16 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 640/15217/20
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Кондратенко О.В.,
за участю представника позивача Курінського О.Г, представника відповідача Пластуна Є.В., представника третьої особи Лісовської Л.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Одеська митниця Держмитслужби, Міністерство фінансів України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної митної служби України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Одеська митниця Держмитслужби, Міністерство фінансів України, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби від 22.05.2020 року № 371-о “Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 » зі змінами, внесеними до нього наказом Державної митної служби України від 22.05.2020 № 374-о “Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 22.05.2020 “ 371-о»;
- поновити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на посаді начальника Одеської митниці Держмитслужби;
- стягнути з Державної митної служби України (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, ідентифікаційний код - 43115923) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлюючи випробування при призначенні на посаду відповідачем не було визначено будь-яких завдань на строк випробування, ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Вказує, що попередження про звільнення не містить жодних обставин, з якими роботодавець пов'язує факт невиконання поставлених завдань, ключових показників. Вказує, що введення карантину у більшості країни Європи та Азії спричинив спад ділової та економічної активності, що вплинуло на показники діяльності Одеської митниці Держмитслужби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2020 було відкрито провадження у даній справі.
На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX та відповідно до Порядку передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, затверджений наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 справу передано на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 вказану справу було прийнято до провадження судді Баргаміної Н.М.
Відповідач, Державна митна служба України, подала відзив на позов, в якому просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що наказ Держмитслужби від 22.05.2020 № 371-о «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 » зі змінами, внесеними до нього наказом Державної митної служби України від 22.05.2020 № 374-о, прийнятий у зв'язку з невідповідністю позивача займаній посаді, а саме у результаті невиконання поставлених завдань - здійснення керівництва діяльністю, організації та забезпечення виконання Митницею завдань і функцій, визначених у положенні про Митницю, наказів Держмитслужби та доручень Голови Держмитслужби, його першого заступника та заступників, ключових показників - забезпечення контролю за повнотою нарахування та сплати митних платежів у повному обсязі до Державного бюджету України платниками податків під час та після переміщення товарів через митний кордон України, результативності, ефективності та якості службової діяльності. Вказує, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебував з 22.05.2020 у стані тимчасової непрацездатності, до наказу Держмитслужби від 22.05.2020 № 371-о було внесено зміни наказом Держмитслужби від 22.05.2020 № 374-о та визначено днем звільнення ОСОБА_1 перший день після закінчення його тимчасової непрацездатності.
Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій, серед іншого вказав, що його було звільнено з державної служби без погодження з Міністерством фінансів України.
Одеською митницею Держмитслужби було подано пояснення, вказала, що днем припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Одеської митниці Держмитслужби визначено перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності. Згідно наказу Одеської митниці Держмитслужби від 18.05.2021 № 455-0 «Про проведення розрахунків з ОСОБА_1 » управлінням бухгалтерського обліку та звітності Одеської митниці Держмитслужби були проведенні розрахунки щорічної відпустки за період роботи з 05.03.2020 по 21.09.2020 - 17 календарних днів, щорічної додаткової відпустки за період роботи з 20.06.2020 по 19.06.2021 - 5 календарних днів у сумі 3 862,98 гривень. Нараховані та сплачені обов'язкові податки, а саме: єдиний соціальний внесок 22% у сумі 849,86 грн, податок на доходи з фізичних осіб 18% у сумі 695,34 грн та військовий збір 1,5% у сумі 57,94 гривень. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 з 21.04.2021 значився у державному реєстрі санкцій, сума 3 109,70 грн була перерахована на депонентський рахунок. Станом на 16.05.2025 в Одеській митниці Держмитслужби вище вказана сума зберігається на рахунку № НОМЕР_2 «Депоненти».
Міністерством фінансів України було подано пояснення, в яких вказало, що позов не підлягає задоволенню, вказало, що оскільки позивач погодився із встановленням йому випробувального строку, останній усвідомлював та передбачав наслідки випробування, зокрема, звуження його гарантій щодо проходження державної служби та наявність у суб'єкта призначення повноважень щодо оцінки діяльності державного службовця протягом строку випробування за внутрішнім переконанням. Оцінка діяльності державного службовця під час випробування є виключною компетенцією суб'єкта призначення.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 21.04.2025, заяву представника Державної митної служби України про проведення в режимі відеоконференції судового засідання було повернуто без розгляду; ухвалою суду від 24.04.2025 було задоволено заяву Міністерства фінансів України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалою суду від 29.04.2025 клопотання представника Державної митної служби України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції було повернуто без розгляду; ухвалою суду від 02.05.2025 було задоволено заяву Державної митної служби України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалою суду від 06.05.2025 клопотання представника Одеської митниці про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції було повернуто без розгляду; ухвалою суду від 12.05.2025 клопотання представника ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції було повернуто без розгляду; ухвалою суду від 14.05.2025 клопотання представника Одеської митниці про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції було повернуто без розгляду; ухвалою суду від 19.05.2025 було задоволено заяву представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалою суду від 10.06.2025 було продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів; ухвалою суду від 10.07.2025 письмові пояснення Одеської митниці з доданими документами було повернуто без розгляду; ухвалою суду від 07.08.2025 було задоволено заяву Державної митної служби України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом Держмитслужби України від 04.03.2020 № 137-о «Про призначення ОСОБА_1 », позивача призначено на посаду начальника Одеської митниці Держмитслужби, як переможця конкурсу та встановлено випробування строком на три місяці (т. 1 а.с. 10).
15.05.2020 ОСОБА_1 було попереджено про звільнення із займаної посади у зв'язку із встановленням невідповідності займаній посаді (т. 1 а.с. 8).
Держмитслужбою України наказом від 22.05.2020 № 371-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 припинено державну службу та звільнено 22.05.2020 з посади начальника Одеської митниці Держмитслужби у зв'язку з встановленням його невідповідності займаній посаді протягом строку випробування, п. 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (т. 1 а.с. 7).
Наказом Держмитслужби України від 22.05.2020 № 374-0 «Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 22.05.2020 № 371-о» внесено зміни до пункту 1 наказу Держмитслужби від 22.05.2020 № 371-о визначивши датою звільнення перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 9).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно частини другої статті 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Статтею 4 Закону № 889-VIII визначені принципи державної служби, серед яких наявний принцип професіоналізму, який полягає у компетентному, об'єктивному і неупередженому виконанні посадових обов'язків, постійному підвищенні державним службовцем рівня своєї професійної компетентності.
Як встановлено частинами першою-третьою статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Статтею 62 Закону № 889-VIII передбачено, що державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також:
1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця;
2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців;
3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.
Статтею 35 Закону № 889-VIII передбачено, що в акті про призначення на посаду суб'єкт призначення може встановити випробування з метою встановлення відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку. На строк випробування державному службовцю визначаються завдання, зміст та обсяг яких має відповідати посадовим обов'язкам. Випробування встановлюється строком від одного до шести місяців. У разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби.
Статтею 8 Закону № 889-VIII передбачено, що державний службовець зобов'язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; виконання рішень державних органів, наказів (розпоряджень), доручень керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; недопущення вчинків, несумісних із статусом державного службовця, тощо.
Перелік підстав для припинення державної служби визначений статтею 83 Закону № 889-VIII.
Зокрема, пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII встановлено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.
Так, відповідно до частини шостої статті 35 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб'єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів.
Таким чином, наслідком не проходження випробувального строку у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування є припинення державної служби шляхом звільнення.
При цьому, прийняти такий акт суб'єкт призначення має право в будь-який час протягом строку випробування та до його закінчення.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.03.2020 у справі № 809/1157/17, якою підтверджено право відповідача встановлювати випробувальний строк при призначенні на посаду.
Таким чином, оскільки позивачу було встановлено тримісячний випробувальний строк, він повинен був зарекомендувати себе як кваліфікований працівник до його завершення, а відповідач, своєю чергою, мав можливість пересвідчитися у його відповідності займаній посаді.
Випробувальний строк надається для того, щоб особа проявила себе на новопризначеній посаді в усіх аспектах як кваліфікований і відповідальний працівник, враховуючи посаду начальника митниці, на яку було призначено позивача.
Те, наскільки добре державний службовець справляється зі своїми обов'язками, оцінює, насамперед, суб'єкт призначення.
Так, начальнику Одеської митниці Держмитслужби були встановлені наступні первинні завдання: 1) Забезпечення своєчасності та повноти адміністрування митних платежів до Державного бюджету України; 2) Організація роботи із запобігання та протидії порушенням митних правил в зоні діяльності митниці; 3) Здійснення в межах повноважень, передбачених законом, заходів щодо запобігання корупції і контролю за їх реалізацією; 4) Забезпечення прискорення митного оформлення; 5) Організація роботи із підвищення рівня дотримання законодавства України з питань державної митної справи (т. 1 а.с. 73).
Так, з наданих у відзиві на позовну заяву пояснень встановлено, що у січні-червні 2020 року до Державного бюджету України перераховано Одеською митницею Держмитслужби митних та інших платежів у сумі 18220,6 млн. грн, індикативний показник надходжень митних платежів до державного бюджету у сумі 22188,3 млн. грн виконано на 82,1% (- 3967,7 млн. грн).
Вказана інформація підтверджується листом Одеської митниці Держмитслужби від 14.08.2020 № 7.10-1/12/8-19/12379 (т. 2 а.с. 13).
Суд зазначає, що Кодексом законів про працю України та Законом України «Про державну службу» не визначені обставини, за наявності яких може йти мова про невідповідність працівника займаній посаді, тобто передбачається право роботодавця на власний розсуд визначати певні обставини такими, що свідчать про невідповідність працівника займаній посаді.
Питання відповідності або невідповідності займаній посаді особи, яка прийнята на державну службу, є оціночним і застосовується суб'єктом призначення у межах наданих йому дискреційних повноважень, тобто таких повноважень, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Термін «дискреційне повноваження» відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2, прийнятої 11.03.1980 на 316-му засіданні заступників міністрів означає повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Поняття «дискреційні повноваження» серед іншого визначається, як сукупність прав і обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку для виконання покладених на суб'єкта владних повноважень (орган чи посадову особу) функцій, що надають йому певний ступінь свободи розсуду оцінювати ситуації, здійснювати правомірний вибір між декількома варіантами рішень (дій) та не передбачають обов'язків узгоджувати (в будь-якій формі) свої рішення з будь-яким іншим суб'єктом.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.
Судом встановлено, що спір стосується надання оцінки повноти, якості та своєчасності виконання державним службовцем під час випробувального строку поставлених суб'єктом призначення завдань.
Більше того, суд вважає за можливе наголосити, що суб'єкт призначення, доводячи позивачу перелік завдань, мав певні очікування щодо результатів їх виконання. І порівняння фактичних результатів виконання із очікуваними стало підставою для висновку відповідача про невідповідність позивача займаній посаді протягом строку випробування.
Із наведеного вбачається, що оцінка діяльності державного службовця під час випробування є виключною компетенцією суб'єкта призначення.
За наведених обставин суд погоджується із доводами відповідача про наявність у нього права оцінки відповідності позивача займаній посаді протягом строку випробування, відтак, розглядаючи даний спір, суд не надає оцінки повноти та правильності виконання позивачем поставлених суб'єктом призначення завдань, вважаючи таку оцінку виключними дискреційними повноваженнями відповідача.
Таким чином, оскільки позивач погодився із встановленням йому випробувального строку, суд приходить до висновку про те, що позивач усвідомлював та передбачав наслідки випробування, зокрема, звуження його гарантій щодо проходження державної служби та наявність у суб'єкта призначення повноважень щодо оцінки діяльності державного службовця протягом строку випробування за внутрішнім переконанням.
Також судом не було встановлено порушення строків попередження позивача про звільнення не пізніш як за сім календарних днів, оскільки, як вже зазначалося судом, 15.05.2020 ОСОБА_1 було попереджено про звільнення із займаної посади, наказом Держмитслужби від 22.05.2020 № 371-о звільнено позивача 22.05.2020 з посади начальника Одеської митниці Держмитслужби, а в подальшому наказом Держмитслужби від 22.05.2020 № 374-0 визначивши датою звільнення перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 .
Щодо погодження звільнення ОСОБА_1 з Міністром фінансів України, то суд зазначає, що дійсно підпунктом 14 пункту 11 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 (далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), голова Держмитслужби призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром фінансів керівників та заступників керівників територіальних органів Держмитслужби, у тому числі у разі покладення обов'язків за вакантними посадами, призначає на посаду та звільняє з посади керівників митних постів.
В той же час, судом встановлено, що чинним законодавством не передбачено форми погодження звільнення керівників територіальних органів Держмитслужби, подання відповідних документів для звільнення тощо, в зв'язку з чим суд вважає недоведеним факт вказаного непогодження, на якому наполягає представник позивача, враховуючи підтвердження такого погодження третьою особою, Міністерством фінансів України.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання на Порядок погодження Міністром фінансів України призначення на посади та звільнення з посад керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апаратів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, затверджений наказом Міністерства фінансів України 04.05.2018 № 467, оскільки він регулює питання погодження призначення на посади та звільнення з посад керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апаратів центральних органів виконавчої влади, та не підлягає застосуванню до питання погодження звільнення керівників територіальних органів Держмитслужби.
Отже, враховуючи наведені норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позаяк позивач у межах встановленого строку не пройшов випробування на відповідність займаній посаді, відповідач мав достатні як фактичні, так і правові підстави для прийняття спірного наказу про його звільнення.
Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби від 22.05.2020 року № 371-о “Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 » зі змінами, внесеними до нього наказом Державної митної служби України від 22.05.2020 № 374-о “Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 22.05.2020 “ 371-о» задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення зі служби, відтак підстави для задоволення таких позовних вимог також відсутні.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43115923), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Одеська митниця Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, код ЄДРПОУ 43333459), Міністерство фінансів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, код ЄДРПОУ 00013480) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27.10.2025.
Суддя Наталія БАРГАМІНА