Справа №:755/4027/25
Провадження №: 2/755/4643/25
"22" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.,
за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,
провівши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, підготовче засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності, -
До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Згідно заявлених вимог, позивач просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя на 8,45%, що становить 169/2000 частки квартири номер АДРЕСА_1 , загальною площею 45,7 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) право особистої приватної власності на 4,225 %, що становить 169/4000 частки квартири номер АДРЕСА_1 , загальною площею 45,7 кв.м. загальною площею 45,70 кв.м.; визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) право особистої приватної власності на 4,225 %, що становить 169/4000 частки квартири номер АДРЕСА_1 , загальною площею 45,7 кв.м. загальною площею 45,70 кв.м.; з урахуванням права особистої приватної власності на 91,55% (1831/2000) частки квартири за позивачкою, визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) право особистої приватної власності на 95,775 %, що становить 3831/4000 частки квартири номер АДРЕСА_1 , загальною площею 45,7 кв.м.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
05 червня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» подано зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності.
Згідно заявлених вимог, позивач за зустрічним позовом просить визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) право особистої приватної власності на 8,45%, що становить 169/2000 частки, квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності прийняти до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, об'єднано їх в одне провадження. Постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
02 серпня 2025 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду. (а.с.141)
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Грибова О.О. подала до суду заяву про проведення судового засідання без участі позивача та її представника, в якій підтримала заяву позивача про залишення позовної заяви без розгляду, а також подала до суду заяву, в якій просила залишити без розгляду зустрічну позовну заяву у зв'язку з повторною неявкою позивача за зустрічним позовом та його представника в судове засідання.
Учасники справи в підготовче засідання не з'явились, про день час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина 3 статті 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
З огляду на викладене суд убачає підстави для залишення без розгляду первісної позовної заяви по цій справі, у зв'язку з надходженням відповідної заяви позивача до початку розгляду справи по суті.
Крім того, за матеріалами справи встановлено, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник - адвокат Димитрієв В.В. в підготовчі засідання, призначені на 04 серпня 2025 року та 22 жовтня 2025 року не з'явились.
Позивач за зустрічним позовом та його представник були належним чином повідомлені про день, час та місце підготовчих засідань, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду до електронної скриньки позивача за зустрічним позовом та до електронного кабінету його представника, що підтверджується відповідними довідками (а.с.108, 109, 139, 140).
Від позивача за зустрічним позовом та/ або його представника заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (ч. 3 ст. 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.
За змістом положень ч.3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі не повідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 1, п. 1-2 ч.2 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Судом установлено, що позивач за зустрічним позовом та його представник вдруге поспіль не з'явились в підготовче засідання, доказів, які мали підтвердити поважні причини їх неявки суду надано не було, позивач за зустрічним позовом як особисто так і через свого представника не скористалась процесуальним правом подати заяву про розгляд справи у його відсутність, в той же час проведення судового розгляду справи без участі сторони позивача за зустрічним позовом суперечить положенням цивільного процесуального законодавства, оскільки позивач має право протягом усього часу розгляду справи - відмовитися від позову, досягнути примирення, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, а суд при здійсненні правосуддя має сприяти як всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, так і здійсненню сторонами їх прав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз ч. 5 ст. 223 ЦПК України та положень п. 3 ч. 1 ст.257 ЦПК України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це підготовче/судове засідання. Тобто вказує на врахування судом поважності причин неявки позивача до суду та повідомлення про причини нявки. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив причин неявки, так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффрделя Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для залишення без розгляду зустрічної позовної заяви, оскільки викладене вище свідчить про втрату позивачем за цим позовом заінтересованості у вирішенні даного спору, в той же час з урахуванням предмету спору проведення судового розгляду справи за відсутності позивача за зустрічним позовом суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.
Згідно положень п. 1 ч. 2 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 200, 257, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без розгляду.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: