ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22325/25
провадження № 2-о/753/758/25
"27" жовтня 2025 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
17.10.2025 до Дарницького районного суду м. Києва надійшла зазначена заява, яку подано в порядку окремого провадження.
Заявник просить суд встановити факт, що її батько, ОСОБА_2 здійснює самостійне виховання, піклування та повне фінансове утримання відносно заявниці без участі матері.
На обґрунтування заяви зазначено, що 27 серпня 2010 року між ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , батько) та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , мати) було укладено шлюб.
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_1 (заявниця), що підтверджується свідоцтвом про народження від 23 березня 2011 року, серія НОМЕР_1 .
Через кілька років після народження заявниці та спільного проживання у вересні 2016 року мати ОСОБА_3 пішла з родини, залишила її проживати разом з батьком ОСОБА_2 , не повідомивши адресу свого нового помешкання.
Протягом року, у період з вересня 2016 року по жовтень 2017 року, матір періодично зустрічалася з заявницею, батько ніколи не заперечував. В подальшому заявниця відмовилась від спілкування з матір'ю.
31 жовтня 2017 року матір без відома і згоди батька примусово забрала заявницю з дитячої дошкільної установи № 242 м. Києва і вивезла за межі міста у невідомому напрямку. Батькові довелося з'ясовувати її місце перебування за участю органів Національної поліції України, що діяла на виконання ухвали суду.
Після чого батько звернувся вже до суду. Так, Дарницьким районним судом м. Києва березня 2018 року у справі № 753/20602/17 прийнято рішення - позов ОСОБА_2 задоволено, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком - ОСОБА_2 , вирішено негайно відібрати малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_3 та передати її батьку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вищевказане судове рішення про визначення місця проживання дитини з батьком мати дитини - ОСОБА_3 , в апеляційному порядку не оскаржувала.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2018 року у справі № 753/20227/17 було розірвано.
Починаючи з березня 2018 року батько здійснює щодо заявниці постійне повне утримання, піклування та виховання, забезпечує в повній мірі задоволення усіх харчових, побутових потреб, займається її навчанням, вихованням, всебічним розвитком, також опікується її здоров'ям, регулярно відвідують лікарів.
Мати - ОСОБА_3 не висловлює бажання та не бере участі в утриманні та вихованні дитини, не виявляє бажання до спілкування,місце проживання та роботи матері заявниці не відомі протягом багатьох років.
З довідки Служби у справах сім?ї та дітей Дарницької РДА N? 101/46-43/2 від 01 листопада 2023 року вбачається, що «матір дитини ОСОБА_1 . ОСОБА_3 у період з 2019 року по теперішній час не зверталась до органу опіки та піклування Дарницького району м. Києва щодо визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
ОСОБА_3 знята з реєстрації у належній заявнику на праві власності квартирі АДРЕСА_1 , де вони разом проживали, на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року у справі № 753/14832/18.
Також звертає увагу Суду, що для отримання інформації щодо того, чи протягом останніх п?яти років мали місце намагання матері дитини, ОСОБА_3 спілкуватися дитиною адвокат Журба К.В. зверталася з відповідним адвокатським запитом до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві. У відповідь на вказаний запит листом № 225133-2024 від 30 жовтня 2024 року Дарницьке управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві повідомило, що протягом останніх п?яти років до Дарницького УП ГКНП у м. Києві заяв від громадянки ОСОБА_3 про вчинення ОСОБА_2 дій, що перешкоджають її спілкуванні з їх спільною донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходило.
Факт самостійного утримання та спільне місце проживання батька - ОСОБА_2 , разом із заявницею підтверджується додатково такими доказами:
витягами з реєстру територіальної громади № 2024/004779716 від 12 травня 2024 року щодо батька та № 2024/004779740 від 12 травня 2024 року з яких вбачається, що заявниця та її батько проживають у АДРЕСА_2 . Право батька на одноосібну приватну власність на вищевказану квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської рад (КМДА) 05 травня 2006 року;
довідкою б/н від 29 квітня 2024 року ОСББ «Авангард-Добробут», що підтверджує спільне проживання з батьком у АДРЕСА_2 та оплату ним комунальних рахунків за обслуговування будинку;
актом обстеження умов проживання від 14 грудня 2018 року, складеним головним спеціалістом служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, яким засвідчено належні умови проживання батька ОСОБА_2 з донькою за адресою: АДРЕСА_2 , а також доброзичливі стосунки у сім'ї. Наведений акт також свідчить про тривалість їх спільного проживання вдвох з батьком;
актами про самостійне виховання від 31 серпня 2023 року, від 26 квітня 2024 року, від 14 січня 2025 року, засвідченими головою правління ОСББ «Авангард-Добробут», за підписами сусідів;
листом Гімназії з поглибленим вивченням іноземних мов № 315 від 10 червня 2024 року № 119, з якого вбачається, що ОСОБА_5 ,. з першого класу навчається у цьому закладі освіти, батько ОСОБА_2 є активним учасником навчально-виховного процесу, регулярно відвідує батьківські збори, сплачує щомісячні доброчинні внески у фонд гімназії, оплачує інші позашкільні заходи, а також необхідні для навчання підручники та посібники. Натомість мати ОСОБА_3 з учителями не контактує, батьківські збори не відвідує, не виявляє жодного інтересу щодо мого навчання;
актом обстеження житлового-побутових умов життя від 06 травня 2024 року, затвердженим директором Гімназії № 315, яким підтверджено самостійне виховання батьком ОСОБА_2 своєї дитини ОСОБА_1 , доброзичливі стосунки між батьком та дитиною, добросовісне виховання батьком своїх обов'язків. Засвідчено, що мати дитини ОСОБА_3 з учителями не контактує, батьківські збори не відвідує, не цікавиться шкільним життям дитини;
платіжними документами, що підтверджують доброчинні внески, здійснені ОСОБА_2 у фонд гімназії на користь ГО «Піклувальна рада гімназії № 315» (квитанції від 14 лютого 2020 року на суму 1 000,00 грн, від 20 травня 2020 року на суму 1 200,00 грн, № 267111502 від 12 квітня 2024 року на суму 1 000,00 грн, № 271919229 від 09 травня 2024 року на суму 600,00 грн, платіжна інструкція №0.0.3206964917.1 на суму 1 000,00 грн, квитанція № 293504058 від 08 вересня 2024 року на суму 2 200,00 грн);
платіжними документами на оплату участі ОСОБА_1 у позашкільних заходах (платіжні інструкції № Р24АР24А278181213201150 на суму 630,00 грн, № Р24А279706504502770 на суму 180,00 грн, № Р24А2710601502Б2019 на суму 250,00 грн, №Р24А276595825Ш2307 на суму 200,00 грн), за підручники (платіжна інструкція № Р24А2332074114Б5544 на суму 885, 00 грн);
довідкою голови батьківського комітету класу 6-А Гімназії № 315 ОСОБА_6 , платіжними документами, що підтверджують оплату батьком ОСОБА_2 благодійних внесків (платіжні інструкції № Р24А2231091490Б7633 на суму 1 230,00 грн, № Р24А210913477609616 на суму 150,00 грн, № Р24А238741406006437 на суму 360,00 грн, № Р24А1657054980Б2333 на суму 1 000,00 грн, № Р24А2480755980Б6280 на суму 550,00 грн;
довідкою Спортивно-творчої лабораторії «ПаРоль» б/н від 10 червня 2024 року про те, що я, ОСОБА_1 займаюся в даному закладі, весь час мене приводить та забирає із закладу батько - ОСОБА_2 , документами у підтвердження оплати, за тренування (платіжні інструкції № 0.0.3636276608.1 на суму 1 375,00 грн, № 0.0.3679511428.1 на суму 2 00,00 грн);
листом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико- санітарної допомоги № 2» Дарницького району м. Києва № 767 від 13 червня 2024 року, з якого вбачається, що Декларація про вибір лікаря від 19 вересня 2021 року укладена з лікарем- педіатром ОСОБА_7 щодо пацієнта - дитини ОСОБА_1 , укладена із законним представником дитини - її батьком ОСОБА_2 . ОСОБА_1 отримує консультації на амбулаторному прийомі в Центрі з метою профілактичного огляду, проведення вакцинації, лікування у супроводі батька ОСОБА_2 , який виконує рекомендації лікаря в повному обсязі. Також зазначено, що ОСОБА_3 з приводу стану здоров'я дитини ОСОБА_1 до Центру не зверталася;
платіжними документами, що підтверджують оплату аналізів, медичних обстежень, окулярів для зору (чек № 4270 від 15 січня 2023 року на суму 3 390,00 грн, чек № 04940002 від 19 травня 2024 року на суму 800,00 грн, від 19 травня 2024 року на суму 564,60 грн, замовлення № 34 від 21 травня 2024 року на окуляри та платіжна інструкція № Р24А275681132703323 на суму 3 750,00 грн, замовлення № 820504161 та чек від 09 листопада 2024 року);
чеками на купівлю дитячого одягу, вітамінів;
довідкою про доходи батька ОСОБА_2 за попередній рік № 275 від 02 липня 2024 року, з якої вбачається здатність батька самостійно утримувати себе та свою дитину;
характеристикою з місця роботи ОСОБА_2 від 08 травня 2024 року, з якої вбачається, що батько працює у СП «Інфоком» з 03 серпня 1998 року на різних посадах, має репутацію ініціативного та сумлінного працівника, самостійно виховує та утримує малолітню доньку.
З метою визначення психоемоційного стану дитини - ОСОБА_1 ; та того, чи впливає відсутність мами у житті дитини на психоемоційний стан дитини, батько - ОСОБА_2 , звернувся до психолога ОСОБА_8 .
За результатами здійсненого психодіагностичного дослідження (висновком психолога ОСОБА_8 від 13 вересня 2025 року) встановлено, що «До батька дитина налаштована позитивно. Батька було намальовано одним з перших, це свідчить про те, що для ОСОБА_9 батько найбільш значимий, головний та емоційно близький член сім'ї. Коли дівчина розповідала про батька, то на обличчі була посмішка. Зі слів досліджуваної, тато достатньо проводить з нею часу, дає їй увагу і підтримку, піклується про неї. Разом з татом вони гуляють, ходять в магазин, можуть піти в кіно. Домашні обов'язки в сім'ї, такі як прибирання, готування їжі, розподіляються рівносильно. З батьком у досліджуваної теплі психоемоційні відносини. Під час бесіди ОСОБА_9 сказала: «З татом ми сім'я. Сім'я - це близькі люди. Близькі люди - це ті кому довіряєш, з ким комфортно і разом проводите час». До мами дитина налаштована негативно, бо свою рідну маму ОСОБА_9 навідріз відмовилась малювати. Зазвичай діти не малюють тих членів сім'ї, з якими знаходяться у конфліктних відносинах або є певне непорозуміння. Зі слів дівчини, до мами вона відчуває байдужість і небажання щось розповідати мамі, в останнє бачила її у 2018 році, і мама каже: «Ви живете своїм життям, а я своїм». Дівчинка не має бажання бачитись з мамою. Зі святами мама не вітає. Навіть на День Народження привітань від мами немає. ОСОБА_9 давно нічого не чула про маму. Спогадів про маму немає. Каже, що не пам'ятає нічого. Саме під час бесіди про маму, була відчутна емоційна напруга. Досліджувана змінилась в настрої, в неї зникла посмішка, з'явився засмучений вираз обличчя, було стискання кулаків. Алєся не пам'ятає, щоб мама приділяла їй увагу...
Отже, відсутність мами у житті ОСОБА_1 не мала і не має негативного впливу на психоемоційний стан дитини. Про це свідчить ряд психодіагностичних методик з нашого дослідження. Як приклад, методика «Тривожність» (Р.Темл, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ). В цій методиці на тринадцятому малюнку зображено маму, батька і дитину. Досліджувана сприймає дану ситуацію як емоційно позитивну, коментуючи, що дівчинка весела, бо стоїть з батьками. Якщо дитина виховується у неповній сім'ї, але не відчуває ніякого дискомфорту, почувається добре і їй вистачає уваги, то малюнок сприймається позитивно.. Впливу, на думку ОСОБА_9 , з боку батька стосовно матері нема. Батько завжди був не проти спілкування доньки з мамою. А це в свою чергу свідчить проте, що відчуження матері з боку батька нема. ОСОБА_1 сама не хоче спілкуватись з мамою. Про це ОСОБА_9 сама не раз наголошувала під час бесіди. Вся ця ситуація вплинула на те, що ОСОБА_9 рано подорослішала. Вона мислить вже не як дитина, а як доросла людина. Алєся свідомо і об'єктивно висловлює свою думку і повністю усвідомлює, що вона робить і для чого».
В умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь - яким іншим органом влади.
Встановлення рішенням судом факту самостійного виховання дитини батьком необхідно задля забезпечення повноцінного догляду та належних умов для дитини - ОСОБА_1 , і збереження її прав та інтересів.
Крім того, не може бути спору про право на отримання відстрочки від призову між батьком - ОСОБА_2 , та територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, оскільки останній не є суб'єктом отримання такої відстрочки, а на виконання своїх повноважень, визначених Законом України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та на підставі документів, передбачених Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, лише приймає рішення стосовно надання чи відмови у наданні особі відстрочки відповідно до наданого нею переліку необхідних документів.
При цьому звертає увагу Суду, що ОСОБА_2 надано відстрочку (бронювання) від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Встановлення факту, що батько, ОСОБА_2 самостійно виховує, піклується та здійснює догляд за неповнолітньою донькою, ОСОБА_1 , без участі матері ОСОБА_3 , для подальшого здійснення утримання, захисту прав та інтересів дитини - ОСОБА_1 , для оформлення документів для отримання соціальної допомоги як батьку, який самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини. Також встановлення факту самостійного виховання дитини є необхідним для уникнення суперечностей при визначенні даного факту зі сторони органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших фізичних та юридичних осіб.
У статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначено перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують та утримують дитину віком до 18 років за рішенням суду.
Також звертає увагу суду, що заявниця хворіє на бронхіальну астму, алергічний риніт, має проблеми з аутоімунною системою (щитоподібною залозою), тому за висновком лікаря-алерголога їй необхідна зміна клімату на морський або океанічний, в подальшому може знадобитися здійснення медичних втручань за кордоном. Оскільки вона є 14- річною дитино, при перетині державного кордону України її має супроводжувати законний представник. Таким єдиним представником є її батько - ОСОБА_2 .
Стан її здоров'я, як було зазначено вище, вимагає зміни клімату на морський. Тому встановлення судом факту самостійного виховання дитини необхідно для перетину державного кордону України, як супроводжуючого дитини батька, звільненого від військової служби та мобілізації, оскільки відповідно до положень Правил перетинання державного кордону України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724) в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.
Тому єдиним способом підтвердження викладених фактів є встановлення факту самостійного виховання дитини, який має юридичне значення, тому скориставшись передбаченим п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, мій батько зможе отримати право на перетин державного кордону України разом зі мною задля забезпечення мого належного лікування.
Крім того, за умови встановлення судом факту самостійного виховання її батьком, він зможе користуватися передбаченими законодавством соціальними пільгами для одинокого батька, зокрема отримувати додаткову оплачувану відпустку у зручний час; соціальну допомогу. Хоча вказаний статус не закріплено у законодавстві, однак Верховний Суд вбачає можливим застосовування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого є у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Таким чином для набуття статусу «одинокий батько», необхідні дві умови: не перебування у шлюбі; виховання та утримання дитини самим батьком, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини. Усім вищезазначеним умовам ОСОБА_2 відповідає.
Оскільки ОСОБА_2 , має Польське коріння та має Карту Поляка, що це підтверджує, тому ОСОБА_1 як дочка також має право отримати Карту Поляка. Однак, за законодавством Республіки Польща для отримання Карти Поляка дитиною до 18 років потрібна згода обох її батьків або рішення суду про самостійне виховання одним з батьків. Карта Поляка дає можливості отримання права безкоштовного навчання в університетах Республіки Польща та отримання від уряду Республіки Польща: соціальної допомоги під час навчання. Має на меті скористатися цими можливостями, для чого також потрібно рішення суду про самостійне здійснення батьком її виховання.
Також за кордоном мешкають їх родичі у різних країнах Європейського Союзу, з котрими у них тісні родинні стосунки, які дуже важливі для її життя і заявниця хоче з ними безпосередньо бачитися.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження для слухання цієї справи саме в порядку окремого провадження з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав».
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Відповідно до норми ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заявниця помилково вважає, що про наявність спору про право у її ситуації мова не ведеться, оскільки відсутній стан суб?єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.03.2021 у справі № 643/14985/18-ц: «… критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб».
Водночас, у поданій заяві мова йде саме про оспорювання батьком права матері на участь у вихованні їх спільної дитини, тобто на здійснення її батьківських прав щодо дитини. Тому факт самостійного виховання у випадку заявника повинен встановлюватися судом у цивільному судочинстві в порядку позовного провадження в межах позовних вимог про позбавлення батьківських прав (які включають в тому числі право та обов'язок матері на виховання дитини), заявлених до матері їх спільної дитини.
Висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 також підлягає врахуванню судом під час розгляду його заяви, оскільки його викладено саме у подібних правовідносинах.
Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
У п. 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 зроблено висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов, зокрема: «… встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах».
З огляду на зазначене суд вважає, що із зазначених заявницею у заяві обставин та мети встановлення факту, вбачається, що існує спір про право, а відтак, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, роз'яснивши право на звернення до суду в порядку загального позовного провадження.
Керуючись ст. 260, 261, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявнику право звернення до суду з позовом у порядку загального позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя В.М. Маркєлова