Справа №:755/20622/25
Провадження №: 2-а/755/706/25
"24" жовтня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Яровенко Н.О., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 06.10.2025 в частині призову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 Навчальний центр підготовки підрозділів) виключити солдата ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зі списків особового складу військової частини.
Вивчивши матеріали позову, вважаю, що останній слід передати за підсудністю до іншого суду за наступних підстав.
Суддя, дослідивши заяву та подані в її обґрунтування матеріли, приходить до наступного висновку.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Водночас, ст. 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію між місцевими загальними як адміністративними судами та окружними адміністративними судами.
Так, п.1, 3 ч. 1 ст. 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи:
1. адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
3. справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію/
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.3 ст. 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Із змісту поданої позивачем позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржуються дії суб'єкта владних повноважень, які не стосуються обставин, вказаних у ч. 1 ст. 20 КАС України.
Отже, вказана справа не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, як адміністративному суду.
Ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено право особи на розгляд її справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
За приписами ч. 1 ст. 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених ст. ст. 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
З викладеного вище вбачається, що розгляд адміністративним судом з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 318 КАС України).
Проте чинний КАС України не містить чіткого правового алгоритму дій судді у випадку подання позовної заяви з недотриманням норм, що регулюють предметну підсудність адміністративних справ.
Так, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відтак, зважаючи на те, що при відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу виявлено, що справа належить до предметної юрисдикції (підсудності) окружного адміністративного суду, з метою недопущення порушення права позивача на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та уникнення причин для скасування рішення, яке буде ухвалене у справі, з підстав, встановлених ч. 1 ст. 318 КАС України, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність передати справу за підсудністю окружному адміністративному суду.
Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» суд припинив здійснення правосуддя з 15.12.2022 року.
Згідно з п. 2 розділу II до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 20, 22, 25, 29, 30, 171, 294, 295 КАС України, суд,-
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу- передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26а).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Н.О. Яровенко