 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій).
Згідно відповіді командира військової частини № НОМЕР_1 щодо надання інформації за адвокатським запитом від 15 травня 2025 року № 60/10/4-111-14-Аз, станом на дату підготовки відповіді військовослужбовець ОСОБА_3 у військовій частині рахується як такий, що зник безвісти 5 вересня 2024 року в районі населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області. Також повідомлено, що документів, які б підтверджували факт загибелі ОСОБА_3 (акт чи довідка про смерть, медичні або судово-медичні висновки), у розпорядженні військової частини немає. Зазначено, що окремі військовослужбовці військової частини № НОМЕР_5 повідомляли про наявність тіл загиблих на позиції, однак військова частина № НОМЕР_1 не володіє інформацією про їхні персональні дані, службову приналежність, участь у зазначених подіях чи конкретний зміст їхніх свідчень, у зв'язку із чим не може надати дані про свідків.
Із відповіді керівника Об'єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України № 34.7-зв-3947 від 5 червня 2025 року вбачається, що в Об'єднаному центрі наявна інформація про факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_3 . Під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями відомості про місцезнаходження ОСОБА_3 , стан його здоров'я, перебування у полоні держави-агресора, його загибель Об'єднаним центром не отримувалася.
На підставі заяви ОСОБА_1 7 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України (умисне вбивство), щодо загибелі її сина ОСОБА_3 .
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами 3, 4 статті 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» (далі - Закон від 1 липня 2022 року № 2345-ІХ) статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції.
Статтею 317 ЦПК України (в редакції Закону від 1 липня 2022 року № 2345-ІХ) передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює
правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Таким чином, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» розширено перелік територій, щодо яких поширює свою дію стаття 317 ЦПК. На даний час до них відносяться території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до діючого законодавства.
Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України, тому даний спрощений порядок розповсюджується на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум - до закінчення воєнного стану). Але в основному такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на особливості розгляду справ у порядку окремого провадження.
Відповідно до частини 2 статті 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 7 статті 19 ЦПК України).
Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення рф на територію України та об'єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.
Вищенаведені міркування щодо виняткового юридичного значення факту смерті особи; специфіки розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особливої ролі суду при з'ясуванні обставин справи; об'єктивних складнощів, які можуть виникнути у заявників при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 23 лютого
2022 року на тимчасово окупованій території України, в своїй сукупності дають підстави для висновку, що суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати спрощеного та формального підходу при вирішенні таких справ.
У постановах від 26 квітня 2023 року в справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року в справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів та засобів доказування не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року в справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Застосування законодавцем критерію “з урахуванням конкретних обставин справи» надає можливість суду, спираючись на докази наведені в справі, прийняти рішення про встановлення факту смерті особи після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України.
Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Підставою для встановлення такого факту може бути будь-яка обставина, яка дає змогу суду зробити вірогідне припущення про смерть особи.
Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Крім того, суди зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року в справі № 753/8033/22.
Необхідність звернення із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в цій справі ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що через відсутність документів на підтвердження загибелі її сина ОСОБА_3 . 5 вересня 2024 року під час виконання ним обов'язків військової служби у Збройних Силах України, пов'язаних із захистом Батьківщини, вона не може здійснити реєстрацію смерті сина органами державної реєстрації актів цивільного стану.
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 , щодо встановлення цього факту також вказала на необхідність державної реєстрації смерті її сина в органах державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки від цього залежить виникнення її особистих та майнових прав, зокрема вирішення питання про прийняття спадщини, а такожвирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 зазначеного Закону України).
На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який є продовженим і до теперішнього часу.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, з 12 травня 2023 року солдат ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області, що підтверджується довідкою від 6 грудня 2024 року (а.с. 35).
В рапорті т.в.о. командира військової частини № НОМЕР_1 , в якій ОСОБА_3 проходив військову службу, зазначено, що 5 вересня 2024 року після мінометного обстрілу позиції “Чарлі-6» біля населеного пункту Неліпівка Донецької області зник безвісти солдат ОСОБА_3 (а.с. 42).
Заявниці ОСОБА_1 , як матері ОСОБА_3 , було надіслано відповідне сповіщення про те, що солдат ОСОБА_3 у бою за Батьківщину зник безвісти 5 вересня 2024 року в районі населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області.
Матеріалами службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 від 1 жовтня 2024 року встановлено, що група військовослужбовців, у тому числі солдат ОСОБА_3 , були направлені для виконання бойового завдання на визначену позицію “Чарлі-6», яка розташована в районі населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області. Як тільки група військовослужбовців дісталася до позиції “Чарлі-6» по них одразу почалися масові скиди боєприпасів із ворожих безпілотників. Також почав пристрілюватись ворожий міномет, який вів прицільний вогонь по позиції. Ситуація різко погіршилися і група потрапила під інтенсивний обстріл, внаслідок чого вони були позбавлені можливості організувати оборону чи відійти на безпечну відстань. Із показів свідків, які знаходилися на позиції “Чарлі-4», з боку позиції “Чарлі-6» було чути крики та звуки обстрілу. У результаті інтенсивного обстрілу, зв'язок із групою військовослужбовців на позиції “Чарлі-6», у тому числі солдатом ОСОБА_3 , було втрачено, а спроби зв'язатися з ними не мали успіху (а.с. 43-45).
Крім того, із матеріалів службового розслідування вбачається, що окремі військовослужбовці повідомляли про наявність загиблих на позиції “Чарлі-6», оскільки на тій позиції ніхто не подавав ознак життя (а.с. 45).
Також, на адвокатський запит представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука І.В. військовою частиною № НОМЕР_1 було надано відповідь та серед іншого зазначено про те, що свідки - окремі військовослужбовці повідомили про наявність тіл загиблих на позиції, на якій знаходився ОСОБА_3 5 вересня 2024 року (а.с. 29).
Активні бойові дії на території Донецької області продовжуються дотепер, тривала битва в Бахмутському районі є загальновідомим фактом, а заявниця для збору відповідних
доказів, вочевидь, не може без ризику для власного життя та здоров'я відвідати територію Бахмутського району, яка наразі є тимчасово окупованою.
Вказані обставини з достатньою вірогідністю підтверджують загибель ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області, внаслідок інтенсивного обстрілу ворога.
Крім цього, в матеріалах справи наявні докази, що ОСОБА_3 у списках військовополонених на обмін не перебуває, інформація про стан його здоров'я, перебування у полоні відсутня, що додатково свідчить про те, що ОСОБА_3 загинув.
За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі під час бойових дій, відмова у встановленні факту смерті такого військовослужбовця не може вважатися такою, що відповідає завданню цивільного судочинства та узгоджується з принципом правової визначеності (постанови Верховного Суду від 26 лютого 2024 року в справі № 686/9938/23 та від 25 квітня 2024 року в справі № 278/970/23).
Таким чином, наявні у справі матеріали не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 та надають можливість зробити висновок про його смерть внаслідок обстрілу збройними силами рф під час виконання обов'язків військової служби 5 вересня 2024 року. Тобто заявником надано належні та достатні докази, які узгоджуються між собою, та на підставі яких суд достовірно може встановити смерть ОСОБА_3 .
При цьому, звернення заявниці із заявою про встановлення юридичного факту у порядку окремого провадження узгоджується з позицією Великої Палата Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 січня 2024 року в справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), оскільки заявниця не має іншої можливості одержати свідоцтво про смерть сина, яке посвідчує факт, що має юридичне значення, а чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.
Аналогічна правова позиція висловлена за тотожних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 756/5840/23, у якій зазначено, що факт смерті особи підтверджується актом службового розслідування, письмовими поясненнями свідків, актом про настання смерті, витягом з наказу командира військової частини про результати службового розслідування по факту зникнення безвісти молодшого сержанта.
Отже, звернення заявниці до суду із заявою про встановлення факту смерті сина під час виконання ним обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини, є належним способом захисту її прав, оскільки від його встановлення залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявниці, як члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Краматорськ Донецької області,
який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 за обставин виконання бойового завдання в районі селища Неліпівка Бахмутського району Донецької області.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту смерті, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи, інтересам заявника, не встановив обставин, які підлягають урахуванню при вирішенні питання про встановлення факту смерті.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті військовослужбовця під час захисту Батьківщини.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті військовослужбовця під час захисту Батьківщини задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Краматорськ Донецької області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 за обставин виконання бойового завдання в районі селища Неліпівка Бахмутського району Донецької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: