Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/13387/2025
м. Київ Справа № 752/22861/24
09 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Ящук Т.І.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кушнарьова Євгенія Ігоровича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Данілової Т.М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що 11 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1, як позичальником, було укладено договір № 493035-КС-002 про надання кредитушляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», за умовами якого кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.
Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Позивач зазначав, що кредитодвець свої зобов'язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яка вказана позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
У порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконує. Станом на 02жовня 2024 року утворилась заборгованість за договором № 493035-КС-002 про надання кредитуврозмірі 217 145,38 грн.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконувала унаслідок чого утворилась заборгованість, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 493035-КС-002 про надання кредиту від 11 квітня 2024 року, що становить 217 145,38 грн, яка складається зсуми прострочених платежів по тілу кредиту - 50 000,00 грн;суми прострочених платежів по процентах - 159 645,38 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7 500 грн, а також судові витрати.
В прохальній частині позовної заяви позивач просив суд витребувати у АТ «Універсал Банк» письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 11.04.2024 року (дата видачі кредиту) по 26.09.2024 року (дата закінчення терміну кредитування).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Горохів Волинської області, РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф. 411, ЄДРПОУ 41084239) суму прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 50 000 грн; суму прострочених платежів по процентах в розмірі 159 645,38 грн; суму прострочених платежів за комісією в розмірі 7 500 грн. та 2 605,75 грн. судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кушнарьов Євгеній Ігорович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які сторона відповідача посилалась в обгрунтування своїх заперечень.
Зазначає, що судом першої інстанції помилково встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір. Даний факт суд встановив на підставі роздруківок позивача. В матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази того, що відповідач укладала договір або мала намір його укласти.
При цьому, суд першої інстанції проігнорував наступні факти, про які відповідач зазначала у відзиві на позов та у своїх поясненнях в судовому засіданні 29.04.2025 року, а саме те, що вона 11.04.2024 року не зверталася до ТОВ «Бізнес позика» щодо отримання кредиту ні по смс, ні по дзвінку з телефону, ні по електронній пошті, ні через особистий кабінет на сайті позивача; відповідач не підписувала кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та інші документи, що стосуються укладення кредитного договору №493035-КС-002 від 11.04.2024 року; на електронну пошту відповідача кредитний договір не надходив ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а шахраї створили іншу електронну пошту, яка схожа з поштою відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (тобто додали лише "1"); вона не отримувала кредитні кошти та не розпоряджалася ними; банківською картою № НОМЕР_1 не користувалася, дану карту контролювали шахраї, які встановили переадресацію повідомлень з номеру позивача на свій підконтрольний номер: НОМЕР_3 , який 12.04.2024 року дізнавач ОСОБА_4 відключила зі смартфону відповідача.
Крім того, 12.04.2024 року до ЄРДР за даним фактом було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.182 КК України та зареєстровано кримінальне провадження №12024105010000442. В даному провадженні відповідач має статус потерпілої.
До того ж, 28.04.2025 року представник відповідача подав через Електронний суд клопотання про приєднання доказів для підтвердження того факту, що відповідач була ошукана шахраями, які суд першої інстанції не досліджував та не взяв до уваги, зокрема: копію довідки Монобанку про девайси від 14.04.2025 року, яка підтверджує той факт, що 11.04.2024 року кредит було оформлено та підписано невідомою особою з іншого девайсу о 22 год. 28 хв. (samsung sm-a2251/13(33);lockType=locked), тоді як відповідач у справі ОСОБА_1 користується смартфоном VIVO Y21 , з якого не було підписання кредитного договору, що вбачається з довідки Монобанку про девайси від 14.04.2025 року, з яких оформлювався кредитний договір від 11.04.2024 року.
Сторона відповідача також звертає увагу суду на те, що відповідач ОСОБА_1 раніше вже співпрацювала з позивачем, брала у них кредит (21.03.2024), який було виплачено 08.04.2024, тому у позивача в базі даних є інформація про правильну електронну пошту ОСОБА_1 , представники позивача перед видачею кредиту спілкувалися особисто з нею по телефону та додатково по відеодзвінку по вайберу (20.03.2024, 21.03.2024). Тобто, при видачі попереднього кредиту позивач повністю ідентифікував особу клієнта та запевнився, що це особисто ОСОБА_1 , а не інша особа.
У письмових поясненнях представник позивача ТОВ «Бізнес позика» - Виноградов Юрій Ернстович просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року - без змін.
Зазначає, що відповідно до абзацу першого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
До позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору була посвідчена директором ТОВ «Бізнес Позика» Гайворонською М.М.
Під час укладення Кредитного договору сторони погодились укласти Кредитний договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (що зазначено на самому початку Кредитного договору).
11.04.2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 493035-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-7599, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_5 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Відповідно до п. 7.4.4. Кредитного договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування кредитних коштів.
ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім'я позичальників банківські картки.
Перерахування кредитних коштів за Кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика» відповідними посередниками відповідає положенням ст. 6 та ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію», а надані позивачем докази перерахування кредитних коштів є належними, допустимими та достатніми доказами перерахування кредитних коштів відповідачу за Кредитним договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
До позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості за Кредитним договором.
Вищезазначений розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи.
Сторона відповідача не надала доказів на спростування жодної обставини справи.
При цьому, факт наявності кримінального провадження та внесення даних у Єдиний державний реєстр до судових розслідувань свідчить лише про початок розслідування, але ніяк не може підтверджувати те, що відповідач не укладав з позивачем Кредитний договір.
Положення статті 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину.
На думку сторони позивача, звернення відповідачу до поліції з заявою про вчинення щодо нього шахрайства має штучний характер, метою якого є спроба уникнути відповідальності щодо сплати заборгованості за кредитним договором.
Крім того, позивач просить суд не брати до уваги під час розгляду та вирішення справи докази, які сторона відповідача додала до своєї апеляційної скарги з порушенням встановленого ЦПК України порядку та строку для подання доказів.
В окремо поданому клопотанніпредставник позивача ТОВ «Бізнес позика» - Виноградов Юрій Ернстович просить суд апеляційної інстанції поновити позивачу строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувати у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ: 21133352, місце знаходження: 04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19), наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю:
письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) або на ім'я іншої особи (із зазначенням ПІБ та РНОКПП такої особи);
письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за 11.04.2024.
В обгрунування доводів клопотання зазначає, що позивач не зміг самостійно отримати вищезазначені докази, оскільки відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Щодо необхідності витребування інформації, що становить банківську таємницю сторона позивача зазначає, що у позовній заяві ТОВ «Бізнес Позика» просило суд витребувати у банку інформацію (докази), що становляться банківську таємницю.
Ухвалою від 18.12.2024 року суд першої інстанції задовольнив клопотання сторони позивача про витребування доказів та витребував у банку інформацію, що становить банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки №4441-1111- 5479-8072 та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 11.04.2024 (дата видачі картки) по 26.09.2024 (дата закінчення терміну кредитування).
При цьому, в матеріалах справи в ЄСІТС «Електронний суд» відсутня відповідь банку на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду.
Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному стороною відповідача рішенні жодним чином не згадав надання або ненадання банком відповіді (витребуваних доказів) на виконання вимог вищезазначеної ухвали.
У зв'язку з вищевикладеним, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Стороні позивача невідомо, чи була надана банком відповідь (витребувані докази) на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду. У зв'язку з цим, сторона позивача звертаються до суду з повторним клопотанням про витребування доказів в апеляційній інстанції.
У поданих письмових поясненнях сторона позивача просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
В судове засіданні відповідачка ОСОБА_1 та представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю « Бізнес позика» не з'явились, про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлені у встановлегому законом порядку. Позивач просив суд розглядати справу у відсутності його представника. Відповідачка звернулась до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи до отримання нею відповіді на запит щодо стану кримінального провадження.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідачки про відкладення розгляду справи до отримання доказів, так як всі докази подаються сторонами до суду першої інстанції. Апеляціййний суд перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та доказів наданих сторонами до суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було підписано в електронній форміпаспорт споживчого кредиту про надання кредиту в сумі 50 000 грн (а.с. 23-31).
Паспорт споживчого кредиту підписано за допопомогою ЕЦП з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 UA-0271, номер телефону НОМЕР_5 .
11 квітня 2024 року ТОВ «Бізнес позика» було сформовано візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 номер телефону НОМЕР_5 ; електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 .
04 жовтня 2024 року ТОВ «Бізнес позика»було видано довідку про те, що станом 02 жовтня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання кредиту від 11.04.2024 року становить 217 145,38 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 50 000 грн; заборгованості по процентах - 159 645,38 грн;заборгованості покомісії - 7 500грн.
06 жовтня 2024 року ТОВ «Бізнес позика» було сформовано анкету клієнта ОСОБА_1 номер телефону НОМЕР_5 ; електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер банківської карти НОМЕР_1 .
Судом також встановлено, що 01.01.2025 року АТ «Універсал банк» видано довідку №БТ/25 з якої вбачається, що банківську карту НОМЕР_1 було випущено на імя ОСОБА_1. З наданої банком виписки по карті вбачається, що 11.04.2024 року о 22год 29 хв 10сек на вказану карту було зараховано 50 000 грн; 11.04.2024 року о 22год 29 хв 52 сек з вказаної карти 30 000 грн було перераховано на карту НОМЕР_6 ; 11.04.2024 року о 22 год 32 хв 07 сек з вказаної карти 20 180 грн було перераховано на карту НОМЕР_7 .
З матеріалів справи також вбачається, що 12.04.2024 року Голосіївським районним управлінням поліції ГУНП у м.Києві порушено кримінальне провадження №12024105010000442 за ч.1 ст.182 КК України за заявою ОСОБА_1.
12.04.2024 року Голосіївським районним управлінням поліції ГУНП у м.Києві винесено постанову про визнання ОСОБА_1 потерпілою в рамках кримінального провадження №12024105010000442.
30.01.2025 року старшим інспектором з особливих доручень 6-го відділу (сервісної служби) Управління протидії кіберзлочинам в м.Києві ДКП НП в м.Києві Надією Крошкою написано рапорт з якого вбачається, що ОСОБА_1 повідомила, що на неї було оформлено 5 кредитів в різних МФО на загальну суму 94 000 грн. Рух коштів відбувався за банківською картою НОМЕР_1 .
14.04.2025 року АТ «Універсал банк» видано довідку про девайси за період 11.04.2024 року з якої вбачається, що 11.04.2024 року по картці ОСОБА_1 відбувалися банківські операції з девайсів samsung sm-a2251/13(33) lockType=locked та VIVO ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції вказав на те, що 11 квітня 2024 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №493035-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора UA-7599, (направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_5 , вказаного позичальником в заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. ОСОБА_1 не повідомляла, що сім-карта вибула у неї з володіння, не надавала жодних підтверджень того факту, що хтось інший скористався її телефоном.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
У справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що 11 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та Карпенко Валентиною Василівною було підписано в електронній форміпаспорт споживчого кредиту про надання кредиту в сумі 50 000 грн. Паспорт споживчого кредиту підписано за допопомогою ЕЦП з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 UA-0271, номер телефону НОМЕР_5 .
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає, що у наданому позивачем паспорті споживчого кредиту від 11.04.2024 року не зазначено банківський рахунок ОСОБА_1 , не зазначено номер її банківської карти, як і не зазначено, що позика надається позичальнику готівкою через касу кредитора.
Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу з якого достеменно вбачалося б, що саме ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті позивача подавала заявку на отримання кредиту; підтверджувала умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки; за допомогою засобів зв'язку отримувала одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який нею було використано для підтвердження підписання кредитного договору.
Навпаки, із наявних в матеріалах справи доказів, а саме: матеріалів кримінального провадження №12024105010000442 за ч.1 ст.182 КК України, у якому відповідач має статус потерпілої, довідки АТ «Універсал банк» про девайси за період 11.04.2024 року з якої вбачається, що 11.04.2024 по карті ОСОБА_1 відбувалися банківські операції з девайсів samsung sm-a2251/13(33) lockType=locked та VIVO НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачаються ознаки кредитного шахрайства, яке полягало в тому, що невідомі особи, скориставшись уразливістю та недосконалістю систем мобільного зв'язку, заволоділи персональними даними ОСОБА_1 та, встановивши переадресацію повідомлень з номеру позивача НОМЕР_5 на номер: НОМЕР_8 , який 12.04.2024 року дізнавач ОСОБА_4 відключила зі смартфону відповідача, отримали кредитні кошти від позивача на ім'я ОСОБА_1.
Використовуючи наявну у них персональну інформацію ОСОБА_1 та, маючи несанкціонований доступ до мобільного (фінансового) номеру, який зазначений в кредитній історії, свідомо та цілеспрямовано вчинили шахрайські дії для заволодіння грошовими коштами позивача, як кредитними, оформленням боргових зобовязань на ім'я ОСОБА_1.
Отже, за відсутності належних та допустимих доказів того, що оспорюваний правочин укладено саме відповідачем, а не будь-якою іншою особою, та за відсутності її волевиявлення на укладання оспорюваного правочину і належних доказів отримання саме відповідачем вказаних кредитних коштів, та не спростування позивачем зазначених обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ « Бізнес позика» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 217 145,38 грн.
Колегія суддів зауважує, що на відповідача не може бути покладена цивільна-правова відповідальність за дії, які вона не здійснювала.
Доводи позивача про те, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують здійснення позивачем перерахування кредитних коштів на загальну суму 50 000 грн на банківську картку відповідача та успішність проведених операцій, колегія суддів відхиляє, оскільки наявні у справі доказами, зокрема, матеріалами кримінального провадження підтверджується факт, що відповідач особисто не здійснювала дій щодо укладення кредитного договору та отримання коштів. Перерахування позивачем коштів на картку відповідача, яка була в повному розпорядженні інших осіб, хоч і належала відповідачу та яку зазначено при укладенні договору про надання позики, не розкриваючи своїх намірів спрямованих на незаконне збагачення, не можуть бути підставою для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Безпідставиними є доводи позивача про те, що відповідачем не було надано жодного доказу на спростування факту отримання кредитних коштів, з огляду на наявність в матеріалах справи доказів щодо отримання кредитних коштів не ОСОБА_1, а іншими особами, від імені ОСОБА_1 .
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , не може бути підставою для задоволенні позову про стягнення заборгованості.
Щодо клопотання позивача про витребування доказів у АТ «Універсал Банк», то колегія суддів зазначає, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до матеріалів справи такі докази витребувані судом першої інстанції та містяться в матеріалах справи, а саме: довідка від 01.01.2025 року АТ «Універсал банк» №БТ/25 з якої вбачається, що банківську карту НОМЕР_1 було випущено на імя ОСОБА_1. З наданої банком виписки по карті вбачається, що 11.04.2024 року о 22 год 29 хв 10 сек на вказану карту було зараховано 50 000 грн, 11.04.2024 року о 22 год 29 хв 52 сек з вказаної карти 30 000 грн було перераховано на карту НОМЕР_6 ; 11.04.2024 року о 22 год 32 хв 07 сек з вказаної карти 20 180 грн було перераховано на карту НОМЕР_7 та довідка АТ «Універсал банк» про девайси за період 11.04.2024 року з якої вбачається, що 11.04.2024 року по карті ОСОБА_1 відбувалися банківські операції з девайсів samsung sm-a2251/13(33) lockType=locked та VIVO Y21 lockType=none .
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін по суті спору, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кушнарьова Євгенія Ігоровича підлягає задоволенню, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про залишення позову ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзалишити без задоволення.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Оскільки оскаржуване рішення скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», то судовий збір за подання позовної заявине відшкодовується та покладається на особу, яка подала позов.
Судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн, від сплати якого відповідача ОСОБА_1 звільнено на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 25 липня 2025 року, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, вимоги якої задовольняються, слід стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 6, 15, 203, 204, 207, 526, 626-628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України « Про електронну комерцію», ст.ст. 2, 10, 81, 89, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кушнарьова Євгенія Ігоровича задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзалишити без задоволення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239) в дохід держави судовий збір в розмірі 3633,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: