Справа № 758/4323/24
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/10292/2025
24 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Кононовій Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Крикунова Олександра Володимировича на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року (суддя Гребенюк В.В.) про призначення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання договору застави таким, що припинений,
встановив:
у квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати заставу за договором застави транспортного засобу б/н від 27 вересня 2006 року такою, що припинена, та зобов'язати АТ «УкрСиббанк» повернути предмет застави - транспортний засіб Hummer H3, державний номерний знак НОМЕР_1 (номер шасі - НОМЕР_2 ), 2006 року випуску.
Мотивуючи позовну заяву, позивач зазначав, що 27 вересня 2006 року він уклав з ПАТ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту №11047569000. На підставі договору застави транспортного засобу у заставу банку у якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, був переданий належний йому на праві власності автомобіль HummerH3, державний номерний знак НОМЕР_1 . Зазначений автомобіль було передано у володіння відповідача на підставі акту приймання-передачі транспортного засобу від 5 червня 2009 року, відповідно до якого сторони погодили, що даний транспортний засіб передається АТ «УкрСиббанк» для подальшого зберігання та реалізації для погашення заборгованості по діючому кредиту.
Позивач посилався на те, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2019 року стягнено з нього на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредиту в сумі 145 573грн 11 коп., заборгованість по процентах - 8 608,61грн, пені - 13 548,27грн, а також 1 510,94грн судових витрат. 18 вересня 2020 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2020 року було замінено сторону у виконавчому провадженні по виконанню постанови Хмельницького апеляційного суду про стягнення з нього заборгованості з банку на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».
Позивач стверджував, що заборгованість за кредитним договором була погашена ним у повному обсязі 10 січня 2021 року, що підтверджується наявними у матеріалах
справи доказами, однак відповідач відмовляється повернути предмет застави та повідомити, де він знаходиться, при цьому АТ «УкрСиббанк» не заперечувало, що предмет застави до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» не передавався.
9 грудня 2024 року представником АТ «УкрСиббанк» - адвокатом Ребриком А.М. подано клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи, на вирішення якої він просив поставити наступні питання:
1) Яким способом нанесено зображення відтиску печатки на акті приймання-передачі транспортного засобу від 5 червня 2009 року?
2) Чи відповідає час нанесення відтиску печатки даті, вказаній у акті приймання-передачі транспортного засобу від 5 червня 2009 року?
3) В якій послідовності виконувались реквізити акту приймання-передачі транспортного засобу від 5 червня 2009 року (підпис, відтиск печатки, текст, тощо)?
4) Чи нанесено відтиск печатки на акті приймання-передачі транспортного засобу від 5 червня 2009 року печаткою, зразки відбитків якої надано на експертизу?
Обґрунтовуючи подане клопотання, представник відповідача зазначав, що у судовому засіданні 23 жовтня 2024 року позивач та його представник надали суду для огляду оригінал акту приймання-передачі транспортного засобу від 5 червня 2009 року, на підставі якого автомобіль позивача нібито передано на зберігання банку, однак, ознайомившись з копією зазначеного акту, який долучався до позовної заяви, візуально вбачається невідповідність відтиску печатки оригіналу, який використовувався банком.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року клопотання задоволено, призначено судово-технічну експертизу документу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
1) Яким способом нанесено зображення відтиску печатки на акті приймання-передачі транспортного засобу від 5 червня 2009 року?
2) Чи нанесений відтиск печатки у той час, яким датований акт приймання-передачі транспортного засобу від 5 червня 2009 року?
3) Чи нанесено відтиск печатки на акті приймання-передачі транспортного засобу від 5 червня 2009 року печаткою, зразки відбитків якої надано на експертизу?
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Крикунов О.В. просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що спірний акт приймання-передачі транспортного засобу з боку банку був підписаний провідним юрисконсультом ОСОБА_2 , який дійсно працював на цій посаді, мав повноваження на підписання такого документу та своїм підписом засвідчив факт передачі автомобіля банку 5 червня 2009 року. При цьому, під час розгляду справи судом стороні позивача стало відомо, що стосовно ОСОБА_2 існувало кримінальне провадження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364-1 КК України, яке було закрито ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 жовтня 2022 року у справі № 686/14808/18.
Також, представник позивача зазначає, що згідно складеного в 2011 році державним виконавцем Горбатюком Т.В. опису арештованого майна, представник банку Паславський Д.В. своїм підписом підтвердив факт отримання банком спірного автомобіля.
Крім цього, представник позивача ставить під сумнів, що експерту буде передано для порівняння саме ту печатку, яку використовував ОСОБА_2, враховуючи значний час, що минув з дати складання акту. Посилання в ухвалі суду на номер цієї печатки сам по собі не дає змоги пересвідчитися, що направлено буде саме печатка, яка використовувалась ОСОБА_2 . При цьому, сам факт використання ОСОБА_2 іншої печатки, ніж та про яку йдеться мова, не спростовує того факту, що саме ОСОБА_2 підписав зазначений акт приймання-передачі від 5 червня 2009 року.
Також, представник позивача зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи дану
експертизу, взагалі не ставив на обговорення питання про визначення експертної установи, доручивши проведення експертизи експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «УкрСиббанк» - Годун І.М. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на те, що основним доказом на підтвердження доводів позивача є акт приймання-передачі транспортного засобу від 5 червня 2009 року, а основою заперечень банку проти позову є те, що належний позивачу автомобіль на зберігання банком не приймався, а працівник банку ОСОБА_2 відповідно до своїх посадових обов'язків не був уповноважений на підписання такого акту, у зв'язку з чим виникла обґрунтована необхідність з'ясувати спосіб та час нанесення відтиску печатки у цьому акті.
Відповідачі АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду апеляційної скарги (том 1 с.с. 247-249), двічі явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, клопотання представника АТ «УкрСиббанк» - адвоката Ребрика А.М. про відкладення судового розгляду у зв'язку із несвоєчасним поданням ним клопотання про забезпечення його участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції залишено колегією суддів не без задоволення, як необґрунтоване, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Крикунова О.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати заставу за договором застави транспортного засобу б/н від 27 вересня 2006 року такою, що припинена, та зобов'язати АТ «УкрСиббанк» повернути предмет застави - транспортний засіб Hummer H3, державний номерний знак НОМЕР_1 (номер шасі - НОМЕР_2 ), 2006 року випуску.
У підтвердження позовних вимог, представником позивача був наданий, зокрема, акт приймання-передачі транспортного засобу від 5 червня 2009 року, який від імені банку був підписаний співробітником банку ОСОБА_2
Заявляючи клопотання про призначення судової технічної експертизи документу, представник АТ «УкрСиббанк» - адвокат Ребрик А.М. зазначав, що наданий суду оригінал акту приймання-передачі транспортного засобу від 5 червня 2009 року, на підставі якого автомобіль позивача нібито передано на зберігання банку, викликає сумнів у його дійсності та у відповідності відтиску печатки банку оригіналу печатки, яка використовувалася банком.
Задовольняючи клопотання та призначаючи у справі судово-технічну експертизу документів, суд першої інстанції виходив з того, що для установлення способу, часу та послідовності відтиску печатки необхідні спеціальні знання.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх
процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, сторонами ( стороною ) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Дульський проти України» (заява № 61679/00), експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури та призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Отже, призначення у справі судової експертизи повинно бути пов'язано, як з предметом позову, так і з його підставами.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача зазначав, що наданий представником позивача акт приймання-передачі транспортного засобу від 5 червня 2009 року не є належним доказом у підтвердження позовних вимог, так як між позивачем та банком не укладався договір зберігання транспортного засобу.
Також представник відповідача посилався на те, що ОСОБА_2, будучи працівником банку, згідно своєї посадової інструкції та довіреності не міг брати на зберігання майно без рішення кредитного комітету та правління банку, тим більше без підписання відповідної угоди між сторонами.
Крім того, представник відповідача зазначав, що в ході виконання примусових заходів з виконання рішення суду про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором, державним виконавцем Горбатюк Т.В. 11 жовтня 2011 року складено акти опису та арешту спірного транспортного засобу, який був переданий на зберігання Паславському Д.В .
Однак, заявляючи клопотання про призначення судово-технічної експертизи акту від 5 червня 2009 року, представник відповідача не навів належного обґрунтування необхідності проведення такого дослідження, враховуючи вищезазначені обставини.
Крім того, у підтвердження своїх доводів про наявність сумнівів у достовірності наданого доказу, представником відповідача не було надано суду зразків печатки, якою користувався співробітник банку ОСОБА_2 у червні 2009 року, що свідчить про обґрунтованість доводів представника позивача про можливість надання представником банку експертам на дослідження печатку, яка не перебувала у користуванні ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 3 статті 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Клопотання представника відповідача не містить обґрунтування необхідності призначення судової експертизи у Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз у місті Львові, а матеріали справи не містять інформації, що судом з'ясовувалася думка позивача про необхідність призначення експертизи саме цій експертній установі.
Враховуючи, що провадження у справі здійснюється Подільським районним судом міста Києва, суд не навів в ухвалі обґрунтування призначення судової експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, який знаходиться у місті Львів.
При цьому суд не врахував, що зазначена експертна установа має Київське відділення, яке знаходиться у місті Києві, вул. Симона Петлюри, 16/108.
Також судом не витребувано у представника відповідача зразки, які необхідно надати експертам для дослідження і які мають право оглянути позивач та його представник.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду про призначення судово-технічної експертизи документа є передчасною та необґрунтованою.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду про призначення судово-технічної експертизи документу у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, так як є необґрунтованою та передчасною, тому підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крикунова Олександра Володимировича задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання договору застави таким, що припинений, направити до Подільського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук