Справа № 755/8049/24
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8754/2025
2 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Кононовій Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 2 грудня 2024 року (суддя Катющенко В.П.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину,
встановив:
у травні 2024 року позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у загальному розмірі 146 976,49грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що з 16 лютого 2013 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року (справа №755/28990/14-ц). До реєстрації шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною-інвалідом, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 17 серпня 2009 року.
Позивачка посилалась на те, що з моменту народження їх донька проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні, при цьому відповідач не приймав та не приймає будь-якої участі в утриманні їх дитини.
Позивачка стверджувала, що самостійно займалась питаннями утримання, розвитку дитини, її освіти, з 2015 року їй частково допомагає її нинішній чоловік ОСОБА_4 . За ці роки вона доклала усіх зусиль, аби дитина соціалізувалась та отримала професію, незважаючи на повну відсутність зору, тому вона забезпечила дитину навчанням у спеціалізованій школі, відвідуванням різних спортивних та творчих гуртків. При цьому дитина виявляє неабиякі здібності у музиці, вивченні іноземних мов, плаванні, тощо, приймає участь у змаганнях та посідає призові місця.
Позивачка зазначала, що станом на 2023 рік вона вичерпала усі можливості для подальшого розвитку та навчання дитини на території України, у зв'язку з чим у серпні 2023 року вона була вимушена переїхати до Республіки Польща для навчання доньки в технікумі № 26 за спеціалізацією «Тифлоінформатика» Комплексу шкіл і закладів «Центра сліпих та слабкозорих» у м. Кракові.
Позивачка посилалась на те, що зазначений переїзд був погоджений з відповідачем, він надав нотаріальну згоду на виїзд дочки за кордон і за період з вересня 2023 року по квітень 2024 року вона витратила на харчування дитини у навчальному закладі 2 070,06
польських злотих. З метою забезпечення проживання дитини під час навчання, нею було орендовано квартиру у місті Кракові та за період з вересня 2023 року по квітень 2024 року сплачено орендну плату у розмірі 19 651,11 польських злотих, а також адміністративні платежі на суму 4 152 польських злотих. Отже, загальна сума понесених нею витрат, які виникли внаслідок навчання дитини, становить 25 873,17 польських злотих. Крім цього, згідно з договором добровільного страхування від 7 серпня 2023 року нею було сплачено 5 832,34грн, а 26 березня 2024 року - 2 260,46грн страхової премії, 50% якої становить сума за доньку. Крім цього, навчання на технічній спеціальності потребує знань англійської мови, у зв'язку з чим вона забезпечила проведення для доньки занять по вивченню іноземної мови, уклавши договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та загалом сплативши за ним 35 700грн.
Позивачка стверджувала, що неодноразово зверталась до відповідача з проханням про сплату аліментів на дочку та компенсації додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, однак такі прохання залишені відповідачем без уваги, хоча він знає, що їх донька є інвалідом та потребує постійної опіки, догляду, а також безумовно додаткових витрат, пов'язаних з навчанням. Отже, з відповідача доцільно стягнути 50% понесених нею наступних витрат: пов'язаних з навчанням дитини у спеціалізованому закладі у місті Кракові у розмірі 12 936,59 польських злотих, що за офіційним курсом НБУ становить 127 103,29грн, витрат на страхування згідно з полісом страхування здоров'я в розмірі 2 023,20грн, витрат на додаткові заняття англійською мовою у розмірі 17 850грн, а всього - 146 976,49грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 2 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у загальному розмірі 145 926,56грн та витрати на переклад документів у розмірі 2 750грн, а всього - 148 676грн 56коп. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 1 459,17грн.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідач зазначає, що договір про надання послуг, укладений 1 січня 2023 року між позивачкою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , не містить відомостей про надання освітніх послуг, пов'язаних із «заняттями з англійської мови», за які позивачкою надано квитанції за період з 3 березня 2023 року по 7 травня 2024 року на загальну суму 33 180грн. Не містять відомостей вказані квитанції і про те, що оплату за ці заняття було здійснено саме за заняття, у яких брала участь їх донька ОСОБА_3 , а не друга дочка позивачки ОСОБА_7 , тому зазначені квитанції не можна вважати належними та достовірними доказами, в розумінні статей 77, 79 ЦПК України.
Також, відповідач посилається на те, що в матеріалах справи наявний документ, який ймовірно є договором від 3 вересня 2023 року, однак його теж не можна вважати належним доказом, оскільки до нього відсутній переклад, а тому встановити інформацію, зазначену у цьому договорі, неможливо. Відсутній у матеріалах справи і переклад ряду квитанцій, які також не є належними та допустимими доказами, з тих самих підстав.
Відповідач зазначає, що у матеріалах справи наявні лише три документа з перекладом, а саме про переказ оплати за найм житла на суму 2 250 злотих, сплату адміністративних зборів на суму 462 злотих та оплату харчування їх доньки у навчальному закладі на суму 255 злотих, однак відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17, зазначені витрати не належать до додаткових витрат, зумовлених особливими
обставинами. Крім того, оплату за ці переклади здійснено на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 , а не перекладача Шевчук А.В., яка безпосередньо його виконувала, відтак матеріали справи не містять належних відомостей на підтвердження понесення позивачкою витрат на оплату послуг з перекладу.
Також відповідач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19, зазначає, що навчання їх доньки, з метою здобуття професійної освіти, не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат на утримання дитини у розумінні положень статті 185 СК України. Крім цього, позивачка не погодила з ним питання щодо навчання доньки за кордоном та обрання навчального закладу.
Відповідач вважає необґрунтованим посилання позивачки на те, що він не надає та не приймає участі у вихованні дитини, не сплачує аліменти чи додаткові витрати, оскільки рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року у справі №755/6658/24 з нього стягнуто аліменти на дочку, починаючи з 11 квітня 2024 року та до досягнення нею повноліття, на підставі якого був виданий виконавчий лист. 13 лютого 2025 року державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на виконанні в якому перебував зазначений виконавчий лист, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із закінченням даного виду стягнення та відсутністю боргу зі сплати аліментів.
Крім цього, відповідач зазначає, що у нього на утриманні перебуває непрацездатний батько ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, та який проживає на території, яка згідно Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, віднесена до територій можливих бойових дій. При цьому, його мати померла, відтак інші особи, які можуть опікуватись його непрацездатним батьком відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Позивачка зазначає, що навчання їхньої доньки ОСОБА_3 в технікумі номер 26 за спеціальністю «Тифлоінформатика» Комплексу шкіл і закладів «Центра сліпих та слабкозорих» у м. Кракові (Республіка Польща) було зумовлено тим, що в Україні відсутні освітні заклади з інклюзивними формами навчання відповідного напрямку.
Позивачка стверджувала, що неодноразово зверталась до відповідача з проханням про сплату аліментів на утримання дитини та компенсації додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, які відповідачем залишені без уваги, а тому вона була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Щодо перекладу всіх однотипних документів, позивачка зазначає, що вартість перекладу всіх документів становить суму в розмірі близько 50 000грн, яку вони з відповідачем повинні понести разом, хоча більш розумним рішенням є витратити ці гроші на дитину.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_11 , який доводи апеляційної скарги підтримав, позивачки ОСОБА_2 та її представника - адвоката Тарасенка Р.А., які проти апеляційної скарги заперечували, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 лютого 2013 року, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду
міста Києва від 12 грудня 2014 року у цивільній справі №755/28990/14-ц.(с.с.14, 16-17).
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 17 серпня 2009 року, ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю (с.с.15).
Сторони не заперечували, що після розірвання шлюбу їх дочка проживає з позивачкою.
Відповідно довідки від 21 березня 2024 року ОСОБА_3 є ученицею 1а класу в технікумі № 26, який навчає за спеціальністю «тифлоінформатика» в Комплексі шкіл і закладів «Центра для сліпих та слабозорих» у Кракові, навчальний рік 2023/2024. Згідно з програмою навчання завершаться у 2028 році (с.с.21).
Згідно наданих суду першої інстанції документів, позивачка сплатила 2 квітня 2024 року Комплексу шкіл і закладів пн. «Центру для сліпих» за харчування ОСОБА_3 НОМЕР_2 злотих (с.с.25).
29 березня 2024 року позивачка сплатила 2 250 злотих за винайм кокоціцка 8/9 (с.с.33).
3 квітня 2024 року позивачка оплатила адміністративні збори Кокоціцка 8/9 у розмірі 462 злотих (с.с.44).
7 серпня 2023 року між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» укладено договір добровільного комплексного страхування під час подорожі за кордон, згідно якого застрахованими особами є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вид страхування - страхування медичних витрат під час подорожей. Строк дії договору до 18 лютого 2024 року (с.с.53-54).
1 січня 2023 року між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір (оферта) про надання послуг із навчання на курсах в режимі он-лайн, предметом якого є надання виконавцем освітніх послуг доньці замовника ОСОБА_3 , згідно обраного переліку освітніх послуг на визначених договором умовах.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що вартість послуг виконавця складає 420грн за 1 заняття (60 хвилин) (с.с.55-56).
Згідно наданих суду квитанцій ОСОБА_2 у період з 3 березня 2023 року по 7 травня 2024 року сплатила ФОП ОСОБА_5 за заняття з англійської мови - 33 600грн (с.с.57-134).
Згідно квитанції від 15 квітня 2024 року ОСОБА_2 сплатила ФОП ОСОБА_8 2 750грн за переклад документів з польської мови на українську мову (с.с.135).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що донька позивача та відповідача є дитиною інвалідом, оскільки має вади зору, відтак потребує спеціального навчання та розвитку, що зумовлює несення батьками додаткових витрат, а позивачка довела належними та допустимими доказами необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину.
Колегія суддів вважає, що висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи, наданим доказам та не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються
аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185).
Відповідно до статті 185 ЦПК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20 зазначено, що «аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставин підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.»
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/1766/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18, від 26 вересня 2018 року у справі №569/6838/15, навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 26.08.2020 року у справі №336/1488/19, «згідно вимог законодавства та аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:
а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір'ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі,
б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками,
в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров'я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там),
г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв'язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).»
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 просила стягнути додаткові витрати на дитину, пов'язані з навчанням дитини у спеціалізованому закладі у місті
Кракові у розмірі 2 070,06 злотих, за оренду квартири у місті Кракові 19 521,11 злотих, адміністративні збори у розмірі 4 152 злотих, а всього 25 873,17 злотих, витрати на страхування згідно полісом страхування здоров'я у розмірі 2 916,17грн та страхову премію у розмірі 1 130,23грн.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачкою не було надано доказів у підтвердження понесених витрат на навчання дочки у спеціалізованому закладі, так як надана суду довідка від 21 березня 2024 року не містить інформації, що навчання ОСОБА_3 у технікумі № 26 є платним.
Не наданий суду і переклад договору, на підставі якого дочка сторін навчається у зазначеному навчальному закладі.
Також позивачкою надана тільки одна квитанція від 2 квітня 2024 року з перекладом про оплату харчування ОСОБА_3 на суму 255 злотих, що не може вважатися додатковими витратами на дитину у розумінні статті 185 СК України.
Не врахував суд першої інстанції і ту обставину, що укладення полісу страхування не є додатковими витратами на дитину. Крім того, матеріали справи не містять доказів його оплати позивачкою.
Матеріали справи не містять доказів оренди позивачкою квартири у місті Кракові та оплату орендної плати, а також підстав для оплати адміністративних платежів.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на дитину, які пов'язані з навчанням дитини у спеціалізованому закладі у місті Кракові, у розмірі 12 935,56 злотих, що за офіційним курсом НБУ становить 127 103,29грн, витрат на оренду житла у місті Кракові у розмірі 19 651,11 злотих та сплату адміністративних платежів у розмірі 4 152 злотих, та витрат на страхування згідно полісом страхування здоров'я у розмірі 2 023,20грн.
Доводи позивачки, що відповідач надав згоду на навчання дочки за кордоном, належними доказами не підтверджено.
Позивачкою суду першої інстанції надана копія заяви відповідача ОСОБА_1 від 20 липня 2016 року про його згоду на тимчасову поїздку дочки ОСОБА_3 за кордон до
Республіки Польща, та/або Республіки Болгарія, та/або Федеративної Республіки Німеччина, та/або Румунії у період з 20 липня 2016 року по 20 липня 2020 року (с.с.18), а також копія заяви ОСОБА_1 від 11 серпня 2022 року про надання згоди на тимчасовий виїзд ОСОБА_3 до Німеччини, Угорщини, Республіки Молдова, Румунії, Республіки Польща, Словацької Республіки та інших країн Шенгенської угоди у період з 12 серпня 2022 року по 12 серпня 2023 року (с.с.19).
Разом з цим, заява від 11 серпня 2022 року не містить відомостей, що зазначена в ній поїздка здійснюється з метою навчання неповнолітньої ОСОБА_3 у спеціалізованому навчальному закладі.
Посилання позивачки на те, що після розірвання шлюбу відповідач дитиною не цікавився, матеріально її не утримував, не є підставою для задоволення позовних вимог у даному спорі, так як це не передбачено положеннями статті 185 СК України.
При цьому, позивачкою не надано доказів звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на дитину.
Колегія суддів вважає, що укладений позивачкою договір з ФОП ОСОБА_5 , спрямований на розвиток здібностей дитини до вивчення іноземних умов, а відтак витрати, понесені позивачкою, на вивчення дочкою ОСОБА_3 англійської мови, є додатковими витратами на дитину, які повинен нести також і відповідач.
З наданих суду першої інстанції документів встановлено, що за надання ОСОБА_3 уроків з англійської мови, позивачка за період з 3 березня 2023 року по 7 травня 2024 року сплатила ФОП ОСОБА_5 33 600грн (с.с.57-134), тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 16 800грн.
Доводи апеляційної скарги, що наданий позивачкою договір з ФОП ОСОБА_5 не містить відомостей про надання освітніх послуг саме з навчання англійській мові, а квитанції про оплату цих занять не містять інформації, що заняття проводилися саме з ОСОБА_3 , не є підставою для відмови у задоволенні зазначених вимог.
Суду першої інстанції надана копія договору, укладеного між позивачкою та ФОП ОСОБА_5 про надання освітніх послуг ОСОБА_3 , вартість яких становить 420грн за заняття, а також квитанції про оплату позивачкою на рахунок ФОП ОСОБА_5 по 420грн, призначення платежу в яких зазначено «заняття з англійської мови», що є належними доказами у підтвердження цих вимог.
Крім того, відповідачем не було спростовано, що ФОП ОСОБА_5 надавала його дочці ОСОБА_3 уроки з англійської мови.
Приймаючи рішення про відшкодування позивачці понесених витрат на послуги перекладача, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що переклад документів з польської мови на українську мову здійснено перекладачем Шевчук А.В. , проте позивачкою оплату за переклад документів було здійснено ФОП ОСОБА_8 (с.с.135). При цьому матеріали справи не містять будь-яких документів, переклад яких був здійснений перекладачем ОСОБА_8 .
За таких обставин, підстави для відшкодування позивачці за рахунок відповідача послуг перекладача відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, не оцінені надані докази, неправильно застосовані норми матеріального права, допущено порушення норм процесуального права, тому рішення суду підлягає
скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 2 грудня 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 16 800грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук