Справа № 336/7912/24
Пр. 2/336/370/2025
21.10.25
21 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Волобуєвої О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі у порядку загального позовного провадження цивільну справу №336/7912/24 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
за відсутності сторін та їх представників, -
Представник позивачки адвокат Деревський С.В. в інтересах позивачки ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового листування 09.08.2024 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, за змістом якої просить встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , як донькою та матір'ю, визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки:
1) земельна ділянка площею 6,4450 га (кадастровий номер 2323986200:03:001:0057) на території Новотроїцької с/р Запорізького району Запорізької обл. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
2) земельна ділянка площею 0,3500 га (кадастровий номер 2323986200:05:001:0044), яка розташована по АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства;
3) земельна ділянка площею 0,2500 га (кадастровий номер 2323986200:05:001:0034), яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
За змістом позовної заяви після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина на спадкове нерухоме майно: 1) земельну ділянку площею 6,4450 га (кадастровий номер 2323986200:03:001:0057) на території Новотроїцької с/р Запорізького району Запорізької обл. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 2) земельну ділянку площею 0,3500 га (кадастровий номер 2323986200:05:001:0044), яка розташована по АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства; 3) земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер 2323986200:05:001:0034), яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
23.08.2022 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, відповідно до заяви від 27.04.2023 ОСОБА_1 просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки. Разом з цим, у позивачки немає доказів зміни прізвища матері з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », тобто підтвердження родинних відносин відсутнє, що зумовило винесення приватним нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
З вказаних підстав, із посиланням на ст. 1220-1223, 1268-1270 ЦК України, враховуючи відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, представник позивача просить задовольнити позов у визначений спосіб.
Ухвалою суду від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження. Визначено дату, час і місце проведення підготовчого засідання. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачкою. Відповідно до ч. 4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи, що роз'яснено в ухвалі суду. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст.178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред'явити зустрічний позов.
Ухвалою суду від 07.10.2024 клопотання сторони позивача про витребування доказів задоволено. В порядку витребування доказів зобов'язано приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієву Наталію Павлівну надати до суду належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи №81/2022, заведеної після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; оголошено перерву в судовому засіданні.
У підготовчому засіданні 14.04.2025 постановлено ухвалу суду в порядку, передбаченому п. 7 ч. 2 ст.248 ЦПК України, якою прийнято позовну заяву з уточненими позовними вимогами.
Ухвалою суду від 20.06.2025 закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Зустрічної позовної заяви, інших заяв по суті справи сторонами подано не було. Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було, відповідні клопотання не заявлено.
Позивачка ОСОБА_1 під час розгляду справи 18.09.2025, а також її представник адвокат Деревський С.В. позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні позовних вимог, від допиту одного зі свідків відмовились, відмова прийнята судом. Проти заочного порядку розгляду справи заперечень сторона позивача не висловила.
Представник відповідача - Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області адвокат Мідяний Є.О. був присутній на стадії підготовчого провадження, проте в судове засідання 18.09.2025 не з'явився, заяв по суті справи, а також клопотань не скеровував, про поважні причини неявки не повідомляв.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання 18.09.2025 не з'явились, не скористались своїм процесуальним правом, передбаченим ч.4 ст.174 ЦПК України, відзиву на позовну заяву, як і інших клопотань та заяв до справи не скеровували.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).
В судовому засіданні після надання стороною позивача пояснень та допиту свідка, а також допиту позивачки як свідка, а саме 18.09.2025 оголошено перерву перед дослідженням письмових доказів.
Представник позивачки адвокат Деревський С.В. подав заяву, вх.№ від 18.09.2025. за змістом якої просить наступне судове засідання провести за відсутності сторони позивача.
В судовому засіданні 21.10.2025 судом визнано за можливе продовжити розгляд справи за відсутності сторін та їх представників, підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 223, ст.240 ЦПК України судом не встановлено.
Ч.4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як врегульовано ч.1,2 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку позивачки та представника позивачки, дотримання вимог ч.1,2 ст.280 ЦПК України, судом 18.09.2025 постановлено ухвалу згідно з ч.1 ст.281 ЦПК України про розгляд справи в заочному порядку, відповідно, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню у зв'язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.
Судом встановлено, що згідно з даними паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області 27.02.2002, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась у с.Новотроїцьке Оріхівського района Запорізької області, зареєстрована на території Оріхівського (зараз - Запорізького) району Запорізької області, а саме у АДРЕСА_2 .
Відповідно до даних свідоцтва про народження НОМЕР_2 у копії (оригінали всіх доказів оглянуті судом під час судових засідань) (виданого повторно) Новотроїцькою сільською радою народних депутатів Оріхівського району Запорізької області 28.06.1966, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками є ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Тотожні відомості також підтверджені витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00039401191 від 25.04.2023, наявного у спадковій справі. За даними витягу на час народження матері ОСОБА_11 - ОСОБА_9 було 19 років, місце проживання: Комишуваський район Запорізької області, н-Троїцька сільська рада.
Позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_12 » у зв'язку із реєстрацією шлюбу із ОСОБА_13 25.12.1971 (копія свідоцтва про шлюб, видана повторно, НОМЕР_3 від 20.09.2022).
Відповідно до даних свідоцтва про смерть НОМЕР_4 , виданого Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 02.06.2022, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у с.Таврійське Запорізького району Запорізької області.
Позивачка стверджує, що до складу спадкового майна, яке відкрилось після смерті ОСОБА_5 , входять три земельні ділянки:
1) земельна ділянка площею 6,4450 га (кадастровий номер 2323986200:03:001:0057) на території Новотроїцької с/р Запорізького району Запорізької обл. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
2) земельна ділянка площею 0,3500 га (кадастровий номер 2323986200:05:001:0044), яка розташована по АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства;
3) земельна ділянка площею 0,2500 га (кадастровий номер 2323986200:05:001:0034), яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Разом з цим, матеріали цивільної справи відповідних доказів не містять. Так, витяги №НВ-0500671092024 від 11.07.2024, №НВ-6300518992024 від 17.07.2024 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, долучені до звітів про оцінку майна, наявні у справі та досліджені судом, не містять даних про власників земельних ділянок із кадастровими №2323986200:05:001:0044, 2323986200:05:001:0034, а з інформації з Державного земельного кадастру, замовник ОСОБА_14 стосовно земельної ділянки із кадастровим номером 2323986200:03:001:0057), QR-код не розпізнається, даний витяг не є цілісним документом, наведена у ньому таблиця не має завершеного вигляду, складає враження фрагмента документа, відповідно, зазначений витяг не є допустимим та достовірним доказом, не приймається судом. Згідно з положеннями ст.78, 79 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Спадкова справа, яка витребувана судом, також не містить відомостей щодо складу спадкового майна, запитів нотаріуса до Державного земельного кадастру із відповідними відповідями, інформаційних витягів, державних актів про право власності на землю тощо. Клопотань про витребування доказів від сторін у справі протягом здійснення її розгляду не надходило.
Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною 27.04.2023 приватним нотаріусом ЗРНО Дмитрієвою Н.П., Кравець Н.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 . Так, згідно з мотивувальною частиною постанови, будь-яких документів про зміну прізвища ОСОБА_5 з « ОСОБА_6 » спадкоємцем не надано, в реєстрі актів цивільного стану відповідна інформація відсутня, відповідно, встановити родинних зв'язок із ОСОБА_1 не є можливим. Інших підстав для відмови не наведено.
З відповіді начальника Оріхівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області від 06.08.2024, начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області УДР ПМУ МЮ (м.Одеса) від 26.03.2025 на адвокатські запити адвоката Деревського С.В. видно, що у відділі відсутні актові записи про розірвання шлюбу відносно ОСОБА_9 , а також за даними обласних архівів відсутні дані про шлюб ОСОБА_15 та ОСОБА_10 за 1943-1949 роки, дані про зміну імені ОСОБА_15 за вказані роки.
За даними інформаційних довідок зі Спадкового реєстру №69826051 від 23.08.2022, №69826116 від 23.08.2022 на запит нотаріуса перед відкриттям спадкової справи, інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня.
23.05.2024 за р.№3 від імені ОСОБА_5 посвідчений заповіт, номер у спадковому реєстрі №56166122, місце посвідчення - Новотроїцька Сільська рада Оріхівського району Запорізької області, який є чинним, попередній заповіт скасований.
На підставі дослідження даного заповіту суд встановив, що спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 на все спадкове майно заповідачем визначено ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , даним заповітом також скасовано попередній заповіт за р.№16 від 25.05.2009, посвідчений виконкомом Новотроїцької сільської ради.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 28.05.2022, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у м.Запоріжжі, Комунарський район.
Позивачка ОСОБА_1 , допитана як свідок, показала суду, що є донькою ОСОБА_5 , яка у свідоцтві про народженні позивачки записана за прізвищем « ОСОБА_6 », ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_17 (брата позивачки), який помер, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 - їх дітьми, ОСОБА_20 - правнук спадкодавиці. Обставини зміни прізвища її матір ніколи не розповідала, « ОСОБА_6 » - це прізвище її батька, який лише декілька разів приїзжав до ОСОБА_1 та її матері в дитинстві, разом батьки не мешкали. Крім того, позивачка стверджує, що « ОСОБА_7 » є дівочим прізвищем її матері.
Свідок ОСОБА_21 , допитаний судом, показав суду, що є онуком позивачки, правнуком ОСОБА_5 . На початку повномасштабного вторгнення РФ до України ОСОБА_5 мешкала із ОСОБА_22 (матір свідка та онука ОСОБА_5 відповідно). Враховуючи безпекову ситуацію ОСОБА_21 відвіз прабабу до пансіонату у с.Кірово (зараз - с.Таврійське), адже не встиг знайти для неї квартиру, незабаром ОСОБА_5 померла. Свідок займався похованням ОСОБА_5 , всі сторони у справі обізнані із її смертю. Крім того, йому відомо, що спочатку від імені ОСОБА_5 був посвідчений заповіт на ім'я позивачки, згодом родичі домовились, що, оскільки догляд за нею здійснює саме ОСОБА_16 , новий заповіт буде складений на її ім'я, тобто, попередній заповіт був скасований. Свідок знав, що у прабаби прізвище саме « ОСОБА_7 », проте обставин його зміни ніколи не запитував, це дівоче прізвище прабаби. Йому також відомо, що прадід декілька разів був в гостях у прабаби із ОСОБА_1 , але не знає, чи перебували вони у шлюбі.
Інші докази в матеріалах справи відсутні.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
У даній справі предметом розгляду є, зокрема, встановлення факту родинних відносин позивачки та ОСОБА_5 , оскільки державним нотаріусом з наданих позивачкою документів не встановив родинного зв'язку вказаних осіб, тобто, унеможливлено реалізацію спадкових прав позивачки.
Суд при розгляді справи виходить з того, що згідно з ч.4 ст.3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Разом з цим, відповідно до ч.4 ст.2 СК України Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.
За змістом ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Суд враховує, що відповідно до роз'яснень, наведених у п.2, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду. Так, відповідно до п.1 ст.273 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Аналізуючи наявні в справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним факт родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , як доньки та матері, адже досліджені судом докази, з урахуванням дат, місць народження й проживання вказаних осіб, показів свідків, не викликають у суду розумних сумнівів та об'єктивно підтверджують вказаний факт.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про встановлення факту родинних відносин між вказаними особами є обґрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому, суд вважає, що визначений суб'єктний склад при розгляді даної вимоги є належним, адже (стосовно територіальної громади в особі вказаного органу місцевого самоврядування) судом не встановлено інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_23 , як і осіб, які проживали із спадкодавицею за однією адресою (с.Таврійське Запорізького району Запорізької області) на момент її смерті (настала у пансіонаті відповідно до показів свідка), осіб, які звернулись до нотаріуса (крім позивачки) із заявою про прийняття спадщини у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, або прийняли її відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України.
При цьому, спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_5 - ОСОБА_16 померла, як це знайшло своє підтвердження під час розгляду справи. Разом з цим, залучені стороною позивача до участі у справі відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на переконання суду, дійсно могли заперечувати проти встановлення даного факту родинних відносин, тому також є належними відповідачами.
Стосовно вимоги про визнання за позивачкою права власності на об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено ч.2 ст.16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України).
За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).
Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).
Ч.1 ст.392 ЦК України чітко врегульовано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
При цьому, відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на об'єкти нерухомості, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи у зв'язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.3 ст.1222, ч.1 ст.1220, ч. 1 ст.1270 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг).
Як роз'яснено у п.23,27 постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. .
Разом з цим, стороною позивача у даній справі не доведено, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , на момент відкриття спадщини входить право власності спадкодавиці на зазначені земельні ділянки, і дане право власності не припинено внаслідок її смерті. У позовній заяві, а також під час розгляду справи не обґрунтовано, чи це право оспорюється або не визнається іншою особою, чи є в наявності документи, що засвідчують право власності померлої. Таким чином позовна вимога про визнання права власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 не є обґрунтованою, разом з цим підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії є суто недоведеність родинних зв'язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Предметом позову в даному випадку є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою має бути саме посилання на належне позивачеві право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи справу, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Згідно зі ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Як передбачено ч. 3,5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину за змістом ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця. За приписами ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
За наявності спору, відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно, враховуючи досліджені докази, місце розташування земельних ділянок, належним відповідачем щодо даної позовної вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 є саме територіальна громада с.Комишуваха в особі Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, адже с.Новотроїцьке територіально відноситься до Комишуваської селищної громади.
Разом з цим, враховуючи вище наведені висновки суду, підставою для відмови у задоволенні позову є саме необгрунтованість позовних вимог.
У ч.1-3 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства: суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку про те, що друга позовна вимога щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, відповідно, ухвалює рішення про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Про стягнення таких витрат сторонами спору не заявлено.
Виходячи з критеріїв, встановлених ч.3,9 ст.141 ЦПК України, оскільки поданий спір не виник внаслідок неправильних дій або бездіяльності відповідачів, а також відмову у задоволенні однієї з позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що судові витрати, сплачені при зверненні до суду, у вигляді судового збору, слід залишити за позивачкою.
Керуючись ст. 2, 5, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом, задовольнити частково.
Встановити, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні позову в частині позовних вимог ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору, сплачені при зверненні до суду, залишити за позивачкою ОСОБА_1 .
Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Комишуваська селищна рада Запорізького району Запорізької області, код ЄДРПОУ 24912390, адреса місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький район, смт Комишуваха, вул. Богдана Хмельницького, буд.49.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного ст на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 21.10.2025.
Суддя: Л.А. Вайнраух